Постанова № 30230677, 19.03.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2013 р. Справа №2а/0570/16952/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12год.43хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Зеленова А.С.,

при секретарі Афанасьєві Д.Б.,

за участю:

представників позивача Хє Георгія Дюн-Хаковича,

Цвентух Л.С.,

представників відповідача Чолов'ян Г.М., Пікалова Д.В.,

Меншикової І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техцентр-90» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби про визнання дій протиправними, скасування податкового повідомлення-рішення від 23.11.2012 року №0003101502/26334 , -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Техцентр-90» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби про визнання дій протиправними, скасування податкового повідомлення-рішення від 23.11.2012 року №0003101502/26334 /том 1 а.с.3-7/.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за результатами камеральної перевірки ДПІ у м. Краматорську Донецької області ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення №0003101502/26334 від 23 листопада 2012 року , яким ТОВ «Техцентр-90» збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 663517,50грн., з яких основний платіж 530814грн., штрафна (фінансова) санкція - 132703,50грн., вважає, що дане рішення не відповідає вимогам законодавства, є противоправним виходячи з наступного.

Граничний термін подання податкової звітності з податку на додану вартість за червень 2009 року с 20.07.2009 року: кінцевий строк проведення камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість за червень 2009 року становить до 19.08.2009 року. Строк проведення камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість ПДВ за березень 2008р., травень-грудень 2008р., лютий 2009р., квітень 2009р. - 12 вересня 2012р.- також знаходиться за межами передбаченого п.200.10. ст.200 Податкового кодексу України строку проведення камеральних перевірок.

Пунктом 86.2. ст. 86 ПКУ передбачено, що за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації в органі державної податкової служби вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків.

Пунктом 86.7. ст. 86 ПКУ зазначено, то у разі незгоди платника податків з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті перевірки, вони мають право подати свої заперечення до органу державної податкової служби протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта. Такі заперечення розглядаються органом державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 ПКУ для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Такі заперечення є невід'ємною частиною акта (довідки) перевірки.

Рішення про визначення грошових зобов'язань приймається керівником органу державної податкової служби (або його заступником) з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності).

Пунктом 86.8 ст.86 ПКУ зазначено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Предметом камеральної перевірки є правильність складання податкових декларацій. А у разі якщо під час проведення камеральної перевірки буде виявлено порушення податкового законодавства, податковий орган має право призначити та провести документальну (виїзну, невиїзну або планову чи позапланову) перевірку платника податків. В порушення вищезазначених норм податкового законодавства:- акт перевірки N 1694/15-2-23026798 від 12.09.2012р. згідно поштового штампу відправлений позивачу тільки 15.11.2012р.; позивачем 22.11.2012р. направлено заперечення до вказаного акту, але відповідачем 23.11.2012р. було прийнято податкове повідомлення - рішення від № 0003101502/26334 без розгляду вказаних заперечень; камеральна перевірка відповідачем була проведена 12.09.2012 року, тобто за межами передбаченого п.200.10 ст.200 Податкового кодексу України строку проведення камеральних перевірок.

В акті перевірки необґрунтовано вказано на ненадання ТОВ «Техцентр-90» податкової декларації з ПДВ за квітень 2008р. та на заниження податкових зобов'язань за квітень 2008р. на 37799.00грн. Актом від 28.05.2009г. №1339/15-2-23026798 документальної невиїзної перевірки ТОВ «Техцентр-90» з питання своєчасності надання податкової звітності по ПДВ за квітень 2008р. та травень 2008р. встановлено порушення строків надання податкових декларації з ПДВ за квітень 2008р. та травень 2008р. та прийнято податкове повідомлення - рішення від 09.06.2009р. №001431502/0/37054.

Крім того, відповідачем були вже проведені перевірки позивача за перевіряємий період, так ДПІ у м. Краматорську згідно направлення №10 від 18.01.2010р., підписаного начальником ДНІ у м. Краматорську. з 21.01.10р. по 22.01.10р. була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Техцентр-90» щодо підтвердження відомостей від особи, яка мала правові відносини з платником податків дочірнім підприємством «Санаторно-курортний реабілітаційний центр «Слов'янський курорт» ЗАТ Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» за період з 01.07.08р. по 31.12.08. з 01.01.09р. по 30.06.09р.

Довідкою перевірки від 15.10.08р. № 2162/23-2-23026798 виїзної позапланової перевірки ТОВ «Техцентр-90» щодо підтвердження відомостей отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків дочірнім підприємством «Санаторно-курортний реабілітаційний центр «Слов'янський курорт» ЗАТ Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» за період з 30.07.07р. по 26.06.08р. розбіжностей не встановлено.

Таким чином, дії відповідача щодо проведення 12.09.2012р. камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за березень-квітень 2008р, травень-грудень. 2008р, лютий 2009р., квітень-червень 2009р. не відповідають вимогам пп. 75.1.1. п.75.1. ст.75, п.200.10. ст.200 Податкового кодексу України, а отже є протиправними.

Просив суд: - визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області ДПС щодо проведення камеральної перевірки 12.09.2012 року; скасувати податкове повідомлення-рішення прийняте ДПІ у м. Краматорську Донецької області ДПС 23.11.12 за №0003101502/26334 яким ТОВ «Техцентр-90» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 663517грн., з яких 530814грн. - основний платіж, 132703,50грн. - штрафні (фінансові) санкції /том 1 а.с. 2-7/.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги, надали пояснення аналогічні викладеним у позові, просили задовольнити позов у повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні надали письмові заперечення проти позову, у яких із посиланням на вимоги Податкового кодексу України та інших вимог законодавства, зазначили, що у відповідності до п.п.75.1.1 п.75.1 ст.75 ПКУ камеральною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях платника податків. Згідно задекларованих підприємством податкових зобов'язань та податкового кредиту по контрагентах автоматизованою базою на рівні ДПС України проводиться співставлення показників декларацій, дані якої постійно оновлюються.

На дату складання акта перевірки за даними бази автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України по ТОВ «Техцентр-90» встановлені розбіжності по підприємствах, по яких свідоцтво платника ПДВ анульоване, визнано недійсним запис про державну реєстрацію підприємства. Тобто, ТОВ «Техцентр-90» завищено суму податкового кредиту по податковим деклараціям з ПДВ по податкових накладних отриманих від постачальників, які не задекларували податкові зобов'язання по платнику.

Вищезазначене призвело до заниження сум ПДВ, яка підлягала нарахуванню до сплати в бюджет на суму 530814грн. в порушення абз.2 підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», та п.200.1, п.200.2 ст.200 ПКУ /том 2 а.с.14, том 4 а.с.76/.

Просили у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Техцентр-90» зареєстроване в якості юридичної особи 21.03.1994 Виконавчим комітетом Краматорської міської ради, включене до ЄДРПОУ за кодом 23026798, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №607928 , довідки Головного управління статистики у Донецькій області № 02-14-1 від 05.08.2005 /том 1 а.с. 31, 34/.

Позивач здійснює діяльність на підставі Статуту, затвердженого в новій редакції протоколом Загальних Зборів учасників Товариства № 3 від 27.07.2005 /том 1 а.с. 93-98/.

Позивач перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби, що підтверджується довідкою Форми № 4-ОПП від 08.10.2009 № 1199/10/29-014-8 /том 1 а.с. 99/.

Позивач зареєстрований платником податку на додану вартість 15.07.1997, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100254063 від 19.11.2009 серії НБ№107450 /том 1 а.с.100/.

На підставі ст.76 Податкового кодексу України старшим державним податковим ревізором-інспектором відділу адміністрування ПДВ управління оподаткування юридичних осіб Фетісовою Д.Г. проведена камеральна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Техцентр-90» щодо перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків за період з 01.03.2008р. по 01.07.2009р. за результатами складено акт від 12.09.12 №1697/15-2-23026798 /том 1 а.с.10-22/.

Згідно з вказаним актом, встановлено порушення ТОВ «Техцентр-90» підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 та підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та ст.198 Податкового кодексу України, у зв'язку із чим завищено суму податкового кредиту по податковим деклараціям з податку на додану вартість на загальну суму 493015грн. Занижено суму податкових зобов'язань по податковій декларації з ПДВ за квітень 2008 року на 37799грн. в порушення пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та ст.187 Податкового кодексу України /том 1 а.с.22/.

Відповідно до ст.76, п.120.1 ст.120 ПКУ , на підставі акта перевірки від 12.09.12 №1694/15-2-23026798 ДПІ у м. Краматорську Донецької області ДПС 23 листопада 2012 року прийнято податкове повідомлення-рішення №000310/1502/26384, яким ТОВ «Техцентр-90» визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 663517,50(шістсот шістдесят три тисячі п'ятсот сімнадцять)гривень 50копійок, з яких: за основним платежем 530814(п'ятсот тридцять тисяч вісімсот чотирнадцять)гривень 00копійок, за штрафними (фінансовими) санкціями 132703,5(сто тридцять дві тисячі сімсот три)гривні 50копійок /том 1 а.с.25/.

Позивач, не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із даним позовом /а.с.3-10,83-90/.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з визначенням, наведеним у статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

На підставі ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідач довів правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, з огляду на наступне.

Відповідно до п.п.75.1.1 п.75.1 ст.75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Згідно ст. 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Статтею 86 ПКУ встановлено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження).

У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

За результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації в органі державної податкової служби вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Пунктом 42.2 ст.42 ПКУ визначено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

На підставі вищезазначених вимог законодавства ДПІ у м. Краматорську Донецької області ДПС проведено камеральну перевірку ТОВ «Техцентр-90» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків, по яким на дату складення акту наявні розбіжності. Зазначена перевірка проведена податковим органом із дотриманням вимог податкового законодавства.

Враховуючи наведене суд вважає позовні вимоги ТОВ «Техцентр-90» в частині визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у м. Краматорську щодо проведення камеральної перевірки 12.09.2012 року, такими що не підлягають задоволення.

Щодо позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Краматорську Донецької області ДПС від 23.11.12р. №0003101502/26334, суд зазначає наступне.

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення став висновок перевірки, відповідно до якого встановлено , що ТОВ «Техцентр-90» в порушення підпункту 7.2.6 пункту 7.2 , підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 та підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та ст.198 Податкового кодексу України завищено суму податкового кредиту по податковим деклараціям з ПДВ на загальну суму 493015грн. Занижено суму податкових зобов'язань по податковій декларації з ПДВ за квітень 2008 року на 37799грн. в порушення пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та ст.187 Податкового кодексу України.

Вищевказане призвело до заниження сум ПДВ, яка підлягала нарахуванню до сплати в бюджет на суму 530814грн. в порушення абз.2 підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.200.1 та п.200.2 статті 200 Податкового кодексу України.

Суд вважає даний висновок податкового органу обґрунтованим з наступних підстав.

При перевірці податковим органом використані: декларації з ПДВ за березень 2008 року по липень 2009 року разом з додатками та уточнюючими розрахунками, інформація автоматизованих баз даних податкового органу, матеріали зустрічних перевірок.

За результатами співставлення розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Підприємство «Еюм-Плюс», ТОВ «Норма-ЛТД», ПП «Фунт-М», ДП «Санаторно-курортний реабілітаційний центр «Слов'янський курорт» ЗАТ Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», ТОВ «Радамант Груп», ПП «Бастіон-КС», ТОВ «Леомакс-Буд») було встановлено завищення податкового кредиту.

Встановлені розбіжності по підприємствах, по яких свідоцтво платника ПДВ анульоване, визнано недійсним запис про державну реєстрацію підприємства. Тобто, ТОВ «Техцентр-90» завищено суму податкового кредиту по податковим деклараціям з ПДВ по податкових накладних отриманих від постачальників, які не задекларували податкові зобов'язання по платнику на загальну суму 493015грн.

Підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Підставою для нарахування податкового кредиту без отримання податкової накладної також є: транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, за винятком тих, в яких форма встановлена міжнародними стандартами;касові чеки, які містять суму поставлених товарів (послуг), загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера, але без визначення податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума поставлених товарів (послуг) не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку на додану вартість).

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 вищевказаного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно п.п. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (п.п.7.7.1)

Пунктом 198.1 ст.198 ПКУ право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися: а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу);б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу);в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Платник податку може включити на підставі бухгалтерської довідки до податкового кредиту виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, суми податку, сплачені (нараховані) у вартості товарів/послуг, необоротних активів, що не були включені до складу податкового кредиту при придбанні або виготовленні таких товарів/послуг, необоротних активів, та/або з яких були визначені податкові зобов'язання відповідно до цього пункту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів.

З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання і податковий кредит визначаються на дату початку фактичного використання товарів/послуг, необоротних активів, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

З урахуванням наведеного податковим органом було прийнято податкові повідомлення-рішення від 23 листопада 2012 року прийнято податкове повідомлення-рішення №000310/1502/26384, яким ТОВ «Техцентр-90» визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 663517,50(шістсот шістдесят три тисячі п'ятсот сімнадцять)гривень 50копійок, з яких: за основним платежем 530814(п'ятсот тридцять тисяч вісімсот чотирнадцять)гривень 00копійок, за штрафними (фінансовими) санкціями 132703,5(сто тридцять дві тисячі сімсот три)гривні 50копійок.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Техцентр-90», з огляду на що відмовляє у задоволенні позову.

На підставі ст. 94 КАС України судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2-15, 17-18, 41-42, 69-71, 79, 86, 87, 94, 122, 138, 143, 151-154, 158,160,162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноцентр-90» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби про визнання дій протиправними, скасування податкового повідомлення-рішення від 23.11.2012 року №0003101502/26334 - відмовити.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 19 березня 2013 року в присутності представників сторін.

Постанови у повному обсязі виготовлено та підписано 25 березня 2013 року.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови у повному обсязі.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Зеленов А. С.