Ухвала суду № 30216733, 14.03.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" березня 2013 р. справа № 2а/0470/11906/12 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Мартиненка О.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Антіпової В.Ю.

за участю:

представника відповідача: Хоміча Ю.Г.

представника позивача: Сімона Р.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2012 року у справі №2а/0470/11906/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський автоцентр МАЗ» до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в:

05.10.2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський автоцентр МАЗ» звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000162304 від 19.06.2012р. про застосування фінансових санкцій на загальну суму 98.987,50грн. В обґрунтування заявлених вимог позивач, зокрема, посилався на безпідставність висновків перевіряючих осіб щодо нікчемності укладеного правочину з ТОВ «ВКФ «ГЕРМЕС» та вказував на реальність господарських операцій, за наслідками яких позивачем визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2012 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська від 19.06.2012р. №0000162304 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський автоцентр МАЗ» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 98.987,50грн.

Не погодившись з постановою суду, Державна податкова інспекція в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просило скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що висновки фахівців ДПІ ґрунтуються на законодавстві, а спірне податкове повідомлення-рішення є законним та обґрунтованим.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський автоцентр МАЗ» надало заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на безпідставність доводів апеляційної скарги, просило залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено та матеріалам справи підтверджено, що у період з 28.05.2012р. по 29.05.2012р. повноважними особами ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Дніпропетровський автоцентр МАЗ» з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість, а також дотримання іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «ВКФ «ГЕРМЕС» за період з 01.08.2011р. по 31.08.2011р., за результатами якої складено Акт №891/22-6/33109363 від 29.05.2012р. (далі по тексту - Акт перевірки) (а.с.10-34)

В Акті перевірки зроблено висновок про порушення ТОВ «Дніпропетровський автоцентр МАЗ» пункту 198.3 статті 198, пункту 198.6 статті 198 Кодексу, в результаті чого підприємством завищено податковий кредит з ПДВ за серпень 2011 року у сумі 79.190,0грн.

На підставі висновків Акта перевірки ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська прийнято податкове повідомлення-рішення:

№0000162304 від 19.06.2012р., яким ТОВ «Дніпропетровський автоцентр МАЗ» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 98.987,50грн., в тому числі 79.190,00грн. за основним платежем та 19.797,50грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Правомірність та обґрунтованість вказаного податкового повідомлення-рішення є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте ДПІ не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, позивачем до перевірки надані всі необхідні первинні документи, які свідчать про реальність господарських операцій с ТОВ «ВКФ «ГЕРМЕС», за наслідками яких позивачем визначено грошові зобов'язання з податку на додану вартість.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій

у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності ж з п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що 01.08.2011р. між ТОВ «ВКФ «ГЕРМЕС» та ТОВ «Дніпропетровський автоцентр МАЗ» укладено договір купівлі-продажу №010711. Відповідно до п.1.1 Договору, Продавець зобов'язується передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах доного договору. Відповідно до п.1.2 Договору, найменування товару - запчастини до автомобілів сімейства МАЗ (а.с.36-38).

На думку ДПІ вказаний правочин є нікчемним. Висновків про нікчемність укладеного правочину ДПІ дійшла з огляду на аналіз фінансово-господарської діяльності продавця - ТОВ «ВКФ «ГЕРМЕС», який оформлено довідкою зустрічної перевірки щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків-покупцями, та із платниками податків-постачальниками, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.08.2011р. по 31.08.2011р. від 24.02.2012р. №13/233/36441143. В довідці зустрічної перевірки зазначено, що ТОВ «ВКФ «ГЕРМЕС» за місцем реєстрації не знаходиться, у підприємства відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, відповідно до ч.1,5 ст.203, п.1,2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України, правочини мають явні ознаки дефектності первинних документів.

З цих підстав, посилаючись на ст.ст.203, 215, 228 ЦПК України, ДПІ дійшла висновку, що угода між ТОВ «ВКФ «ГЕРМЕС» та ТОВ «Дніпропетровський автоцентр МАЗ» є нікчемною, укладена без мети настання реальних наслідків, яка передбачена цим договором. У зв'язку з цим ДПІ вказує на те, що угода купівлі-продажу є нікчемною, нікчемним правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Отже, підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення стали висновки Акту перевірки про заниження податкових зобов'язань з ПДВ з огляду на фінансово-господарську діяльність контрагента позивача, яка, на думку податкової служби, свідчить про нікчемність укладеного договору.

Між тим, зробивши висновки про нікчемність укладеного правочину податковий орган не врахував наступного.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 Цивільного кодексу України визначено об'єктивну сторону нікчемного правочину, тобто визначено ознаки, за наявності яких укладений правочин можливо кваліфікувати як нікчемний. Податковим органом, в акті перевірки не наведено, визначених нормою права, ознак, які б свідчили про нікчемність укладеного позивачем правочину. Відсутність контрагента позивача за місце реєстрації, відсутність у контрагента позивача рухового та нерухомого майна, що на думку ДПІ, унеможливлює здійснення господарської діяльності, не є тими ознаками, які характеризують правочин нікчемним.

Крім цього, для кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України та застосування відповідних наслідків, необхідною та обов'язковою умовою є наявність умислу у формі вини, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоду не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.

Як вбачається з Акту перевірки, обґрунтовуючи нікчемність правочину, податковий орган посилався на ч.1 ст.203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Натомість, у якій частині зміст правочину, який укладено між позивачем та ТОВ «ВКФ «ГЕРМЕС», суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, податковий орган не зазначає.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «ВКФ «ГЕРМЕС» укладено договір купівлі-продажу. При укладенні договору його сторонами було досягнуто усіх істотних умов, договір укладений у письмовій формі, як того вимагає цивільне законодавство, і спрямований на встановлення правовідносин, в контексті ст. 626 ЦК України.

Отже, зміст зазначеного правочину не суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Крім цього, як вбачається з Акту перевірки, нікчемність укладеного правочину податковий орган пов'язує з тим, що сторонами укладено угоду, яка не спрямована на настання реальних наслідків, що такою угодою обумовлені.

Тобто, перевіряючими особами, в Акті перевірки, вказано на ознаки фіктивних правочинів, які, згідно зі ст..234 ЦК України, вчинюються без наміру створення правових наслідків, що обумовлюються цими правочинами.

Відповідно до ч.2 ст.234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Доказів того, що вищевказаний договір визнано судом недійсним, відповідачем суду не надано.

З огляду на акт перевірки, судом апеляційної інстанції встановлено, що податковою службою фактично не досліджувалась реальність господарських операцій, за наслідками яких позивачем визначено податкові зобов'язання з ПДВ, а підставою для донарахування

спірних податкових зобов'язань стали висновки ДПІ про нікчемність укладеного договору, які зроблено лише з огляду на фінансово-господарську діяльність контрагента позивача.

Враховуючи такі обставини, суд першої інстанції обґрунтовано, враховуючи принцип адміністративного судочинства - офіційне з'ясування обставин справи, встановив суть, зміст та обсяг господарських операцій, які мали місце між позивачем та ТОВ «ВКФ «ГЕРМЕС».

Так, факт виконання умов Договору №010711 від 01.08.2011р. підтверджується дослідженими судом копій рахунків-фактур №27 від 04.08.2011р., №57 від 12.08.2011р., №149 від 23.08.2011р. (а.с.51,39,45), видаткових накладних №27 від 04.08.2011р., №57 від 12.08.2011р., №149 від 23.08.2011р. (а.с.52, 40, 46), податкових накладних (а.с. 41, 47, 53). Згідно вказаних документів на адресу позивача поставлено запчастини до автомобілів МАЗ. Факт транспортування товару від продавця до покупця підтверджується товарно-транспортними накладними (а.с.42,48,54). Оплату за товар здійснено у безготівковій формі, що підтверджено платіжними дорученнями (а.с. 43, 44, 49, 50, 55).

Таким чином, встановлені обставини справи свідчать про реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «ВКФ «ГЕРМЕС» наслідком яких є придбання товару.

Вказані висновки суду першої інстанції доводами апеляційної скарги не спростовуються. В апеляційній скарзі ДПІ посилається лише на висновки, які наведено в акті перевірки, натомість, вказаним підставам для визначення спірних податкових зобов'язань, судом першої інстанції, як зазначено вище, надано належну правову оцінку.

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано вказав на неправомірність висновків ДПІ, які викладено в Акті перевірки і, відповідно, про протиправність податкового повідомлення-рішення, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за серпень 2011 року.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2012 року у справі №2а/0470/11906/12 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

(Ухвалу у повному обсязі складено 15.03.2013р.)

Головуючий: О.В. Мартиненко

Суддя: В.Ю. Поплавський

Суддя: Д.В. Чепурнов