Ухвала суду № 30221876, 20.03.2013, Подільський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Полтави)

Ленінський районний суд м.Полтави

Справа № 553/607/13-ц

Провадження № 4-с/553/29/2013

У Х В А Л А

20.03.2013м. Полтава

Ленінський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді Юхно С.П.,

при секретарі Тертична О.О.

розглянувши скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" на дії державного виконавця Ленінського ВДВС Полтавського міського управління юстиції, -

В С Т А Н О В И В:

В лютому 2013 року ПАТ "Полтавагаз" звернулося до суду зі скаргою на дії державного виконавця Ленінського ВДВС Полтавського МУЮ, посилаючись на те, що 18 лютого 2013 року скаржником отримана постанова державного виконавця від 01 лютого 2013 року про відмову у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання судового наказу № 1616/4183/2012, виданого 26 листопада 2012 року Ленінським районним судом м. Полтави про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" 284 грн. 66 коп. заборгованості за спожитий природний газ та 107 грн. 30 коп. судових витрат. Державний виконавець відмовив у відкритті виконавчого провадження посилаючись на порушення вимог п. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", п. 3.3. Інструкції з організації примусового виконання рішень, п. 2.3. положення про Єдиний реєстр виконавчих проваджень, а саме відсутній ідентифікаційний код боржника, що унеможливлює його реєстрацію та виконання. Дана постанова є незаконною оскільки ЦПК України не вимагає зазначення вказаних даних у судовому наказі, тоді як державний виконавець відповідно до положень ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" наділений повноваженнями отримати вказану інформацію в органах державної податкової служби. Зважаючи на викладене скаржник просив суд визнати незаконними дії державного виконавця Ленінського ВДВС Полтавського МУЮ, визнати недійсною та скасувати постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження від 01 лютого 2013 року та зобов'язати державного виконавця прийняти рішення про відкриття виконавчого провадження.

У судове засідання учасники процесу не з'явився, але суду надали заяви про розгляд справи без їх участі.

Суд, дослідивши матеріали скарги, приходить до висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

У січні 2013 року ПАТ "Полтавагаз" звернулося до Ленінського ВДВС Полтавського МУЮ із заявою про примусове виконання судового наказу № 1616/4183/2012, виданого 26 листопада 2012 року Ленінським районним судом м. Полтави, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Полтавагаз" заборгованості.

Постановою державного виконавця Ленінського ВДВС Полтавського МУЮ від 01 лютого 2013 року відмовлено у прийнятті до провадження вказаного виконавчого документу та у відкритті виконавчого провадження з його примусового виконання.

Зазначену постанову ПАТ "Полтавагаз" отримав 18 лютого 2013 року та відповідно до визначеного у ч. 1 ст. 385 ЦПК строку звернувся до суду з даною скаргою.

У постанові державний виконавець від 04 лютого 2013 року вказує, що підставою для відмови у прийнятті до провадження виконавчого документу та у відкритті виконавчого провадження по виконанню судового наказу є порушення вимог п. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", п. 3.3. Інструкції з організації примусового виконання рішень, п. 2.3. положення про Єдиний реєстр виконавчих проваджень, а саме відсутність ідентифікаційного коду боржника, що унеможливлює його реєстрацію та виконання.

Згідно ч. 1 ст. 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Статтею 369 ЦПК України виконавчий лист має відповідати вимогам виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження визначені ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження".

Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що посилання державного виконавця в постанові як на підставу відмови у відкритті виконавчого провадження на п. 6 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" є безпідставними і необґрунтованими.

Вимоги до змісту заяви про видачу судового наказу та змісту судового наказу встановлені Цивільним процесуальним кодексом України.

Так, відповідно до ст. 98 ЦПК України у заяві про видачу судового наказу повинно бути зазначено: найменування суду, в який подається заява; ім'я (найменування) заявника та боржника, а також ім'я (найменування) представника заявника, якщо заява подається представником, їхнє місце проживання або місцезнаходження; вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; перелік документів, що додаються до заяви.

У судовому наказі за змістом ст. 103 ЦПК України зазначаються: дата видачі наказу; найменування суду, прізвище та ініціали судді, який видав судовий наказ; ім'я (найменування) стягувача і боржника, їх місце проживання або місцезнаходження; посилання на закон, на підставі якого підлягають задоволенню заявлені вимоги; сума грошових коштів, які підлягають стягненню, а також розрахунковий рахунок боржника (юридичної особи) в установі банку, з якого повинні бути стягнуті грошові кошти, якщо такий повідомлений заявником; сума судових витрат, що сплачена заявником і підлягає стягненню на його користь з боржника; відомості про порядок та строки подання заяви про скасування судового наказу.

Отже чинне законодавство не покладає обов'язок на особу, яка звертається до суду із заявою про видачу судового наказу, вказувати ідентифікаційний код боржника. Не містить Цивільний процесуальний кодекс України також вимог про зазначення ідентифікаційного номеру боржника в тексті судового наказу.

Суд та особи, які звертаються до суду із заявою про видачу судового наказу, не наділені повноваженнями та не мають будь-яких законних підстав в рамках розгляду заяви про видачу судового наказу збирати конфіденційну інформацію щодо конкретної фізичної особи - боржника.

Судовий наказ № 1616/4183/2012, виданий 26 листопада 2012 року Ленінським районним судом м. Полтави про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Полтавагаз" заборгованості та судового збору, оформлений у відповідності з вимогами ст. 103 ЦПК України, містить наступні відомості про боржника, а саме: прізвище, ім'я, по батькові, число, місяць та рік народження, місце реєстрації та фактичного проживання.

Крім того, в ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" визначені вимоги до виконавчого документу, а саме, в п. 3 ч. 1 цієї статті встановлено, що у виконавчому документі зазначаються: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо.

Зі змісту вищенаведеної норми вбачається, що ідентифікаційний номер стягувача та ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності боржника зазначаються, якщо вони відомі суду, відповідно, у разі не зазначення їх у судовому рішенні не є безумовною підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження.

Згідно ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо виконання рішення, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

У ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Державному виконавцю повинні бути безоплатно надані у встановлений ним строк інформація, документи або їх копії, необхідні для здійснення його повноважень.

Відсутність же в судовому наказі відомостей про ідентифікаційний код боржника, не є перешкодою для вирішення питання про відкриття виконавчого провадження, й не може в подальшому унеможливити чи то утруднити здійснення примусового виконання, зважаючи на повноваження державного виконавця отримати в органах державної податкової служби зазначені дані.

Посилання представника суб'єкта оскарження на Інструкцію з організації примусового виконання рішень не заслуговують на увагу, оскільки вказана Інструкція є внутрішнім документом та, як зазначив представник Ленінського ВДВС Полтавського МУЮ в своїх письмових запереченнях, містить лише роз'яснення.

Також, вирішуючи скаргу ПАТ "Полтавагаз" суд враховує позицію Європейського Суду з прав людини, висловлену в рішенні від 12 травня 2011 року в справі "Л. проти України" (п. 18, 23), згідно з якою судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні, у зв'язку з чим виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом, а його тривалість має досягати цілей, визначених в п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права кожної особи на розгляд його справи упродовж розумного строку. Коли виконавча служба здійснює виконання остаточного рішення, провадження має бути закінчено без зволікань.

За таких обставин суд приходить до висновку, що державний виконавець безпідставно відмовив у відкритті виконавчого провадження та у прийнятті до провадження виконавчого документа, тому вимоги скарги в частині визнання дій Ленінського ВДВС Полтавського МУЮ щодо винесення постанови від 01 лютого 2013 року про відмову у відкритті виконавчого провадження незаконними та скасування даної постанови державного виконавця Ленінського ВДВС Полтавського МУЮ про відмову у прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання судового наказу підлягають задоволенню.

Вимоги ПАТ "Полтавагаз" про визнання недійсною постанови державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження задоволенню не підлягають, оскільки таки вимоги не можуть бути вирішені в порядку ст. 383 ЦПК України.

Зважаючи на те, що суд не уповноважений своїм рішенням зобов'язувати державного виконавця прийняти конкретне рішення - відкрити виконавче провадження, а суд вповноважений лише зобов'язати державного виконавця прийняти рішення відповідно до вимог закону та наданих повноважень, тому вимоги скарги в частині зобов'язання Ленінського ВДВС Полтавського МУЮ відкрити виконавче провадження по виконанню судового наказу задоволенню не підлягають.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 383 - 387 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" на дії державного виконавця Ленінського ВДВС Полтавського міського управління юстиції - задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії державного виконавця Ленінського ВДВС Полтавського міського управління юстиції щодо винесення постанови від 01 лютого 2013 року про відмову у відкритті виконавчого провадження з примусового судового наказу № 1616/4183/2012, виданого 26 листопада 2012 року Ленінським районним судом м. Полтави про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" боргу в розмірі 391 грн. 96 коп.

Скасувати постанову старшого державного виконавця Ленінського ВДВС Полтавського міського управління юстиції ВП № 36306382 від 01 лютого 2013 року про відмову у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання судового наказу № 1616/4183/2012, виданого 26 листопада 2012 року Ленінським районним судом м. Полтави про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" боргу в розмірі 391 грн. 96 коп. та зобов'язати державного виконавця Ленінського ВДВС Полтавського МУЮ прийняти рішення відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження".

В іншій частині вимог ПАТ "Полтавагаз" відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Полтавської області

через Ленінський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги в 5-денний строк з дня отримання копії ухвали.

Суддя Ленінського районного суду м. Полтави С. П. Юхно