Ухвала суду № 3022503, 16.10.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К-34879/06

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

“16”жовтня 2008 року м. Київ

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Рибченка А.О., Шипуліної Т.М.

при секретарі: Прудкій О.В.

за участю представників:

позивача: Куницького В.В.

відповідача: Синчанського С.О., Припіяли С.В.

розглянувши касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків

на постанову господарського суду м.Києва від 20 червня 2006р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 11 жовтня 2006р.

у справі № 25/74-А

за позовом Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків

про визнання недійсними податкові повідомлення-рішення, -

встановив:

У лютому 2006р. позивач звернувся до господарського м.Києва з позовом, у якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 04.04.2006р., поставлено питання про визнання нечинними податкові повідомлення-рішення СДПІ у м.Києві по роботі з ВПП №0000681606/0 від 26.10.2005р., №0000681606/1 від 25.11.2005р., №0000681606/2 від 09.02.2006р., №0000131650/3 від 28.03.2006р. та №0000681606/3 від 28.03.2006р. а також рішення №12416/10/16-611 від 23.11.2005р..

Постановою господарського суду м.Києва від 20 червня 2006р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11 жовтня 2006р., позовні вимоги було задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх інстанцій, вказуючи на неправильне застосування норм матеріального права, до суду касаційної інстанції звернувся відповідач, яким у касаційній скарзі поставлено питання про скасування постанови суду першої інстанції від 20.06.2006р., ухвали суду апеляційної інстанції від 11.10.2006р. та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу відповідача, посилаючись на законність та обґрунтованість судових рішень, позивач просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а судові рішення попередніх інстанцій залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, контролюючим органом було проведено перевірку позивача щодо своєчасності внесення до бюджету рентної плати за транзитне транспортування природного газу через територію України за період з 01.10.2004р. по 01.07.2005р., про що складено акт №591/16-6/20077720 від 12.10.2005р..

За наслідками зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000681606/0 від 26.10.2005р., яким позивачу визначено штраф у розмірі 50% у сумі 727392270,62грн..

В процесі адміністративного оскарження вищезазначеного податкового рішення контролюючим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення №0000681606/1 від 25.11.2005р., №0000681606/2 від 09.02.2006р. у яких сума податкового зобовязання залишилась незмінною.

За результатами розгляду скарги НАК «Нафтогаз України» в апеляційному порядку, рішенням ДПА України №5457/7/25-0215 від 23.03.2006р. податкові повідомлення-рішення №0000681606/0 від 26.10.2005р., №0000681606/1 від 25.11.2005р., №0000681606/2 від 09.02.2006р. були залишені без змін, складено та надіслано позивачу податкове повідомлення, що містить новий граничний термін сплати податкового зобовязання, а саме, за №0000681606/3 від 28.03.2006р. а також прийнято окреме податкове повідомлення-рішення №0000131650/3 від 28.03.2006р. яким додатково визначено штрафні санкції у розмірі 26209254,32грн..

Як встановлено судами попередніх інстанцій, механізм обчислення і сплати до державного бюджету рентної плати за транзитне транспортування трубопроводами природного газу територією України встановлений постановою Кабінету Міністрів України №1742 від 29.11.2000р. «Про затвердження Положення про порядок обчислення і сплати до державного бюджету рентної плати за транспортування нафти магістральними нафтопроводами та за транзитне транспортування трубопроводами аміаку, природного газу територією України» що була чинною протягом періоду у який податковим органом здійснена перевірки платника податків.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем сплати узгодженої суми податкового зобовязання рентної плати за транзитне транспортування природного газу через митну територію України, а саме, в порушення ст. 4 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік», ст. 5 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік», п. 6 «Положення про порядок обчислення і сплати до державного бюджету рентної плати за транспортування нафти магістральними нафтопроводами та за транзитне транспортування трубопроводами аміаку, природного газу територією України» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2000р. №1742, позивачем прострочено строки сплати узгоджених сум податкових зобовязань більше ніж на 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкових зобовязань з рентної плати за транспортування природного газу у розмірі 1454784541,18грн..

Допущені в розрахунках податкового органу неточності в акті перевірки вірно встановлені судами першої та апеляційної інстанцій. Так, судами встановлено, що суми зазначені в ряді документах первинного обліку (зокрема, платіжних дорученнях) не збігаються із сумами відображеними в акті перевірки, суми перераховані за окремими платіжними дорученнями із призначенням платежу рентна плата за транзит газу через територію України, - зазначаються в акті перевірки, як платежі в погашення боргу, тощо.

В позовній заяві, запереченнях, письмових доказах, додаткових письмових поясненнях сторін відсутні дані щодо визначеного порядку для здійснення самостійного розподілу податковим органом платежів на погашення боргу, пені та рентних платежів. Судами попередніх інстанцій не встановлено факту наявності чи відсутності повідомлення платника податку про самостійний розподіл контролюючим органом коштів за платежами та зарахування частини цих платежів як рентну плату, а частину як пені. За відсутності таких достовірних даних суди безпідставно посилались в своїх рішеннях на дану обставину із посиланням на п.п.16.3.3 п.16.3 ст.16 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Неточності у розрахунках застосованих штрафних санкцій встановлені судами попередніх інстанцій не тягнуть за собою нечинність оспорюваних податкових повідомлень-рішень у повному обсязі. Для того, щоб дійти такого висновку необхідно було витребувати у сторін правильний розрахунок, чи провести у справі судово-бухгалтерську експертизу на предмет визначення за перевіряємий період:

- сум щомісячної рентної плати яка підлягала сплаті до Державного бюджету України;

- наявності чи відсутності заборгованості по пені та рентній платі з розбивкою по місяцям.

Колегія суддів вважає за необхідне вказати, що суди попередніх інстанцій не виконали вимоги щодо всебічності повноти та обєктивності розгляду справи не встановивши під час судового розгляду обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.3 ст.71 КАС України, Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то суд сприяє в реалізації цього обовязку шляхом витребовування необхідних доказів.

Відповідно до ст.71, 195 КАС України, суди першої та апеляційної інстанцій можуть збирати докази з власної ініціативи.

Суд касаційної інстанції, відповідно до ч.1 ст.220 КАС України, не може досліджувати докази що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За таких обставин відсутні підстави вважати, що судами зясовані всі обставини справи і їм надана правильна юридична оцінка. Вказане позбавляє касаційну інстанцію можливості перевірити юридичну оцінку, надану судами попередніх інстанцій всім обставинам справи.

Враховуючи наведене, прийняті судові рішення підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду необхідно врахувати викладене, повно та обєктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків задовольнити частково.

Постанову господарського суду м.Києва від 20 червня 2006р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 11 жовтня 2006р. скасувати та направити справу на новий розгляд в суд першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий (підпис)

Судді (підписи)

З оригіналом згідно:

Секретар Прудка О.В.