Рішення № 30219780, 27.03.2013, Господарський суд Чернігівської області

Г о с п о д а р с ь к и й с у д

Чернігівської області

14000, м. Чернігів , пр. Миру, 20, тел. 698-166

Іменем України

Рішення

26 березня 2013 року справа №927/175/13-г

За позовом: Ніжинського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі

Аграрного фонду, м. Київ, вул. Б. Грінченка, 1

до приватного підприємства «Ніжин-Агродар»

м. Ніжин, вул. Московська, 7 б

про стягнення 1064648,21грн.

Суддя Михайлюк С.І.

Представники сторін:

позивача: заст. начальника юридичного відділу Бардіна О.О.

відповідача: адвокат Луєнко О.В.

Прокурор: Коляда Ю.В.

Заявлений позов про стягнення з відповідача на користь позивача коштів у зв'язку з невиконанням останнім зобов'язань щодо поставки пшениці 3 класу, які передбачені умовами контракту від 20.04.2012р. № 452Ф. При цьому прокурор просить стягнути з відповідача авансовий платіж у сумі 630000грн., 252000грн. штрафу, 90720грн. пені, 88200грн. штрафу за прострочення понад 30 днів, 3728,21грн. 3%річних.

У судовому засіданні прокурор та позивач позовні вимоги підтримали.

Відповідач надав відзив, визнав позовні вимоги в частинах стягнення пені за період 02.11.2012р. по 11.01.2013р., штрафу в розмірі 7%. Стосовно інших вимог відповідач заперечив, зазначив, що штраф у розмірі 20% вартості недопоставленого товару, пені у розмірі 0,1% вартості недопоставленого товару і додатково штраф у розмірі 7% указаної вартості товару не можуть застосовуватися одночасно, оскільки їх застосування залежить від настання чи не настання різних обставин. Також відповідач вважає, що оскільки він взагалі не розпочав поставку товару, то має місце відмова продавця передати товар в цілому, до нього можуть бути застосовані лише штрафні санкції у вигляді пені в розмірі 0,1% вартості недопоставленого товару за кожен день прострочення та, додатково, штраф у розмірі 7% указаної вартості за прострочення понад 30 днів; застосування ж одночасно й штрафу у розмірі 20% вартості недопоставленого товару фактично є подвійною відповідальністю, що не відповідає умовам договору та чинному законодавству. Відповідач просить суд зменшити штрафні санкції на 50%.

У судовому засіданні оголошувалася перерва.

Дослідивши матеріали, суд

в с т а н о в и в:

20.04.2012р. між сторонами укладений форвардний біржовий контракт № 452Ф, з якого вбачається обов'язок відповідача поставити позивачеві на базисі поставки EXW ДП «Ніжинський комбінат хлібопродуктів» Державного агентства резерву України до 01.11.2012р. пшеницю м'яку 3 класу, що відповідає ДСТУ 3768-2010, в кількості 700 тонн за ціною 1800грн. за тонну на суму 1260000грн. Згідно з п. 10.3. контракт набуває чинності з моменту підписання його сторонами та реєстрації на аграрній біржі і діє до 01.12.2012р. Контракт зареєстрований аграрною біржею 20.04.2012р.

Згідно з частинами 1,6 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму; до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до вимог закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, за винятком випадків, передбачених законом (ч.ч.1, 7 ст. 193 ГК України).

Відповідно до п. 5.1. контракту покупець впродовж 3-х робочих днів з моменту укладання контракту на торгах аграрної біржі зобов'язався перерахувати кошти (авансовий платіж) на поточний рахунок продавця в розмірі 50% від суми контракту.

Поняття «авансовий платіж» суд розцінює як попередню оплату. Позивач перерахував платіжним дорученням № 809 від 16.05.2012р. суму 630000грн. в якості попередньої оплати за пшеницю по контракту № 452Ф від 20.04.2012р.

Укладання контракту, перерахування коштів позивачем підтверджується і відповідачем у відзиві.

Отже позивачем здійснена попередня оплату товару на суму 630000грн.

Пунктами 1.3., 2.1. договору визначено, що поставка здійснюється в термін до 01.11.2012р.

Відповідач вважає, що останнім днем поставки є 01.11.2012р. Проте, таким днем є 31.10.2012р. Так, відповідно до ч. 2 ст. 252 ЦК України термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Вказуючи, що поставка повинна була відбутися до 01.11.2012р., сторони визначили час для виконання відповідачем свого обов'язку. Такий час встановлений до 01.11.2012р., не включаючи цієї дати, тобто обмежується попередньою датою 31.10.2012р. Дії по належному виконанню обов'язку з поставки товару мали бути завершеними не пізніше 31.10.2012р.

Якщо у зобов'язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін (ч. 1 ст. 530 ЦК України). Підтвердженням поставки товару є акт приймання-передачі (п. 2.2. договору), якого до матеріалів справи не надано.

В установлений термін відповідач свого обов'язку не виконав, що ним і не заперечується, тим самим допустив порушення зобов'язання (ст. 610 ЦК України). При цьому слід зазначити, що сам факт не поставки товару не може вказувати про відмову постачальника від поставки.

Заперечуючи проти стягнення авансового платежу, відповідач зазначає, що оскільки позивач не скористався своїм правом на відмову від контракту і не дотримався процедури відмови від нього, має право лише вимагати виконання обов'язку в натурі.

Однак, відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Як встановлено, відповідач одержав 630000грн. попередньої оплати, проте ні до 01.11.2012р., ні на час розгляду справи товар позивачеві не передав. Тому вимоги про повернення попередньої оплати є правомірними та підлягають задоволенню.

З позовної заяви, розрахунку ціни позову вбачається, що позивачем з посиланням на ст. 625 ЦК України на суму 630000грн. нараховані 3% річних за користування чужими коштами. Разом з тим, згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, обов'язок щодо сплати 3%річних виникає у боржника, який допустив прострочення виконання грошового зобов'язання, нарахування річних здійснюється на прострочену суму. У даному випадку за договором у відповідача виник обов'язок поставити товар, обов'язок зі сплати коштів виник у позивача. Згідно ч. 3 ст. 693 ЦК України на суму попередньої оплати можуть бути нараховані проценти відповідно до ст. 536 цього Кодексу. Тому вимога про стягнення 3% річних, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України, задоволенню не підлягає.

За порушення зобов'язання па підставі п. 7.2. договору позивач нарахував до стягнення 252000грн. штрафу, на підставі п. 7.5. - 90720грн. пені та 88200грн. штрафу.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Статтею 230 ГК України передбачено, що за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції, якими є неустойка, штраф, пеня. Тобто підставою для сплати штрафних санкцій є невиконання або неналежне виконання (виконання з порушенням умов) господарського зобов'язання. Частиною 2 статті 549 наведене поняття штрафу як неустойки, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пунктом 7.2. договору визначено, що за невиконання продавцем умов контракту щодо обсягів поставки ним сплачується штраф у розмірі 20% вартості недопоставленого товару. Згідно з п. 7.5. договору у разі виконання покупцем пункту 5.1. та невиконання продавцем пункту п.2.1. цього контракту з продавця стягується пеня у розмірі 0,1% вартості недопоставленого товару, з якого допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% указаної вартості.

З наведеного вбачається, що передбачений пунктами 7.2. та 7.5 договору штраф обчислюється від вартості недопоставленого товару. Підставою для застосування штрафів за змістом вказаних пунктів є не поставка товару взагалі або ж поставка у меншій кількості. Таким чином за не поставку товару, а так само поставку товару у меншій кількості, передбачено нарахування штрафів за двома пунктами договору лише з різницею у датах виникнення права на вимогу їх сплати. Однак ця різниця не впливає на правову природу штрафів. Передумовою застосування штрафу є правопорушення, початком якого є наступний день після останнього, який передбачений договором, для виконання зобов'язання. Тобто за одне і теж правопорушення договором передбачена відповідальність одного виду, що суперечить статті 61 Конституції України.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи оговором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до положення про Аграрний фонд, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.07.2005р. № 543, фонд, зокрема виступає в установленому законодавством порядку замовником під час закупівлі товарів (робіт, послуг) за рахунок коштів державного бюджету, утримується за рахунок коштів державного бюджету.

Оскільки позивач належить до державного сектору економіки, порушення пов'язане з виконанням державного контракту, виконання зобов'язання фінансується з Державного бюджету України, суд дійшов висновку, що штрафні санкції можуть бути застосовані на підставі ст. 231 ГК України та п. 7.5. договору. Штраф за п. 7.2. договору застосуванню не підлягає.

Отже позивачем правомірно нараховані 90720грн. пені з 01.11.2012р. по 11.01.2013р, 88200грн. штрафу.

Обґрунтовуючи клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, відповідач зазначає, що допустив невиконання контракту у зв'язку з низькою врожайністю 2012 року, що виникла внаслідок злив, які пройшли 17 травня та 2 червня 2012року на землях Заньківської сільради Ніжинського району та спричинили надлишкове зволоження і вимокання посівів (порушення газообміну внаслідок застоювання води на ґрунті), про неможливість виконання зобов'язань повідомляв позивача. На думку відповідача відсутня його пряма вина у невиконанні умов контракту. Також відповідач вказує, що є сільгоспвиробником, суб'єктом малого підприємництва, лише за 9 місяців 2012року зазнав збитків на 798,3тис.грн., розмір фінансових санкцій не співрозмірний з розміром внесеного авансового платежу, його фінансовий стан є вкрай скрутним.

Натомість, згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідач не виконав навіть частини зобов'язання, не надав доказів об'єктивної неможливості такого виконання, не довів про вжиття ним всіх вичерпних заходів для поставки товару. Відповідачем не доведено, що причиною низької врожайної були лише зливи 17 травня та 2 червня 2012року. Статус сільгоспвиробника, суб'єкта малого підприємництва не є підставою для зменшення розміру штрафних санкцій, звіт про фінансові результати за 9 місяців 2012р., у якому зазначений збиток, не вказує про об'єктивний майновий стан відповідача. Сума розміру пені та штрафу (178920грн.) не являються надмірно великими у порівнянні із вартістю непоставленого товару (1260000грн.).

Тому у суду відсутні підстави скористатися право, передбаченим п. 3 ст. 83 ГПК України, та зменшити розмір штрафних санкцій.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення авансового платежу в сумі 630000грн., пені в сумі 90720грн., штрафу в сумі 88200грн. В решті позовних вимог слід відмовити.

Згідно з п. 4.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України. Аграрний фонд не звільнений від сплати судовго збору. Тому судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволених вимог.

Враховуючи викладене, а також керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства "Ніжин-Агродар" (16600, Чернігівська область, м. Ніжин, вул. Московська, 7-Б, код 35013830) на користь Аграрного фонду (01001, м.Київ, вул. Б. Грінченка, 1, код 33642855) 630000грн. авансового платежу, 90720грн. пені, 88200грн. штрафу за прострочення понад 30 днів.

3. В решті позову відмовити.

4. Стягнути з приватного підприємства "Ніжин-Агродар" (16600, Чернігівська область, м. Ніжин, вул. Московська, 7-Б, код 35013830) в доход Державного бюджету України (рахунок 31217206783002 в ГУДКСУ у Чернігівській області, МФО 853592, отримувач: УК у м. Чернігові/м.Чернігів/22030001, код ЄДРПОУ 38054398, код бюджетної класифікації доходів 22030001, призначення платежу: ?судовий збір, код 03500068, пункт 2.1?) 16178,4грн. судового збору.

5. Стягнути з Аграрного фонду (01001, м. Київ, вул. Б. Грінченка, 1, ідентифікаційний код 33642855) в доход Державного бюджету України (рахунок 31217206783002 в ГУДКСУ у Чернігівській області, МФО 853592, отримувач: УК у м.Чернігові/м.Чернігів/22030001, код ЄДРПОУ 38054398, код бюджетної класифікації доходів 22030001, призначення платежу: ?судовий збір, код 03500068, пункт 2.1?) 5114,56 судового збору.

Повне рішення виготовлено 27.03.2013р.

Суддя С.І. Михайлюк