Постанова № 30233332, 28.03.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

26.03.2013 р. справа №5009/3974/12

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівЛомовцевої Н.В. Колядко Т.М., Принцевської Н.М.при секретарі судового засідання Прилуцьких М.І.за участю представників: від позивача: Сясько В.О. за довіреністю б/н від 05.11.2012р. від відповідача:Дробишевський О.А. за довіреністю б/н від 27.08.2012р.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргутовариства з обмеженою відповідальністю «Агро Дніпро», с.Дніпровка, Запорізької областіна рішення господарського судуЗапорізької областівід04.02.2013р. по справі№5009/3974/12 (суддя Корсун В.Л.)за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Агрохімінвест», м. Запоріжжя до товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Дніпро», с.Дніпровка, Запорізької областіпростягнення заборгованості у розмірі 916 661,10грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрохімінвест», м. Запоріжжя звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Дніпро», с.Дніпровка, Запорізької області про стягнення заборгованості у розмірі 916 661,10грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 04.02.2013р. позовні вимоги задоволені повністю.

Відповідач, не погодившись з прийнятим судовим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити повністю.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування своїх доводів скаржник зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що позивач не направив на адресу відповідача рахунок-фактуру на виконання вимог договору, тому відповідача не здійснив передплату за товар. На думку скаржника, оформлення довіреностей, накладних та відвантаження товару не відбувалось. Також, відповідач зазначає, що в довіреностях та накладних, наявних у матеріалах справи відсутні посилання на договір та посилався на рішення господарського суду Запорізької області від 02.12.2010р. у справі №20/230д/08-8/20д/10-4/15д/10

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив оскаржуване рішення залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник позивача у судове засідання прибув, підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Представник відповідача у судове засідання прибув, підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, заявив клопотання про з'ясування у позивача виконання ним умов пунктів 3.2, 3.3 договору купівлі-продажу №018 від 31.01.2007р.

Зазначене клопотання відповідача колегія суддів не задовольняє, оскільки по суті його є позовними вимогами у справі, тому не відповідає приписам статті 22 Господарського процесуального кодексу України.

Судова колегія вважає можливим здійснити розгляд справи у відсутності представника позивача, оскільки ухвалою про порушення провадження у справі від 25.02.2013р. сторони були повідомлені про день та час судового засідання належним чином відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги встановленого статтями 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.01.2007р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Агрохімінвест" (Продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Агро Дніпро" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу № 018, за умовами якого Продавець зобов'язався передати товар, визначений в пункті 1.2. цього договору, у власність Покупця, а Покупець прийняти даний товар та сплатити за нього грошову суму в розмірі та порядку, визначеному цим договором.

Найменування товару, його кількість та ціна визначені сторонами у таблиці, яка викладена в пункті 1.2. договору купівлі-продажу від 31.01.2007р.

Згідно з пунктом 2.2. договору, загальна сума цього договору складає 1 455648,98грн.

11.04.2007р. та 16.05.2007р. між сторонами укладено доповнення до договору купівлі-продажу від 31.01.2007р. за № 001 та № 002 відповідно, за змістом яких сторони домовились про додаткову поставку товару.

Пунктом 3.1. договору визначено, що Продавець надає товар, визначений в пункті 1.2. цього договору частинами за кількістю та найменуванню. Продавець надає товар Покупцю протягом 3-х банківських днів з моменту оплати товару (його частини) згідно пункту 5.2. цього договору.

Відповідно до пункту 3.2. договору, умови поставки - самовивіз зі складу визначеного Продавцем. Під словом "самовивіз" сторони домовились про наступне: Покупець зобов'язується, в строки, визначені в договорі, отримати на складі Продавця товар та за свій рахунок здійснити перевезення.

Умови пункту 3.3. договору сторони передбачили, що товар вважається переданим Продавцем та прийнятим Покупцем в кількості згідно накладної, за якою Продавець передає товар, а Покупець приймає його в момент вивозу його зі складу уповноваженим представником Покупця.

Пунктом 8.2 договору визначено строк дії договору - з дня його підписання сторонами до моменту належного виконання сторонами зобов'язань за цим договором. Оцінивши зміст спірного договору, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що останній за правовою природою є договором поставки (купівлі-продажу), який підпадає під правове регулювання норм глави 54 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно з вимогами пункту 7 статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

На виконання умов договору від 31.01.2007р. № 018 позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 1 679 320,85грн., у т.ч. засоби захисту рослин на суму 1 153 508,06 грн., що підтверджується видатковою накладною від 09.06.2007р. №РН-0000298 на суму 5 453,58 грн. та накладними від 06.03.2007р. № 050 на суму 241606,08грн., від 07.03.2007р. № 059 на суму 213 580,80 грн., від 17.03.2007р. № 086 на суму 42 498,00 грн., від 20.03.2007р. № 089 на суму 48 576,00 грн., від 22.03.2007р. №103 на суму 107 965,69 грн., від 23.03.2007р. № 112 на суму 24 288,00 грн., від 23.03.2007р. № 118 на суму 316 420,56 грн., від 03.04.2007р. № 147 на суму 279 332,36 грн., від 12.04.2007р. № 176 на суму 351 023,78 грн., від 17.05.2007р. № 258 на суму 24 288,00 грн. та від 18.05.2007р. № 262 на суму 24 288,00 грн.

Наведені накладні були підписані сторонами без будь-яких зауважень. Оскільки відповідачем отримано товар, відповідно до вищезазначених видаткових накладних, у позивача, оплата повинна здійснюватись в терміни, передбачені сторонами у договорі.

Також, в матеріалах справи наявні довіреності товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Дніпро" на отримання від товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімінвест" товарно-матеріальних цінностей, досліджені судом першої інстанції.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 15.05.2012р. у справі № 22/30/08-10/189/08 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохімінвест» на рішення господарського суду Запорізької області від 02.03.2012р. у справі № 22/30/08-10/189/08 залишено без задоволення, залишено без змін рішення господарського суду Запорізької області від 02.03.2012р. у справі № 22/30/08-10/189/08 за мотивами суду апеляційної інстанції, яким відмовлено у задоволені позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохімінвест» до товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Дніпро» про стягнення 1030245,10грн. Вказаним рішенням апеляційного суду встановлено, що приймання-передача товару саме за вказаними видатковими накладними та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей здійснювалась саме в межах договору купівлі-продажу №018 від 31.01.2007р.

Крім того, рішенням господарського суду Запорізької області від 02.12.2010р. у справі № 20/230д/08-8/20д/10-4/15д/10, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 06.07.2011р. та постановою Вищого господарського суду України від 06.10.2011р. також встановлений факт поставки товару саме за вказаними накладними та в межах договору купівлі-продажу від 31.01.07 № 018.

Відповідно до статті 45 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

Частиною 5 статті 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Принцип обов'язковості виконання судових рішень, які набрали законної сили встановлений і частиною 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010р. № 2453-VI, відповідно до припису якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання.

Частиною 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України законодавець передбачив, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що поставка відповідачу засобів захисту рослин на загальну суму 1 153 508,06 грн. за вищенаведеними накладними здійснювалась товариством з обмеженою відповідальністю "Агрохімінвест" саме в рамках договору купівлі-продажу від 31.01.2007р. № 018, про що свідчить найменування товару, його кількість та ціна.

Отже, доводи апелянта відносно того, що доданими до матеріалів цієї справи накладними та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей не підтверджується передача товару на суму 1 153 508,06 грн. саме за договором купівлі-продажу від 31.01.07 № 018 судова колегія вважає необґрунтованими.

Колегія суддів не приймає посилання скаржника на рішення господарського суду Запорізької області від 02.03.2012р. у справі № 22/30/08-10/189/08, яким встановлено, що поставка товару на підставі спірних накладних могла бути здійснена і без договірних відносин, тобто поза договором купівлі-продажу від 31.01.2007р. №018, оскільки постановою Донецького апеляційного господарського суду від 15.05.2012р. за наслідками розгляду апеляційної скарги на вказане вище рішення господарського суду Запорізької області у справі № 22/30/08-10/189/08, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції помилково не врахував обставин, що встановлені рішенням господарського суду Запорізької області від 02.12.2010р. у справі №20/230д/08-8/20д/10-4/15д/10 та мотивував відмову у позовних вимогах нібито відсутністю господарських операцій між сторонами з поставки товару саме на підставі договору, що визначений позивачем в якості підстави позову.

Частиною 1 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 4.2. договору, оплата за товар (його частини) здійснюється Покупцем шляхом передоплати, протягом 3-х банківських днів з моменту надання рахунку-фактури до оплати. Вид розрахунків: готівковий або безготівковий.

Пунктом 4.3. договору визначено, що форма безготівкових розрахунків: платіжне доручення.

Колегія суддів не приймає посилання відповідача на відсутність рахунків-фактури на оплату товару, як на підставу для звільнення від оплати товару, оскільки це не є підставою для ухилення від оплати товару. Крім того, в матеріалах справи наявні копії банківських виписок, які свідчать про часткову оплату відповідачем товару в сумі 236 846,96 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем 01.06.2012р. на адресу відповідача було направлено претензію № 1 від 23.05.2012р. з вимогою про сплату на розрахунковий рахунок позивача решту суми заборгованості в розмірі 916 661,10 грн. за поставлений товар на підставі договору купівлі-продажу від 31.01.2007р. № 018.. Зазначена претензія була отримана уповноваженим представником відповідача 05.06.2012р., що підтверджується підписом особи на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах цієї справи.

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь - який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Однак, відповідач вартість отриманого товару не оплатив, у зв'язку з чим виникла заборгованість за поставлений товар в розмірі 916 661,10 грн., яка підтверджена наявними матеріалами справи.

Відповідач вартість отриманого товару у позивача у строки передбачені договором не оплатив, доказів оплати не надав, заборгованість не спростував.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини другої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою для виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Таким чином, обов'язок оплати виник відповідно до умов договору.

За таких обставин, колегія суддів вважає правомірним висновок господарського суду про задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу у розмірі 916 661,10 грн.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків викладених у рішенні суду першої інстанції.

За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Запорізької області від 04.02.2013р. у справі №5009/3974/12 підлягає залишенню без змін.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Дніпро», с.Дніпровка, Запорізької області на рішення господарського суду Запорізької області від 04.02.2013р. у справі №5009/3974/12 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 04.02.2013р. у справі №5009/3974/12 - залишити без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Н.В. Ломовцева

Судді: Т.М. Колядко

Н.М. Принцевська

Надруковано 5 прим.: 1. Позивачу; 2. Відповідачу; 3. У справу, 4. ДАГС, 5. ГСЗО