Постанова № 30222053, 12.03.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2013 р. Справа №805/2756/13-а

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: о 12 год. 08 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ткаченко Т.С.,

при секретарі судового засідання Швидуновій Х.Ю.,

за участю представників:

від позивача Зоря Д.А., довіреність № 01/13-172 від 14.01.2013 р.,

від відповідача Балдинюк М.Ю., довіреність № 155 від 17.12.2012 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Виконавчого комітету Донецької міської ради до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області про скасування постанов від 04.02.2013 року та від 12.02.2013 року про накладення штрафів за невиконання виконавчого листа № 2а-2741/09/0570, виданого Донецьким окружним адміністративним судом, -

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И :

Виконавчий комітет Донецької міської ради звернулися до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області про скасування постанов від 04.02.2013 року та від 12.02.2013 року про накладення штрафів за невиконання виконавчого листа № 2а-2741/09/0570, виданого 08.01.2013 року Донецьким окружним адміністративним судом на виконання постанови Вищого адміністративного суду України від 20.11.2012 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що постановами Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області від 04.02.2013 року та від 12.02.2013 року на позивача неправомірно було накладено штрафи за невиконання виконавчого листа № 2а-2741/09/0570, виданого 08.01.2013 року Донецьким окружним адміністративним судом. Як зазначено у позові, виконати самостійно рішення суду, на виконання якого було видано виконавчий лист, позивач не має можливості оскільки не наділений такими повноваженнями, про що відповідача було повідомлено листом. Крім того, постанову про відкриття виконавчого провадження від 17.01.2013 року позивачем було отримано після закінчення строку, наданого державним виконавцем, для добровільного виконання рішення суду. На підставі викладеного Виконавчий комітет Донецької міської ради просить позов задовольнити у повному обсязі.

Також разом із позовною заявою позивачем було подано клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії постанов Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області про скасування постанов від 04.02.2013 року та від 12.02.2013 року про накладення штрафів за невиконання виконавчого листа № 2а-2741/09/0570, виданого 08.01.2013 року Донецьким окружним адміністративним судом на виконання постанови Вищого адміністративного суду України від 20.11.2012 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04.03.2013 року клопотання позивача було залишено без руху оскільки до вказаного клопотання позивачем не було додано документу про сплату судового збору.

11.03.2013 року через відділ діловодства та документообігу Донецького окружного адміністративного суду представником позивача було подано заяву про відкликання клопотання про забезпечення адміністративного позову.

Ухвалою суду від 11 березня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні на 12 березня 2013 року.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримала повністю та просила про його задоволення з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив у задоволенні позову відмовити повністю з підстав, викладених у запереченнях на позовну заяву, поданих представником відповідача у судовому засіданні 12.03.2013 року, зазначивши про те, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України «Про виконавче провадження».

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши поважних представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Донецький окружний адміністративний суд, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області від 17.01.2013 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2а-2741/09/0570, виданого 08.01.2013 року Донецьким окружним адміністративним судом, про зобов'язання Донецької обласної державної адміністрації, виконавчого комітету Донецької міської ради, виконавчого комітету Ворошиловської районної у м. Донецьку ради надати ОСОБА_3 благоустроєного безплатного житла у вигляді окремої чотирьохкімнатної квартири, жилою площею не менше 64,6 кв.м у м. Донецьку та видати ордер на заселення.

Пунктом 2 вказаної постанови боржнику надано строк до 24.01.2013 року для добровільного виконання рішення суду.

Постанову про відкриття виконавчого провадження від 17.01.2013 року було надіслано на адресу виконавчого комітету Донецької міської ради для виконання та отримано останнім 28.01.2013 року, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, яке повернулося до відповідача із відміткою про його отримання, тобто після закінчення строку, наданого державним виконавцем, для добровільного виконання рішення суду.

Згідно вимоги державного виконавця від 24.01.2013 року № 5/89-1311, надісланої на адресу виконавчого комітету Донецької міської ради, позивачу для виконання рішення суду було надано строк до 30.01.2013 року.

Листом позивача від 30.01.2013 року за № 01/15-404 відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області було повідомлено про причини невиконання судового рішення.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області від 04.02.2013 року за невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, на виконавчий комітет Донецької міської ради було накладено штраф у розмірі 680,00 гривень.

Також, 04.02.2013 року вимогою державного виконавця в порядку ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчому комітету Донецької міської ради для виконання рішення суду було надано строк до 11.02.2013 року.

Як вбачається з матеріалів справи, вищезазначені постанову від 04.02.2013 року про накладення штрафу та вимогу від 04.02.2013 року позивачем було отримано 25.02.2013 року, тобто після закінчення строку, наданого державним виконавцем, для виконання рішення суду.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області від 12.02.2013 року за повторне невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, на виконавчий комітет Донецької міської ради було накладено штраф у розмірі 1360,00 гривень.

Начальнику Ворошиловського РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області було направлено подання державного виконавця у порядку ст. 89 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 382 КК України від 14.02.2013 року № 89/5-13П щодо вирішення питання про притягнення посадових осіб Виконавчого комітету Донецької міської ради до кримінальної відповідальності за ознаками злочину, передбаченого ст. 382 Кримінального кодексу України.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області від 18.02.2013 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2а-2741/09/0570, виданого 08.01.2013 року Донецьким окружним адміністративним судом, закінчено. Постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій та постанови про накладення штрафу направлено до Державної казначейської служби України.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-ХІV.

Так, відповідно до ст. 1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-ХІV), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 5 Закону № 606-ХІV вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону № 606-ХІV державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

При цьому, ч. 2 ст. 6 Закону № 606-ХІV визначено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч. 2 ст. 25 Закону України № 606-ХІV державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Суд звертає увагу на те, що постанову про відкриття виконавчого провадження від 17.01.2013 року, якою для самостійного виконання рішення суду боржнику надано строк до 24.01.2013 року, виконавчим комітетом Донецької міської ради було отримано лише 28.01.2013 року, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, яке повернулося до відповідача із підписом позивача про його отримання.

Отже, постанову про відкриття виконавчого провадження від 17.01.2013 року позивачем було отримано після закінчення строку, наданого державним виконавцем, для добровільного виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 Закону № 606-ХІV після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

При цьому, у разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення (ч. 2 ст. 75 Закону).

Згідно з ч. 1 ст. 89 Закону № 606-ХІV у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону (ч. 2 ст. 89 Закону).

Як слідує з вищенаведених правових норм, підставою для винесення постанови про накладення штрафу на боржника є невиконання рішення суду у встановлений державним виконавцем строк та без поважних на те причин.

Як свідчать матеріали справи, на адресу виконавчого комітету Донецької міської ради було надіслано вимогу державного виконавця від 24.01.2013 року № 5/89-1311, згідно якої позивачу для виконання рішення суду було надано строк до 30.01.2013 року.

Листом позивача від 30.01.2013 року за № 01/15-404 відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області було повідомлено про причини невиконання судового рішення.

Так, у листі було зазначено, що

Таким чином, виконати рішення суду з об'єктивних причин є неможливим.

Разом із тим, відповідачем постановою від 04.02.2013 року за невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення суду на позивача було накладено штраф у розмірі 680,00 гривень.

Крім того, як встановлено у судовому засіданні, постанову від 04.02.2013 року про накладення штрафу та вимогу від 04.02.2013 року, якою для виконання рішення суду боржнику надано строк до 11.02.2013 року, позивачем було отримано лише 25.02.2013 року, тобто після закінчення строку, наданого державним виконавцем, для виконання рішення суду.

Разом із тим, відповідачем постановою від 12.02.2013 року за повторне невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення суду на позивача було накладено штраф у розмірі 1360,00 гривень.

Суд вважає, що вказані обставини мають правове значення для висновку про невідповідність постанов Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області від 04.02.2013 року та від 12.02.2013 року про накладення штрафів за невиконання виконавчого листа № 2а-2741/09/0570, виданого 08.01.2013 року Донецьким окружним адміністративним судом, вимогам Закону України «Про виконавче провадження».

Серед критеріїв (принципів), які повинні застосовуватись суб'єктом владних повноважень при прийнятті ними рішень та якими керується адміністративний суд у разі оскарження таких рішень (ст. 2 КАС України) є, зокрема, принцип законності, відповідно до якого, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, а рішення суб'єкта владних повноважень має прийматися обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Критерій обґрунтованості рішення або дії вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації.

Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову за умови, що встановлено порушення прав та інтересів позивача.

У даному випадку невиконання рішення суду зумовлене відсутністю у віданні Донецької міської ради державного житлового фонду та необхідності кожному з відповідачів вжити в межах повноважень, передбачених чинним законодавством України, певних дій, зокрема, щодо придбання квартири та видачі ордеру на неї, на думку суду є поважною причиною невиконання судового рішення.

Як показав представник відповідача у судовому засіданні, Донецьким окружним адміністративним судом було видано три виконавчі листи щодо кожного відповідача окремо, однак, у відкритті виконавчого провадження за виконавчими листами щодо Донецької обласної державної адміністрації та виконавчого комітету Ворошиловської районної у м. Донецьку відмовлено у зв'язку із невідповідністю виконавчих документів вимогам Закону України «Про виконавче провадження».

За таких обставин та наведених правових норм, суд приходить до висновку, що відповідачем передчасно та без урахування вказаних вище обставин винесено постанови від 04.02.2013 року та від 12.02.2013 року про накладення на позивача штрафів за невиконання виконавчого листа № 2а-2741/09/0570, виданого Донецьким окружним адміністративним судом 08.01.2013 року на виконання постанови Вищого адміністративного суду України від 20.11.2012 року.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За переконанням суду, у ході судового розгляду справи позивачем надано достатньо належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовується позов.

Водночас, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, який заперечує проти адміністративного позову, правомірності прийнятих постанов про накладення штрафів доведено не було.

Таким чином, виходячи із змісту заявлених вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Здійснені позивачем документально підтверджені судові витрати у відповідності до ст. 94 КАС України підлягають присудженню з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 2-11, 69-71, 94, 158-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Донецький окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Виконавчого комітету Донецької міської ради до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області про скасування постанов від 04.02.2013 року та від 12.02.2013 року про накладення штрафів за невиконання виконавчого листа № 2а-2741/09/0570, виданого Донецьким окружним адміністративним судом - задовольнити.

Скасувати постанови Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області від 04.02.2013 року та від 12.02.2013 року про накладення штрафів за невиконання виконавчого листа № 2а-2741/09/0570, виданого Донецьким окружним адміністративним судом 08.01.2013 року на виконання постанови Вищого адміністративного суду України від 20.11.2012 року.

Присудити Виконавчому комітету Донецької міської ради здійснені судові витрати з Державного бюджету України у розмірі 34,41 грн.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частини проголошені у судовому засіданні 12 березня 2013 року у присутності сторін, що з'явились.

Повний текст постанови складено та підписано 18 березня 2013 року.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд у порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч. 4 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Ткаченко Т.С.