Ухвала суду № 30227130, 30.10.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" жовтня 2012 р.

справа № 2а-7800/10/0870

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

при секретарі судового засідання: Пасічник Т. В.

за участю представників:

позивача: - не з’явився

відповідача: - не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2010 року

у справі № 2а-7800/10/0870

за позовом Новомиколаївського районного споживчого товариства

до Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановила:

Новомиколаївське районне споживче товариство звернулося до суду з позовом до Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000151502/3 від 07.09.2010 про сплату штрафу 50 % у розмірі 15037,52 грн., винесене на підставі акту перевірки № 48/15-01752297 від 23.02.2010 року.

Позовні вимоги обґрунтовані помилковістю висновків податкового органу про допущені позивачем порушення податкового законодавства в частині дотримання строків погашення податкових зобов’язань з податку на додану вартість. Позивач своєчасно сплачував податок на додану вартість за період з вересня 2008 року по лютий 2009 року, отже відсутні підстави для застосування до нього штрафних санкцій.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 03.11.2010 адміністративний позов задоволено.

Не погодившись із постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу (а.с.143), в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просить скасувати постанову суду та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскільки за позивачем рахується податковий борг по податку на додану вартість, який підлягає сплаті платником на загальних підставах, відображена в картках особових рахунків позивача сума боргу підлягає погашенню платником в порядку черговості, у зв’язку з чим відповідачем правомірно нараховані штрафні санкції відповідно до пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Представники сторін в судове засідання не з’явились, про час та місце судового засідання сторони повідомлені судом належним чином.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, Вільнянською МДПІ Запорізької області проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності сплати узгоджених податкових зобов’язань з податку на додану вартість позивача, за результатами якої складено акт №48/15-01752297 від 23.02.2010 (а.с.36).

В ході перевірки виявлено порушення позивачем пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України від 21 грудня 2000 року №2181 «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у зв’язку з несвоєчасною сплатою позивачем самостійно узгоджених податкових зобов’язань з податку на додану вартість в податкових деклараціях, поданих за період з лютий-квітень 2009 року. Загальна сума податкового боргу, погашеного позивачем із затримкою, складає 30075,04 грн. Враховуючи кількість днів затримки (більше 90 календарних днів), відповідачем визначено суму штрафних фінансових санкцій відповідно до пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» в розмірі 50%.

На підставі акту перевірки відповідачем з урахуванням результатів адміністративного оскарження прийнято податкове повідомлення-рішення №0000151502/3 від 07 вересня 2010 року, якими позивача за затримку на 234 календарних дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання в розмірі 30075,04 грн. зобов’язано сплатити штраф 50% в сумі 15037,52 грн. за платежем податок на додану вартість.

Колегія суддів, виходячи з фактичних обставин справи, норм діючого законодавства, що регулюють спірні правовідносини, погоджується з судом першої інстанції, який, задовольняючи позовні вимоги, встановив, що прийняті відповідачем оскаржуване податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим, таким, що не відповідає чинному законодавству.

За правилами пп.4.1.1 п.4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Відповідно до пп.5.3.1 п.5.3 ст. 5 цього Закону платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Судом встановлено, сторонами не заперечується, що визначені в податкових деклараціях з податку на додану вартість за лютий-квітень 2009 року, поданому 22.04.3009 уточнюючому розрахунку податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок за січень 2009 року суми податкових зобов’язань з податку на додану вартість сплачені позивачем в межах встановлених пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» строків, що підтверджується відповідними платіжними документами з призначенням платежу в рахунок погашення поточних податкових зобов’язань, проте, відповідачем відповідні суми направлені в рахунок погашення раніше існуючого податкового боргу позивача з посиланням на приписи п.7.7 ст.7 вказаного Закону.

Отже, фактично спірні правовідносини між сторонами полягають у тому, чи наділений податковий орган повноваженнями щодо погашення податкового боргу платника, шляхом зміни цільового призначення платежів, самостійно визначеного таким платником податків.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Законом України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" не передбачено право органу державної податкової служби змінювати призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1.2 ст.1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який був чинним на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, податкове зобов'язання платника податків - зобов'язання сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Пунктом 7.7 ст.7 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", визначений принцип рівності бюджетних інтересів. Установлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов’язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов’язковими платежами) –у рівних пропорціях.

В той же час, згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України "Про Національний банк України" Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за №377/89/76 кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.

При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що право визначати призначення платежу, відповідно до чинного законодавства України, належить виключно платнику і податковий орган не може самостійно змінювати призначення такого платежу.

Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами податкового органу, що функцію контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов’язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством, покладено на органи державної податкової служби.

В той же час, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що на період виникнення спірних правовідносин між сторонами, податкові органи не були наділені повноваженнями щодо зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків. Вичерпний перелік заходів, які вживаються податковим органом з метою виконання зазначених функцій, визначено Законом України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який був спеціальним законом з питань оподаткування і установлював порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо неправомірності дій відповідача стосовно зарахування сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу, які не вказані у призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, у зв'язку з чим є протиправним і рішення відповідача про застосування штрафних (фінансових) санкцій, яке прийнято внаслідок неправомірних дій податкового органу щодо зміни цільового призначення платежу.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з’ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстави для його скасування, в межах апеляційної скарги, відсутні.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2010 року у справі № 2а-7800/10/0870 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко