Постанова № 30228215, 06.03.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 березня 2013 року 15:34 № 826/963/13-а

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В., за участю секретаря судового засідання Хилі І.В. та представників сторін:

від позивача: Туніка А.В.,

від відповідача: Бірюкової О.А.,

від третьої особи: ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства «Київський завод «Аналітприлад»до Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі міста Києва третя особаОСОБА_3провизнання протиправною бездіяльності щодо зарахування пільгового стажу і перерахунку пенсії, зобов'язання зарахувати пільговий стаж і здійснити перерахунок пенсії, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося публічне акціонерне товариство «Київський завод «Аналітприлад» (далі - позивач, ПАТ «Київський завод «Аналітприлад») з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі міста Києва (далі - відповідач), третя особа: ОСОБА_3,- про визнання протиправною бездіяльності щодо зарахування пільгового стажу і перерахунку пенсії, зобов'язання зарахувати пільговий стаж і здійснити перерахунок пенсії.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2013 року провадження у даній справі було відкрито та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що ОСОБА_3 - колишньому працівнику публічного акціонерного товариства «Київський завод «Аналітприлад» не було зараховано пільговий стаж за роботу на посаді ливарника на машинах для лиття під тиском за період з 07.08.1978 р. по 18.01.1987 р. за списком №1, чим порушено його право на отримання пенсії на пільгових умовах за вказаний період.

Також позивач вказував, що призначення ОСОБА_3 пенсії на пільгових умовах за списком №1 відповідно до ст.100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» позбавляє ПАТ «Київський завод «Аналітприлад» обов'язку покриття фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, тому бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі міста Києва, яка полягає в не зарахуванні пільгового стажу та не здійсненні перерахунку пенсії, призводить до неправомірного стягнення коштів з позивача.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що для зарахування періоду роботи ОСОБА_3 з 07.08.1978 р. по 18.01.1987 р. на посаді ливарника на машинах для лиття під тиском до стажу роботи по Списку №1 не має підстав, оскільки відсутнє документальне підтвердження того, що ОСОБА_3 працював на посаді ливарника на машинах для лиття під тиском саме на ливарній дільниці.

Відповідач наголошував, що робота на посаді ливарника на машинах для лиття під тиском дає право на пенсію на пільгових умовах за списком №1 лише за умови роботи саме в ливарному виробництві, в той час як пресо-штампувальний цех, в якому працював ОСОБА_3, не може бути віднесений до ливарного виробництва.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просив суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 06 березня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд, -

В С Т АН О В И В:

Позивач - ПАТ «Київський завод «Аналітприлад» (код ЄДРПОУ 14311181) зареєстроване Солом'янською районною у місті Києві державною адміністрацією 22.03.1994 року.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 працював в ПАТ «Київський завод «Аналітприлад» з 07.08.1978 р. по 18.01.1987 р ливарником на машинах для лиття під тиском, а з 19.01.1987 р. по 26.12.1994 р. - ливарником пластмаси.

На підставі поданих ПАТ «Київський завод «Аналітприлад» документів (подання про призначення пенсії від 11.03.2008 р. №3 (а.с.43), картки умов праці (а.с.47), довідки для оформлення пільгової пенсії №21-к від 20.03.2008 р.) ОСОБА_3 було призначено пенсію на пільгових умовах як працівнику, зайнятому повний робочий день на роботі зі шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників.

На підставі ч.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» Управління Пенсійного фонду в Солом'янському районі міста Києва (за місцем реєстрації позивача) здійснювало розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсії та надсилало їх для покриття ПАТ «Київський завод «Аналітприлад» (а.с.82-125).

22 жовтня 2010 року Управлінням Пенсійного фонду в Солом'янському районі міста Києва було проведено перевірку нарахування коштів на покриття фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до п. «б»-«з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», за результатами якої встановлено заборгованість ПАТ «Київський завод «Аналітприлад» у розмірі 100 196,38 грн (а.с.80).

ПАТ «Київський завод «Аналітприлад» було оскаржено акт Управління пенсійного фонду України в Солом'янському районі міста Києва від 22.10.2010 р. №1856 до Окружного адміністративного суду міста Києва. За результатами розгляду даної справи у задоволенні позову було відмовлено (постанова від 17.12.2010 р., а.с.66-69). Київський апеляційний адміністративний ухвалою від 05.04.2011 року апеляційну скаргу ПАТ «Київський завод «Аналітприлад» залишив без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.12.2010 р. - без змін (а.с. 70-71).

Вподальшому ПАТ «Аналітприлад» неодноразово зверталося до Управління Пенсійного Фонду України Святошинського району міста Києва (лист від 15.08.2012 р. №160, лист від 03.09.2012 р. №180, лист від 04.01.2013 р., адвокатський запит від 29.11.2012 р.), на обліку в якому перебуває ОСОБА_3 та отримує пенсію за віком із зниженням пенсійного віку за списком №2, з проханням зарахувати стаж роботи на посаді ливарника на машинах для лиття під тиском за період з 07.08.1978 р. по 18.01.1987 р. за списком №1.

Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі міста Києва повідомила позивача про те, що підстав для зарахування періоду роботи ОСОБА_3 з 07.08.1978 р. по 18.01.1987 р. на посаді ливарника на машинах для лиття під тиском до стажу роботи по Списку №1 немає, оскільки відсутнє документальне підтвердження того, що ОСОБА_3 працював на посаді ливарника на машинах для лиття під тиском саме на ливарній дільниці, в той час як пресо-штампувальний цех, в якому працював ОСОБА_3 не може бути віднесений до ливарного виробництва.

У зв'язку із відмовою Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі міста Києва про зарахування періоду роботи ОСОБА_3 з 07.08.1978 р. по 18.01.1987 р. на посаді ливарника на машинах для лиття під тиском до стажу роботи по Списку №1 та відповідно перерахунку пенсії ПАТ «Київський завод «Аналітприлад» звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи питання про підсудність даної справи, зокрема, вимоги про перерахунок пенсії ОСОБА_3, суд виходить з наступного.

Згідно пункту 4 частини 1 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Відтак, вирішення спорів з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат відноситься до юрисдикції місцевих загальних судів у випадку, коли однією зі сторін є фізична особа, а іншою - суб'єкт владних повноважень.

В даному випадку, позивачем у справі є юридична особа, яка звертається з позовом про визнання протиправною бездіяльності органу державної влади, тому за суб'єктним складом та характером спірних правовідносин дана адміністративна справа відповідно до ч. 2 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України підсудна окружному адміністративному суду.

Вирішуючи спір по суд виходить з наступного.

Стаття 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства визначає захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з частиною 1 статті 6 КАС України право на судовий захист має особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо платник податків вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші обмеження прав чи свобод (стаття 2, пп. 1 п. 2 ст. 17 КАС України).

Виходячи з положень частини 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), позиції Конституційного Суду України, викладеної у рішенні від 13 грудня 2011 року N 17-рп/2011, право на звернення до суду як складова права на судовий захист гарантується статтею 55 Конституції України та пов'язується з переконанням самої особи про наявність порушень її прав, свобод або інтересів і бажанням звернутися до суду.

При цьому право на звернення до адміністративного суду з позовом не завжди співпадає з правом на судовий захист, яке закріплено у статті 6 КАС України. Саме по собі звернення до адміністративного позову ще не означає, що суд зобов'язаний надати такий захист. Адже для того, щоб був наданий судовий захист, слід встановити, що особа, яка звернулась з позовом, дійсно має право, свободу чи інтерес, про захист яких вона просить, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем у публічно-правових відносинах.

В контексті наведених приписів Кодексу адміністративного судочинства України підставою для звернення особи за до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Визначення поняття «справа адміністративної юрисдикції» наведено у статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, під якою розуміється переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією з сторін є суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Тобто, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.

Отже, необхідною та єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватись суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

У випадку, якщо суб'єкт у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, особа не може вважатися такою, права якої порушено діями чи бездіяльністю такого суб'єкта владних повноважень.

Іншими словами, звернення до суду з позовом особи, якій не належить право вимоги (неналежний позивач), є підставою для відмови у задоволенні такого позову, оскільки права, свободи чи інтереси цієї особи у сфері публічно-правових відносин не порушено.

Відповідна правова позиція викладена, зокрема, в постанові Вищого адміністративного суду України від 06.10.2011 р. N П/9991/500/11.

Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII, в редакції, що діяла на момент існування правовідносин, відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Статтею 1 вказаного закону передбачено право громадян України на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом (абзац дев'ятий статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).

Відповідно до частини першої статті 6 Закону України від 9 липня 2003 року N 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» непрацездатні громадяни крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Таким чином, пенсія є періодичним платежем, виплата якої стосується конкретної фізичної особи, яка відповідно до Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

В свою чергу, право на призначення пенсії на пільгових умовах на підставі п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» мають працівники, що працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, віднесених до списку N 1, затверджуваному Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «Київський завод «Аналітприлад» ПАТ «Київський завод «Аналітприлад» зверталося до Окружного адміністративного суду міста Києва про оскарження акту Управління пенсійного фонду України в Солом'янському районі міста Києва від 22.10.2010 р. №1856, яким було встановлено заборгованість позивача у розмірі 100 196,38 грн (а.с.80). Вказаний акт безпосередньо впливав на позивача шляхом встановлення обов'язку відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій.

В свою чергу, правовідносини з приводу зарахування періоду роботи гр.-на ОСОБА_3 з 07.08.1978 р. по 18.01.1987 р. на посаді ливарника на машинах для лиття під тиском до стажу роботи по Списку №1 та, відповідно, перерахунку пенсії ОСОБА_3 виникають між двома учасниками суспільних відносин - Управлінням Пенсійного фонду України в Святошинському районі міста Києва та безпосередньо ОСОБА_3, оскільки відповідач, як суб'єкт владних повноважень, здійснює зарахування стажу та перерахунок пенсії саме цієї фізичної особи, а тому оскаржувана позивачем бездіяльність може порушувати права самого ОСОБА_4 як особи, яка має право на пенсійне забезпечення з урахування особливостей виконуваної нею роботи.

Так, відповідно до п. 1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року за № 22-1, заява про призначення пенсії непрацюючим громадянам і членам їх сімей подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації), або законним представником відповідно до законодавства за місцем проживання (реєстрації) заявника.

У разі якщо особа, якій призначається пенсія, є неповнолітньою або недієздатною, заява подається батьками або опікунами (піклувальниками) за місцем їх проживання (реєстрації).

Заява про призначення пенсії працюючим громадянам і членам їх сімей (у зв'язку з втратою годувальника) подається працівником (членом його сім'ї у зв'язку з втратою годувальника) до управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах (далі - орган, що призначає пенсію) через уповноважену посадову особу підприємства, установи, організації.

Таким чином, правом на звернення до органів пенсійного фонду України з приводу призначення чи перерахунку пенсії надається виключно громадянам, які мають право на призначення або перерахунок пенсії. Підприємствам - роботодавцям таке право не надано.

З урахуванням вищенаведеного суд приходить до висновку, що право на звернення до суду з вимогою до Управління пенсійного фонду України у Святошинському районі міста Києва про зарахування пільгового стажу і здійснення перерахунку пенсії має лише ОСОБА_3 як особа, права якої можуть бути порушені відповідним рішенням, дією чи бездіяльністю управління Пенсійного фонду України як суб'єкта владних повноважень.

Доводи позивача про те, що бездіяльність відповідача, яка полягає в не зарахуванні пільгового стажу та не здійсненні перерахунку пенсії, призводить до неправомірного стягнення з позивача коштів на покриття фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, судом до уваги не приймаються, оскільки в силу наведених вище положень Кодексу адміністративного судочинства України право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів.

Оскільки суб'єктом правовідносини з приводу зарахування трудового стажу до пільгового та перерахунку пенсії є саме ОСОБА_3, то саме він і користується правом на судовий захист свого права.

Суди розглядають виключно спори, які виникають між учасниками певних правовідносин. Виходячи з наведеного, відсутність правовідносин виключає можливість надання судового захисту, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

Оскільки право на перерахунок пенсії нерозривно пов'язане з його носієм, в даному випадку ОСОБА_3, то виключно такій особі належить право на судовий захист.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки з позовом звернулась особа, права, свободи чи інтереси цієї особи у сфері публічно-правових відносин не порушено та якій, відповідно, не належить право вимоги (неналежний позивач).

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.В. Патратій

Повний текст постанови складено та підписано: 18 березня 2013 року.