Постанова № 30230814, 28.03.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

26.03.2013 р. справа №5009/1133/12

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівЛомовцевої Н.В. Принцевської Н.М., Скакуна О.А.при секретарі судового засідання Прилуцьких М.І.за участю представників: від позивача:Крамаренко А.А. за довіреністю №48 від 02.07.2012р.від відповідача:Башалов П.В. директор згідно наказу розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргупублічного акціонерного товариства «Завод будівельно-опоряджувальних машин» м. Дніпрорудне Запорізької області на рішення господарського судуЗапорізької області від24.01.2013р.по справі№5009/1133/12 (суддя Колодій Н.А.) за позовомпублічного акціонерного товариства «Завод будівельно-опоряджувальних машин», м. Дніпрорудне Запорізької області до відповідача:товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Металобудсервіс», м. Дніпрорудне Запорізької області про розірвання договору купівлі-продажу №132 від 02.08.2000р.

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Завод будівельно-опоряджувальних машин», м.Дніпрорудне Запорізької області звернулось з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Металобудсервіс», м. Дніпрорудне Запорізької області про розірвання договору купівлі-продажу №132 від 02.08.2000р.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Металобудсервіс», м. Дніпрорудне Запорізької області звернулося із зустрічним позовом до публічного акціонерного товариства «Завод будівельно-опоряджувальних машин», м.Дніпрорудне Запорізької області про усунення перешкод у користуванні майном.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 28.05.2012р., залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 06.08.2012р. у справі №5009/1133/12 у задоволені первісного та зустрічного позовів відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 29.10.2012р. скасовано постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.08.2012р. та рішення господарського суду Запорізької області від 28.05.2012р. у справі №5009/1133/12 в частині відмови в задоволені первісного позову публічного акціонерного товариства «Завод будівельно-опоряджувальних машин», м. Дніпрорудне Запорізької області і в цій частині справу №5009/1133/12 передано на новий розгляд до господарського суду Запорізької області з підстав недослідженості судами попередніх інстанцій питання щодо проведення розрахунків між позивачем і відповідачем та ненадання належної оцінки акту звіряння розрахунків за оскаржуваним договором.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 24.01.2013р. у справі №5009/1133/12 у задоволені позову публічного акціонерного товариства "Завод будівельно-опоряджувальних машин" до товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Металобудсервіс" про розірвання договору купівлі-продажу № 132 від 02.08.2000 р. відмовлено.

Позивач, не погодившись з прийнятим судовим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 24.01.2013р. у справі №5009/1133/12 і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Вважає, що господарським судом належним образом не було досліджено акт звіряння розрахунків, з приводу які саме вимоги відповідача стали підставою для зарахування вимог сторін. На думку скаржника, відповідачем були порушені зобов'язання за договором купівлі-продажу №132 від 02.08.2000р., а саме не були виконані істотні умови договору в частині демонтажу об'єкту.

Відповідач надав заперечення на апеляційну скаргу, в яких просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Представник позивача у судове засідання прибув, підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Відповідач у судове засідання прибув, підтримав доводи, викладені у запереченнях на апеляційну скаргу.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши повноважних представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.08.2000р. між відкритим акціонерним товариством "Завод будівельно-опоряджувальних машин" (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Завод будівельно-опоряджувальних машин") та товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Металобудсервіс" був укладений договір купівлі-продажу № 132.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з вимогами статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Зазначені норми кореспондуються з приписами статті 180 Господарського кодексу України.

Водночас згідно із частиною третьою статті 180 Господарського кодексу України при укладанні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. З огляду на норми чинного законодавства, цей перелік не може бути вичерпним, i набір істотних умов також залежить від виду господарського або цивільно-правового договору.

Відповідно до пункту 1.1 договору продавець зобов'язався передати у власність покупця конструкції будівлі колишньої заводської їдальні, раніше списаної з балансу заводу на підставі дозволу Мінмашпрому України № 10/5-1692 від 28.09.1994р., що підлягають демонтажу, у вигляді матеріалів згідно специфікації, а саме:

- залізобетон б/у - 1495 куб. м., з них гідних 598 (40 %) по 35,00 грн. за одиницю (без ПДВ) на суму 20 930,00 грн.,

- металоконструкції б/у - 13,3 тони, з них гідних 12,0 (90 %) по 1 100,00 грн. за одиницю (без ПДВ) на суму 13 200,00 грн.,

всього на суму 40 956,00 грн., в тому числі ПДВ 6826,00 грн.

Пунктом 4.1 договору сторони узгодили, що сума договору становить 40 956,00 грн., в тому числі ПДВ 6 826,00 грн.

Відповідно до пункту 3.1 договору поставка здійснюється шляхом передачі матеріалів, зазначених в пункті 1.1 договору, на підставі акту прийому-передачі протягом 40 днів з моменту підписання договору.

Пунктом 5.2 договору сторони домовилися, що матеріали, зазначені в пункті 1.1 договору, є власністю покупця з моменту їх передачі продавцем покупцю. З цього моменту покупець несе витрати, що припадають на них, та всі ризики, яким вони можуть піддатися.

Статтею 188 Господарського кодексу України визначено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

За приписами статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору 15.08.2000р. сторонами був підписаний акт прийому-передачі, згідно якого на підставі договору купівлі-продажу № 132 від 02.08.2000р. відповідач передав, а позивач прийняв конструкції будівлі колишньої заводської їдальні, раніше списаної з балансу заводу, що підлягають демонтажу, у вигляді матеріалів, а саме:

- залізобетон б/у - 1495 куб. м., з них гідних 598 (40 %) по 35,00 грн. за одиницю (без ПДВ) на суму 20 930,00 грн.,

- металоконструкції б/у - 13,3 тони, з них гідних 12,0 (90 %) по 1 100,00 грн. за одиницю (без ПДВ) на суму 13 200,00 грн.,

всього на суму 40 956,00 грн., в тому числі ПДВ 6 826,00 грн.

Акт прийому-передачі від 15.08.2000р. підписаний без заперечень та зауважень з боку сторін.

Відповідно до пункту 2.1. договору, покупець розраховується з продавцем на підставі рахунку у строк не пізніше 20 днів з моменту його отримання.

Відкрите акціонерне товариство "Завод будівельно-опоряджувальних машин" для оплати переданого товару за договором № 132 від 02.08.2000р. виставило товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Металобудсервіс», м. Дніпрорудне Запорізької області рахунок № 196 від 31.08.2000р. на суму 40956 грн., що не заперечується сторонами.

В матеріалах справи наявний акт звіряння розрахунків від 15.08.2000р., яким сторони підтвердили розрахунки та досягли певної домовленості про порядок розрахунків, оскільки в акті сторони зазначили, "що дійшли згоди про взаємозалік зустрічних вимог на суму 54449,95 грн. По даним відкритого акціонерного товариства "Завод будівельно-опоряджувальних машин" на 15.08.2000р. заборгованість на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Металобудсервіс» складає 681,65грн. При цьому, заявлено про припинення однорідних зустрічних вимог заліком. Даний акт скріплено підписами керівника, головного бухгалтера та печатками підприємств. В матеріалах справи відсутні будь-які докази недійсності акту звіряння розрахунків від 15.08.2000р.

Згідно з частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

При цьому, правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо).

З урахуванням приписів частини 1 статті 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання може бути припинено шляхом зарахування зустрічної однорідної вимоги.

Згідно з частиною 3 статті 203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не визначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Таким чином, зазначений акт звіряння розрахунків є угодою про припинення зобов'язань в розумінні статей 598, 601 Цивільного кодексу України

Суд апеляційної інстанції зазначає, що така угода про зарахування зустрічних однорідних вимог не суперечить положенням чинного законодавства та умовам договору з огляду на те, що право на проведення взаємозаліку не є обов'язковою умовою договору, оскільки це право визначено законом, а саме статтею 598 Цивільного кодексу України, яка визначає, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Позивач в установленому порядку не оспорював правочин щодо припинення зобов'язання зарахуванням, не звертався за стягненням суми боргу, яка існує на його думку.

Таким чином, колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржника на недослідженість акту звіряння розрахунків від 15.08.2000р., як доказу виконання зобов'язань за договором.

Також, апеляційний суд зазначає, що виходячи з того, що предметом позову не є стягнення за договором купівлі-продажу № 132 від 02.08.2000р., господарський суд правомірно не досліджував, які саме зобов'язання позивача стали підставою для здійснення зарахування вимог сторін.

Отже, колегія суддів дійшла висновку про здійснення відповідачем оплати за спірним договором, оскільки згідно акту звіряння розрахунків від 15.08.2000р. фактично було здійснено зарахування зустрічних позовних вимог.

Таким чином, наявними матеріалами справи підтверджується факт виконання сторонами умов спірного договору щодо оплати.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду про неприйняття до уваги доводи позивача щодо часткової оплати відповідачем отриманого за спірним договором товару в сумі в сумі 300 грн. з огляду на таке.

В матеріалах справи міститься засвідчена копія прибуткового касового ордера №315 від 10.03.2010р. про зарахування до каси публічного акціонерного товариства «Завод будівельно-опоряджувальних машин» 300,00 грн. від товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Металобудсервіс».

Крім того, надана позивачем копія прибуткового касового ордеру № 315 від 10.03.2010р. складена позивачем в односторонньому порядку, без зазначення фізичної особи яка вносила грошові кошти від імені товариства відповідача.

Отже, наявна в матеріалах справи копія прибуткового касового ордеру № 315 від 10.03.2010р. не може бути визнана належним доказом виконання зобов'язань щодо оплати.

Стосовно посилань позивача на невиконання відповідачем умов договору в частині демонтажу металевих конструкцій проданої їдальні колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 1.2. договору від 02.08.2000р. визначено, що договірні ціни на матеріали визначені за взаємною згодою сторін з обліком майбутніх витрат відповідача по їх демонтажу.

15.08.2000р. позивачем та відповідачем був підписаний акт прийому-передачі, згідно якого на підставі договору купівлі-продажу №132 від 02.08.2000 р. відповідач передав, а позивач прийняв конструкції будівлі колишньої заводської їдальні, раніше списаної з балансу заводу, та такі, що підлягають демонтажу.

З матеріалів справи вбачається, що договором № 132 сторони не узгодили строк демонтажу конструкцій їдальні. Не встановлено цей строк і відповідно до приписів статті 530 Господарського кодексу України.

Так, у зв'язку з тим, що демонтаж металобрухту не здійснено, а також не здійснена оплата за металеві конструкції їдальні, позивач направив відповідачу лист (вих. № 01/420 від 03.07.2009 р.) з вимогою розірвати договір № 132. Вимоги про демонтаж металевих конструкцій згідно статті 530 Цивільного кодексу України позивач відповідачу не направляв. Не містять такої вимоги і листи №01/278 від 29.04.2009р. та №01/419 від 02.07.2009р., на які посилається позивач в апеляційній скарзі.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що позивач не надав належних доказів, які б свідчили про несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань по демонтажу металевих конструкцій.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Проте, позивач не довів недійсність угоди.

За таких обставин, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволені позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Завод будівельно-опоряджувальних машин» м. Дніпрорудне Запорізької області на рішення господарського суду Запорізької області від 24.01.2013р. у справі №5009/1133/12 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 24.01.2013р. у справі №5009/1133/12 - залишити без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Н.В. Ломовцева

Судді: Н.М. Принцевська

О.А. Скакун

Надруковано 5 прим.:

1. Позивачу;

2. Відповідачу;

3. У справу;

4. ДАГС

5. ГСДО