Постанова № 30219005, 11.03.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2013 року справа № 2а-6346/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Релігійної Громади Української Автокефальної православної церкви "Успіння Богородиці" до Київської обласної митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась Релігійна громада української Автокефальної православної церкви "Успіння Богородиці" з позовом до Київської обласної митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форми "Р" № 55 та № 56 від 05 вересня 2012 року.

Позов обґрунтовано тим, що 05 вересня 2012 року на підставі Акту позапланової перевірки відповідачем були зроблені висновки про нецільове використання гуманітарної допомоги, в результаті чого прийняті податкові повідомлення-рішення форми "Р" № 55 та № 56. Позивач вважає прийняті податкові повідомлення-рішення безпідставними та незаконними, просив суд визнати ці рішення протиправними та скасувати.

Представник позивача надав суду заяву, в якій просив розглядати справу в письмовому провадженні.

Представник відповідача в судове засідання не прибув. Надав суду заперечення, в якому зазначено, що вказані податкові повідомлення-рішення прийнято митним органом у зв'язку з тим, що позивач, маючи статус неприбуткової організації, отримав гуманітарну допомогу, яку в подальшому передав не ідентифікованим особам, не забезпечив належного оформлення операцій з розподілу цієї допомоги та не підтвердив її цільове використання, чим порушив вимоги Закону України "Про гуманітарну допомогу".

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні в разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Виходячи з вищевикладеного суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Релігійна громада Української автокефальної православної церкви Успіння Богородиці є юридичною особою, що зареєстрована 02.04.1992 Бородянською районною державною адміністрацією Київської області.

Релігійна громада Української автокефальної православної церкви Успіння Богородиці створена із суспільно-корисною метою спільного сповідання та поширення православної християнської віри.

Позивач має статус неприбуткової організації за ознакою релігійні організації, рішенням Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області від 30.09.2005 № 17 унесений до Реєстру неприбуткових організацій (установ).

У серпні 2012 року посадовими особами Київської обласної митниці проведено позапланову документальну перевірку стану дотримання позивачем вимог законодавства України з питань митної справи за період діяльності з 26.11.2010 по 18.05.2011 року, про що складено акт від 03.08.2012 № 22/12/125000000/33513031.

За наслідками перевірки посадові особи митного органу дійшли висновку, що позивачем було порушено митне законодавство, що призвело до заниження податкового зобов'язання по сплаті обов'язкових платежів на загальну суму 164 116, 48 грн., а саме:

- Закон України «Про гуманітарну допомогу» (далі - Закон № 1192), в результаті чого занижено податкове зобов'язання по сплаті ввізного мита на суму 51 983,81 грн.;

- ст. 190 Податкового кодексу України в частині визначення бази оподаткування податку на додану вартість для товарів, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання по сплаті ПДВ на суму 100 972,45 грн.;

- Закон України «Про податок на додану вартість» у частині визначення бази оподаткування податку на додану вартість для товарів, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України, що розраховується відповідно до вимог пункту 4.3 цього Закону та пункту 2.1 Порядку справляння податку на додану вартість під час митного оформлення товарів, імпортованих на митну територію України, затвердженого наказом ДМСУ від 27.09.2006р. № 821, в результаті чого занижено податкове зобов'язання по сплаті ПДВ на суму 11 160,22 грн.

Як вбачається з акту перевірки, позивач у період, що перевірявся, здійснював розподіл гуманітарної допомоги з метою роздачі серед малозабезпечених громадян (дітей-сиріт, мешканців дитячих притулків, багатодітних сімей, ветеранів війни та праці, інвалідів, хворих, самотніх громадян похилого віку, інших нужденних) через інші християнські релігійні та благодійні організації, але не забезпечив належного оформлення первинних документів; набувачі допомоги не надавали звіти про використання гуманітарної допомоги; організацією було перевищено вагу товарів, дозволених до переміщення на митну територію України. Також перевіркою встановлено, що гуманітарна допомога «взуття на підошві з гуми та полімерних матеріалів, нове - кросівки - 2305 коробів (18440 пар)» яка оформлена на підставі витягу з протоколу № 26/ГД-11451 засідання Комісії з питань гуманітарної допомоги при Кабінеті Міністрів України від 16.12.2010 р. по ВМД від 18.05.11№ 125000009/2011/518861 та відповідно до товарно-транспортної накладної БЗС № 00710 була відправлена а/м Рено на орендований у ЗАТ «Одесахімпоптторг» склад, який знаходиться за адресою: 7 км Овідіопольської дороги, вул. Базова, 13. Проте, відповідно до інформації, викладеної у листі ЗАТ «Одесахімоптгорг» від 05.07.11 № 73/1, вищезазначений товар на складах ЗАТ «Одесахімоптгорг» не розміщувався, а в провадженні СУ ГУМВС України в Одеській області знаходиться кримінальна справа № 0120110081, порушена 27.05.2011 за ознаками злочинів, передбачених ч. 1, 3 ст. 358 КК України, за фактом підробки і використання підробленого документа - міжнародної товарно-транспортної накладної CMR № 547/1, згідно якої вантаж у вигляді товарів народного споживання китайського виробництва в контейнері CCLU 9938438 перевезено з м. Одеси в м. Київ, де його було розмитнено під виглядом гуманітарної допомоги і в подальшому перевезено в м. Одеса для реалізації.

На підставі вказаних обставин посадові особи Київської обласної митниці визначили отриманий позивачем та розподілений гуманітарний вантаж як дохід позивача, що підлягає оподаткуванню податком на прибуток підприємств та податком на додану вартість.

За результатами перевірки Київською обласною митницею прийнято податкові повідомлення-рішення форми «Р»:

- від 05.09.2012 № 55, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності" у сумі 58 333,85 грн., з яких: 51 983,81 грн. - за основним платежем; 6350,04 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- від 05.09.2012 № 56, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість" у сумі 126 091,95 грн., з яких: 112 132,67 грн. - за основним платежем; 13959,28 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з прийнятими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Підстави та порядок проведення перевірки позивачем не оскаржуються.

Судом, з акту перевірки встановлено, що у період з листопада 2010 по травень 2011 року позивач отримав на безоплатній основі від Української автокефальної православної церкви в діаспорі (США) вантажі (одяг, взуття та сумки) загальною вагою 112827,00 кг, митна вартість яких згідно з вантажно-митними деклараціями складає 508652,43 грн.

Позивач на підставі рішення Комісії з питань гуманітарної допомоги при Кабінеті Міністрів України (протокол від 18.05.2011 № 26/ГД-2713/К) включений до реєстру отримувачів гуманітарної допомоги за реєстраційним номером 02649ЄР.

Крім того, згідно з рішеннями Комісії з питань гуманітарної допомоги при Кабінеті Міністрів України (протоколи від 04.11.2010 № 26/ГД-2960/К; від 16.12.2010 № 26/ГД-11451, від 17.03.2011 № 26/ГД-11479, від 08.04.2011 № 26/ГД-2997/К) вказані вантажі визнано гуманітарною допомогою.

Позивач здійснював розподіл гуманітарної допомоги шляхом передачі предметів гуманітарної допомоги через інші християнські громадські та благодійні організації (фонди). Фізичні особи - набувачі гуманітарної допомоги безпосередньо у відносини з позивачем не вступали.

Передача гуманітарної допомоги іншим християнським громадським та благодійним організаціям (фондам) здійснювалась позивачем згідно із затвердженим Планом розподілу гуманітарної допомоги, затвердженим Парафіяльною Радою Релігійної громади Української автокефальної православної церкви Успіння Богородиці, на підставі листів-прохань про надання гуманітарної допомоги від інших християнських релігійних та благодійних організацій (фондів).

Факт передачі товарів гуманітарної допомоги оформлювався шляхом складання видаткових накладних. Отримання товарів здійснювалось на підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей.

У бухгалтерському обліку облік отримання та використання позивачем гуманітарної допомоги здійснювався шляхом ведення записів у книзі аналітичного обліку, контролю та розподілу гуманітарної допомоги, оборотно-сальдових відомостей та журналах по рахунках 22 та 48.

На підтвердження факту цільового використання гуманітарної допомоги християнські релігійні та благодійні організації (фонди), яким позивач передавав відповідні товари, надавали звіт про використання гуманітарної допомоги.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Правові, організаційні, соціальні засади отримання, надання, оформлення, розподілу і контролю за цільовим використанням гуманітарної допомоги визначені Законом України від 22.10.1999 № 1192-XIV "Про гуманітарну допомогу".

Статтею 1 Закону України від 22.10.1999 № 1192-XIV "Про гуманітарну допомогу" передбачено, що гуманітарна допомога - це цільова адресна безоплатна допомога в грошовій або натуральній формі, у вигляді безповоротної фінансової допомоги або добровільних пожертвувань, або допомога у вигляді виконання робіт, надання послуг, що надається іноземними та вітчизняними донорами із гуманних мотивів отримувачам гуманітарної допомоги в Україні або за кордоном, які потребують її у зв'язку з соціальною незахищеністю, матеріальною незабезпеченістю, важким фінансовим становищем, виникненням надзвичайного стану, зокрема внаслідок стихійного лиха, аварій, епідемій і епізоотій, екологічних, техногенних та інших катастроф, які створюють загрозу для життя і здоров'я населення, або тяжкою хворобою конкретних фізичних осіб.

Гуманітарна допомога є різновидом благодійництва і має спрямовуватися відповідно до обставин, об'єктивних потреб, згоди її отримувачів та за умови дотримання вимог статті 4 Закону України "Про благодійництво та благодійні організації", якою передбачено, зокрема, поліпшення матеріального становища набувачів благодійної допомоги, сприяння соціальній реабілітації малозабезпечених, безробітних, інвалідів, інших осіб, які потребують піклування, а також подання допомоги особам, які через свої фізичні або інші вади обмежені в реалізації своїх прав і законних інтересів.

Отримувачами гуманітарної допомоги, відповідно до статті 1 вказаного Закону є юридичні особи, яких зареєстровано в установленому Кабінетом Міністрів України порядку в Єдиному реєстрі отримувачів гуманітарної допомоги, зокрема, релігійні організації, зареєстровані у порядку, передбаченому Законом України від 23.04.1991 № 987-XII "Про свободу совісті та релігійні організації".

Відповідно до статті 7 Закону України від 23.04.1991 № 987-XII "Про свободу совісті та релігійні організації" релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру. Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади.

Як встановлено судом, позивач є релігійною організацією, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі отримувачів гуманітарної допомоги та одержала гуманітарну допомогу від нерезидента для надання матеріальної допомоги соціально незахищеним верствам населення.

Набувачами гуманітарної допомоги, в силу приписів статті 1 Закону України від 22.10.1999 № 1192-XIV "Про гуманітарну допомогу", є фізичні та юридичні особи, які її потребують і яким вона безпосередньо надається.

Крім того, закон відносить до набувачів гуманітарної допомоги й юридичні особи - благодійні організації, створені у порядку, визначеному Законом України "Про благодійництво та благодійні організації", громадські організації інвалідів, ветеранів війни та праці, Товариство Червоного Хреста України та його обласні організації, творчі спілки, а також громадські організації, створені для здійснення передбаченої їх статутними документами екологічної, оздоровчої, аматорської, спортивної, культурної, освітньої та наукової діяльності; релігійні організації, зареєстровані у порядку, передбаченому Законом України "Про свободу совісті та релігійні організації".

Отже, суд вважає, що позивач, маючи статус набувача гуманітарної допомоги, правомірно передавав гуманітарну допомогу іншим християнським громадським та благодійним організаціям (фондам), які у розумінні Закону України від 22.10.1999 № 1192-XIV "Про гуманітарну допомогу" вважаються набувачами гуманітарної допомоги.

Крім того, в силу статті 6 Закону України від 22.10.1999 № 1192-XIV "Про гуманітарну допомогу" гуманітарна допомога у вигляді виконання робіт, надання послуг, у грошовій або натуральній формі (крім підакцизних товарів), яка надається, ввозиться, пересилається в Україну, звільняється від оподаткування.

Відповідно до статті 11 Закону України від 22.10.1999 № 1192-XIV "Про гуманітарну допомогу" бухгалтерський облік гуманітарної допомоги та відповідна звітність здійснюються отримувачами гуманітарної допомоги та набувачами гуманітарної допомоги (юридичними особами) у порядку, встановленому Міністерством фінансів України. У разі відсутності обліку щодо отримання та цільового використання гуманітарної допомоги вона вважається використаною не за цільовим призначенням. Отримувач гуманітарної допомоги і набувач гуманітарної допомоги (юридична особа) щомісячно в установленому порядку подають до відповідної комісії з питань гуманітарної допомоги звіти про наявність та розподіл гуманітарної допомоги до повного використання всього обсягу отриманої гуманітарної допомоги.

Порядок бухгалтерського обліку гуманітарної допомоги визначається наказом Міністерства фінансів України від 14.12.1999 № 298, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.1999 за № 915/4208.

Відповідно до пункту 1.1 вказаного Порядку передача отримувачами коштів і предметів гуманітарної допомоги здійснюється за довіреністю набувачів або документами, що засвідчують фізичну особу набувача, і оформлюється відповідними видатковими документами (ордерами, накладними, дорученнями та тощо).

Одержану гуманітарну допомогу у вигляді товарно-матеріальних цінностей отримувач відображає за дебетом рахунків обліку грошових коштів, товарів, запасів та іншого майна в кореспонденції з рахунком 48 "Цільове фінансування і цільові надходження". Передача набувачу гуманітарної допомоги у вигляді товарно-матеріальних цінностей відображається за дебетом рахунку 48 у кореспонденції з рахунками обліку грошових коштів, товарів, запасів та іншого майна. (пункти 1.2 та 1.3 Положення).

Як вже зазначалось судом, на підставі зібраних по справі матеріалів та доказів, встановлено, що позивач отримав вантаж (гуманітарну допомогу) та передав її в подальшому іншим християнським громадським та благодійним організаціям (фондам), які визначені у планах розподілу гуманітарної допомоги та звітах розподілу гуманітарної допомоги як набувачі гуманітарної допомоги.

Передача гуманітарної допомоги здійснювалась позивачем на підставі відповідних протоколів Комісії з питань гуманітарної допомоги при Кабінеті Міністрів України, планів розподілу гуманітарної допомоги, факт передачі оформлювався шляхом складання видаткових накладних, а отримання допомоги здійснювалось на підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, наявних у матеріалах справи та досліджених судом.

При цьому, облік отримання та використання позивачем гуманітарної допомоги здійснювався у шляхом ведення записів у книзі аналітичного обліку, контролю та розподілу гуманітарної допомоги, оборотно-сальдових відомостей та журналах по рахунках 22 та 48.

Крім того, перевіряючим органом не було встановлено фактів отримання позивачем будь - якої компенсації за надану гуманітарну допомогу зі сторони отримувачів такої допомоги.

Що стосується посилання митниці на порушену 27.05.2011 року СУ ГУМВС України в Одеській області кримінальну справу № 0120110081 за фактом підробки і використання підробленого документа - міжнародної товарно-транспортної накладної, то суд не приймає його до уваги, оскільки сам факт порушеної кримінальної справи не свідчить про наявність вини позивача у вчинені злочину.

В розумінні кримінально-процесуального законодавства України, належними засобами, які б підтверджували відповідні юридичні факти, зокрема, вину Релігійної Громади Української Автокефальної православної церкви "Успіння Богородиці" у фальсифікації бухгалтерських чи інших документів, є відповідні судові рішення, що набрали законної сили.

Таким чином, позивач, розподіляючи гуманітарну допомогу, діяв згідно з вимогами чинного законодавства, а висновки відповідача про порушення позивачем вимог статті 11 Закону України від 22.10.199 № 1192-XIV "Про гуманітарну допомогу" є передчасними.

Крім того, Київським окружним адміністративним судом вже досліджувалось питання нецільового використання гуманітарної допомоги позивачем. Так постановою по справі № 2а-6226/11/1070 за позовом Релігійної Громади Української Автокефальної православної церкви "Успіння Богородиці" до Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, податкові повідомлення-рішення від 27.09.2011 № 0000942300/0, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на прибуток приватних підприємств" та від 27.09.2011 № 0000952300/0, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість" скасовані, а висновки податкового органу про нецільове використання позивачем благодійної допомоги були спростовані. Дана постанова набрала законної сили.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За наведених обставин позов підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 72, 94, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в:

Позовні вимоги Релігійної Громади Української Автокефальної православної церкви "Успіння Богородиці" задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення форми "Р" № 55 та № 56 від 05 вересня 2012 року, що видані Київською обласною митницею.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язанням Київської обласної митниці на користь Релігійної Громади Української Автокефальної православної церкви "Успіння Богородиці" понесені нею витрати по сплаті судового збору в сумі 1845 (одна тисяча вісімсот сорок п'ять) грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Василенко Г.Ю.