Ухвала суду № 3021919, 28.11.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К-4898/07

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ             УКРАЇНИ

“28”  листопада 2008 року                                                                                     м. Київ

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів:  Костенка М.І., Рибченка А.О., Сергейчука О.А., Федорова М.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва

на постанову Господарського суду м.Києва від 26жовтня 2006р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 14 лютого2007р.

усправі №11/344-А,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Лекc“

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва,

про визнання недійсними податкові повідомлення-рішення, -

встановив:

У липні 2006р. позивач звернувся до Господарського суду м.Києва з позовом провизнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Печерському районі м. Києва №0000310236/0 від 15.12.2005р., №0000310236/1 від 17.02.2006р., №0000310236/2 від 05.05.2006р., №00003110236/3 від 07.07.2006 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що під час придбання позивачем - ТОВ „Лекс“ (покупець) у ТОВ „Фітос-НВ“ (продавець) товару (какао-порошку (виробництва Польщі) відповідно до видаткових накладних №3 від 01.08.2003р. на суму 57924,00 грн., в т.ч. ПДВ 9654,00 грн., №7 від 01.09.2003р. на суму 2492,00грн., в т.ч. ПДВ - 4.032,00грн., №15 від 01.10.2003р. на суму 26784,00 грн., в т.ч. ПДВ - 4.464,00 грн. та № 19 від 03.11.2003 р. на суму 9825,00 грн. в т.ч ПДВ - 1.637,50 грн., до складу податкового кредиту було включено вартість у розмірі 23520,00 грн. (в т.ч. у серпні 2003 року - 4032,00грн., жовтні 2003р. - 4464,00грн., листопаді 2003р. – 5370,00грн.), тому позивач мав всі підстави для включення до податкового кредиту вартість, сплачених ТОВ „Фітос-НВ“ у складі вартості придбаного товару, оскільки „Фітос-НВ“ було належним чином зареєстрованим підприємством, наділеним цивільною правосуб’єктністю, зареєстрованим платником податку на додану вартість, ним були виписані та надані позивачеві податкові накладні, а позивачем були оплаченікошти за оприбуткованітовари, в т.ч. податок на додану вартість. Постановою Господарського суду м.Києва від 26жовтня 2006р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14 лютого2007р.,позовнівимоги задоволено повністю.

Задовольняючипозовнівимоги суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на підставі наявних у справі матеріалів справи дійшли висновку, що оскільки Закон України „Про податок на додану вартість“визначаєлише один випадок невключения до складу податкового кредиту витрат по сплатіподатку - відсутністьподатковоїнакладної, а на на момент проведения перевірки, то за таких обставин, щопозивач мав усіподатковінакладніна підтвердження сум податкового кредиту, - отже факт порушення позивачем податкового законодавства відсутній.

Не погоджуючись з рішенням попередніх судових інстанцій ДПІ у Печерському районі м.Києва звернулася із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та постановити рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено наступне.

Державною податковою інспекцією у Печерському районім. Києва було проведено позапланову документальну перевірку ТОВ „Лекс“з питань взаємовідносин з ТОВ „Фітос-НВ“, за період з 01.08.2003р.по 31.11.2003р., за результатами якоїбуло складено акт переварки №152/23-6/22949160 від01.12.2005р..

Закта перевірки вбачається, що податковий орган дійшов висновку про неправомірність включення позивачем до податкового кредиту 23520,00грн. за податковими накладними, оформленими від імені ТОВ „Фітос-НВ“. На підставі зазначених висновківприйнято податкове повідомлення-рішення №0000310236/0 від 15.12.2005р., яким позивачеві визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 35280,00грн., в т.ч. 23520,00грн. - основний платіж та 11760,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Відповідно до п. 5.2 ст. 5 Закону України„Про порядок погашения зобов’язань платниківподатків перед бюджетами та державними цільовимифондами“та п. 9 Положения про порядок подання та розгляду скарг платниківподатківорганами державноїподатковоїслужби позивач оскаржив спірнеподаткове повідомлення-рішення в адміністративномупорядку.

За результатами розгляду скарг позивача в межах процедури адміністративного оскарженняДПІу Печерському районім. Києва прийняла податковіповідомлення-рішення№0000310236/1 від17.02.2006р., №0000310236/2 від05.05.2006р., № 00003110236/3 від 07.07.2006р., якими позивачу згідно з п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону Украни „Про порядок погашення зобов’язань платниківподатківперед бюджетами та державними цільовими фондами“, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість“та відповіно до п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашеннязобов’язань платниківподатківперед бюджетами та державними цільовими фондами“визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартістьу розмірі35280,00грн., в т.ч. 23520,00 грн. - основний платіж та 11760,00 грн. - штрафні(фінансові) санкції.

Актом перевірки встановлено, що міжТОВ „Лекс“(Покупець) та ТОВ „Фітос-НВ“(Продавець) здійснювалась оптово-роздрібна торгівля товаром (какао-порошком), при цьому, будь-яких порушень щодо складання та оформлення податкових накладних, на підставі яких позивач розраховував свої податкові зобов’язання з ПДВ, актом перевірки не встановлено.

Оплату оприбуткованих позивачем товаров, в т.ч. податку на додану вартістьв сумі23.520,00грн., здійсненено у повному обсязі,що підтверджується наявними у справіплатіжними дорученнями, а також банківськими виписками.

Суми ПДВ, зазначеніу спірнихподаткових накладних, у загальному розмірі23520,00грн. були віднесеніпозивачем до складу податкового кредиту за відповідні звітніподатковіперіоди.

Первиннідокументи за вказаними господарськими операциями підписанівідіменіТОВ „Фітос-НВ“ Авраменком В.Б. як директором цього підприємства.

Згідноз пп. 7.2.4 п. 7.2. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість“право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних надається особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Віповідно до п. 5 „Порядку заповнення податковоїнакладної“, затвердженого Наказом ДПА України№ 165 від 30.05.1997р., податкова накладна вважається недійсноюу разі їїзаповнення іншою особою, ніж вказано у п. 2 цього Порядку. Пункт 2 вказаного Порядку встановлює, що податкову накладну складаєособа, яка зареестрована як платник податку в податковому органі і якійприсвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

3 урахуванням наведених положень законодавства, а також рішення Голосіївського районного суду м. Киева від14.02.2005р., яким визнано недійснимстатут „Фітос-НВ“, зареєстрований Голосіївською у м. Киевідержавною адміністрацією 22.04.2003р. та Свідоцтво про держану реестраціюплатника податку на додану вартістьТОВ „Фітос-НВ“ №37059 від21.05.2003р.,перевіряючими встановлено, що ТОВ „Лекс“безпідставно віднесло до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачену ТОВ „Фітос-НВ“ у складівартостіотриманих товарів, з огляду на те, що ТОВ „Фітос-НВ“ на момент укладення та виконання вищевказаних договорів не було платником податку на додану вартістьта не мало права складати податковінакладні. Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України „Про податокна додану вартість“ податковий кредит - це сума, на яку платник податку маєправо зменшити податкове зобов’язання звітного періоду.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону податковий кредит складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку ізпридбанням товарів(робіт, послуг), вартістьяких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першоїз подій:

- або дата списания коштівз банивського рахунку платника податку в оплату товарів(робіт,послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разірозрахунків з використанням кредитних дебетовых карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податковоїнакладної, що засвідчуєфакт придбання платникомподатку товарів(робіт, послуг).

Пунктом 7.2.1 Закону передбачено, що платник податку зобов’язаний надати покупцю податкову накладну, що маєміститиобумовлені реквізити та відомості.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплатіподатку, що не підтвердженіподатковими накладними чи митними деклараціями, а при імпортіробіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчуєперерахування коштів в оплату вартостітаких робіт(послуг). У разіколи на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включенідо складу податкового кредиту, залишаються непітвердженими зазначеними цим подпунктом документами, платник податку несе відповідальністьу виглядіфінансових санкцій,установлених законодавством,нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно зп.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7цьогоЗакону право на нарахування податку та складання податковихнакладних надається особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченим законодавством.

Відповідно до п. 9.6 ст. 9 Закону свідоцтво про реєстраціюособи в якостіплатника ПДВ дієдо дати його анулювання.

Отже, як встановлено попередніми судовими інстанціями,в періодвзаєморозрахунків між позивачем та ТОВ „Фітос-НВ“ та їх виконання позивач мав всіпідстави для включения до складу податкового кредиту з податку на додану вартістьсум, сплачених ТОВ „Фітос-НВ“ за отриманітовари (роботи, послуги), оскількиТОВ „Фітос-НВ“ було належним чином зареєстрованим підпри’ємством, перебувало на податковому обліку, в т.ч. як платник податку на додану вартість, ним були виписаніна наданіпозивачуподатковінакладні, а позивачем були сплаченікошти за оприбуткованітовари (роботи, послуги).

Крім того, слід зазначити, що дату виникнення права платнику податку на податковий кредит регулюють лише положення п.п. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», яким визначено, що датою виникнення платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої події: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) – в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Тобто, податкова накладна є підставою для віднесення сум ПДВ для податкового кредиту.

На момент складання вищезазначених податкових накладних і подання позивачем до органів ДПІ податкової звітності з урахуванням сум, що вказані у цих податкових накладних, жодних набувших чинності судових рішень про їх недійсність не було.

Рішення Голосіївського районного суду м. Киева від 14.02.2005р. набуло чинності після складання вказаних податкових накладних, тому позивач правомірно відніс до податкового кредиту оспорювані суми ПДВ.

Згідно з п. 17.1 ст. 17 Закону України„Про порядок погашения зобов’язань платників податківперед бюджетами та державними цільовими фондами“штрафнісанкціїнакладаються на платника податківза порушення податкового законодавства.

Відповіно до п.п. 17.1.3 п. 17.1 вказаного законуу разі,коли контролюючий орган самостійно донараховуєсуму податкового зобов’язання платника податківза підставами, викладеними у підпункті„б“підпункту4.2.2 пункту 4.2 ст.4 цього Закону, такий платник податківзобов’язаний сплатити штраф у розмірідесяти відсотківвідсуми недоплати (занижения суми податкового зобов’язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов’язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадаєтака недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадаєотримання таким платником податківподаткового повідомлення відконтролюючого органу, але не більшеп’ятдесяти відсотківтакоїсуми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходівгромадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно відкількостіподаткових періодів, що минули.

Отже, суди попередніх судових інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановили обгрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва– залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду м.Києва від 26жовтня 2006р. таухвалуКиївського апеляційного господарського суду від 14 лютого2007р. – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня  відкриття таких обставин.

Головуючий                                                     (підпис)

Судді                                                                (підписи)

З оригіналом згідно:

         Секретар                                                                                                          Прудка О.В.