Постанова № 30224261, 20.03.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2013 року Справа № 876/1387/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Костіва М.В.,

суддів Ліщинського А.М., Шавеля Р.М.,

за участю секретаря Губач Х.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 28.12.2012 р. у справі № 2а-0370/3918/12 за позовом Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби до ТзОВ фірма «Феміда-Інтер» про арешт коштів на рахунках платника податків,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 28.12.2012 р. у справі № 2а-0370/3918/12 за позовом Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області до ТзОВ фірма «Феміда-Інтер» про арешт коштів на рахунках платника податків у позові було відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі апелянт просить постанову скасувати та задовольнити позов.

Апеляційна скарга мотивована аналогічно позовній заяві, містить посилання на ненадання відповідачем документального підтвердження на письмовий запит позивача, встановлення відсутності керівників відповідача за місцем знаходження товариства, відмову представника товариства отримати копію наказу та направлення на перевірку, про що складено акт відмови у допуску до проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

В судових засіданнях представник скаржника апеляційну скаргу підтримав із зазначених у ній мотивів.

Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, тому суд розглянув справу у його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Як правильно було встановлено судом першої інстанції, позивачем 02.11.2012 р. видано наказ №1873 від 02.11.2012 р. про проведення документальної позапланової виїзної перевірки на підставі п. п. 75.1, 78.1 ПК України з 02.11.2012 року строком - 5 днів. 02.11.2012 р. при виході на перевірку ТОВ фірми «Феміда-Інтер», наказ №1873 від 02.11.2012 року на проведення позапланової перевірки та направлення на проведення такої перевірки посадовим особам ТОВ фірми «Феміда-Інтер» вручений не був, про що складений акт від 02.11.2012 р. №685/22-6/20136463, у зв'язку з відсутністю посадових осіб відповідача, який, відповідно до наказу №29/10 від 29.10.2012 р. станом на 02.11.2012 р. перебував у відрядженні, а з 05.11.2012 р. по 18.11.2012 р. відповідно до наказу від 02.11.2012 р. №125 перебував у відпустці. При виході на перевірку 05.11.2012 р. представник відповідача Хомич Р.В., що діє на підставі довіреності №10/07-12 від 10.07.2012 р., відмовився отримати та підписати наказ та направлення на проведення перевірки, про що складений акт неможливості проведення перевірки від 05.11.2012 року № 690/22-6/20136463. При цьому, у відповідності до змісту довіреності такий представник був уповноважений на вчинення таких дій. 07.11.2012 р. посадові особи Луцької ОДПІ також були недопущені до проведення перевірки, про що складений акт від 7.11.2012 р. №694/22-6/20136463. Враховуючи наведене, заступником начальника Луцької ОДПІ прийняте рішення від 07.11.2012 року про застосування адміністративного арешту майна платника податків. Зазначені обставини сторонами не заперечувались.

Зазначене рішення про адміністративний арешт прийняте на підставі п. 94.2.3 ПК України, у зв'язку з відмовою платника податків від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби.

Відповідно до п.20.1.4 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом. Згідно із п.75.1 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Як визначено п.81.1 ПК України, посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки. Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки. Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється. При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по-батькові, посади, дати і часу ознайомлення. У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами органу державної податкової служби складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Суд першої інстанції підставно вказав, що не зважаючи на право скаржника провести перевірку, матеріалами справи, зокрема складеними представниками Луцької ОДПІ актами, зафіксовані обставини, які вказують на не допуск посадових осіб органу державної податкової служби до проведення перевірки.

Відповідно до п. 94.1 ПК України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом. Арешт майна може бути застосовано, якщо, зокрема, платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби. Згідно з п.п. 94.4, 94.6. ПК України арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім коштів на рахунку платника податків. Керівник органу державної податкової служби (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження. Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду. Звільнення коштів з-під арешту банк або інша фінансова установа здійснює за рішенням суду.

Отже, зазначена норма передбачає застосування арешту щодо будь-якого майна платника, у тому числі і коштів, у випадку, зокрема, недопуску посадових осіб органу державної податкової служби до проведення документальної перевірки. Особливістю ж застосування арешту коштів є лише те, що він здійснюється виключно на підставі рішення суду (підпункт 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Кодекс), тоді як арешт майна - за рішенням керівника органу державної податкової служби, яке потребує перевірки на предмет обґрунтованості в суді (пункт 94.10 статті 94 Кодексу).

Відтак, висновок суду першої інстанції про те, що підставою для застосування арешту коштів є наявність у платника податку податкового боргу та відсутнє майно для його погашення (п.п.20.1.17 ПК), є помилковим та не відповідає нормам матеріального права.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову з вищевикладених мотивів.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, -

постановив:

Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби - задовольнити.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 28.12.2012р. у справі № 2а-0370/3918/12 скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Накласти арешт коштів на рахунках ТзОВ «Феміда-Інтер»:

- МФО 303440, Волинське ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк», м. Луцьк, №26000229925001;

- МФО 303484, ПАТ «Західінкомбанк" №260073006097;

- МФО 303569, ВОД АТ «Райффайзен Банк Аваль», м. Луцьк, №26009563; МФО 303569, ВОД АТ «Райффайзен Банк Аваль», м. Луцьк, №26009563;

- МФО 380913, АТ «БМ Банк", №2600901030485;

- МФО 303440, Волинське ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк», м. Луцьк, №26000229925001,

- МФО 303440, Волинське ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк», м. Луцьк, №26002229925021,

- МФО 303440, Волинське ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк», м. Луцьк, №26009229925002;

- МФО 303484, ПАТ «Західінкомбанк» №26000017636,

- МФО 303484, ПАТ «Західінкомбанк» №260073006097;

- МФО 303525, ПАТ "КБ "Надра" Луцьке РУ м Луцьк, №25004000509001 (долар США, євро, українська гривня);

- МФО 303547, ф-я АТ «Укрексімбанк», м. Луцьк, № 260030186689 (долар США, євро, українська гривня);

- МФО 303569, ВОД АТ «Райффайзен Банк Аваль», м.Луцьк, №260046646;

- МФО 303569, ВОД АТ «Райффайзен Банк Аваль», м.Луцьк, № 26009563 (російський рубль, долар США, євро, українська гривня, польський злотий);

- МФО 303569, ВОД АТ «Райффайзен Банк Аваль», м.Луцьк, №260471059;

- МФО 320627, АТ "Сбербанк Росії", №260070134086 (російський рубль, долар США, євро, українська гривня);

- МФО 320854, ПАТ «Діамантбанк», №2600431708752 (долар США, євро, українська гривня);

- МФО 321767, ПАТ "ВТБ Банк", №26004010180326;

- МФО 322948, ПАТ "БАНК ФОРУМ", №26003301093049 (долар США, євро, українська гривня);

- МФО 380764, ПАТ "КБ "Надра", №26009030335001 (долар США, євро, українська гривня);

- МФО 380913, АТ «БМ Банк", №260030230485 (долар США, євро, українська гривня);

- МФО 380913, АТ «БМ Банк", №2600901030485;

- МФО 300528, АТ "ОТП Банк", №26009001330147 (долар США, євро, українська гривня);

- МФО 303525, ПАТ "КБ "Надра" Луцьке РУ м Луцьк, №26156000509001;

- МФО 320627, АТ "Сбербанк Росії", №260070134086 (російський рубль, долар США, євро);

- МФО 320854, ПАТ «Діамантбанк», №2600431708752 (долар США, євро, українська гривня);

- МФО 380913, АТ «БМ Банк», №260030230485 (долар США, євро, українська гривня).

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.

Повний текст постанови виготовлено 25.03.2013 року.

Головуючий суддя : Костів М.В.

Судді: Ліщинський А.М.

Шавель Р.М.