Рішення № 30230773, 18.03.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" березня 2013 р.Справа № 922/884/13-г

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання Луніній О.В.

розглянувши справу

за позовом Публічного АТ "Укртелеком" в ососбі Харківської філії ПАТ "Укртелеком", м. Харків до ВЧ А-4104, м. Чугуїв про стягнення 3447,30 грн. за участю представників сторін:

позивача - Гур'єв В.М., за довіреністю №1159 від 20.12.12 р.;

відповідача - Маяцька Т.Г., за довіреністю від 10.01.13 р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Публічне АТ "Укртелеком" в особі Харківської філії ПАТ "Укртелеком", м. Харків, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, ВЧ А-4104, м. Чугуїв, про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі у розмірі 3305,94 грн., 109,07 грн. пені, 10,47 грн. інфляційних, 3% річних у розмірі 21,82 грн. Судові витрати просить покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01 березня 2013 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 922/884/13-г та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 18 березня 2013 року.

Через канцелярію суду 18 березня 2013 року надійшов відзив на позовну заяву, який долучений судом до матеріалів справи.

В судовому засіданні 18 березня 2013 року представник позивача підтримав вимоги викладені в позовній заяві, просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні 18 березня 2013 року представник відповідача заперечував проти позову частково, зазначив, що позовні вимоги в частині розміру основної заборгованості визнає, питання щодо розміру суми пені, річних та інфляційних залишає на розсуд суду.

Розглянувши надані суду докази, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне:

24 червня 2011 року між Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Харківської філії ПАТ "Укртелеком" - орендодавцем (позивачем по справі) та Військовою частиною А-4104 - орендарем (відповідачем по справі) укладено договір оренди нерухомого майна товариства (технологічні приміщення) № 267-19 за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування частину нежитлового приміщення загальною площею 1 кв.м., розташоване за адресою: м. Чугуїв, вул. Харківська, 118 з метою розміщення технологічного обладнання зв'язку із строком дії до 31.12.2011 р. (п. 12.1. договору).

Передача об'єкту оренди орендарю підтверджується актом приймання-передачі в оренду від 01 травня 2011 р., який складено сторонами відповідно до умов розділу 2 договору.

Умовами укладеного договору (розділ 3) сторони встановили розмір орендної плати, а також порядок її визначення та внесення орендарем на рахунок орендодавця.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами у справі виникли зобов'язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору найму (оренди), згідно якого та в силу ст. 759 Цивільного кодексу України, наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з вимогами частин 1, 5 статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п. 3.1 договору орендна плата встановлюється за домовленістю сторін на підставі внутрішніх нормативних актів і відповідно до фіксованого розміру щомісячної орендної плати, не підлягає коригуванню індекс інфляції протягом всього строку дії договору оренди.

Згідно з п. 3.6 договору орендна плата перераховується орендарем у безготівковому порядку на поточний банківський рахунок орендодавця не пізніше 27 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з п. 6.1.3. орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі, передбачені договором.

За твердженнями позивача, відповідачем зобов'язання по договору оренди щодо своєчасної сплати орендних платежів виконане не було, у зв'язку із чим в останнього, згідно представленого позивачем розрахунку заборгованості по орендній платі станом на 31.01.2013 р. за період з липня по грудень 2012 року, утворилась заборгованість у розмірі 3305,94 грн.

В порядку досудового врегулювання спору, відповідно до частини 2 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, позивачем на адресу відповідача було надіслано претензію від 28.01.2013 р. № 26-17/16, у якій міститься прохання сплатити протягом 10 днів з моменту отримання претензії заборгованість, яка утворилась внаслідок порушення умов договору № 267-19 від 24.06.11 року. Судом встановлено, що відповідь на претензію позивач не отримував.

Матеріалами справи підтверджується існування заборгованості з орендної плати за період липень - грудень 2012 року у розмірі 3305,94 грн., доказів погашення відповідачем суми боргу суду не надано, отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати орендної плати за договором оренди № 267-19, який був укладений між позивачем та відповідачем 24 червня 2011 року.

В силу ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

В силу статей 546-551 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання і її розмір (ч. 2 ст. 551 ЦК України) встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається із умов пункту 8.2. договору, сторони передбачили відповідальність орендаря за несвоєчасне перерахування орендної плати у вигляді пені від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення.

Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Перевіривши зроблений позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що позовна вимога щодо стягнення з відповідача пені в сумі 109,07 грн. підлягає задоволенню як правомірна.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши зроблений позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що позовна вимога щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 21,82 грн. підлягає задоволенню як правомірна.

Перевіривши зроблений позивачем розрахунок суми збитків, завданих інфляцією, суд дійшов висновку, що позовна вимога щодо стягнення з відповідача інфляційних в сумі 10,47 грн. підлягає задоволенню як правомірна.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню як такий, що доведений позивачем у відповідності із ст.ст. 33-34 ГПК України належними і допустимими доказами, не заперечений в установленому порядку відповідачем.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 1720,50 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 69, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Військової частини А-4104, 63501, Харківська область, м. Чугуїв, м/р Авіатор (в тому числі з п/р 35215002000298 в ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 07785381) на користь ПАТ "Укртелеком" в особі Харківської філії ПАТ "Укртелеком", 61002, м. Харків, вул. Іванова 7/9 (р/р 26008898 в ХОД ПАТ "Райффайзен банк Аваль", МФО 350589, код ЄДРПОУ 25614660) - 3305,94 грн. заборгованості по орендній платі, 109,07 грн. пені, 10,47 грн. інфляційних, 21,82 грн. три відсотки річних та 1720,50 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішення законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 18.03.2013 р.

Суддя Калініченко Н.В.