Ухвала суду № 30229172, 21.03.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/964/13 21.03.2013 21.03.2013 21.03.2013

Провадження № 22ц /784/1092/13 Головуючий у першій інстанції Румянцева Н.О. .

Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

У Х В А Л А

Іменем України

21 березня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Козаченка В.І.

суддів - Мурлигіної О.Я., Царюк Л.М.,

при секретарі - Богуславській О.М.,

за участю: представника державної виконавчої служби - Фальченко Н.О.,

представника боржника - Андреєвої О.А.,

стягувача - ОСОБА_5

її представника - ОСОБА_6.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Березка» на ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 5 лютого 2013 року по справі за скаргою об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Березка» на дії Центрального відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції ( надалі - Центральний ВДВС),

В С Т А Н О В И Л А:

31 січня 2013 року об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Березка» (надалі - ОСББ ) звернулося до суду зі скаргою на дії Центрального ВДВС.

Заявник зазначав, що 26 жовтня 2012 року ОСББ отримало три постанови Центрального ВДВС від 19 жовтня 2012 року про арешт коштів боржника на суму 3500 грн., стягнення з боржника витрат на проведенні виконавчих дій і про стягнення виконавчого збору в сумі 1360 грн.

Крім того, 13 січня 2013 року Центральним ВДВС була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження про примусове стягнення з ОСББ штрафу в розмірі 1360 грн. на виконання постанови ВДВС від 31 липня 2012 року.

Ці постанови, на думку заявника, є незаконними та необґрунтованими, оскільки ОСББ виконало всі зобов'язання по виконанню виконавчого листа щодо поновлення трудових прав ОСОБА_5

Посилаючись на ці обставини заявник просив поновити строк для оскарження зазначених постанов та скасувати ці постанови.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 5 лютого 2013 року скаргу залишено без розгляду з підстав пропущення строку для звернення до суду зі скаргою.

В апеляційній скарзі ОСББ просило скасувати ухвалу суду та матеріали скарги направити на новий судовий розгляд, оскільки судом порушені норми процесуального права.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення осіб, які брали участь у судового засіданні, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Суд, залишаючи скаргу без розгляду послався на те, що ОСББ 8 листопада 2012 року зверталося з аналогічною скаргою про скасування зазначених постанов, проте за письмовим клопотанням боржника про залишення цієї скарги без розгляду судом була винесена ухвала від 24 грудня 2012 року про залишення скарги без розгляду.

За такого, суд дійшов висновку, що ОСББ дізналося про порушення своїх прав державною виконавчою службою вже 8 листопада 2012 року, а тому не знайшов підстав для поновлення строків звернення до суду з такою скаргою.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

Як вбачається з матеріалів справи боржник звернувся до суду на підставі ст. 383 ЦПК України зі скаргою на дії Центрального ВДВС.

Відповідно до ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звертатися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення порушено їх права чи свободи.

Як вбачається з матеріалів справи рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27 грудня 2007 року ОСОБА_5 поновлено на роботі на посаду бухгалтера ОСББ з 13 серпня 2007 року та стягнуто з ОСББ «Березка» на її користь невиплачену заробітну плату, середній заробіток за час вимушеного прогулу. Зазначене рішення суду в частині поновлення на роботі не виконано.

ОСББ оскаржує постанови ВДВС, зокрема: постанову про стягнення виконавчого збору від 19 жовтня 2012 року, постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 19 жовтня 2012 року, постанову на арешт коштів боржника від 19 жовтня 2012 року, винесену у зв'язку з невиконанням добровільно зазначених постанов та постановку про відкриття провадження від 3 січня 2013 року на виконання постанови державного виконавця від 31 липня 2012 року про накладення штрафу за повторне невиконання рішення боржником без поважних причин.

Таким чином, постанови, що оскаржуються, стосуються рішень державного виконавця, прийнятих під час виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.

Учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законодавством не встановлено іншій порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб ( стаття 181 КАС).

У пункті 6 постанови пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року № 3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» надано роз'яснення, що судам необхідно врахувати, що постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу належать до видів відповідальності за невиконання рішення самостійно та за невиконання без поважних причин рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії та рішення про поновлення на роботі. Виконавчий збір - це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його самостійного виконання. Для застосування виконавчого збору виконавець приймає постанову, яка, у разі її невиконання самостійно, виконується примусово в установленому Законом України «Про виконавче провадження» порядку.

Прийнята державним виконавцем постанова про накладення штрафу на боржника, яка не виконана самостійно боржником, є підставою для її примусового виконання.

В цьому ж пункті зазначеної постанови пленуму з посилання на пункт 7 частини 2 статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» зазначається, що постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є виконавчими документами.

Також зазначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу. Прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

Крім того, вказаною постановою пленуму розтлумачено , що до юрисдикції адміністративних судів належать справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні (пункт 6 постанови пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року № 3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» ( із змінами, внесеними згідно з постановами Вищого адміністративного суду України від 21 травня 2012 року № 5, від 14 вересня 2012 року № 10)).

З огляду на викладене скарга ОСББ повинна розглядатися в порядку адміністративного судочинства, а в разі подання такої скарги в порядку цивільного судочинства суддя з урахуванням аналогічної ситуації в позовному провадженні має відмовити у відкритті провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 122 ЦПК України.

Таким чином, районний суд допустив порушення норм процесуального права при вирішенні скарги боржника щодо оскарження вказаних постанов, а тому у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 312 ЦПК ухвала суду підлягає скасуванню з передачею матеріалів скарги на новий розгляд до суду першої інстанції тому ж судді для вирішення питання щодо відкриття провадження за скаргою.

При новому розгляді судді першої інстанції необхідно проаналізувати зазначені норми закону та роз'яснення судів касаційної інстанції щодо їх застосування.

Керуючись ст. ст. 307, 312 - 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Березка» задовольнити.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 5 лютого 2013 року скасувати та передати матеріали скарги на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді: