Постанова № 30222508, 21.03.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2013 р. Справа №805/420/13-а

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 15 год. 00 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Спасової Н.В.,

при секретарі судового засідання - Симоновій Ю.Ю.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника відповідача - Приймак О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби Макіївської міського управління юстиції Донецької області про визнання бездіяльності неправомірною, зобов'язання виплатити 1094,94 грн. згідно рішення Гірницького районного суду міста Макіївки № 2-3351 від 17.07.2002 року, стягнення компенсації та моральної шкоди у розмірі 5000 грн.,

В С Т А Н О В И В:

В січні 2013року ОСОБА_1 (надалі позивач) звернувся до суду з зазначеним позовом до Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби Макіївської міського управління юстиції Донецької області (надалі відповідач, ВДВС), в якому з урахуванням уточнень та доповнень просив: визнати неправомірною бездіяльність відповідача з приводу недотримання строків відкриття виконавчого провадження та виконання судового рішення, зобов'язати Центрально-Міський ВДВС Макіївського МУЮ Донецької області виплатити йому 1094,94грн. згідно рішення Гірницького районного суду міста Макіївки № 2-3351 від 17.07.2002 року, стягнути з відповідача на його користь за період з 2002р. по 2012 р. згідно ст.34 Закону України «Про оплату праці» компенсацію за несвоєчасну виплату 1094,94 грн. з урахуванням збільшеної тарифної ставки горно робочого 3 розряду та моральної шкоди у розмірі 5000 грн. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказав, що рішенням Гірницького районного суду міста Макіївки Донецької області від 17.07.2002 року з ДВАТ «Шахта імені Леніна» ДГК «Макіїввугілля» на його користь підлягала стягненню сума у загальному розмірі 4569,19 грн., з яких заборгованість по заробітній платі у розмірі 2097,00грн., компенсація з втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати у сумі 1377,25 грн., компенсація за затримку розрахунку при звільнені у сумі 1094,94 грн. На виконання вказаного судового рішення виданий виконавчий лист №2-3351, який 21.08.2002 року був переданий на виконання до Центрального ВДВС м. Макіївки. 26.10.2004 року йому була виплачена сума заборгованості по заробітній платі у розмірі 2097,00 грн., а 26.08.2005року - компенсація за затримку виплати заробітної плати у розмірі 1862,00грн., з яких : 1377,25 - згідно рішення суду за 1997-2002 р.р. та 484,75грн. за 2002-2004 р.р. згідно ст. 34 Закону «Про оплату праці». 1094,94грн. залишаються не сплаченими протягом тривалого часу, на його звернення з приводу виплати вказаної суми ВДВС йому відповідей не надає. За його скаргою прокуратурою була проведена перевірка та з'ясувалося, що з 2008 по 2011рік він не значився в реєстрі стягувачів та його виконавчий лист на виконанні у відповідача протягом цього періоду не перебував. За приписом прокурора відповідач отримав дублікат виконавчого листа № 2-3351, але визначив до сплати заборгованість за цим виконавчим документом у сумі, меншій, ніж йому належить до сплати. При цьому, відповідач безпідставно не нарахував до сплати компенсацію за затримку в 10 років виплати суми в 1094,94грн. Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив його позовні вимоги задовольнити.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, просив про їх задоволення. Відповідаючи на запитання суду, вказав, що до Центрально- Міського ВДВС з заявою про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом № 2-3351 він не звертався. Коли та яким чином органу ВДВС надійшов на виконання його виконавчий лист вказати не зміг, але виходячи з дати його видачі наполягав, що це мало місце 21.08.2002 року. Зазначив, що йому відомо, що виконавче провадження щодо ДП «Макіїввугілля» зупинялося на тривалий час, але він з цим не погоджується. Вказував, що моральна шкода йому завдана невиплатою присудженої суми, оскільки в той час він хворів та йому були потрібні гроші на оздоровлення.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечила з підстав, викладених у письмових запереченнях. Зазначила, що з 2003 року на виконанні у відповідача знаходиться зведене виконавче провадження про стягнення боргу з ДП «Макіїввугілля».

19.12.2005 року зведене виконавче провадження було зупинено на підставі п.15 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки ДП «Макіїввугілля» увійшло до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості. На підставі Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про заходи спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», який набрав чинності 28.01.2011 року зазначене зведене виконавче провадження було поновлено.

10.01.2012 року на підставі дублікату виконавчого листа № 2-3351/2002 6-205/2011 виданого за приписом прокурора м. Макіївки Донецької області відповідачем відкрито виконавче провадження про стягнення з ДП «Макіївугілля» на користь позивача суми заборгованості. В ході проведення виконавчих дій було встановлено, що заборгованість зі сплати позивачу заробітної плати та компенсації ДП «Макіївугілля» частково сплачена. Станом на 10.01.2012 року залишок несплаченої суми складав 610,19 грн., який був стягнутий з ДП «Макіївугілля» та тривалий час знаходиться на депозитному рахунку відповідача. Але зазначені кошти не можуть бути перераховані позивачу, оскільки він не надає відповідну заяву та не вказує банківські реквізити, за якими необхідно перерахувати стягненні кошти. Крім того, представник відповідача зазначила, що до 2003 року на виконанні у відповідача виконавчий лист про стягнення на користь ОСОБА_1 суми - не надходив, але надати докази на підтвердження зазначеної обставини не можливо, оскільки відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 08.12.2009 року № 2392/5 «Про порядок роботи з документами в органах державної виконавчої служби» строк зберігання архівів скінчився. Посилаючись на викладене, стверджувала про відсутність будь-яких неправомірних дій чи бездіяльності з боку відповідача, вказувала, що виконавче провадження здійснювалося на підставі закону України «Про виконавче провадження», в зв'язку з чим просила у задоволені позовної заяви ОСОБА_1 відмовити. В подальшому, при наданні додаткових пояснень, після дослідження відповіді ДП «Макіїввугілля» та з'ясування складових сум, виплачених позивачу боржником протягом 2004-2005років, представник відповідача визнала обґрунтованість вимог ОСОБА_1 щодо визначення належної йому до сплати суми у розмірі 1094,94 грн., замість 610,19 грн., визначених за підрахунком ВДВС та вказала, що така сума є в наявності і відповідач готов її перерахувати позивачу як тільки останній повідомить банківські реквізити свого рахунку.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та зведеного виконавчого провадження, встановивши обставини, які мають значення для вирішення даної справи та перевіривши їх доказами, наданими сторонами, визначившись із правовою нормою, яку слід застосувати до спірних правовідносин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що рішенням Гірницького місцевого суду міста Макіїївки Донецької області від 17.07.2002 року стягнуто з ДВАТ «Шахта ім. Леніна» ДГК «Макіїввугілля» на користь ОСОБА_1 заробітна плата у сумі 2097,00грн., компенсація з втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати у сумі 1377,25 грн., компенсація за затримку розрахунку при звільнені у сумі 1094,94 грн., а всього 4569,19 грн. На виконання зазначеного судового рішення 21.08.2002 року Гірницьким місцевим судом міста Макіїївки Донецької області виданий виконавчий лист № 2-3351. (а.с.7-8)

Доказів надходження у 2002- 2003 роках зазначеного виконавчого листа до Центрально-Міського ВДВС Макіївського МУЮ позивачем суду не надано. Крім того, за твердженням ОСОБА_1 він зазначений виконавчий лист до відповідача не здавав, заяви про відкриття за ним виконавчого провадження не писав.

З матеріалів справи, а саме, з повідомлення Прокуратури Центрально-Міського району м. Макіївки Донецької області (вих. № 401-70вих від 06.12.2004 року) про результати перевірки звернення ОСОБА_1, зазначений вище виконавчий лист надійшов до відділу Державної виконавчої служби Центрально-Міського районного управління юстиції 06.04.2004 року; виконавче провадження з виконання зазначеного вище виконавчого листа відкрито відповідачем 06.04.2004 року (а.с. 9, 10).

З 2003 року на виконанні у Центрально-міському відділі державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції знаходиться зведене виконавче провадження про стягнення боргу з ДП «Макіїввугілля» на користь фізичних осіб (трудові правовідносини - регресні вимоги, заробітна плата, одноразова допомога та інше), стягнення до бюджету - Управління ПФУ, Фонди соціального страхування так і на користь Макіївської ОДПІ (а.с. 85-105).

В ході примусового виконання зазначеного зведеного виконавчого провадження протягом 2003- 2005 років відповідачем вживалися заходи щодо стягнення заборгованості за виконавчими документами як шляхом накладення арешту на кошти боржника, що знаходяться на його рахунках в банках, так і за рахунок майна боржника, не задіяного у виробничому процесі. Зазначене підтверджується постановами про арешт коштів боржника, актами опису й арешту майна, актами про проведені прилюдні торги, протоколами прилюдних торгів по реалізації нерухомого майна, що належить ДП «Макіїввугілля». (а.с.84-105) При цьому, суд зазначає, що у цей час відбувалася реорганізація боржника ДП «Макіїввугілля», яке мало припинити свою діяльність шляхом приєднання до ДП « Донецька вугільна коксова компанія». (а.с.84,103) Виходячи з цього, державні виконавці здійснювали заходи щодо виконання виконавчих документів, накладаючи арешти на рахунки ДП «Донецька вугільна коксова компанія» та реалізовуючи на погашення боргів майно, у тому числі, що належало цьому суб'єкту.

Згідно наказу Міністерства палива та енергетики України від 26.05.05. № 238»Про реорганізацію ДП «Донецька вугільна коксова компанія» з 01.06.2005 року поновлена господарська діяльність ДП «Макіїввугілля». (а.с.103)

З реєстрів розрахунків ВП «Шахта ім. Леніна» ДП «Макіїввугілля» з працівниками по заборгованості із заробітної плати та компенсацій за затримку з її виплати, а також з листа ВП «Ордена трудового червоного прапора шахтоуправління імені В.І. Леніна» ДП Макіїввугілля» за вих. № 01-05/54-204 від 18.03.2013 року встановлено, що ОСОБА_1 станом на 17.11.2004 року була у повному обсязі виплачена заборгованість по заробітній платі у розмірі 2097,00грн. (присуджена за рішенням суду) та сплачена компенсація за затримку виплати заробітної у розмірі 1862,00грн., з яких 1377,25 грн. - присуджена за рішенням суду та 484,75грн. - донарахована шахтою самостійно на день фактичної виплати заборгованості по заробітної плати. (а.с.64-69, 131)

Отже, станом на кінець 2005 року залишилося не сплаченою сума у розмірі 1094,94 грн, присуджена ОСОБА_1 за рішенням суду як компенсація за затримку розрахунку при звільнені.

19.12.2005 року відповідачем винесено постанову про зупинення виконавчого провадження у відношенні ДП «Макіїввугілля» на підставі п. 15 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки ДП «Макіїввугілля» включено до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу». Із внесеннями та доповненнями до вказаного Закону, дія реєстру паливно-енергетичного комплексу продовжено до 01.01.2013 року (а.с. 98).

04.01.2011 року державним виконавцем винесено постанову про поновлення зведеного виконавчого провадження у зв'язку із тим, що 01.01.2011 року закінчився термін перебування ДП «Макіїввугілля» в реєстрі підприємств паливо-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості у відповідності до Закону України «Про заходи спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливо-енергетичного комплексу» (а.с. 109).

Як встановлено в судовому засіданні (і це не заперечується сторонами по справі) 26.09.2011 року на адресу відповідача надійшов припис прокурора м. Макіївки про зобов'язання ВДВС вчинити дії з приводу отримання дублікату виконавчого листа № 2-3351.

Зазначений припис прокурора відповідач виконав, отримав дублікат виконавчого листа № 2-3351/2002 6-205/2011 від 05.12.2011року та 10.01.2012 року відкрив за ним виконавче провадження, яке 17.01.2012 року приєднав до зведеного. (а.с.70, 72,73)

Як з'ясовано судом, по зазначеному виконавчому листу залишалася до стягнення з ДП «Макіїввугілля» на користь ОСОБА_1 сума у розмірі 1094,94 грн.

Протягом 2011-2012 років відповідач здійснював заходи, спрямовані на виконання виконавчих документів, що знаходилися у нього в провадженні, що підтверджується актами описів й арештів майна, протоколами проведення прилюдних торгів та іншими документами зведеного виконавчого провадження. (а.с.74-83, 105-108,110-130 )

В результаті вжитих відповідачем заходів сума, що належить до сплати ОСОБА_1 станом на березень 2012року відповідачем була стягнута з ДП Макіїввугілля та перерахована на депозитний рахунок ВДВС. Позивача у свою чергу відповідач повідомив про необхідність надати заяву з зазначенням рахунку, на якій слід перерахувати гроші. Про це також позивача в квітні 2012 року повідомляла листом прокуратура м. Макіїївки (а.с.15)

Проте позивач повідомлення відповідача залишив без задоволення, в зв'язку з чим належні йому до сплати гроші на час розгляду даної справи знаходяться на депозитному рахунку ВДВС.

Вирішуючи даний спір та перевіряючи законність і обґрунтованість дій відповідача при виконанні стягнення з ДП «Маківвугілля» на користь ОСОБА_1 сум боргу, суд виходить з наступних мотивів та положень законодавства.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, пов'язані з виконанням рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку регулюються Законом України від 21.04.1999 № 606-XIV «Про виконавче провадження» (надалі Закон № 606-XIV).

Згідно ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно зі статтею 11 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Статтею 52 Закону № 606-XIV передбачено, що стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

Статтею 30 Закону № 606-XIV передбачено, що державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строк здійснення виконавчого провадження не включає час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження на період проведення експертизи чи оцінки майна, виготовлення технічної документації на майно, реалізації майна боржника, час перебування виконавчого документа на виконанні в адміністрації підприємства, установи чи організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця, які здійснюють відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії та інших доходів боржника. Строк здійснення зведеного виконавчого провадження обчислюється з моменту приєднання до такого провадження останнього виконавчого документа.

Пунктом 15 ч.1 статті 37 Закону № 606-XIV визначено, що виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу"

З огляду на наведені норми спеціального закону, яким врегульовані дії державного виконавця під час примусового виконання виконавчих документів та виходячи з встановлених судом фактичних обставин даної справи, суд приходить до висновку про відсутність будь-якої неправомірності в діях чи бездіяльності відповідача при примусовому стягненні з ДП «Макіїввугілля» на користь ОСОБА_1 присуджених сум та вважає дії відповідача вчиненими добросовісно, на підставі та у спосіб, що передбачений Законом України № 606-XIV. При цьому, суд відхиляє посилання позивача на безпідставну та неправомірну тривалість строку виконання судового рішення, оскільки доказів надходження на виконання до відповідача виконавчого листа до квітня 2004року суду не надано. Крім того, судом встановлено, що протягом 2004-2005 років відповідач вживав усі можливі заходи, спрямовані на реальне виконання виконавчих документів, що перебували у нього в провадженні, а з 2005 по 2011 рік провадження було зупинено на підставі закону, в зв'язку з чим вказаний термін у перебіг строку не включається. Після поновлення провадження у справі завдяки здійсненим виконавчим діям борг був стягнутий, але позивач не отримує належні йому кошти майже рік з власних міркувань, які не пов'язані з діями чи бездіяльністю відповідача.

Що стосується вимог позивача про зобов'язання відповідача здійснити йому виплату за затримку розрахунку при звільнені у розмірі 1094, 94 грн. за дублікатом виконавчого листа № 2-335/2002 6-205/2011, то представник відповідача у судовому засіданні визнав помилковість здійсненого розрахунку суми, що підлягає сплаті ОСОБА_1, позов в цій частині визнав, в зв'язку з чим суд вважає за необхідне зазначену позовну вимогу задовольнити.

Стосовно вимоги про стягнення матеріальної шкоди, а саме стягнення з відповідача компенсації за затримку виплати 1094,94грн., суд зазначає , що оскільки неправомірності в діях чи бездіяльності відповідача не встановлено, то у відповідності до положень ст. 22 Цивільного Кодексу України підстав для її відшкодування немає. При цьому, суд відхиляє посилання позивача на ст.34 Закону України «Про оплату праці», оскільки даною правовою нормою врегульовано обов'язок роботодавця нарахувати та виплатити компенсацію у разі затримки строків виплати заробітної плати. За матеріалами же даної справи сума, на яку позивач просить здійснити компенсаційні виплати, є не заробітною платою, а є компенсаційними виплатами за затримку розрахунку при звільнені. Отже, для нарахування компенсації на компенсацію не має підстав. В зв'язку з наведеним позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Що стосується вимог про стягнення моральної шкоди, то суд наголошує як на відсутності правових підстав у зв'язку із не встановленням неправомірності дій відповідача так і на недоведеності позивачем факту її завдання, оскільки жодного доказу на підтвердження цих обставин суду не надано. Отже, позов в цій частині також не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись Конституцією України, Законом України «Про виконавче провадження» ст.ст.2-15, 17-20, 23, 26, 69-72, 94, 98, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби Макіївської міського управління юстиції Донецької області про визнання бездіяльності неправомірною, зобов'язання виплатити 1094,94 грн. згідно рішення Гірницького районного суду міста Макіївки № 2-3351 від 17.07.2002 року, стягнення компенсації та моральної шкоди у розмірі 5000 грн. задовольнити частково.

Зобов'язати Центрально-Міський відділ державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції Донецької області виплатити ОСОБА_1 компенсацію за затримку розрахунку при звільнені у розмірі 1094, 94 грн. за дублікатом виконавчого листа № 2-335/2002 6-205/2011, виданого 05 грудня 2011року Гірницьким районним судом міста Макіївки Донецької області про стягнення з державного підприємства «Макіїввугілля» на користь ОСОБА_1 4569,19 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова складена та підписана у нарадчій кімнаті, її вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 21 березня 2013 року, в присутності позивача та представника відповідача. Повний текст постанови виготовлений 22 березня 2013року.

Суддя Спасова Н.В.