Постанова № 30217182, 24.07.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 липня 2012 р. (15:36) Справа №2а-3415/12/0170/22

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Радчука А.А., при секретарі судового засідання Говорун М.Ф., за участю представників сторін:

від позивача - Прокофєва Л.С.,

від відповідача - Лисенко О.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим ДПС

до Державного підприємства Радгосп-завод ім.1 Мая

про стягнення.

Обставини справи. Красноперекопська об'єднана державна податкова інспекція АР Крим Державної податкової служби звернулась до Окружного адміністративного суду АР Крим із позовом до Державного підприємства Радгосп-завод ім. 1 Мая про стягнення 101947,81 грн.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 05.04.12р. відкрито провадження по справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві, просила останні задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила у задоволенні позову відмовити.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 КАС України справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 5 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Пунктом 7 ч.1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено коло суб'єктів владних повноважень, до яких віднесено орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.п.41.1.1 п .41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Отже, органи державної податкової служби у відносинах з суб'єктами господарювання, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є суб'єктами владних повноважень.

Таким чином, судом встановлено, що позивач у відносинах з Державного підприємства Радгосп-завод ім.1 Мая, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є суб'єктом владних повноважень.

Судом встановлено, що Державне підприємство Радгосп-завод ім.1 Мая є юридичною особою ЄРПОУ 00413009 та знаходиться на податковому обліку в Красноперекопській ОДПІ.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.49.2 ст.49 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Пунктом 54.1 ст.54 Податкового кодексу України передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

В судовому засіданні представником позивача зазначено, що станом на березень 2012 року відповідач має податкову заборгованість в розмірі 100036,88 грн. Встановлено, що зазначена сума податкового боргу виникла з наступних підстав.

Відповідачем самостійно задекларовано суму ПДВ за квітень 2011 року - лютий 2012 року в розмірі 53 276грн., та останню у повному обсязі не сплачено.

За період з серпня 2011 року - січень 2012 року самостійно задекларовано екологічного податку за кодом бюджетної класифікації 19010100 в розмірі 25 675,21грн., та донараховано штрафних санкцій в розмірі 259,82грн. А також за кодом бюджетної класифікації 19010517 в розмірі 1910,93грн. із яких 1732,18 - штрафні санкції та 178,75грн - пеня.

В серпні 2011 року задекларовано податку на прибуток в розмірі 490,01грн., та за чистим прибутком в період травня, серпня, листопада 2011 року в розмірі 7680грн., а також пені за уточнюючою декларацією від 09.08.2011 року в розмірі 82,55грн.

Також задекларовано та не сплачено земельний податок в лютому 2012 року в розмірі 12573,29грн.

Відповідно до п.203.2 ст.203 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Згідно з п.п.14.1.39 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до п.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з п.59.3 ст.59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Відповідно до п.59.4 ст.59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Проаналізувавши вищевикладене, суд приходить до висновку, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки орган державної податкової служби виносить податкову вимогу.

Згідно з п.п.20.1.18 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до п.95.2 ст.59 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Таким чином, органи державної податкової служби мають звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання платнику податкової вимоги.

Суд зазначає, що заборгованість Державного підприємства Радгосп-завод ім.1 Мая є грошовим зобов'язанням відповідача за узгодженими сумами податкових зобов'язань за різні податкові періоди 2011-2012 років, які не були ним сплачені.

Отже, для стягнення вищезазначених сум податкового боргу податковий орган повинен був відповідно до ст.59, п.95.2 ст.59 Податкового кодексу України надіслати відповідачу податкові вимоги на зазначені суми.

Судом встановлено, що податковим органом на зазначені суми податкового зобов'язання відповідачу податкові вимоги в 2011-2012 роках не надсилались, отже, у позивача не виникло права на стягнення таких податкових боргів по кожному з податкових періодів у судовому порядку.

Щодо посилання податкового органу на те, що відповідачу направлялась податкові вимоги №1/167 від 18.10.2010 року та №2/172 від 18.11.2010 року, що є достатньою підставою для стягнення податкового боргу з відповідача у судовому порядку згідно п.59.5 ст.59 Податкового кодексу України, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.59.5 ст.59 Податкового кодексу України, на яку посилався позивач, у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Суд зазначає, що відповідно до п.п.14.1.152. п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України погашення податкового боргу - зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.

Погашення ж податкового боргу можливо шляхом добровільного погашення платником податку такого боргу, звернення податковим органом стягнення на майно платника податку, яке може бути джерелом погашення податкового боргу, та стягнення податкового боргу шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Стягнення податкового боргу шляхом звернення органу державної податкової служби до суду регулюється спеціальною нормою - п.95.2 ст.59 Податкового кодексу України, відповідно до якого стягнення коштів платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Отже, надіслання податкової вимоги платнику податку на кожну суму податкового боргу є обов'язковим для здійснення податковим органом його стягнення у судовому порядку.

Більш того, суд зауважує, що з п.59.5 ст.59 Податкового кодексу України вбачається, що податкова вимога не надсилається платнику податку у випадку збільшення суми податкового боргу, якщо таке збільшення відбувається у межах того самого зобов'язання за тим самим періодом (наприклад, на суму пені або в порядку адміністративного оскарження).

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 94 КАС України, якщо судовим рішенням позивачеві відмовлено у задоволенні позову повністю, сплачений ним судовий збір не повертається.

Під час судового засідання, яке відбулось 24.07.2012 року оголошено вступну та резолютивну частину постанови. Повний текст постанови складено 30.07.2012 року.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Радчук А.А.