Ухвала суду № 3023583, 28.11.2008, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №22а-1305/08                                                                                                                             головуючий суддя у 1-ій 

категорія статобліку-35                                                                                                                                          інстанції – Добродняк І.Ю.

                                                                                                                                                                       (справа №А23/287)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ

28 листопада 2008 року                                     м. Дніпропетровськ

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого      Коршуна А.О. (доповідач)суддів

при секретарі:

за участю представників:

позивача –

відповідача –

Туркіної Л.П., Проценко О.А.

Горностаєва О.М.  

Секрет О.О., довіреність №14 від 04.07.2007р.

Решетнік О.Ю., довіреність №1562/10/10 від 31.01.2008р. розглянула у відкритому судовому засіданні  апеляційну скаргу

Верхньодніпровської об’єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області

на постанову Господарського суду Дніпропетровської області

від 07.08.2007 року у справі  №А23/287

за  позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Кварц», м. Верхньодніпровськ, Дніпропетровська обл.

до:

про:Верхньодніпровської об’єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області

визнання недійсним зобов’язання  

В С Т А Н О В И Л А :

            15.05.2007р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Кварц» (далі ТОВ «Кварц») звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Верхньодніпровської об’єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області ( далі Верхньодніпровська ОДПІ) про визнання недійсним зобов’язання визначеного податковим повідомленням-рішенням №001185/2300/3 від 28.02.2007р. / а.с. 4-7/.

            Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 31.05.2007р. відкрито провадження в адміністративній справі №А23/287 за вищезазначеною позовною заявою та справа призначена до судового розгляду / а.с. 1/.

            Посилаючись у позовній заяві, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог / а.с. 66/, на те, що оскаржуване податкове-повідомлення рішення прийнято податковим органом після сплину встановленого пп. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» , просить скасувати податкове повідомлення рішення Верхньодніпровської ОДПІ №0011852300/3 від 28.02.2007р..

            Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2007р. у справі №А23/287 позовні вимоги задоволено, скасовано податкове повідомлення-рішення Верхньодніпровської ОДПІ №001185/2300/3 від 28.02.2007р. / а.с. 78-79/.

            Відповідач – Верхньодніпровська ОДПІ, не погодившись з вищезазначеною постановою суду, подав апеляційну скаргу / а.с. 87-88/.

            Посилаючись у апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи не було з’ясовано усі обставини справи та зроблено висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи, що призвело до ухвалення судом рішення у справі з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, просить суд скасувати постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2007р.

Позивач – ТОВ «Кварц», у письмових запереченнях на апеляційну скаргу, посилаючись на те, що судом першої інстанції було з’ясовано усі обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи та ухвалено законне та обґрунтоване  рішення, без порушень норм чинного законодавства, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції від 07.08.2007р. у даній справі залишити без змін / а.с. 113-114/.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи викладені у апеляційній скарзі Верхньодніпровської ОДПІ, просив суд апеляційну скарзі задовольнити, постанову суду першої інстанції від 07.08.2007р. у даній справі скасувати  та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволені позовних вимог.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, підтримав доводи викладені у запереченнях ТОВ «Кварц» на апеляційну скаргу та просив суд апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції від 07.08.2007р. у даній адміністративній справі залишити без змін.

Заслухавши у судовому засіданні представників відповідача, позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Під час розгляду даної адміністративної справи судом встановлено, що підставою для прийняття відповідачем у справі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №001185/2300/3 від 28.02.2007р. став акт №606/230-30064079 від 05.09.2006р. про результати позапланової виїзної документальної перевірки позивача щодо повноти застосування та сплати штрафних санкцій згідно вимог пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» до позивача за період з 01.01.2002р. по 30.09.2004р. / а.с. 14-21/.

Як вбачається з наданої суду ксерокопії акту  №606/230-30064079 від 05.09.2006р. / а.с. 14-21/ у ході перевірки податковим органом встановлено, що позивачем у порушення пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не у повному обсязі сплачено до бюджету штрафні (фінансові) санкції, а саме не сплачено штрафні (фінансові) санкцій у розмірі 1520 грн., оскільки у ході планової виїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2002р. по 30.09.2004р. (акт №589/230-04 від 04.11.2004р. – а.с. 49-55) було встановлено, що позивач у порушення пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в І кварталі 2002р. не включив до складу валового доходу суму передплати за товари у сумі 6680 грн., а фактично включив цю суму до складу валових доходу в ІІ кварталі 2002р., за це порушення на підставі акту №589/230-04 від 04.11.2004р. податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №001375/2300/0 від 08.11.2004р., яким позивачу донараховано податок на прибуток у розмірі 2521 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкцій у розмірі 743 грн., але під час розрахунку штрафних (фінансових) санкцій було не вірно визначено кількість податкових періодів  на які необхідно нараховувати фінансову санкцію, а саме було визначено 1, тоді як необхідно було визначити 11 податкових періодів, що призвело до того, що не було донараховано штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1520 грн. (п. 3.1.4 акту перевірки).

За результатами перевірки, на підставі акту перевірки №606/230-30064079 від 05.09.2006р. податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0011852300/3 від 28.02.2007р. про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій по податку на прибуток у розмірі 1520 грн. / а.с. 26/.

Позивач, не погодившись з  прийнятим відповідачем рішенням, оскаржив його у порядку адміністративного оскарження, але скарги позивача були залишені без розгляду, а прийняте податковим органом рішення залишено без змін. / а.с. 41-43, 68-73/.

Питання наявності підстав та визначення порядку застосування штрафних( фінансових) санкцій до платників податків у зв’язку з порушенням ними правил оподаткування, які визначені чинним законодавством, передбачені нормами закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Зокрема нормами пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 вищезазначеного закону встановлено обов’язок платника податків сплатити штраф у разі донарахування контролюючим органом суми податкового зобов’язання платника податків та закріплено порядок визначення розміру такого штрафу, а нормами пп. 15.1.1. п. 15.1 ст. 15 цього закону встановлено строки давності для самостійного визначення податковим органом суми податкових зобов’язань платників податків у випадках передбачених Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та порядок їх застосування.

Так, відповідно до пп. 15.1.1. п. 15.1 ст. 15  «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов’язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше,— за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов’язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов’язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Враховуючи вищенаведені норми пп. 15.1.1. п. 15.1 ст. 15  «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», та приймаючи до уваги, що фактично сума передплати за товари у сумі 6680 грн. була включена позивачем до складу валового доходу в ІІ кварталі 2002р., колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив правильний висновок стосовно того, що застосування до платника податків штрафних (фінансових) санкцій обмежується строком визначеним пп. 15.1.1. п. 15.1 ст. 15  «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» і штрафні (фінансові) санкції за порушення позивачем правил оподаткування за 1 квартал 2002р. , які застосовані до позивача оскаржуваним податковим повідомлення-рішенням,  нараховані податковим органом поза межами встановленого законом строку давності, а тому податкове повідомлення-рішення Верхньодніпровської ОДПІ №0011852300/3 від 28.02.2007р. винесено відповідачем неправомірно та підлягає скасуванню.

З огляду на вищенаведені обставини, норми чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції об’єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, та ухвалив обґрунтоване рішення про задоволення заявлених позивачем у даній справі вимог та скасував податкове повідомлення-рішення Верхньодніпровської ОДПІ №0011852300/3 від 28.02.2007р., і оскільки підстав для скасування або зміни рішення суду першої інстанції від 07.08.2007р. у даній справі під час розгляду справи апеляційним судом не було встановлено, тому постанову суду першої інстанції від 07.08.2007р.  у даній адміністративній справі необхідно залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу відповідача  необхідно залишити без задоволення

На підставі викладеного, керуючись  ст. ст.196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

            Апеляційну скаргу Верхньодніпровської об’єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області  – залишити без задоволення.

Постанову  Господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2007р. у справі №А23/287  – залишити без змін.

Ухвала суду набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у місячний строк до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги.

Повний текст виготовлено – 08.12.2008р..

       Головуючий:                                                                              А.О. Коршун

                 Судді:                                                                                Л.П. Туркіна

                                                                                                           О.А. Проценко