Ухвала суду № 3023498, 01.12.2008, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ    АДМІНІСТРАТИВНИЙ   СУД 

Справа №22-а-2142/2008 р.                                  Головуючий  у  1 інстанції – Фесюра М.В.

                                                                                                                               Суддя-доповідач - Попович О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

01 грудня 2008 р.                                                                             м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

Головуючого судді            Попович О.В.

Суддів:                                Бєлової Л.В., Горбань Т.І.,

при секретарі                                 Романовій Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідачем Державною податкової інспекцією у м. Чернігові на Постанову Господарського суду Чернігівської області від 14.05.2007 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЗЗІ» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «оазі» звернулось до Господарського суду Чернігівської області з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про визнання нечинним податкового повідомлення – рішення № 0000502320/0 від 13.02.2007р., яким товариству з обмеженою відповідальністю «ОЗЗІ» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 81783 грн., у тому числі за листопад 2006р. - на 67210,00 грн., за жовтень 2006р. - на 5422,00 грн., за вересень 2006р. - на 9151,00 грн.

Постановою Господарського суду Чернігівської області від 14.05.2007 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЗЗІ» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про визнання нечинним податкового повідомлення – рішення – задоволено повністю, визнано нечинною податкове повідомлення – рішення від 13.02.2007 року № 0000502320/0.

Не погоджуючись з вищезазначеною Постановою, відповідачподав апеляційну скаргу до Київського апеляційного адміністративного суду, в якій просить скасувати Постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою в задоволенні позовну відмовити. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення Господарським судом Чернігівської області норм матеріального права, що відповідно до п. 4 ст. 202 КАС України є підставою для скасування судового рішення.

 Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

 В період з 25.01.2007 року по 30.01.2007 року державною податковою перевіркою у м. Чернігові була проведена виїзна позапланова перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «ОЗЗІ» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника за вересень, жовтень та листопад 2006 року, за результатами якої складено Акт № 101/23/14239756 від 31.01.2007р.

Як зазначено в даному Акті перевірки, остання проведена на підставі п.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990р. № 509-ХІІ, п.п.7.7.5 ст.7 Закону України «про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97 - ВР та відповідного наказу ДПІ № 335 від 25.01.2007р.

Підприємству на юридичну адресу було надіслано листи № 29079/10/23-617 від 12.12.2006р. про надання відповідних документів відповідачу та на день проведення перевірки таких документів надано не було. Директор ТОВ «ОЗЗІ» Скрипка Ю.Б. станом на 25.0І.2007р. посадових осіб до перевірки не допустив, документів для перевірки та журналу реєстрації перевірок не надав, відмовився від ознайомлення та отримання направлення на перевірку, про що був складений акт недопуску до перевірки № 1 від 25.01.2007р.

ТОВ «ОЗЗІ» зареєстровано як платник ПДВ з 22.07.1997р., протягом останніх 12-ти місяців мав обсяги оподатковуваних операцій в сумі 1475000 грн., що більше ніж заявлена сума бюджетного відшкодування.

Також, в Акті перевірки вказано, що платником податків подані податкові декларації з ПДВ та розрахунки суми бюджетного відшкодування:

-за вересень 2006р. на суму 9151 грн.;

-за жовтень 2006 р. на суму 5422 грн.;

-за листопад 2006р. на суму 67210 грн.

При цьому, причина виникнення від’ємного значення відповідно до даних декларацій встановлена не була у зв’язку з відсутністю бухгалтерських та податкових документів. З цих підстав, перевіряючі дійшли висновку про завищення платником податків бюджетного відшкодування на суми, відображені у наведених деклараціях.

На підставі Акту перевірки податковим органом було прийняте спірне податкове повідомлення-рішення № 0000502320/0 від 13.02.2007р., яким товариству з обмеженою відповідальністю «ОЗЗІ» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 81783,00 грн., у тому числі за листопад 2006р. - на 67210,00 грн., за жовтень 2006р. - на 5422,00 грн., за вересень 2006р. - на 9151,00 грн.

Господарський суд Чернігівської області в своєму рішенні від 14.05.2007 року прийшов до висновку про правомірність, законність та обґрунтованість позовних вимог в частинні визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, а тому, дане податкове повідомлення-рішення визнано судом незаконним та скасовано.

Апеляційна інстанція повністю погоджується з висновком суду про те, що позивачем не було завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень-листопад 2006 року на 81783,00, виходячи з наступного.

Згідно п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97-ВР бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених і Законом.

Відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7 ст. 7 цього Закону сума податку, що підлягає бюджетному шкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного таткового періоду.

Відповідно до п.п.7.7.2. п.7.7 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість» якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі датку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Дані положення також закріплені в Наказі Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року N 166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання», на яке посилається апелянт.

Відповідно до п. 5.12.2. даного Наказу бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Враховуючи наведені вище норми, зокрема Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97-ВР, не передбачено інших умов щодо взаємовідносин платника податків з постачальниками при визначенні суми бюджетного відшкодування ПДВ.

Таким чином, твердження відповідача щодо необхідності перевірки сплати ПДВ постачальниками позивача, є безпідставним та спростовуються матеріалами справи

Таким чином, суд апеляційної інстанції не знаходить підтвердження доводам апеляційної скарги щодо того, що при визначенні суми бюджетного відшкодування, платник податку може врахувати із суми податкового кредиту попереднього податкового періоду ті суми податку, які фактично сплачені у такому ж податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг) грошовими коштами (у тому числі авансом), включаючи суми податку, які фактично були сплачені у такому ж попередньому податковому періоді при ввезені на митну територію України товарів (супутніх послуг), у тому числі і суми ПДВ, які були сплачені грошовими коштами у такому попередньому податковому періоді як погашення податкового векселя, виданого при імпорті товарів.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не були надані докази щодо порушення позивачем законодавства про оподаткування.

Таким чином, обов’язок доведення своєї позиції в даній категорії адміністративних справ покладений саме на відповідача, однак, останнім виконаний не був.

            Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

            Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, з’ясовані всі обставини. Судове рішення ухвалено з додержанням норм  матеріального права. Відповідач не довів обставин правомірності податкового рішення-повідомлення, а тому підстав для скасування оскаржуваного рішення не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 212, 254  Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідачем Державною податкової інспекцією у м. Чернігові на Постанову Господарського суду Чернігівської області від 14.05.2007 року – залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Чернігівської області від 14.05.2007 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЗЗІ» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення – залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом місяця.

                                   Головуючий суддя 

                                   Судді