Рішення № 30232419, 20.03.2013, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2013 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Савчук М.В.

суддів: Бреславського О.Г., Половінкіної Н.Ю.

секретар Скрипник С.В.

за участю представника КЖРЕП № 6, відповідачки ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства № 6 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу, за апеляційною скаргою комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства №6 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 29 січня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

В грудні 2012 року КЖРЕП № 6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу за утримання будинку та прибудинкової території.

Посилався на те, що будинок АДРЕСА_1 є комунальною власністю територіальної громади міста, перебуває на балансі Чернівецької міської ради. Даний будинок та прибудинкова територія передані для утримання і технічного обслуговування комунальному ремонтно-експлуатаційному підприємству № 6. У квартирі № 1-б зазначеного будинку зареєстровані та проживають уповноважений власник квартири ОСОБА_1 1958 року народження, її донька ОСОБА_2 1983 року народження та чоловік ОСОБА_3, 1956 року народження. Житлове приміщення - АДРЕСА_1 та складається з двох кімнат загальною площею 79,30 кв.м.

Відповідачі постійно проживають в цьому житловому приміщенні та безперервно ним користуються, проте порушуючи ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» п.п.17, 35 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями частково сплачували витрати на утримання будинку та прибудинкової території, заборгувавши КЖРЕП № 6 станом на 15 листопада 2012 року 3539,66 грн.

______________

22ц-395 / 2013 р. Головуючий у 1 інстанції Дудаков С.Є.

Категорія 19/24 доповідач Савчук М.В.

Між КЖРЕП №6 та відповідачами встановилися фактичні договірні відносини з приводу надання житлово-комунальних послуг на підставі відкритого особового рахунку. Відповідачів було попереджено про необхідність сплати боргу, проте на даний час заборгованість ними не погашена.

Просив стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, які проживають в АДРЕСА_1 на його користь заборгованість по витратам на утримання будинку та прибудинкової території - 3539,66 грн. Вирішити питання судових витрат.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 29 січня 2013 року в задоволенні позову комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства № 6 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу відмовлено.

В апеляційній скарзі комунальне житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство № 6 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідачів на його користь заборгованість по витратам на утримання будинку та прибудинкової в сумі 3539,66 грн. Вирішити питання судових витрат.

Посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, неповне з'ясування обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін як законне та обґрунтоване.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 303 ч. 1 ЦПК України, апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що представником позивача не надано обґрунтованих доказів стосовно ціни позову, оскільки не вказано, за які саме надані ним послуги відповідачі зобов'язані сплачувати за період з 2009 року по 15 листопада 2012 року. Крім того, суд першої інстанції прийшов до висновку про неможливість задоволення позову через недотримання позивачем Закону України «Про житлово-комунальні послуги», яким визначені основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки. Крім того, відповідачі не мають наміру ухилятися від оплати наданих їм реально послуг, договору між сторонами не укладено, а тому не може йтися про односторонню відмову відповідачів від виконання своїх обов'язків.

Колегія суддів вважає, що з таким висновком суду погодитись не можна.

Стаття 309 ЦПК України передбачає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, якщо неповно з'ясовано судом обставини, що мають значення для справи, не доведено обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушено або неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового, яким позов слід задовольнити.

Відповідно до ст.ст. 20, 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закону) від 24 червня 2004 року (із змінами та доповненнями) споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги щомісячно, розмір плати розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів/ та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Ст. 66 ЖК України передбачено, що плата за користування житлом (квартирна плата) обчислюється виходячи із загальної площі квартири. Розмір плати за користування житлом встановлюється кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» від 20 травня 2009 року N 529 (із змінами та доповненнями) встановлено зміст типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Пунктом 9 вказаного типового договору встановлено, що у разі ненадання послуг або надання їх не в повному обсязі, відхилення їх кількісних і якісних показників від нормативних виконавець проводить перерахунок розміру плати.

Судом установлено, що відповідачі дійсно проживають за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою КЖРЕПу № 6 від 04 грудня 2012 року. Дана квартира знаходиться на балансі КЖРЕПу № 6.

Відповідачі є споживачами послуг по обслуговуванню будинку і споруд та прибудинкової території на підставі відкритого особового рахунку № 1808. Позивач КЖРЕП № 6 надає відповідачам послуги по обслуговуванню будинку і споруд та прибудинкової території, а останні здійснюють їх часткову оплату, що підтверджується розрахунком заборгованості від 19.03.2013 року.

З вказаного розрахунку вбачається, що за період часу з жовтня 2008 року по листопад 2012 року відповідачам нарахований борг, який є ціною позову.

Згідно рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 17 лютого 2009 року було стягнуто з відповідачів заборгованість по витратам на утримання будинку та прибудинкової території станом на 01 вересня 2008 року 926 ,75 грн.

Відсутність між сторонами договору про надання послуг не є підставою для звільнення відповідачів від оплати комунальних послуг, так як послуги надаються, а відповідачі ними користуються, а тому відповідно до вимог згаданого закону повинні оплачувати їх.

Надання позивачем послуг та їх споживання відповідачами є діями осіб, з якими закон, зокрема ст.11 ЦК України, пов'язує підстави виникнення цивільних прав та обов'язків.

Щодо тарифів, якими керується позивач при нарахуванні оплати за надані житлово-комунальні послуги, вони визначаються відповідно до вимог чинного законодавства на підставі рішень Чернівецької міської ради, чинних на час здійснення розрахунків (Додаток 1 до Договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій).

На обґрунтування своїх позовних вимог позивач надав розрахунок суми заборгованості відповідно до виписки з особового рахунку.

Висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не надано обґрунтованих доказів стосовно ціни позову, оскільки не вказано, які саме послуги надавалися за період часу з жовтня 2008 року по листопад 2012 року, є безпідставними, оскільки нормами Житлового кодексу України та Законом України «Про житлово-комунальні послуги» не передбачено, що виконавець повинен надавати акти щомісячно щодо фактично наданих послуг споживачу.

Крім того, необґрунтованими є посилання відповідачів на невиконання позивачем своїх обов'язків щодо обслуговування будинку як на підставу відмови в позові та висновки суду про те, що позов не підлягає до задоволення через недотримання позивачем вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги», яким визначені основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, виходячи з наступного.

Згідно ст. 18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складення та підписання акта-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо. Представник виконавця повинен з'явитися на виклик споживача не пізніше строку, визначеного договором.

Акт-претензія складається споживачем та представником виконавця і скріплюється їхніми підписами. У разі неприбуття представника виконавця в погоджений умовами договору строк або необґрунтованої відмови від підписання акта-претензії він вважається дійсним, якщо його підписали не менш як два споживачі.

Акт-претензія споживача подається виконавцю, який протягом трьох робочих днів вирішує питання про перерахунок платежів або видає письмово споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензій.

Спори щодо задоволення претензій споживачів вирішуються в суді.

Споживач має право на досудове вирішення спору шляхом задоволення пред'явленої претензії.

Згідно п. 6 ч. 5 ст. 21 вказаного Закону виконавець зобов'язаний розглядати у визначений законодавством термін претензії та скарги споживачів і проводити відповідні перерахунки розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості.

Як вбачається з матеріалів справи, будь-яких заяв та актів-претензій щодо порушення виконавцем умов договору, звернень про ненадання або неякісне надання послуг, за вказаний період з боку відповідачів не надходило. Крім того, дана обставина не може бути підставою для відмови в позові, оскільки даної позовної вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 не заявлялося.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що позов КЖРЕП № 6 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за утримання будинку та прибудинкової території слід задовольнити, стягнувши з відповідачів в солідарному порядку на користь КЖРЕП № 6 заборгованість по витратах на утримання будинку АДРЕСА_1 та прибудинкової території 3539 гривень 66 копійок.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 солідарно на користь КЖРЕП № 6 слід стягнути 329 гривень 30 копійок судового збору.

Керуючись ст.ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства № 6 задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 29 січня 2013 року скасувати.

Позов комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства № 6 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 в солідарному порядку на користь Комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства № 6 заборгованість по витратах на утримання будинку та прибудинкової території 3539 гривень 66 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства № 6 - 329 гривень 30 копійок судового збору в солідарному порядку.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді :