Ухвала суду № 30224159, 13.03.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2013 року Справа № 25790/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Гуляка В.В., Судової-Хомюк Н.М.,

за участю секретаря судового засідання Ігнатович Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову господарського суду Тернопільської області від 26 березня 2007 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Нечипорук Транспорт Сервіс» до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення - рішення ,-

В С Т А Н О В И В :

товариство з обмеженою відповідальністю «Нечипорук Транспорт Сервіс» звернулось в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції в якому просило визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 08.08.2005 року № 0000442306/053930.

Постановою господарського суду Тернопільської області від 26 березня 2007 року позовні вимоги задоволено, скасовано спірне податкове повідомлення-рішення відповідача №0000442306/053930 від 08 серпня 2005 року.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Тернопільська об'єднана державна податкова інспекція оскаржила його в апеляційному порядку, вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що відповідно до пп. 7.4.2 та пп. 7.4.3 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого(нарахованого) податку при виготовленні або придбанні товарів(робіт, послуг), яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду. Відповідно до п.3.1.1 та 3.1.3 п.3.1 ст. 3 цього Закону об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України та вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту.

Ставки податку для оподаткування операцій, визначених у пп. 3.1.1.-3.1.3 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» визначені ст. 6 Закону. Зокрема, об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків. При експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить « 0» відсотків до бази оподаткування, в тому числі за ставкою 0% оподатковуються операції з поставки транспортних послуг залізничним, автомобільним, морським та річковим транспортом по перевезенню пасажирів, багажу та вантажобагажу (товаробагажу) за межами державного кордону України.

Відповідно, операції щодо поставки транспортних послуг по перевезенню вантажів за межами державного кордону України, які надавалися позивачем не підпадають оподаткуванню за жодною із ставок, передбачених ст. 6 вказаного вище Закону.

За таких обставин, відповідно до пп. 7.4.2 та пп. 7.4.3 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», до суми податкового кредиту мала бути включена та частка сплаченого (нарахованого) податку при виготовленні або придбанні товарів(робіт, послуг), яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду, що позивачем дотримано не було.

За таких обставин просить постанову суду першої інстанції скасувати, та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що за результатами позапланової документальної перевірки правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість ТОВ «Нечипорук Транспорт Сервіс» за період з 01.04.2005 р. по 30.04.2005 р. Тернопільською об'єднаною державною податковою інспекцією 04.08.2005 року складено акт № 23-623/1416/32386922 згідно якого контролюючий орган вважав, що ТзОВ «Нечипорук Транспорт Сервіс» протягом обревізованого періоду проводило господарські операції з надання послуг по перевезенню вантажів, в тому числі за межами митної території України. Дані операції згідно п.п. 6.2.1. п. 6.2. ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» оподатковувалися товариством за нульовою ставкою. Вважаючи подібні дії платника податків порушенням п.3.1. ст. 3, пп. 6.2.4 п.6.2 .6, пп. 7.4.2 п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» державна податкова інспекція зробила висновок про завищення платником податків від'ємного значення по ПДВ за квітень 2005 року на суму 18310 грн. На підставі вказаного акту перевірки, податковим органом 08.08.2005 року прийнято податкове повідомлення-рішення за № 0000442306/053930, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Нечипорук Транспорт Сервіс» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку ва додану вартість за квітень 2005 року у розмірі 18310 грн.

Постановляючи рішення судом першої інстанції вірно враховано, що відповідно до статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, поряд з іншими, об'єктом оподаткування є операції платників податку з вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту. Згідно п. 1.14 ст. 1 цього Закону супутні послуги - послуги, вартість яких включається відповідно до норм митного законодавства до митної вартості товарів, що експортуються. Відповідно з Митним Кодексом України до митної вартості товарів, що експортуються включаються, витрати пов'язані із їхнім транспортуванням (доставкою).

З огляду на це суд першої інстанції правильно вважав, помилковими доводи податкового органу, що послуги по перевезенню вантажів за межами державного митного кордону України, які надавались позивачем, не являються об'єктом оподаткування податком на додану вартість відповідно до статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість». Наведені господарські операції не містяться в переліку операцій, що не являються об'єктом оподаткування податком на додану вартість, який наведений у п.3.2 ст. 3 вказаного вище Закону, як не відносяться і до тих, що є звільненими від оподаткування чи оподатковуються за ставкою 20 відсотків.

Відповідно до п.п. 6.2.1, пп. 6.2.4 п. 6.2. ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» за нульовою ставкою (у тому числі) оподатковуються операції з поставки транспортних послуг залізничним, автомобільним, морським та річковим транспортом по перевезенню пасажирів, багажу та вантажобагажу (товаробагажу) за межами державного кордону України. Чинне законодавство України не містить визначення термінів «багаж», «вантажобагаж» при наданні послуг по їх перевезенню автомобільним транспортом.

Суд першої інстанції вірно вважав, що норма п.п. 6.2.4 п.6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» допускає неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків, що в свою чергу, дає підстави для застосування до даних правовідносин положень п.п. 4.4.1 д.4.4 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення податкових зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» стосовно конфлікту інтересів. Крім того Державна податкова адміністрація України у листі від 30.01.2006 року за № 913/5/16-1516 та Міністерство фінансів України у листі від 23.02.2006 року № 31-20020-07-18/3744 ототожнили терміни «вантажобагаж» і «вантаж» зробивши висновок, що оподаткування транспортних послуг по міжнародному перевезенню залізничним, автомобільним, морським, річковим та авіаційним транспортом вантажів за межами території України у період з 31 березня по 30 червня 2005 року (до набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України» № 2642- IV від 03.06.2005 року) здійснюється відповідно до підпункту 6.2.4 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість» за нульовою ставкою податку на додану вартість. Комітет Верховної Ради України з питань будівництва, транспорту, жатлово-комунального господарства і зв'язку (лист від 11.01.2006 р. № 06-12/10-14 ) на підставі аналізу нормативно-правових актів які регламентують діяльність окремих видів транспорту (в тому числі постанови Кабінету Міністрів України від 18.02.97 р. № 176 «Про затвердження Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту», наказу Міністерства транспорту від 14.10.97 р. № 363, яким затверджені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, зареєстрований в Міністерстві юстиції 20.02.98 р. № 128/2568) вважав, що термін вантаж включає в себе поняття вантажобагаж (товаробагаж), що робить ці терміни тотожними для міжнародних перевезень автомобільним, морським і річковим транспортом у розумінні пп. 6.2.4 Закону України «Про податок на додану вартість» зі змінами, внесеними Законом України від 25.03.2005 р. № 2505-ІV «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України».

Крім того судом першої інстанції правильно враховано, що Законом України від 03.06.2005 р. № 2642-IV «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів» у абзаці першому пп. 6.2.4 Закону України «Про податок на додану вартість» слова «пасажирів, багажу та вантажобагажу (товаробагажу)» замінено словами «пасажирів, багажу та вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу», відповідно дана заміна унеможливила різного роду тлумачення термінів, зокрема, «вантаж» та «вантажобагаж».

З огляду на зазначене суд першої інстанції підставно задовольнив позовні вимоги.

Враховуючи зазначене суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ч.3 ст. 160, ч. 4 ст. 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції - залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Тернопiльської областi від 26 березня 2007 року по справі № 14/7-280(7/186-2604) - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М.А. Пліш

Судді В.В. Гуляк

Н.М. Судова-Хомюк

Повний текст ухвали виготовлений 18.03.2013 року