Ухвала суду № 3023496, 01.12.2008, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №22-а-2070/2008 р. Головуючий у 1 інстанції Блохіна Ж.В.

Суддя-доповідач - Попович О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2008 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

Головуючого судді Попович О.В.

Суддів: Бєлової Л.В., Горбань Т.І.,

при секретарі Романовій Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Ічнянському районі Чернігівської області на Постанову Господарського суду Чернігівської області від 17.05.2007 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Браво» до Державної податкової інспекції у Ічнянському районі Чернігівської області про визнання податкового повідомлення рішення недійсним, -

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Господарського суду Чернігівської області від 17.05.2007 року задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Браво» до Державної податкової інспекції у Ічнянському районі Чернігівської області про визнання податкового повідомлення рішення недійсним. Визнано недійсним податкове повідомлення рішення від 20.02.2007 року №0000072300/0/46, яким ТОВ «ТД «Браво» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2006 року на 5694,68 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеною Постановою, відповідач подав апеляційну скаргу до Київського апеляційного адміністративного суду, в якій просить скасувати Постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою в задоволенні позову відмовити. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення Господарським судом м. Києва норм матеріального та процесуального права, що відповідно до п. 4 ст. 202 КАС України є підставою для скасування судового рішення.

В судове засідання представник позивача не зявився, належним чином повідомлений про день та час розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є субєктом підприємницької діяльності, зареєстрований та взятий на облік як платник податків, зокрема податку на додану вартість.

З 06.02.2007 року по 10.02.2007 року відповідачем було проведено виїзну позапланову перевірку з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період жовтень-листопад 2006 року ТОВ «ТД «Браво».

За наслідками проведення вказаної перевірки було складено Акт №17/23-30148661 від 12.02.2007р., на підставі якогоДержавною податковою інспекцією в Ічнянському районі прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.02.2007р. №0000072300/0/46, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Браво» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2006р. на 5694,68 грн.

Як зазначено у висновку вказаного Акту, перевіркою, зокрема, встановлено порушення позивачем п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.97р., в результаті чого ТОВ «ТД «Браво» завищено заявлену до відшкодування з бюджету на розрахунковий рахунок у листопаді 2006 року суму податку на додану вартість на 5694,68 грн.

Господарський суд Чернігівської області в своєму рішенні від 17.05.2007 року прийшов до висновку про правомірність, законність та обґрунтованість позовних вимог в частинні визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, а тому, дане податкове повідомлення-рішення визнано судом незаконним та скасовано.

Апеляційна інстанція повністю погоджується з висновком суду про те, що позивачем не було завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у листопаді 2006 року на 5694,68 грн. виходячи з наступного.

Згідно п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97-ВР бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених і Законом.

Відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7 ст. 7 цього Закону сума податку, що підлягає бюджетному шкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного таткового періоду.

Відповідно до п.п.7.7.2. п.7.7 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість» якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі датку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Дані положення також закріплені в Наказі Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року N 166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання», на яке посилається апелянт.

Відповідно до п. 5.12.2. даного Наказу бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Таким чином, суд апеляційної інстанції не знаходить підтвердження доводам апеляційної скарги щодо того, що при визначенні суми бюджетного відшкодування, платник податку може врахувати із суми податкового кредиту попереднього податкового періоду ті суми податку, які фактично сплачені у такому ж податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг) грошовими коштами (у тому числі авансом), включаючи суми податку, які фактично були сплачені у такому ж попередньому податковому періоді при ввезені на митну територію України товарів (супутніх послуг), у тому числі і суми ПДВ, які були сплачені грошовими коштами у такому попередньому податковому періоді як погашення податкового векселя, виданого при імпорті товарів.

Такі висновки апелянта обмежують права позивача на отримання відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість, які вони мають право отримати у відповідності до норм Закону України «Про податок на додану вартість». Крім того, норми вказаного Закону не ставлять настання бюджетного відшкодування в залежність від того, коли у отримувача товарів виникло зобовязання перед постачальниками, а визначає, що суми ПДВ повинні бути фактично сплачені в попередньому податковому періоді постачальниками товарів.

Отже, суд першої інстанції зясував всі обставини по справі та дійшов правильного висновку, що у позивача були всі підстави для включення до складу ПДВ за листопад місяць 2006 року суми в розмірі 5694,68 грн.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не були надані докази щодо порушення позивачем законодавства про оподаткування.

Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, зясовані всі обставини. Судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального права. Відповідач не довів обставин правомірності податкового рішення-повідомлення, а тому підстав для скасування оскаржуваного рішення не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Ічнянському районі Чернігівської області на Постанову Господарського суду Чернігівської області від 17.05.2007 року залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Чернігівської області від 17.05.2007 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Браво» до Державної податкової інспекції у Ічнянському районі Чернігівської області про визнання податкового повідомлення рішення недійсним залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом місяця.

Головуючий суддя

Судді