Постанова № 30228271, 11.03.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 березня 2013 року 13:43 № 826/291/13-а

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В. за участю секретаря судового засідання Хилі І.В. та представників сторін:

від позивача: Голуба В.Є.,

від відповідача: Чарковської Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом:Приватного підприємства «Техноізол»до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової службипроскасування податкових повідомлень-рішень від 06 вересня 2012 року №№ 0001152202, 0001162202, від 19 листопада 2012 року № 0001772202, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Приватне підприємство «Техноізол» (далі - позивач, ПП «Техноізол») з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС), в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06 вересня 2012 року № 0001152202, № 0001162202, від 19 листопада 2012 року № 0001772202.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 січня 2013 року відкрито провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач помилково дійшов висновку про нікчемність правочинів, укладених між ПП «Техноізол» та ТОВ «Лакатек», в результаті чого було зроблено висновок про заниження позивачем податку на прибуток за І квартал 2012 року на суму 362 941,00 грн., завищення від'ємного значення податку на додану вартість на суму 247 290,00 грн., в тому числі за лютий 2012 року в сумі 12 631,00 грн., за березень 2012 року - 247 290,00 грн., березень 2012 року - 45 840,00 грн., заниження податку на додану вартість за березень 2012 року на суму 52 528,00 грн. за наслідками господарських операцій з ТОВ «Лакатек».

Позивач зазначав, що укладені ним правочини з контрагентом ТОВ «Лакатек» відповідають вимогам чинного законодавства та направлені на реальне настання правових наслідків, їх реальне фактичне виконання підтверджується первинними документами, якими зафіксовані факти здійснення господарських операцій, в тому числі податковими накладними, отриманими від вказаного контрагента, який на час здійснення господарських операцій був зареєстрований платником податку на додану вартість.

Також позивач вказував на те, що відповідальність за порушення податкового законодавства є індивідуальною, а тому позивач не може нести відповідальність за невиконання ТОВ «Лакатек» податкових зобов'язань.

Крім того, позивач звертав увагу суду на те, що виконані ТОВ «Лакатек» роботи були використані ним у власній господарській діяльності, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, що свідчить про реальність проведених операцій з ТОВ «Лакатек», а тому висновок відповідача про нікчемність правочинів, укладених з вказаним контрагентом, є таким, що не ґрунтується на вимогах закону.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що під час перевірки було встановлено, що позивачем порушено пункти 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, оскільки податковий кредит було сформовано на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ «Лакатек» за нікчемними правочинами.

З огляду на викладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

Враховуючи вибуття первинного відповідача (ДПІ у Оболонському районі м. Києва) зі спірних правовідносин на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» від 21.09.2011 року № 981 судом відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України протокольною ухвалою від 11.03.2013 року здійснено заміну відповідача на його правонаступника - Державну податкову інспекцію у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 11 березня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд

В С Т АН О В И В:

Позивач - Приватне підприємство «Техноізол» (код ЄДРПОУ 31521061) зареєстроване Оболонською районною в місті Києві державною адміністрацією 03.07.2001 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 818819 та довідкою АА № 630106 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), виданою 03.05.2012 року (том І, а.с. 12-13)

ПП «Техноізол» перебуває на обліку як платник податків у ДПІ у Оболонському районі м. Києва з 03.07.2001 року за № 2997, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків за формою № 4-ОПП від 12.10.2011 № 2813/29-106 (том І, а.с. 24).

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 02.08.2012 року по 13.08.2012 року ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС було проведено виїзну документальну позапланову перевірку ПП «Техноізол» з питань дотримання вимог податкового законодавства ПП «Техноізол» при взаємовідносинах з ТОВ «Лакатек» за період з 01.02.2012 року по 31.03.2012 року.

За результатами проведеної перевірки було складено акт № 654/22-2-31521061 від 20.08.2012 року (далі по тексту - Акт перевірки, Акт) - том І, а.с. 25-37.

На підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС було прийнято податкові повідомлення - рішення:

- № 0001152202 від 06 вересня 2012 року, яким позивачу за порушення пунктів 198.3, 198.6 ст. 198, пункту 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 65 660,00 грн., у тому числі за основним платежем - 52 528,00 грн. та за штрафними санкціями - 13 132,00 грн. (том І, а.с. 9);

- № 0001162202 від 06 вересня 2012 року, яким позивачу за порушення пункту 138.1 ст. 138, підпункту 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 453 676,00 грн., у тому числі за основним платежем - 362 941,00 грн. та за штрафними санкціями - 90 735,00 грн. (том І, а.с. 10);

- № 0001172202 від 06 вересня 2012 року, яким позивачу за порушення пункту 198.6 ст. 198, пункту 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2012 року у розмірі 293 130,00 грн., у тому числі 247 290,00 грн. залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за березень (рядок 24) та 45 840,00 грн. від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду (рядок 19) - том І, а.с. 11.

За результатами адміністративного оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень, рішенням Державної податкової служби у м. Києві від 13.11.2012 № 7457/10/12-114 податкові повідомлення-рішення від 06 вересня 2012 року № 0001152202, № 0001162202 залишено без змін, податкове повідомлення-рішення рішення від 06 вересня 2012 року № 0001772202 скасоване в частині завищення від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 156 995,00 грн., а в іншій частині - залишене без змін (том І, а.с. 45-50).

Рішенням Державної податкової служби України від 17.12.2012 № 7236/0/61-12/10-2115, прийнятим за результатами розгляду повторної скарги позивача, податкові повідомлення-рішення від 06 вересня 2012 року № 0001152202, № 0001162202, № 0001772202 з урахуванням рішення Державної податкової служби у м. Києві від 13.11.2012 № 7457/10/12-114, залишено без змін (том І, а.с. 51-53).

У зв'язку з частковим скасуванням податкового повідомлення-рішення від 06 вересня 2012 року № 0001772202 рішенням Державної податкової служби у м. Києві від 13.11.2012 № 7457/10/12-114, ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС було прийнято нове податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 19 листопада 2012 року № 0001772202, яким позивачу за порушення пункту 198.6 ст. 198, пункту 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2012 року у розмірі 136 135,00 грн., у тому числі 90 295,00 грн. залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) та 45 840,00 грн. від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду (рядок 19) - том ІІ, а.с. 3.

Під час перевірки було встановлено, що ПП «Техноізол» на підставі господарських договорів про виконання робіт було віднесено до валових витрат вартість оплачених ним на користь ТОВ «Лакатек» робіт, а до складу податкового кредиту з податку на додану вартість віднесено суми ПДВ, сплачені ним у складі вартості робіт, виконаних ТОВ «Лакатек». За укладеними між ПП «Техноізол» та ТОВ «Лакатек» господарськими договорами було проведено розрахунки в повному обсязі.

Проте, відповідно до складеного ДПІ у Шевченківському районі м. Києва акту перевірки від 09.07.2012 № 751/22-40/36283841 про проведення зустрічної перевірки суб'єкта господарювання ТОВ «Лакатек» по взаємовідносинам з контрагентами, якими сформовано податковий кредит за період лютий-квітень 2012 року, ТОВ «Лакатек» відсутнє за місцезнаходженням (підприємству присвоєно стан « 9» - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням), інформація щодо офісних приміщень, виробничих (торговельних, складських тощо) приміщень, які використовувало товариство у своїй діяльності протягом періоду, що перевіряється, відсутня.

В ході зазначеної перевірки також було встановлено, що ТОВ «Лакатек» не надано підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань, в тому числі податкових накладних, реєстрів виданих податкових накладних, видаткових накладних, актів виконаних робіт, інших первинних документів.

З огляду на викладені обставини, органом державної податкової служби зроблено висновок про відсутність у господарських операціях ТОВ «Лакатек» зі своїми контрагентами, розумних економічних або інших причин систематичного придбання та продажу товарів; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, що свідчить про нікчемність господарських договорів, стороною в яких є ТОВ «Лакатек».

Враховуючи викладене, відповідач зробив висновок про порушення ПП «Техноізол» пункту 138.1 ст. 138, підпункту 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України та ст. ст. 626, 629, 662, 656, 658, 664, 203, п. п. 1, 2 ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, внаслідок чого було занижено податок на прибуток у розмірі 362 941,00 грн. за І квартал 2012 року;

- пунктів 198.6 ст. 198, пунктів 201.1, 200.2 ст. 201 Податкового кодексу України було, в результаті чого завищено від'ємне значення податку на додану вартість на загальну суму 247 290,00 грн., у тому числі за лютий 2012 року в сумі 12 631,00 грн., за березень 2012 року - 247 290,00 грн., за березень 2012 року - 45 840,00 грн.;

- пунктів 198.6 ст. 198, пунктів 201.1, 200.2 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за березень 2012 року на суму 52 528,00 грн.

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з висновками Акта перевірки, що стали підставою для визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість, виходячи з наступних мотивів.

Матеріали справи свідчать, що між ПП «Техноізол» (Замовник) та ТОВ «Лакатек» (Підрядник) було укладено наступні господарські договори:

- Договір на будівельно-монтажні роботи № 1/10 від 01 жовтня 2011 року, за умовами якого Підрядник зобов'язувався виконати комплекс робіт з будівництва, монтажу, ремонту на об'єктах Замовника, об'єм яких визначається кошторисами. Загальна вартість робіт становить не більше 1 950 000,00 грн., в тому числі ПДВ (том І, а.с. 133-136);

- Договір підряду на ремонтні роботи № 05/12 від 05 грудня 2011 року, за умовами якого Замовник доручив, а Підрядник зобов'язувався виконати на свій ризик власними силами, способами і методами ремонт та поліпшення об'єктів основних засобів відділення приготування екстрактів та дільниці фасування Філії - дослідного заводу по виробництву ветеринарних препаратів ПрАТ «ВНП «Укрзооветпромпостач» в с. Плахтянка. Підрядник зобов'язувався передати Замовнику виконані роботи та усунути протягом гарантійного строку недоробки, зумовлені неякісним виконанням робіт, а Замовник зобов'язувався прийняти та оплатити виконані роботи відповідно до умов Договору. Об'єм робіт визначається кошторисами. Загальна вартість робіт становить не більше 656 250,00 грн., в тому числі ПДВ (том І, а.с. 187-190);

- Договір на виконання проектно-вишукувальних робіт для будівництва № 02/12 від 02 жовтня 2011 року, за умовами якого Замовник доручив, а ТОВ «Лакатек» (Виконавець за даним Договором) зобов'язувався виконати роботи з розробки проектно-кошторисної документації, брати участь спільно із Замовником в підготовці завдання на проектування, підготовці вихідних даних для проектування, у підготовці необхідної Замовнику інформації для організації та проведення підрядних торгів на будівництво, брати участь у захисті розробленої проектно-кошторисної документації в експертних та дозвільних органах, здійснення авторського нагляду за будівництвом, інші види робіт. Строк дії Договору - 02.10.2011 року - 02.10.2012 року. Загальна сума Договору становить не більше 700 000,00 грн., в тому числі ПДВ (том І, а.с. 212-214).

За Договором на будівельно-монтажні роботи № 1/10 від 01 жовтня 2011 року ТОВ «Лакатек» виконав будівельні роботи з ремонту автомобільної дороги Київ-Чоп (М06) на ділянці км 14+080 - км 128+000, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт № 13 за березень 2012 року на загальну суму 1 400 865,60 грн. (том І, а.с. 137-140), № 9 за лютий 2012 року на загальну суму 50 687,14 грн. (том І, а.с. 149-152), № 10 за лютий 2012 року на загальну суму 51 839,35 грн. (том І, а.с. 154-157), № 11 за лютий 2012 року на загальну суму 50 701,00 грн. (том І, а.с. 159-161), № 8 за лютий 2012 року на загальну суму 48 185,21 грн. (том І, а.с. 163-165), № 12 за лютий 2012 року на загальну суму 51 271,06 грн. (том І, а.с. 167-169).

За Договором підряду на ремонтні роботи № 05/12 від 05 грудня 2011 року ТОВ «Лакатек» виконав будівельні роботи з технічного переоснащення підприємства відділення приготування екстрактів та дільниці фасування, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт № 5/05 за лютий 2012 року на загальну суму 40 000,00 грн. (том І, а.с. 191-193), № 05/6 за лютий 2012 року на загальну суму 249 083,60 грн. (том І, а.с. 195-200), № 5/7 за березень 2012 року на загальну суму 59 402,40 грн. (том І, а.с. 202-205), № 5/8 за березень 2012 року на загальну суму 58 911,60 грн. (том І, а.с. 207-210).

За Договором на виконання проектно-вишукувальних робіт для будівництва № 02/12 від 02 жовтня 2011 року ТОВ «Лакатек» було розроблено робочу документацію проекту капітального ремонту з частковою заміною технологічного обладнання комбікормового заводу в с. Насташка Київської області, що підтверджується актом здачі-приймання проектних робіт № 02/10 від 02.10.2011 року на загальну суму 13 000,00 грн. (том І, а.с. 215).

Матеріалами справи підтверджується, що ТОВ «Лакатек» виписало позивачу податкові накладні: № 15 від 12.03.2012 на суму 40 000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 6 666,67 грн., № 18 від 13.03.2012 на суму 28 314,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 4 719,00 грн., № 11 від 12.03.2012 на суму 50 000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 8 333,33 грн., № 59 від 31.03.2012 на суму 13 000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 2 166,67 грн., № 33 від 30.03.2012 на суму 1 400 865,60 грн., в тому числі податок на додану вартість - 233 477,60 грн., № 18 від 16.02.2012 на суму 50 000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 8 333,33 грн., № 14 від 16.02.2012 на суму 40 000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 6 666,67 грн., № 6 від 07.02.2012 на суму 40 000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 6 666,67 грн., № 4 від 03.02.2012 на суму 50 000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 8 333,33 грн., № 22 від 21.02.2012 на суму 57 000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 9 500,00 грн., № 24 від 23.02.2012 на суму 52 083,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 8 680,60 грн., № 26 від 23.02.2012 на суму 50 687,14 грн., в тому числі податок на додану вартість - 8 447,86 грн., № 25 від 23.02.2012 на суму 48 185,21 грн., в тому числі податок на додану вартість - 8 030,87 грн., № 26 від 23.02.2012 на суму 50 687,14 грн., в тому числі податок на додану вартість - 8 447,86 грн., № 33 від 28.02.2012 на суму 51 271,06 грн., в тому числі податок на додану вартість - 8 545,18 грн., № 31 від 27.02.2012 на суму 50 701,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 8 450,17 грн., № 28 від 24.02.2012 на суму 51 839,35 грн., в тому числі податок на додану вартість - 8 639,89 грн., які складені у момент виникнення податкових зобов'язань ТОВ «Лакатек», тобто в момент оформлення документів, що засвідчують факт виконання будівельних робіт (актів приймання виконаних будівельних робіт) - Том І, а.с. 236-253).

Вказані податкові накладні відображені позивачем в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за лютий та березень 2012 року, а сума податку на додану вартість була включена позивачем до складу податкового кредиту в податкових деклараціях з податку на додану вартість за лютий та березень 2012 року та відображена в додатку № 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до вказаних податкових декларацій (том І, а.с. 74-107).

Оплата за виконані будівельні роботи була здійснена позивачем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок ТОВ «Лакатек», що підтверджується платіжними дорученнями: № 1570 від 13 березня 2012 року на суму 28 314,00 грн., № 1568 від 12 березня 2012 року на суму 40 000,00 грн., № 1564 від 12 березня 2012 року на суму 50 000,00 грн., № 1557 від 23 лютого 2012 року на суму 52 083,60 грн., № 1553 від 21 лютого 2012 року на суму 57 000,00 грн., № 1549 від 16 лютого 2012 року на суму 40 000,00 грн., № 1551 від 16 лютого 2012 року на суму 50 000,00 грн., № 1536 від 03 лютого 2012 року на суму 50 000,00 грн., № 1540 від 07 лютого 2012 року на суму 40 000,00 грн., № 1647 від 30 березня 2012 року на суму 48 185,21 грн., № 1648 від 30 березня 2012 року на суму 50 687,14 грн., № 1549 від 30 березня 2012 року на суму 51 839,35 грн., № 1650 від 30 березня 2012 року на суму 50 701,00 грн., № 1651 від 30 березня 2012 року на суму 51 271,06 грн., № 1893 від 06 червня 2012 року на суму 80 000,00 грн., № 1884 від 31 травня 2012 року на суму 250 000,00 грн., № 1768 від 10 травня 2012 року на суму 400 000,00 грн., № 1743 від 24 квітня 2012 року на суму 70 000,00 грн., № 1720 від 18 квітня 2012 року на суму 200 000,00 грн., № 1706 від 17 квітня 2012 року на суму 400 865,00 грн. (том І, а.с. 216-235).

Як встановлено перевіркою, за укладеними між ПП «Техноізол» та ТОВ «Лакатек» господарськими договорами розрахунки було проведено в повному обсязі.

Витрати по взаємовідносинах з ТОВ «Лакатек» за 1 квартал 2012 року були віднесені позивачем до складу валових витрат у цьому періоді.

Правомірність формування валових витрат та податкового кредиту за наслідками вказаних господарських операцій є предметом даного судового спору.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0001152202 від 06 вересня 2012 року та податкового повідомлення-рішення форми «В4» від 19 листопада 2012 року № 0001772202, якими позивачу донараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість та зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» та в Інформаційному листі від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11 Вищим адміністративним судом України сформовано позицію, відповідно до якої процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1) встановлення факту здійснення господарської операції (в т. ч. дослідження усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції);

2) встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції (в т.ч. з'ясування можливої обізнаності платника щодо можливих дефектів у правовому статусі його контрагентів);

3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку (зокрема, наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку);

4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовано Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року

№ 2755-VI, що набрав чинності 01 січня 2011 року.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок та підстави формування платником податку податкового кредиту регламентується приписами ст. 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час його формування позивачем), яких платник податків зобов'язаний дотримуватися, і за умови порушення яких формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

Пунктом 198.1. ст. 198 ПК України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Положеннями пункту 3 ст. 198 Податкового Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаної правової норми суд приходить до висновку, що достатніми підставами для включення ПП «Техноізол» до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів (робіт, послуг); використання зазначених товарів, робіт та послуг у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за лютий та березень 2012 року (том І, а.с. 74-107) у складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Лакатек», які сплачені (нараховані) ним, в зв'язку з придбанням робіт.

За приписами пункту 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду, це: не пов'язаність здійсненої операції з господарською діяльністю, фіктивність операцій, відсутність поставки, та відсутність у платника податків на момент перевірки податкових накладних або видача її особою, яка не є платником ПДВ.

Підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, згідно пункту 201.10 ст. 201 ПК України являється податкова накладна, яка видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця.

У податковій накладній повинні бути зазначені наступні реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до вимог статті 183 ПК України право платника податку на податковий кредит і виписку податкових накладних виникає після добровільної реєстрації особи як платника податку або особи, яка відповідає вимогам, визначеним підпунктом 6 пункту 180.1статті 180 цього Кодексу та з початком податкового періоду, з якого така особа вважатиметься платником податку.

Отже, для вирішення спору важливе значення має факт реєстрації та перебування контрагента платника податку на додану вартість в стані, власне, платників податку на додану вартість, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

На неодноразові судові запити до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС з пропозиціями надати інформацію про реєстрацію ТОВ «Лакатек» платником податку на додану вартість, податкові декларації з податку на додану вартість за лютий та березень 2012 року, декларацію про податок на прибуток за І квартал 2012 року, кількість працюючих у вказаному товаристві у лютому та березні 2012 року або інформацію про їх відсутність, органом державної податкової служби відповіді надано не було.

З'ясовуючи питання про реєстрацію ТОВ «Лакатек» платником податку на додану вартість за відсутності інформації від ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС, судом залучено витяг з веб-сайту Державної податкової служби України, де відповідно до вимог пункту 183.13 статті 183 Податкового кодексу України для інформування платників ПДВ центральний орган державної податкової служби щодекади оприлюднює інформацію про осіб, позбавлених реєстрації як платників ПДВ за заявою платника податку, з ініціативи органів державної податкової служби чи за рішенням суду.

За оприлюдненою на веб-сайті Державної податкової служби України інформацією, ТОВ «Лакатек» має індивідуальний податковий номер - 362838426598 та було зареєстроване платником податку на додану вартість, свідоцтво платника податку на додану вартість № 100162404 якого було анульовано 10.08.2012 за ініціативою державної податкової служби, тобто на момент здійснення господарських операцій - лютий та березень 2012 року - вказане свідоцтво було чинним і ТОВ «Лакатек» мало право видавати податкові накладні на кожну поставку товарів.

Подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість не позбавляє правового значення податкові накладні, які були видані ТОВ «Лакатек» до прийняття рішення про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість.

В свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 № 1492 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2011 р. за № 1490/20228, стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі.

Таким чином, позивачем було дотримано вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту, а отже і правомірність відображення їх у податковій звітності.

Суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, контрагент був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведеного у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому слід враховувати вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Наявними в матеріалах справи витягом № 15857772 від 13.02.2013 та довідкою № 15857838 від 13.02.2013 року з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців підтверджується, що ТОВ «Лакатек» станом на момент здійснення господарських операцій було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та знаходилося за адресою: 04050, м. Київ, вул. Мельникова, будинок 12 (том І, а.с. 68-73).

Відповідно до відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, контрагент позивача - ТОВ «Лакатек» на момент проведення господарських операцій не було ліквідоване, його діяльність у встановленому законом порядку не була припинена, з ЄДРПОУ вказане підприємство не виключене. Відтак, вказане підприємство не мало дефектів у своєму правовому статусі та мало право укладати правочини та вчиняти інші юридично значимі дії.

Вирішуючи питання про реальність виконання ТОВ «Лакатек» господарських договорів з виконання будівельно-монтажних, підрядних та проектно-вишукувальних робіт на користь ПП «Техноізол» з метою їх використання останнім у власній господарській діяльності, суд зазначає наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно підпункту 14.1.36. статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За даними довідки АА № 630106 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) до основних видів діяльності ПП «Техноізол» належать: «організація будівництва будівель» (41.10), «будівництво житлових і нежитлових будівель» (41.20), «будівництво доріг і автострад» (42.11), «електромонтажні роботи» (43.21), «інші будівельно-монтажні роботи» (43.29), «діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах» (71.12). - (том І, а.с. 13).

Матеріали справи свідчать, що роботи, виконані ТОВ «Лакатек», фактично замовлялися позивачем з метою виконання будівельних робіт за договорами, укладеними з замовниками - компанією «Тодіні Конструкціоні Дженералі С.п.А.» та ПрАТ «ВНП «Укрзооветпромпостач».

Так, згідно матеріалів справи, на підставі укладеного позивачем з компанією «Тодіні Конструкціоні Дженералі С.п.А.» контракту на виконання ремонту автодороги Мо06 Київ-Чоп від 03.10.2011 року позивач зобов'язувався виконати роботи по ремонту автодороги М06 Київ-Чоп на ділянці км 14+080 - км 128+000 (том І, а.с. 117-130).

Згідно Договору підряду № 01/12 на ремонті роботи від 01.12.2011 року, укладеного з ПрАТ «ВНП «Укрзооветпромпостач», позивач зобов'язувався виконати роботи з ремонту та поліпшення об'єктів основних засобів відділення приготування екстрактів та дільниці фасування Філії - дослідного заводу по виробництву ветеринарних препаратів в с. Плахтянка (том І, а.с. 171-186).

З метою належного виконанням зобов'язань перед замовниками позивачем був залучений субпідрядник - ТОВ «Лакатек», для виконання частини обсягу замовлених за договорами робіт.

Роботи, що були виконані субпідрядником і передані позивачу, в подальшому були передані замовникам. Реальність виконання робіт, їх господарський і товарний характер підтверджується ідентичністю робіт, виконаних ТОВ «Лакатек», та робіт, реально прийнятих замовниками, їх найменуванням, обсягом, строками виконання. Підтвердженням цього є надані позивачем договори, акти передачі робіт позивачем замовникам та акти виконаних робіт, переданих ТОВ «Лакатек» позивачу (том І, а.с. 131-132, а.с. 143-144, а.с. 149-152, а.с. 154-157, а.с. 163-165, а.с. 167-169, а.с. 175-186, а.с. 191-193, а.с. 195-200, а.с. 202-205, а.с. 207-210).

Таким чином, виконання робіт силами ТОВ «Лакатек» здійснювалось позивачем з метою здійснення звичайної господарської діяльності - будівельних, ремонтних та проектно-вишукувальних робіт, що відносяться до його основних видів діяльності.

Право на здійснення будівельних робіт ТОВ «Лакатек» підтверджується ліцензією на провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, виданою Інспекцією державного архітектурного-будівельного контролю у м. Києві, серії АВ №459073, терміном дії з 07 квітня 2009 року по 07 квітня 2012 року (а.с. 110-111). В переліку видів робіт провадження будівельної діяльності до вказаної ліцензії вказано «будівельні та монтажні роботи, зведення несучих та огороджувальних конструкцій будівель і споруд» (пункт 3.00.00, 3.01.00), «монтаж внутрішніх інженерних мереж, систем, приладів і засобів вимірювання» (пункт 3.04.00), «захист конструкцій, устаткування та мереж» (пункт 3.07.00), «інжинірингові роботи» (пункт 4.00.00), що свідчить про наявність у контрагента позивача спеціальної правосуб'єктності, що необхідна для здійснення певного виду господарської діяльності.

Викладене підтверджує, що господарські операції позивача з ТОВ «Лакатек» є реальними та підтверджуються необхідними документами, а роботи, що придбавались (замовлялись) позивачем у вказаного підприємства, придбавалися з метою використання та були використані позивачем у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Вказане, на думку суду, спростовує твердження відповідача про фіктивність спірних операцій позивача.

Також суд вважає безпідставним висновок відповідача про неможливість виконання контрагентом позивача спірних робіт у зв'язку із відсутністю основних фондів та людського ресурсу.

Як вбачається з Акту перевірки, підставою для висновку контролюючого органу щодо відсутності у ТОВ «Лакатек» трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного, торгівельного обладнання стало надання підприємством підтверджуючих документів в ході проведення зустрічної звірки.

В той же час, суд вважає, що підтвердженням наявності або відсутності у підприємства основних фондів (власних, орендованих) та трудових ресурсів є документи бухгалтерського обліку, які в ході проведення зустрічної звірки контрагента не аналізувались. Тобто фактично обставини щодо відсутності вказаних ресурсів у підприємства податковим органом не перевірялись, акт перевірки не містить достатньої інформації, на підставі якої можливо обґрунтувати такі висновки.

Крім того, такі висновки відповідача не враховують нічим не обмеженого права підприємства укладати цивільно-правові угоди на виконання певного виду робіт та використання залучених за такими цивільно-правовими угодами трудових та інших ресурсів у власній господарській діяльності. Чинним законодавством не заборонено використовувати залучені трудові ресурси тощо.

Відповідачем не проаналізовано, які ресурси потрібні були б підприємству для виконання переліку робіт, що передані ТОВ «Лакатек» позивачу, також слід зазначити що законодавство України не містить чітко визначених нормативів трудового ресурсу необхідного для виконання будівельно-монтажних робіт, наданих позивачу.

Суд також вважає, що наведені в Акті перевірки обставини діяльності контрагента ТОВ «Лакатек», зокрема, не надання останнім підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань, в тому числі податкових накладних, реєстрів виданих податкових накладних, видаткових накладних, актів виконаних робіт, інших первинних документів, не можуть бути причинами для зменшення заявлених позивачем сум податкового кредиту.

Суд зазначає, що ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремо платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі контрагентів.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених відповідними документами.

Відтак, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податку.

Відповідно до правової позиції Вищого адміністративного суду, викладеної в ухвалі від 29.03.2012 у справі № К/9991/1617/11, несплата продавцем або його контрагентами ПДВ до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку.

Крім цього, необхідно зазначити, що і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007р. у справі „Інтерсплав проти України").

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даним підприємством було одержання позивачем податкової вигоди.

З врахуванням того, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю ТОВ «Лакатек», які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання результатів робіт для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку, висновки відповідача про безтоварність господарських операцій, вчинених за участю ТОВ «Лакатек» з мотивів не спрямованості правочинів на реальне настання наслідків, є надуманими та такими, що ґрунтуються на припущеннях. В Акті перевірки та в судовому засіданні відповідачем не наведено допустимих та достатніх доказів на підтвердження умовиводу про порушення позивачем податкового законодавства.

В свою чергу, повна сплата позивачем сум податку на додану вартість у складі вартості робіт підтверджується долученими до матеріалів справи платіжними дорученнями (том І, а.с. 216-235).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ПП «Техноізол» правомірно сформовано податковий кредит з ПДВ за лютий та березень 2012 року, висновки Акту перевірки про порушення позивачем пунктів 198.3, 198.6 ст. 198, пункту 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України є помилковими, а відтак, прийняття ДПІ у Оболонському районі міста Києва ДПС податкового повідомлення-рішення № 0001152202 від 06 вересня 2012 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 65 660,00 грн., у тому числі за основним платежем - 52 528,00 грн. та за штрафними санкціями - 13 132,00 грн. та податкового повідомлення-рішення форми «В4» від 19 листопада 2012 року № 0001772202, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2012 року у розмірі 136 135,00 грн. є неправомірним.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0001162202 від 06 вересня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток, суд зазначає наступне.

Податковий кодекс України визначає правила оподаткування податком на прибуток підприємств з 01 січня 2011 року.

У відповідності до п 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.8 статті 138 ПК України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України - не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Суд, аналізуючи вищезазначені положення ПК України, приходить до висновку, що необхідною умовою для включення понесених витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат є наявність зв'язку товарів (робіт, послуг) з господарською діяльністю підприємства. Придбання таких товарів (робіт, послуг) повинно бути складовою частиною діяльності особи, що направлена на отримання доходу.

В даному разі, як було встановлено судом, факт виконання ТОВ «Лакатек» на користь позивача робіт підтверджується наявними у справі документами первинного обліку, які були складені в залежності від виду господарської операції, а саме - договорами та актами приймання-передачі виконаних будівельних робіт (том І, а.с. 133-215), податковими накладними (том І, а.с. 236-253), платіжними дорученнями (том І, а.с. 216-235), тощо, які містять достатню інформацію відносно змісту та вартості господарських операцій, які були опосередковані складенням цих документів.

Договори, на виконання яких складалися зазначені первинні документи, є чинним на день розгляду спору, в судовому порядку недійсним не визнавалися, його сторонами виконано в повному обсязі.

Подальше використання позивачем придбаних товарів у власній господарській діяльності підтверджується первинними документами, які наявні в матеріалах справи (том І, а.с. 117-132, 171-186).

З огляду на вищевказане, враховуючи, що валові витрати позивача на суму 362 941,00 грн. за договором з ТОВ «Лакатек» підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, реальність вказаних господарських операцій та їх пов'язаність з господарською діяльністю позивача встановлена в ході судового розгляду, суд приходить до висновку про правомірність віднесення вказаних витрат до складу валових.

Враховуючи викладене, суд вважає безпідставним та необґрунтованим висновок Акту перевірки про порушення позивачем пункту 138.1 ст. 138, підпункту 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, а прийняте на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення № 0001162202 від 06 вересня 2012 року - безпідставним та неправомірним.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ПП «Техноізол» підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. № 845, визначено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Зі змісту листа Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011р. №2135/11/-11 вбачається, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, судам у резолютивній частині такого судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача. Відповідно, у виконавчому листі за таким судовим рішенням як боржника слід вказувати Державний бюджет України в особі суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2 294,00 грн., що підтверджується квитанціями № ПН872 від 04 січня 2013 року, № ПН293 від 25 січня 2013 року (том І, а.с. 8, 59).

Підпунктом 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що розмір судового збору за подання до адміністративного суду позову майнового характеру становить 1 відсоток розміру майнових вимог, але не менше 0,1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 2 розмірів мінімальних заробітних плат.

Отже, за вказаний позов позивачу необхідно було сплатити судовий збір в розмірі 2 294,00 грн.

За таких обставин суд вважає можливим стягнути на користь позивача суму судового збору в розмірі 2 294,00 грн.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби від 06 вересня 2012 року № 0001152202, № 0001162202 та від 19 листопада 2012 року № 0001772202.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Техноізол» судові витрати у розмірі 2 294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні 00 коп.).

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.В. Патратій

Повний текст постанови складено та підписано: 18 березня 2013 року.