Ухвала суду № 3022987, 20.11.2008, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

  Справа № 22-а-7817/08                                                     Головуючий у І інстанції – Копитова О.С.

                                                                                                                                  Суддя-доповідач Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

            20 листопада 2008 року Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

                              головуючого – судді Глущенко Я.Б.,

                              суддів                         Зайцева М.П., Коротких А.Ю.,

                              при секретарі             Токар М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська юридична компанія «Принцип» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва на постанову Господарського суду м. Києва від 26 червня 2007 року, -

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська юридична компанія «Принцип»  звернулося до суду з вказаним  позовом.

Постановою Господарського суду м. Києва від 26 червня 2007 року позов задоволено: визнано протиправним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва № 0000092201/3 від 28.03.2007 року.

            Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

            Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що прибули у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

            Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об’єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким та наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач не визначав звичайну ціну у порядку, встановленому законом, а лише обмежився визначенням середньої ціни за місяць та відповідно за квартал, враховуючи загальну вартість послуг, надану позивачу.

З таким висновком суду не можна не погодитися.

Колегією суддів встановлено, що відповідачем було проведено виїзну планову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська юридична компанія «Принцип» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2003 року по 31.03.2006 року, за результатами якої складено акт №1583/22-600-21548877від 08.08.2006 року.

Перевіркою було встановлено порушення позивачем вимог п.5.9 ст.5, пп. 7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого занижено податок на прибуток на суму 67800,00 грн.Контролюючим органом встановлено, що позивачем отримувались послуги від Товариства з обмеженою відповідальністю «Аудиторська фірма «Дігрешн груп», ціни на послугиякого були вищі за звичайні.

На підставі акту перевірки відповідачем 18.08.06 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000092201/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 101700,00 грн., з яких 67800,00 грн. - основний платіж та 33900,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

За результатами адміністративного оскарження відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення № 0000092201/1 від 26.10.2006 року, № 0000092201/2 від 11.01.2007 року та № 00000092201/3 від 28.03.2007 року.

Позивачем в судовому прядку оскаржується податкове повідомлення-рішення                        № 00000092201/3 від 28.03.2007 року.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої  інстанції про наявність підстав для визнання протиправним рішення суб’єкта владних повноважень, зважаючи на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Аудиторська фірма «Дігрешн груп» 15.01.2003 року було укладено договір про аудиторське обслуговування №3/1-У та 27.02.2006 року договір на проведення аудиту № 7/6-У.

Відповідно до п. 1.1 Договору від 15.01.2003 року замовник (позивач) доручає, а виконавець (ТОВ Аудиторська фірма «Дігрешн груп») приймає на себе зобов'язання з надання консультацій з ведення бухгалтерського та податкового обліку, складанню податкової та фінансової звітності, здійснення аудиторських та операційних перевірок. Вибір видів робіт узгоджується сторонами та відображається у Протоколі узгодження цін.Вартість послуг згідно з п.4.1 Договору визначається Протоколом узгодження ціни по кожному з видів робіт (окремо), підписаним сторонами, який є невід'ємною частиною договору.

За результатами наданих робіт між позивачем та ТОВ «Аудиторська фірма «Дігрешн груп» складені акти прийому-передачі наданих послуг, а вартість послуг узгоджена відповідними протоколами, копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідач вважає, що вартість наданих позивачу послуг в III кварталі 2004 рокуна загальну суму 294000,00 грн. перевищує звичайні ціни.

Обговорюючи зазначені доводи апеляційної скарги, колегія суддів зважає на наступне.

Згідно з пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (з відповідними змінами та доповненнями) з метою оподаткування доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу. Підпункт 7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», визначає, що витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаної особи визначаються виходячи із договірних цін, але не більших за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання.

Відповідно до пп. 7.4.3 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», положення підпунктів 7.4.1, 7.4.2 поширюються також на операції з особами, які не є платниками податку, встановленого статтею 10 цього Закону, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками.

ТОВ «Аудиторська фірма «Дігрешн груп» у період з 01.04.03 року по 31.03.06 року було платником єдиного податку, а тому витрати позивача на придбання у зазначеного підприємства послуги не повинні бути більшими за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання.

Підпунктом 1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено,що  якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Порядок визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) регламентовано Законом (підпункт 1.20.2)

Так, зазначеним підпунктом передбачено,що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

З матеріалів справи вбачається та відповідачем не заперечується, що розрахунок звичайної ціни ним було зроблено на підставі даних комплексного аудиторського обслуговування ТОВ  «Аудиторська фірма «Дігрешн груп» з розміру середньомісячної ціни комплексного аудиторського обслуговування. Як правильно встановлено судом першої інстанції, відповідачем не взяті до уваги ні характер послуг, що надавалися в кожному з зазначених періодів, ні кількість виконаних робіт, ні кількість залучених до цих робіт спеціалістів. Також не взята до уваги фактична кількість витраченого на ці послуги робочого часу зазначених спеціалістів, їх фаху, вартості погодинної оплати їх праці тощо. Не досліджувались відповідачем і ціни на аналогічні послуги, що надаються іншими суб'єктами господарювання в співставних умовах.

Відтак, з врахуванням  встановленого законодавцем порядку визначення звичайної цінитаке нарахування податкових зобов’язань не можна вважати таким, що здійснене у спосіб, передбачений законом.

Крім того, за змістом підпункту 1.20.8 Закону обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

З наданої позивачем відповіді № 075 від 04.08.2006 року  на запит податкової інспекції вбачається, що товариство обґрунтовувало свою позицію посиланнями на те, що сторони договору мають право використовувати вільні (договірні) ціни і вартість послуг визначати на договірній, тобто позивач фактично послався на  норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту, відповідно до яких якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Таким чином, враховуючи, що відповідачем не дотримано процедуру визначення звичайних цін, колегія суддів не може погодитися з висновком контролюючого органу про правомірність визначення позивачу податкових зобов’язань з податку на прибуток та застосування до нього штрафних санкцій.    

Доводи ДПІ у Дніпровському районі м. Києва спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

            Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду м. Києва від 26 червня 2007 року залишити без змін.

Повний текст ухвали виготовлений 25 листопада 2008 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі, тобто з 26 листопада 2008 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

            Судді: