Рішення № 30235495, 26.02.2013, Радивилівський районний суд Рівненської області

Справа №1714/1456/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2013 р. м.Радивилів

Радивилівський районний суд Рівненської області

В складі:

Головуючий суддя: Прачук Л.І.

При секретарі судового засідання: Дубнік О.В.

За участю адвоката: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Радивилів цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та Комунального підприємства «Радивилівське районне бюро технічної інвентаризації про захист цивільного права шляхом визнання права власності і його державної реєстрації незаконними, скасування цієї реєстрації та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про захист оспорюваного та невизнаного права власності на домоволодіння

Встановив:

Позивач звернувся до суду із згаданим позовом і просить визнати право власності ОСОБА_3 на домоволодіння в АДРЕСА_1 згідно державної реєстрації №36343405 за реєстраційним номером майна 32604739 від 19.11.2012 року протиправними; визнати незаконною і скасувати як протиправну державну реєстрацію права власності на згадане домоволодіння №36343405 за реєстраційним номером майна 32604739 від 19.11.2012 року та зобов»язати КП «Радивилівське РБТІ» відновити державну реєстрацію права власності позивача ОСОБА_2. В обґрунтування позову посилається на те, що згідно договору дарування від 17.01.2003 року він є власником даного будинковолодіння, його право власності було зареєстровано в КП «Радивилівське БТІ» і його постійне місце проживання зареєстроване в цьому будинковолодінні. Вважає реєстрацію права власності на будинковолодіння за ОСОБА_3 незаконною, проведеною на підставі документу, який не передбачений Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» і таким, що порушує його права як власника.

В судовому засіданні позивач підтримав заявлений позов і дав покази стосовно обставин справи в межах заявлених позовних вимог.

Представник позивача ОСОБА_4 також підтримав заявлений позов в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 і його представник позову не визнали. Відповідач подав до суду зустрічний позов про захист оспорюваного та невизнаного права і просить визнати за ним право власності на будинковолодіння в АДРЕСА_1 у зв»язку з його оспорюванням і невизнанням позивачем ОСОБА_2. В обґрунтування зустрічного позову посилається на те, що договір дарування від 17.01.2003 року, на який посилається в позові ОСОБА_2, розірваний рішенням Радивилівського районного суду від 12.03.2012 року, яке на даний час набрало законної сили і є чинним. На підставі цього рішення відповідач поновив своє право власності на будинковолодіння і зареєстрував будинковолодіння на підставі правовстановлюючого документу Договору про надання в безстрокове користування земельною ділянкою, який був у нього до укладання договору дарування від 17.01.2003 року. Однак позивач відмовляється визнати право власності ОСОБА_3 і звертається до суду з позовами різного змісту, в т.ч. і з даним позовом..

Позивач і його представник ОСОБА_4 зустрічних позовних вимог не визнають і в заперечення посилаються на обставини, зазначені в первинному позові.

Начальник КП Радивилівське БТІ Плевако О.Г. позову не визнав. Показав, що реєстрація права власності на згадане будинковолодіння була проведена на ОСОБА_3 на підставі рішення Радивилівського районного суду від 12.03.2012 року і Договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки від 06.05.1976 року за №266. Крім того з 01.01.2013 року з КП «Радивилівське РБТІ» знято повноваження по проведенню реєстрації речових прав на нерухоме майно і передано це право Державній реєстраційній службі.

Заслухавши сторін і їх представників, дослідивши письмові докази по справі, давши їм повну правову оцінку суд знаходить, що позов ОСОБА_2 до задоволення не підлягає. Зустрічний позов ОСОБА_3 є підставним.

В судовому засіданні встановлено, що будинковолодіння в АДРЕСА_1 належало ОСОБА_3 відповідно до Договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального жилого будинку на праві особистої власності з числом кімнат від одної до п»яти включно, укладеного між Радивилівським (раніше Червоноармійським) міським комбінатом комунальних підприємств в особі начальника Довгалюка Є.П. і відповідачем ОСОБА_3, та посвідченого нотаріусом Червоноармійської нотконтори 06.05.1976 року за реєстром №266. На підставі даного правовстановлюючого документу будинковолодіння було зареєстроване на праві власності за ОСОБА_3 в Рівненському обласному БТІ в січні 1980 року.

17.01.2003 року ОСОБА_3 подарував згадане будинковолодіння ОСОБА_2. Договір посвідчений приватним нотаріусом Радивилівського нотаріального округу ОСОБА_7 17.01.2003 року за реєстром №60 і зареєстрований в Радивилівському РБТІ 17.01.2003 року.

Рішенням Радивилівського районного суду від 12.03.2012 року Договір дарування, укладений між сторонами від 17.01.2003 року, розірвано в зв»язку з вчиненням злочину проти здоров»я дарувальника обдарованим на підставі ст..727 ЦК України. На даний час рішення суду набрало законної сили і є чинним.

Відповідно до ч.5 ст.727 ЦК України у разі розірвання договору дарування обдарований зобов»язаний повернути дарунок в натурі.

В зв»язку з розірванням договору дарування нотаріус повернув правовстановлюючий документ на домоволодіння дарителю ОСОБА_3. 19.11.2012 року житловий будинок по АДРЕСА_1 повторно зареєстрований на праві власності за ОСОБА_3 в Реєстрі про державну реєстрацію прав на підставі Договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки від 06.05.1976 року за р.266.

З вищевикладеного вбачається, що відповідно до правовстановлюючих документів належним власником будинковолодіння в АДРЕСА_1 є ОСОБА_3. Таким чином державна реєстрація права власності на будинковолодіння за ОСОБА_3 є законною і відповідає вимогам чинного законодавства.

Позивач не представив суду доказів, які б підтвердили його право власності на згадане будинковолодіння і спростували подані відповідачем докази.

Звернення позивача з даним позовом до суду є доказом його невизнання і оспорювання права власності відповідача на спірне будинковлодіння в АДРЕСА_1. Тому зустрічний позов ОСОБА_3 є підставним і обґрунтованим та підлягає до задоволення.

Згідно ст..392 ЦК України власник може пред»явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також в разі втрати ним документа який засвідчує його право власності.

Керуючись ст..ст.208-215,334 ЦК України, ст...ст..10,11,62,212,213 ЦПК України суд

В и р і ш и в:

ОСОБА_2 в позові до ОСОБА_3 і Комунального підприємства «Радивилівське районне бюро технічної інвентаризації» про захист цивільного права шляхом визнання права власності і його державної реєстрації незаконними, скасування цієї реєстрації відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 задовільнити.

Визнати право власності ОСОБА_3 на будинковолодіння в АДРЕСА_1 на підставі наявних в нього правовстановлюючих документів в зв»язку з невизнанням і оспорюванням цього права ОСОБА_2.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області через Радивилівський районний суд шляхом подання в 10-денний строк апеляційної скарги.

При неподанні в 10-денний строк апеляційної скарги рішення набирає законної сили по закінченню цього строку, а при поданні апеляційної скарги рішення набирає законної сили по закінченню розгляду справи апеляційним судом.

Суддя:

Повний текст рішення виготовлено 01.03.2013 року.