Вирок № 30216753, 27.03.2013, Володимирський міський суд Волинської області (до 25.04.2025 - Володимир-Волинський міський суд Волинської області)

154/858/13-к

1-кп/154/43/13

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2013 року м.Володимир-Волинський

Володимир-Волинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого: судді Лященка О.В.

при секретарі: Шафатинській О.В.

з участю прокурора: Лисюка В.В.

обвинуваченого: ОСОБА_1

захисника: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Володимир-Волинський кримінальне провадження №42013020000000007 від 22 січня 2013 року про обвинувачення:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1

народження, уродженця та жителя АДРЕСА_1 громадянина

України, українця, одруженого, не працюючого,

не судимого

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України ,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1, будучи керівником структурного підрозділу органу державної влади - начальником сектору Державної служби боротьби з економічною злочинністю Володимир- Волинського міського відділу (з обслуговування міста та району) УМВС України у Волинській області, тобто службовою особою, яка займає відповідальне становище і яка, відповідно до ст.ст. 2, 4 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" від 07.04.2011 №3206-VI, є суб'єктом корупційного діяння, вчинив одержання хабара, за невиконання в інтересах того, хто дає хабара дій з використанням наданої йому влади та службового становища.

Зазначений злочин ОСОБА_3 вчинив за таких обставин.

Наказом начальника УМВС України у Волинській області № 149 о/с від 16.05.2012 капітана міліції ОСОБА_3 призначено на посаду начальника

СДСБЕЗ Володимир-Волинського MB (з обслуговування міста і району) УМВС України у Волинській області.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів", ОСОБА_3, будучи працівником органу внутрішніх справ, є службовою особою правоохоронного органу в зв'язку з постійним виконанням функцій представника влади, передбачених ст. 10 Закону України "Про міліцію", яким встановлено, що міліція, відповідно до своїх завдань, зобов'язана:

виявляти, запобігати і припиняти кримінальні правопорушення, вживати з цією метою оперативно-розшукових та профілактичних заходів, передбачених чинним законодавством;

приймати і реєструвати заяви й повідомлення про кримінальні та адміністративні правопорушення, своєчасно приймати по них рішення;

виявляти та припиняти адміністративні правопорушення, здійснювати провадження у справах про адміністративні правопорушення, розгляд яких законом покладено на органи внутрішніх справ;

приймати рішення про накладення адміністративних стягнень та забезпечувати їх виконання у випадках, передбачених законом;

виявляти причини й умови, що сприяють вчиненню правопорушень, вживати в межах своєї компетенції заходів до їх усунення;

працівник міліції на території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу в разі безпосереднього виявлення подій, які загрожують особистій чи громадській безпеці, зобов'язаний вжити заходів до попередження і припинення правопорушень, встановлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, охорони місця події і повідомити про це в найближчий підрозділ міліції, тощо.

Відповідно до ст.ст. 2 та 20 Закону України "Про міліцію", ОСОБА_3 є представником державного органу влади, чиї законні вимоги є обов'язковими для виконання громадянами і посадовими особами.

Згідно вимог ч. 1 ст. 25 Закону України "Про міліцію", ОСОБА_3, як працівник міліції у межах повноважень, наданих Законом України "Про міліцію" та іншими законодавчими актами, самостійно приймає рішення і несе за свої протиправні дії або бездіяльність дисциплінарну чи кримінальну відповідальність.

За таких обставин ОСОБА_3 грубо порушив свої службові обов'язки та обмеження, передбачені ст. 6 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" від 07.04.2011 №3206-VI, ст. 20 Закону України "Про міліцію", використавши своє службове становище всупереч інтересам служби в особистих корисливих цілях.

Так, у другій декаді грудня 2012 року, ОСОБА_3, будучи начальником СДСБЕЗ Володимир-Волинського міського відділу (з обслуговування міста та району) УМВС України у Волинській області, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, володіючи в силу своїх службових обов'язків інформацією про незаконне скуповування, продаж, обмін іноземної валюти ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_13, ОСОБА_8., ОСОБА_9, ОСОБА_3, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, на території продовольчого ринку в м. Володимир- Волинський, будучи зобов'язаним прийняти, зареєструвати, перевірити вказану інформацію, вирішив використати своє службове становище з метою одержання хабара від осіб, які здійснювали вказані операції.

У другій декаді грудня 2012 року, у денну пору доби, неподалік продовольчого ринку в м. Володимир-Волинський, ОСОБА_3 переслідуючи мету одержання хабара, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, повідомив ОСОБА_4 під час розмови про необхідність зібрати та передати йому 19.12.2012 по 500 гривень з кожної вищевказаної особи, яка здійснювала упродовж грудня 2012 року незаконні валютні операції поблизу продовольчого ринку в м. Володимир-Волинський, а у подальшому - по 300 гривень щомісячно за не складання протоколів у справах про адміністративні правопорушення за ст. 162 КУпАП, а також невилучення при цьому валютних цінностей.

Реалізуючи свій злочинний умисел, 19.12.2012, у денну пору доби, поблизу автозаправної станції "WOG", по вул. Луцькій у м. Володимир-Волинський, ОСОБА_3 одержав від ОСОБА_4 хабар в сумі 5000 гривень, що більше, ніж у пять разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян і становить значний розмір, за нескладання щодо ОСОБА_4. ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_13, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, які здійснювали незаконні скуповування, продаж, обмін, використання валютних цінностей на території м. Володимир- Волинський, протоколів у справах про адміністративні правопорушення за ст. 162 КУпАП, а також невилучення при цьому валютних цінностей.

Крім того, продовжуючи свою злочинну діяльність, не вживаючи заходів щодо перевірки законності здійснення валютних операцій на території продовольчого ринку в м. Володимир-Волинський, начальник СДСБЕЗ Володимир-Волинського MB (з обслуговування міста та району) УМВС України у Волинській області ОСОБА_3, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, 25.01.2013 повторно одержав на території Філії "Володимир-Волинської дорожньо-експлуатаційної дільниці" дочірнього підприємства "Волинський облавтодор", що по АДРЕСА_2 хабар в сумі 3300 гривень, що більше, ніж у пять разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян і становить значний розмір, від ОСОБА_4 за нескладання щодо останнього та ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_13, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_3, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, які здійснювали незаконні скуповування, продаж, обмін, використання іноземних валют на території продовольчого ринку в м. Володимир-Волинський, протоколів у справах про адміністративні правопорушення за ст. 162 КУпАП, а також невилучення при цьому валютних цінностей.

Зазначеними діями, що полягали в одержані хабарів службовою особою, яка займає відповідальне становище, ОСОБА_3 вчинив підрив авторитету державного органу - Володимир-Волинського MB (з обслуговування міста і району) УМВС України у Волинській області, що виразилось у дискредитації вказаного органу державної влади і втрати до нього довіри зі сторони громадськості.

Умисні дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.3 ст. 368 КК України як одержання хабара службовою особою, яка займає відповідальне становище, за невиконання в інтересах того, хто дає хабар дій з використанням наданої йому влади та службового становища, вчинені повторно.

Під час досудового розслідування між прокурором прокуратури Волинської області Лисюком В.В. та обвинуваченим ОСОБА_1 з участю його захисника ОСОБА_2 12 лютого 2013 року укладено угоду про визнання винуватості.

Згідно з угодою, ОСОБА_1 беззаперечно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України. Сторонами узгоджено, що при затвердженні угоди ОСОБА_1 буде призначене покарання за ч.3 ст. 368 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 3 (три) роки без конфіскації майна, з позбавленням, відповідно до ст.54 КК України, спеціального звання «капітан міліції». На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 буде звільнено від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 (три) роки, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки відповідно до ст.76 КК України, а саме: не виїжджатиме за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомлятиме зазначений державний орган про зміну місця проживання, роботи або навчання та періодично з`являтиметься для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Розглядаючи питання про затвердження угоди, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Злочин, у вчиненні якого обвинувачений визнав себе винуватим, віднесений до категорії тяжких злочинів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 цілком розуміє положення ч. 4 ст. 474 КПК України, укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Судом встановлено, що умови угоди не суперечать вимогам Кримінального процесуального Кодексу та Кримінального Кодексу України, зокрема, вимогам ст. ст. 75, 76 КК України, інтересам суспільства, а кримінальне провадження свідчить про наявність фактичних підстав для визнання винуватості.

Обвинувачений ОСОБА_1 погоджується на призначення узгодженого покарання.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_1

Керуючись ч.3 п.1 ст. 314, ст.ст. 373, 374, 475 КПК України, суд, -

засудив:

Затвердити угоду від 12.02. 2013 року у кримінальному провадженні № №42013020000000007 від 22 січня 2013 року про визнання винуватості, укладену між прокурором прокуратури Волинської області Лисюком В.В. та обвинуваченим ОСОБА_1

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України та призначити узгоджене сторонами покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 3 (три) роки без конфіскації майна, з позбавленням, відповідно до ст.54 КК України, спеціального звання «капітан міліції».

Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі, з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 (три) роки, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього відповідно до ст.76 КК України обов»язки, а саме: не виїжджатиме за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомлятиме зазначений державний орган про зміну місця проживання, роботи, періодично з`являтиметься для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України, до Апеляційного суду Волинської області через Володимир-Волинський міський суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий: /-/ підпис.

З оригіналом згідно.

Суддя Володимир - Волинського міського суду О.В.Лященко