Постанова № 30228504, 19.03.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/5205/12

Головуючий у 1-й інстанції: Комар П.А.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Курка О. П. Совгири Д. І.

при секретарі: Бернацькій І.А.

за участю представників сторін:

представника позивача - Томенка Р.В.;

представників відповідача - Шаповалової Г.В., Попової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Гайсинський молокозавод" та Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції Державної податкової служби у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 08 січня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Гайсинський молокозавод" до Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції у Вінницькій області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 08.01.2013 року адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення №0000202300 від 02.11.2012 року Гайсинської МДПІ; стягнуто з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Гайсинський молокозавод" судовий збір в розмірі 107,30 грн. шляхом його безспірного списання органом Державної казначейської служби України із рахунку Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби; в решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду І інстанції, сторони подали апеляційні скарги.

Позивач просить суд скасувати вказане рішення (в частині відмови в задоволенні позовних вимог) та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити повністю визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.11.2012 року №0000192300; стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 2535, 69 грн.

Відповідач просить скасувати вказану постанову в частині скасування податкового повідомлення - рішення №0000202300 від 02.11.2012 року та відмовити в задоволенні позову. В іншій частині вказане рішення залишити без мін.

В судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної скарги, а також надані заперечення, додаткові пояснення на заперечення відповідача підтримав в повному обсязі та просив суд задовольнити її вимоги.

Представники відповідача доводи апеляційної скарги, а також надані заперечення підтримали в повному обсязі та просили суд задовольнити її вимоги. В задоволенні вимог позовної заяви та апеляційної скарги відмовити.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу позивача необхідно задовольнити в повному обсязі, в задоволенні апеляційної скарги відповідача відмовити, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що ТОВ «Гайсинський молокозавод» зареєстровано Гайсинською районною державною адміністрацією Вінницької області 17 квітня 2006 року, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи №11501020000000307 від 17.04.2006р.(Том 1 а.с. 10 ).

Гайсинською МДПІ Вінницької області Державної податкової служби проведена виїзна планова перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Гайсинський молокозавод», з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011р. по 30.06.2012р. відповідно до затвердженого плану перевірки, про що складено акт №648/2300/34309918 від 19.10.2012 року (Том 1 а.с.11-44).

Висновками вказаного акту встановлено наступні порушення: 1. п.200.1, п.200.2, п.200.3 ст.200, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст. 188, п.187.1 ст. 187, п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 ПК України, а саме - завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на 917267 грн., 2. ст..187 ПК України, а саме заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 15616,25 грн., 3. п.1 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України, в результаті чого суми ПДВ, що підлягають перерахуванню на спеціальний рахунок, використані не за призначенням в сумі 91383,99 грн., 4. п.138.2 ст.138, п.п. 139.1.9 п.139.1 ст.139, п.144.1 ст.144 ПК України, а саме заниження податку на прибуток у сумі 974 265 грн. Не погоджуючись з вищевказаним актом перевірки №205-01-01 від 25 жовтня 2012 року позивачем було подано заперечення за № 205-01-1 від 25.10.2012 року (том 1 а.с.45-50). Згідно відповіді Гайсинської МДПІ №3493 від 01.11.2012 року, вище вказані заперечення були враховані частково, скасовано податок на прибуток в сумі 1 054 431 грн., податок на додану вартість в сумі 1 089 687,49 грн. І, як наслідок, прийнято та направлено позивачу наступні податкові повідомленні-рішення: - від 02.11.2012 року №0000192300 про нарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 163 897,23 грн., в т. ч. 61133 грн. за основним платежем та 102764,23 грн. за штрафною (фінансовою) санкцією; - від 02.11.2012 року №0000202300 про нарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 5149 грн., в т. ч. 4043 грн. за основним платежем та 1106 грн. за штрафною (фінансовою) санкцією.

Суд І інстанції приймаючи оскаржуване рішення в частині позовних вимог, щодо скасування податкового повідомлення-рішення №0000202300 від 02.11.2012 року виходив з того, що відповідачем не надано суду достатньо належних доказів, які б свідчили про наявність виявлених та зафіксованих у відповідному акті порушень чинного законодавства України та, як наслідок, про правомірність донарахованого податку на додану вартість та застосованих на підставі даного акту штрафних санкцій.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду І інстанції, з наступних підстав.

Актом перевірки від 19.10.2012 року встановлено заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість за травень 2011 року на суму 15616,25 грн. по операціях з продажу товарів ТОВ «Тадіс Актив». Гайсинською МДПІ за даними автоматизованого співвідношення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено, що податкове зобов'язання ТОВ «Гайсинський молокозавод» за травень 2011 року становлять 194633,17 грн., а ТОВ «Тадіс Актив» сформовано податковий кредит за цей же місяць в сумі 210249,42 грн., відхилення -15616,25 грн.

Судом досліджено, що між ТОВ «Гайсинський молокозавод» (постачальник) та ТОВ «Тадіс Актив» м. Київ, код ЄДРПОУ 37264922, (покупець) укладено договір постачання продукції №25 П від 25.03.2011 року. Предметом даного договору є постачання товару. Постачання товарів здійснювалося на умовах FCA по правилах Інкотермс-2000. На виконання умов договору ТОВ «Гайсинський молокозавод» реалізовано ТОВ «Тадіс Актив» продукт сирний «Московський», «Гауда», маргарин «Гайс дел молочний» згідно податкових накладних № 167 від 26.05.2011р., 159 від 23.05.2011р., 110 від 20.05.2011р., 107 від 18.05.2011р., 102 від 15.05.2011р., 98 від 13.05.2011р., 93 від12.05.2011р., 87 від 05.05.2011р., 86 від 04.05.2011р., 85 від 02.05.2011р. (том 1 а.с.100-109).

З цих підстав податковим органом зроблено висновок про заниження податкових зобов'язань з боку позивача.

Так, в акті перевірки відображено усі податкові накладні, виписані в травні 2011 року, відповідно до яких сума податку на додану вартість складає 194633,17 грн., однак не зазначено, яку саме податкову накладну або господарську операцію не відображено в складі податкових зобов'язань, що призвело до їх заниження.

Згідно п. 187.1. ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 201.4. ст. 201 Кодексу податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

В частині 1 підпунктів 201.6, 201.7 та 201.8 статті 201 Кодексу вказано, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

В підпункті 201.10. цієї статті Кодексу зазначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Також, суд першої інстанції вірно зазначив, що нормами чинного законодавства на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству правил ведення іншим учасником правовідносин господарської діяльності та дотримання ним вимог податкового законодавства та не передбачено відповідальність платника податків за дії свого контрагента.

З врахуванням вищевказаного колегія суддів погоджується з судом І інстанції, що прийняття Гайсинською МДПІ оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0000202300 від 02 листопада 2012 року про нарахування позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 5149грн. є безпідставним та необґрунтованим, а тому дане рішення правомірно скасовано.

Однак колегія суддів не погоджується з висновком суду І інстанції, що доводи позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000192300 від 02.11.2012 року щодо нарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 163 897,23 грн., в т. ч. 61133 грн. за основним платежем та 102764,23 грн. за штрафною (фінансовою) санкцією не спростовують висновків акту відповідача, з таких підстав.

Як вбачається з акту перевірки від 19.10.2012 року №648/2300/34309918, у відповідача виник сумнів щодо проведення фактичних господарських операцій позивача з ТОВ "Інтер Груп Союз", наслідком чого є протиправне завищення бюджетного відшкодування ПДВ. Відповідач стверджує, що правочини, укладені між ТОВ "Гайсинський молокозавод" та ТОВ " Інтер Груп Союз " не спричинили реального настання юридичних наслідків, посилаючись на акт перевірки ТОВ " Інтер Груп Союз ", що надійшов від ДПІ у Шевченківському районі міста Києва. Згідно з вказаним актом перевіркою встановлено, що господарські операції між ТОВ " Інтер Груп Союз" та ТОВ «Гайсинський молокозавод" не підтверджується здійсненням фінансово-господарських операцій між ТОВ "Інтер Груп Союз" та ТОВ «Гайсинський молокозавод" за період з 22.11.2010р. по 31.10.2011р. на суму ПДВ 42145 грн. В ході перевірки встановлено неможливість фактичного здійснення ТОВ «Інтер Груп Союз» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів економічно необхідних для операцій з купівлі-продажу, відсутність трудових ресурсів, основних фондів і транспортних засобів, відсутність об'єктів, які підпадають під визначення п. 185 ст. 185 ПК України від 02.12.2010р. №2755-VI. Таким чином, як зазначено в акті перевірки ТОВ " Інтер Груп Союз ", податковим органом виявлено порушення ТОВ " Інтер Груп Союз " ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦКУкраїни в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Проте, як вбачається з акту перевірки відповідача, для перевірки було надано усі необхідні документи, що підтверджують реальність здійснення господарської операції, в. ч. договір, видаткові і податкові накладні, товарно-транспортні накладі, докази оплати тощо.

Відповідно до договору №1/07-1 від 01.07.2011 року (Том 1 а.с.93-94), який укладено між ТОВ «Інтер Груп Союз» та ТОВ «Гайсинський молокозавод», відповідно до якого ТОВ «Інтер Груп Союз» постачає, а ТОВ «Гайсинський молокозавод" приймає та оплачує продукцію в асортименті, кількості та за ціною, що зазначені в рахунках або накладних, які є його невід'ємною частиною.

При укладенні вказаного договору представниками ТОВ «Інтер Груп Союз» були пред'явленні оригінали свідоцтв про державну реєстрацію юридичної особи, статут, довідки про взяття на облік платника податків форми 4-ОПП, свідоцтво платника податку, на додану вартість. Факт наявності реєстрації платником ПДВ ТОВ «Інтер Груп Союз» на момент укладення і виконання договорів був підтверджений також даними з офіційного сайту ДПА України. Крім того, на момент укладення господарських операцій ТОВ «Інтер Груп Союз» було діючою та правоздатною юридичною особою.

Позивачем придбані у ТОВ «Інтер Груп Союз» основні засоби загальною вартістю 252870 грн., в т.ч. ПДВ 42145 грн.: податкова накладна №78 від 11.07.2011 року на загальну суму 237900 грн. в т. ч. ПДВ 39650 грн., охолоджувач молока ОМ-2000 в кількості 1 шт., ціна поставки одиниці продукції (без врахування ПДВ) 118250 грн., охолоджувач молока CWE-2000 в кількості 1 шт., ціна поставки одиниці продукції (без врахування ПДВ) 80000 грн.; податкова накладна №198 від 11.07.2011 року на загальну суму 14970 грн. в т. ч. ПДВ 2495 грн., спліт - система кондиціювання повітря в кількості 1 шт., ціна поставки одиниці продукції (без врахування ПДВ) 12475 грн.

Транспортування здійснювалось власним та орендованим транспортом, що підтверджується товарно-транспортними накладними та актами приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (а.с.95-99), розрахунок здійснювався у безготівковій формі.

В ході проведення документальної планової перевірки ТОВ «Гайсинський молокозавод» та враховуючи матеріали документальної позапланової невиїзної перевірки, оформлених актом №2438/2304/37269936 від 23.11.2011р. ДПІ у Шевченківському районі міста Києва встановлено, що фактичне здійснення господарських операцій між ТОВ «Гайсинський молокозавод" та ТОВ «Інтер Груп Союз" з придбання товару, якого фактично не існувало. Оскільки, перевіркою ТОВ «Інтер Груп Союз» встановлено, що згідно пояснення, ОСОБА_7 не є засновником та директором ТОВ «Інтер Груп Союз», документів по фінансово-господарській діяльності не підписував. За результатами проведених заходів з'ясовано, що засновником ТОВ «Інтер Груп Союз», є громадянин ОСОБА_7, який будучи опитаним 29.10.2011р. при проведенні перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва , пояснив, що приблизно 2009-2010 року ним був втрачений паспорт. Про те, що він являється засновником, директором та головним бухгалтером товариства дізнався від працівників податкової міліції.

Колегія суддів вважає неправомірним посилання суду І інстанції на пояснення засновника директора ОСОБА_7 З пояснення, копія якого міститься в матеріалах справи, взагалі незрозуміло процесуальний статус даного пояснення, а саме в рамках якого процесу були відібрані дані пояснення. В разі порушення вимог законодавства з боку посадових осіб ТОВ до них мала б бути застосована відповідальність кримінальна чи адміністративна. Натомість відповідач не надав до суду жодних документів про притягнення до відповідної відповідальності стосовно засновників ТОВ. Крім того суд вважає, що з врахуванням приписів ст. 69 КАС України, відповідно до якої покази свідка (отримані безпосередньо судом) являються доказом, то вказані пояснення судом правомірно не взяті до уваги.

Також, суд І інстанції не врахував рішення І та апеляційної інстанції по справі № 2а-18027/11/2670, яким визнано протиправним наказ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 23.11.2011 року про здійснення позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Інтер Груп Союз» та визнано протиправними дії ДПІ у Шевченківському районі м. Києва по проведенню даної перевірки.

Відповідно до ст. 255 КАС України, обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Крім того, судом І інстанції не враховано і не надано належної правової оцінки, що актами приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 30.09.2011 року (а.с. 97,98,99) дані засоби введені в експлуатацію і на даний час задіяні в виробництві в матеріалах справи містяться фотографії даних охолоджувачів молока та системи кондиціювання повітря. Фактична наявність вказаних засобів також не перевірена відповідачем.

Таким чином, висновок про не реальність здійснення господарської операції між ТОВ «Інтер Груп Союз» та ТОВ «Гайсинський молокозавод» є хибний.

Щодо господарських операцій із СВК «Добрі справи».

З акту перевірки слідує, що ТОВ «Гайсинський молокозавод" в порушення пункту 1 підпункту 2 розділу ХХ Податкового кодексу ТОВ «Гайсинський молокозавод" виплачено компенсацію за продане молоко СВК «Добрі справи" в сумі 91383,99 грн. Оскільки СВК «Добрі справи" не підпадає під визначення «сільськогосподарське підприємство" та не користується спеціальним режимом оподаткування, зроблено висновок, що ТОВ «Гайсинський молокозавод» неправомірно виплачено компенсацію за продане молоко.

Судом з'ясовано, що за договором закупівлі молока та молочних продуктів від 20.11.2011р. СВК «Добрі справи» зобов'язується поставити та передати у власність ТОВ «Гайсинський молокозавод» сировину, а останній в свою чергу зобов'язується прийняти та оплатити її за умовами даного договору.

Згідно відомостей про виплачені суми компенсації сільськогосподарським виробникам за поставлене ними переробному підприємству молоко, які затверджуються генеральним директором ТОВ «Гайсинський молокозавод», за період з 01.01.2012р. по 30.06.2012р. СВК «Добрі справи» поставлено на ТОВ «Гайсинський молокозавод" молоко в кількості 279348 грн. на загальну вартість 733770,9 грн., виплачена сума компенсації становить 91383,99 грн.

Колегія суддів вважає, що суд І інстанції дійшов помилкового висновку та неправильного застосування вимог ст. ст. 183, 209 ПК України, щодо питання виплати компенсації позивачем СВК «Добрі справи» як виробнику молока.

Так, кооператив звертався до Гайсинської МДПІ зі заявою від 18.04.2012р. про реєстрацію сільськогосподарського підприємства, як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість. Однак, листом від 23.04.2012р. вих.№688 було незаконно відмовлено в розгляді даної заяви та видачі свідоцтва, що підтверджується постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 15.08.2012 року по адміністративній справі №2а/0270/3284/12 якою зобов'язано відповідача у встановленому законом порядку вирішити питання щодо видачі СВК "Добрі справи" свідоцтва про реєстрацію сільськогосподарського підприємства, як суб`єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість. Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06.11.2012 року №2а/0270/3284/12 зобов'язано Гайсинську МДПІ видати СВК «Добрі справи» свідоцтва про реєстрацію сільськогосподарського підприємства, як суб`єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість.

Відповідно до ст. 255 КАС України, обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Однак, судом І інстанції, встановлено, що на виконання даної постанови Гайсинська МДПІ видає свідоцтво про реєстрацію сільськогосподарського підприємства, як суб`єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість за умови подачі реєстраційної заяви СВК «Добрі справи» у відповідності до ст. 183 ПК України.

Пунктом 183.1 ст. 183 ПК України зазначено, що будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації чи прийняла рішення про добровільну реєстрацію як платника податку, подає до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву.

Відповідно до п. 183.3. 183 ПК України зазначено, що у разі добровільної реєстрації особи як платника податку або особи, яка відповідає вимогам, визначеним підпунктом 6 пункту 180.1 статті 180 цього Кодексу, реєстраційна заява подається до органу державної податкової служби не пізніше ніж за 20 календарних днів до початку податкового періоду, з якого такі особи вважатимуться платниками податку та матимуть право на податковий кредит і виписку податкових накладних.

Згідно п. 209.10. ст. 209 ПК України, для отримання свідоцтва про реєстрацію як суб'єкта спеціального режиму оподаткування сільськогосподарське підприємство реєструється у відповідному органі державної податкової служби з дотриманням правил та у строки, що визначені статтею 183 цього Кодексу для реєстрації платників податку на додану вартість.

Проте суд І інстанції не врахував наведених фактів чим допустив порушення вимог ст.72 КАС України згідно яких, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Щодо господарської операції позивача із ФОП ОСОБА_8

В акті від 19.10.2012 року №648/2300/34309918 перевіряючим зазначено, що на порушення п.138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, «Гайсинський молокозавод" безпідставно віднесено до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування витрати сформовані від ФОП ОСОБА_8 у загальній сумі 2 693 грн., в тому числі за 3 кв.2011року в сумі 2693 грн.

Судом І інстанції з'ясовано, що під час проведення на підтвердження здійснення господарських операцій позивач надав договори купівлі-продажу, видаткові накладні, податкові накладні, специфікації, банківські виписки.

Між ФОП ОСОБА_8 та позивачем було укладено договори купівлі-продажу пального.

В бухгалтерському обліку ТОВ «Гайсинський молокозавод», відповідно до акта перевірки, зроблено проводку : Д-т 203 «Паливо» К-т 631/1 розрахунки з постачальниками та підрядчиками.

Відповідно пояснень посадових осіб позивача паливно-мастильні матеріали отримано на заправочних станціях, безпосередньо у бак автомобіля.

На підтвердження реальності проведення господарської операції позивач надав необхідні документи, а саме: договори купівлі-продажу, видаткові накладні, податкові накладні, специфікації, банківські виписки, беззаперечний той факт що паливо на АЗС отримується в бак, згідно до законодавства проведено облік ПММ. В акті перевірки відсутня інформація, що перевіркою визнано невідповідність наданих до перевірки податкових накладних, згідно чинного законодавства.

У відповідності до п. 201.10 ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Нормами чинного законодавства на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству правил ведення іншим учасником правовідносин господарської діяльності та дотримання ним вимог податкового законодавства та не передбачено відповідальність платника податків за дії свого контрагента.

Гайсинською МДПІ отримано акт про проведення документальної невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_8

Перевіркою зроблено висновок про відсутність документального підтвердження фактичного отримання та використання у господарській діяльності позивачем паливно-мастильних матеріалів, отриманих від ТОВ "Глобал Політрейд"і ТОВ "Формула-Петрол", на підставі статей 203, 207, 215, 228 Цивільного кодексу України договори поставки пального з ТОВ "Глобал Політрейд" і ТОВ "Формула-Петрол" укладалися без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування і несплати податків, а тому, на думку відповідача, є нікчемними.

Щодо взаємовідносин з СПД ОСОБА_8, слід зазначити, що висновки акту перевірки ґрунтуються виключно на положеннях акту перевірки СПД ОСОБА_8, яким не підтверджено придбання пально-мастильних матеріалів у ТОВ "Глобал Політрейд" і ТОВ "Формула-Петрол". Проте, з акту перевірки не вбачається, що ТОВ придбало у СПД ОСОБА_8 саме те пальне, що було придбано ним у ТОВ "Глобал Політрейд" і ТОВ "Формула-Петрол", а не у суб'єктів господарювання.

Судом І інстанції додатково з'ясовано, що в березні 2012 року ФОП ОСОБА_8 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду із позовом до Бершадської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області про скасування податкового повідомлення-рішення від 02.02.2012 року №0000061701/0 винесеного на підставі позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_8 в частині правомірності формування податкового кредиту по розрахунках з контрагентами ТОВ "Глобал Політрейд" та ТОВ "Формула-Петрол" за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року Бершадською МДПІ складено акт №496/17/НОМЕР_1 від 24.11.2011 року. Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 16.05.2012 року по справі №2а/0270/1358/12 в задоволенні позовних вимог ОСОБА_8 відмовлено в повному обсязі. За результатами апеляційного розгляду апеляційної скарги на постанову у вищевказаній справі №2а/0270/1358/12 Вінницьким апеляційним адміністративним судом 16 серпня 2012 року винесено ухвалу, якою рішення Вінницького окружного адміністративного суду залишено без змін.

З вказаних судових рішень на які посилається відповідач, вбачається, що судом досліджено лише питання підтвердження придбання пально-мастильних матеріалів даним підприємцем у ТОВ "Глобал Політрейд" та ТОВ "Формула-Петрол".

Колегія суддів вважає суд І інстанції помилково застосував рішення вище значених справ, оскільки позивач не був стороною по вказаних справах. В зазначеній справі суди не досліджували питання реальності продажу пально-мастильних матеріалів позивачу, а тому відсутні підстави вважати встановленим даний факт судовими рішеннями.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено реальність здійснення господарської операції з ФОП ОСОБА_8

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Як визначено ст. 42 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п. 1.2 п.1, п.п. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, згідно положень яких первинні документи - письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, законодавцем чітко окреслено, що первинний документ має бути складено під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Крім того, згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Положеннями ПК України передбачено, що право на нарахування податкового кредиту обумовлюється наявністю факту придбання платником податків товарів, робіт, послуг, основних фондів, нематеріальних активів, в ціні яких платником податку - покупцем сплачено (нараховано) ПДВ та які призначені для використання у господарській діяльності покупця, тобто мають на меті досягнення економічних результатів та одержання прибутку.

В розумінні п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України де зазначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконання робіт, надання послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, дорученням та агентськими договорами.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництвом, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням

Згідно п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків нарахованих платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього розділу протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 201.4. ст. 201 Кодексу податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Відповідно до п.201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З врахуванням викладеного колегія суддів вважає що перевірку відповідачем проведено не об'єктивно, без з'ясування усіх істотних обставин, що в свою чергу призвело до викладення хибних висновків в акті перевірки та прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, яке підлягає скасуванню як протиправне.

Позивачем в повній мірі доведено правомірність дій щодо формування податкового кредиту підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, а відтак доводи апеляційної скарги та позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. В свою чергу апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Згідно з положенням ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Оскільки позов задоволено повністю, на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Гайсинський молокозавод" має бути присуджено 2536,69 грн. сплаченого судового збору, які підлягають обов'язковому стягненню органами Державної казначейської служби України із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Гайсинський молокозавод" задовольнити повністю .

Апеляційну скаргу Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції у Вінницькій області Державної податкової служби в частині скасування залишити без задоволення.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 08 січня 2013 року у справі за адміністративним позовом в частині відмови в задоволені позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Гайсинський молокозавод" до Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції у Вінницькій області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - скасувати винести в цій частині нову постанову .

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.11.2012 року №0000192300.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Гайсинський молокозавод" судові витрати у розмірі 2535,69 грн. (судовий збір), які підлягають обов'язковому стягненню органами Державної казначейської служби України із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції у Вінницькій області Державної податкової служби.

В іншій частині, постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 8 січня 2013 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі "26" березня 2013 р. .

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Курко О. П.

Совгира Д. І.