Рішення № 30229748, 21.03.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 30/15/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.03.13 Справа № 908/690/13-г

за позовом: Державного підприємства «Придніпровська залізниця» (49600, м.Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 108)

до відповідача: Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Закритого акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат» (71672, с. Мала Білозерка - 4 Василівського району Запорізької області, Веселівське шосе 7км)

про стягнення збору за подавання та забирання вагонів в розмірі 65417,64 грн.,

Суддя Кагітіна Л.П.

За участю представників сторін та учасників судового процесу:

від позивача: Барчунінов К.О., довіреність № 37 від 01.01.2013 р.;

від відповідача: Безсмертна Т.М., довіреність № 01-20/5186 від 17.10.2012 р.;

До господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою Державного підприємства «Придніпровська залізниця» з позовом про стягнення з Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Закритого акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат» збору за подавання та забирання вагонів в розмірі 65417,64 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на приписи ст. 307 Господарського кодексу України, ст. 76 Статуту залізниць України, Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, Тарифного керівництва № 1 та умови укладеного між сторонами договору. Вказує, що відповідно до умов укладеного між сторонами договору № ПР/М-11-3/168- 448/НЮдч від 20.06.2011р. про експлуатацію залізничної під'їзної колії відповідачу було нарахований збір за подачу порожніх вагонів у розмірі 206570,028 грн. за період вересень-жовтень 2012 р., включно. За твердженням позивача, відповідач не визнав та не сплатив йому суму збору в розмірі 65417,64 грн. посилаючись на те, що фактично відстань для нарахування плати збору за подачу вагонів є меншою, ніж зазначається залізницею у розрахунках.

Ухвалою суду від 20.02.2013 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/690/13-г. Справі присвоєно номер провадження 30/15/13. Розгляд справи призначено на 21.03.2013 р. об 10-00 год.

Відповідач - Підприємство з іноземними інвестиціями у формі Закритого акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат» - у відзиві на позовну заяву проти заявлених позовних вимог заперечує. Позовну заяву вважає такою, що не відповідає нормам чинного законодавства та фактичним обставинам справи. При цьому, вказує, що пунктом 13 договору, після узгодження окремих пунктів договору у судовому порядку, визначено, що відстань 1,730 км в обидва кінці, у тому числі на балансі Залізниці 0,080 км, визначена для нарахування збору для подачі вагонів. Також відзначає, що п. 14 договору передбачено, що власник колії - підприємство відповідача - сплачує Залізниці тільки за подачу вагонів локомотивом Залізниці. За доводами відповідача, в процесі укладання договору в акті обстеження і в протоколі розбіжностей відстань для нарахування та стягнення збору за подачу вагонів локомотивом Залізниці зазначалася відстань 0,865 км, в т.ч. 0,040 км на балансі Залізниці, проте, оскільки Залізниця є суб'єктом монополії, в договорі визначено умови, більш прийнятні для неї. Вважає, що згідно норм цивільного законодавства України, які регулюють виконання договорів послуг, розрахунки між сторонами договору повинні здійснюватись відповідно за фактично надані послуги за подачу вагонів на відстань 0,865 км, з них 0,040 км на балансі Залізниці. Вказує, що саме сума фактично наданих послуг підтверджується відповідачем підписанням відомостей плати за подачу вагонів. Крім того, за позицією відповідача, згідно з п. 1.4 розділу 3 Тарифного керівництва № 1 та Таблиці № 2 збір за подачу та забирання вагонів визначається як за дві нерозривні операції, які виконує Залізниця в обох напрямках, а при подачу вагонів на під'їзну колії підприємства відповідача локомотив Залізниці здійснює одну операцію - подачу вагонів, за яку і необхідно нараховувати збір. Погоджуючись з розрахунком позивача, відповідач підтверджує, що саме ця сума не сплачена підприємством, як він вважає обґрунтовано з наведений обставин.

За письмовим клопотанням представників сторін фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Представник позивача у судовому засіданні в повному обсязі підтримав вимоги, викладені у позові та додаткових поясненнях на неї. Також, посилається на судову практику із спірного питання.

Представник відповідача проти заявлених вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві. Зокрема, зазначає, що зафіксована у договорі відстань для подачі вагонів фактично не відповідає дійсним обставинам, оскільки по технологічному процесу локомотив Залізниці може подавати вагони на відстань 0,865 км, з них 0,40 км на балансі залізниці.

В судовому засіданні 21.03.2013 р. справу розглянуто, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

27.04.2006 р. між Державним підприємством «Придніпровська залізниця» (надалі -залізниця, позивач у справі) та Підприємством з іноземними інвестиціями у формі Закритого акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат» (надалі - власник колії, відповідач у справі) було укладено договір № ПР/М-11-3/168-448/НЮдч (далі - Договір) про експлуатацію залізничної під'їзної колії Закритого акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат», яка примикає до станції Дніпрорудне Придніпровської залізниці, терміном дії з 01.08.2011р. по 31.07.2016р.

Пунктом 1 Договору визначено, що згідно із Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів і на умовах цього договору експлуатується під'їзна колія, яка належить власнику, що примикає до станції Дніпрорудне: у парній горловині стрілочними переводами №№ 8, 12, 14, 46; у непарній горловині стрілочними переводами №№ 29, 37.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2011р. у справі №3/5005/14070/2011, яке частково було змінене постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.03.2012 р. та залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 17.05.2012 р., були скореговані пункти 5, 10, 13, абзац 1 п.14, 15 договору № ПР/М-11-3/168-НЮдч від 20.06.2011р., у зв'язку з виникнення між сторонами розбіжностей щодо них.

Пунктом 13 Договору (в узгодженій редакції) визначено, що відстань для нарахування збору за подачу вагонів на виставочну колію № 13 власника складає 1,730 км в обидва кінці, у тому числі 0,080 км на балансі залізниці.

Відповідно до абз. 1 п. 14 Договору (в редакції суду) власник колії сплачує залізниці за подачу вагонів локомотивом залізниці згідно з тарифним керівництвом № 1, розділ ІІ таблиці 1 і 2.

Позивачем, на виконання умов Договору, в період вересень-жовтень 2012 р. по станції Дніпрорудне на виставочну колію відповідача локомотивом Залізниці були подані вагони під навантаження.

На підставі Тарифного керівництва та умов договору, з урахуванням рішення суду, позивачем був нарахований збір за подачу цих вагонів у розмірі 206570,28 грн. (з ПДВ), що підтверджується відповідними відомостями плати подавання/збирання вагонів та маневрову роботу (арк. справи 43-121, том 1).

Матеріали справи свідчать, що не погоджуючись з нарахованими позивачем сумами, відповідач підписав вказані відомості з зауваженнями щодо відстані, відповідно до якої нараховувалась плата за подавання вагонів на виставочну колію.

Не визнана відповідачем сума збору за період вересень-жовтень 2012 р. складає 65417,64 грн.

Позовні вимоги про стягнення з Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Закритого акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат» збору за подавання та забирання вагонів в розмірі 65417,64 грн. є предметом судового розгляду у даній справі.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з ч.ч.2, 3 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України, згідно з якою господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Стаття 908 ЦК України, яка кореспондується із статтею 307 Господарського кодексу України, встановлює, що умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтею 71 Статуту залізниць України передбачено, що взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій визначаються договором.

Згідно ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись у повному обсязі та у встановлені строки. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не припустима;

до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом;

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Правилами обслуговування залізничних під'їзних колій, затвердженими наказом Міністерства транспорту України N 644 від 21.11.2000 р. (з подальшими змінами і доповненнями) (надалі - Правила № 644) визначено, що взаємовідносини залізниці з підприємствами, які виконують вантажні роботи на під'їзних коліях, визначаються договорами про експлуатацію під'їзних колій або договорами про подачу та забирання вагонів.

Згідно ст. 57 Статуту залізниць встановлення тарифів на перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу залізничним транспортом здійснюється у порядку, що визначає Кабінет Міністрів України, а ст.62 статуту залізниць регулює порядок розрахунків за перевезення і послуги залізниці.

Статтею 3 Закону України «Про залізничний транспорт» визначено, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із Закону України «Про транспорт», цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.

Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Підпунктом 4.5 пункту 4 Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту України N 644 від 21.11.2000 р. (із змінами і доповненнями) (надалі - Правила) встановлено, що за подачу вагонів локомотивом залізниці на передавальну колію, якщо вона знаходиться на території підприємства, і забирання вагонів з цих колій стягується плата за ставками, встановленими тарифом. Відстань, за яку сплачується плата за подачу та забирання вагонів, вказується в договорі про експлуатацію під'їзної колії (договорі про подачу та забирання вагонів).

У додатку 10 до Правил користування вагонами і контейнерами наведена Відомість плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу форми ГУ-46а, яка передбачає загальну графу "відстань подавання забирання в обидва кінці (км)". Збір нараховується залежно від загальної кількості вагонів поданих (грф.4 відомості) та (або) забраних (грф.11) на протязі звітної доби, при цьому визначена у договорі загальна відстань при розрахунку збору залишається незмінною незалежно від кількості подач у добу.

Згідно з пунктами 1.1, 1.2 розділу ІІІ Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги та Коефіцієнтів, що застосовуються до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги (Тарифне керівництво N 1), затвердженого наказом Міністерства транспорту зв'язку України від 26.03.2009 р. № 317 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 р. за № 340/16356, збір за подачу й забирання вагонів (у тому числі неробочого парку) та іншого рейкового рухомого складу(3) (далі - вагони) на (з) під'їзні(их) колії(ій) та інші(их) місця(ь) незагального користування локомотивом залізниці визначається залежно від фактичної кількості поданих і забраних вагонів за звітну добу та від відстані у два кінці: за ставками табл. 1, якщо під'їзна колія перебуває на балансі власників, що не входять до складу залізниць України; за ставками табл. 2, якщо під'їзна колія перебуває на балансі залізниць України. Відстань подачі й забирання вагонів указується в договорі про експлуатацію під'їзної колії (договорі про подачу й забирання вагонів).

В даному випадку відстань для нарахування плати за подачу вагонів на виставочну колію власника визначена в договорі між сторонами №ПР/М-11-3/168-Нюдч від 20.06.2011р., редакцію якого узгоджено за рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2011р. у справі № 3/5005/14070/2011. та постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.03.2012р., зокрема і щодо спірних пунктів по відстані для нарахування плати за подачу вагонів.

Згідно з ч. 2 ст. 187 Господарського кодексу України день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Стаття 124 Конституції України визначає, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

З даною нормою кореспондуються положення статті 4-5 ГПК України, відповідно до якої господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже, при розгляді даної справи господарський суд повинен враховувати положення укладеного між сторонами договору від 20.06.2011р., і зокрема, стосовно погодженої відстані для нарахування плати за подачу вагонів (1,730 км).

Дана відстань розрахована в обидва кінці, що відповідає вимогам пункту 1.1 розділу ІІІ Збірника тарифів.

Вищий господарський суд України у своїй постанові від 17.05.2012 р. по справі №3/5005/14070/2011 встановив, що у відповідності з Правилами проект договору розробляється залізницею на підставі Акта обстеження під'їзної колії. Згідно з пунктом 8 Акта обстеження визначено, що відстань для стягнення плати за подачу та забирання вагонів на виставочну колію № 13 -1,730 км в обидва кінці, у т.ч. 0,080 км по таблиці 2 та 1,650км по таблиці 1 пункту 1 Розділу ІІІ Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги - Тарифне керівництво № 1. Також суд зазначив, що редакція пункту 13 проекту Договору повністю відповідає Акту обстеження під'їзної колії, вимогам Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, Правил користування вагонами і контейнерами та Тарифного керівництва №1 (2009 року).

Відповідно до ст. 35 ГПК України вказані рішення судових інстанцій у справі №3/5005/14070/2011 має преюдиціальне значення для вирішення справи 908//690/13-г.

До того ж, як вже зазначалося вище, формула розрахунку збору за подання вагонів визначена чинним законодавством, а саме: до розрахунку беруться фактична кількість поданих і забраних вагонів за звітну добу та відстань у два кінці, яка встановлена договором для нарахування цього збору. В даному випадку ця відстань передбачена п. 13 Договору №ПР/М-11-3/168-448/Нюдч від 20.06.2011 р.

При цьому, суд наголошує, що нарахування збору за подачу та (або) забирання вагонів не залежить від того, чи здійснює локомотив залізниці також і забирання вагонів, оскільки сутність збору при цьому не змінюється. Відповідно до п. 1.1 Збірника тарифів збір нараховується як за подачу і забирання вагонів разом, так і за подачу або забирання вагонів окремо. І сума збору не залежить від кількості подач, а розраховується від кількості поданих та (або) забраних вагонів і відстані, яку проходить локомотив в обидва кінці. В даному випадку відстань в обидва кінці є незмінною величиною і закріплена в п. 13 договору.

Слід зазначити, що кількість поданих вагонів та нарахована позивачем сума збору відповідачем не оспорюється. Ставки для нарахування збору обрана позивачем згідно з абз. 1 п. 14 договору та розрахована за приписами Тарифного керівництва.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Статтями 42, 43 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

В даному випадку, позивачем доведено, а відповідачем не спростовано обґрунтованість та правомірність заявлених вимог про стягнення суми збору у розмірі, визначеному наданими позивачем відомостями плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу.

Враховуючи викладене, суд констатує наявність підстав для задоволення позовних вимог, які є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 45, 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Державного підприємства «Придніпровська залізниця» (м.Дніпропетровськ) до Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Закритого акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат» (с. Мала Білозерка - 4 Василівського району Запорізької області) задовольнити повністю.

Стягнути з Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Закритого акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат» (71672, с. Мала Білозерка - 4 Василівського району Запорізької області, Веселівське шосе 7 км, код ЄДРПОУ 00191218, р/р 26009032350001 в ПАТ АКБ "Індустріалбанк", м. Запоріжжя, МФО 313849) на користь Державного підприємства «Придніпровська залізниця» (49600, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 108; код ЄДРПОУ 01073828, р/р 26006000012 в ДАФ АБ "Експрес-Банк", МФО 306964) 65417 (шістдесят п'ять тисяч чотириста сімнадцять) грн. 64 коп. збору за подавання та забирання вагонів та 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Л.П. Кагітіна

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлене у повному обсязі та підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 25.03.2013 р.