Рішення № 30216089, 19.03.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-31/17257-2012 19.03.13

За позовомКомунального підприємства «Чоколівське» Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації, м.Київ доВідкритого акціонерного товариства «НВП «КАСКАД», м.Київпростягнення 49 886,66 грн. Суддя - Жагорнікова Т.О.

Представники сторін:

від позивача:Давидюк О.В. (дов. № 11 від 02.01.2013 р.); Новікова В.В. (дов. №13 від 02.02.2013 р.);від відповідача:не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Комунальне підприємство «Чоколівське» Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації (надалі -КП «Чоколівське») звернулось до Господарського суду з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства «НВП «КАСКАД» (надалі -ВАТ «НВП «КАСКАД») про стягнення 48 236,75 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушені умови Договору № 3533 про надання послуг з водо-, теплопостачання, водовідведення та участь в витратах по утриманню будинку та прибудинкової території від 01.04.2008 р., внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 34 930,25 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні збитки у розмірі 1 297,97 грн., 3% річних у розмірі 1 035,39 грн. та пені у розмірі 10 973,14 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.12.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-31/17257-2012, розгляд справи призначено на 20.12.2012 р.

До початку судового засідання 20.12.2012 р. через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи на вимогу ухвали суду.

Під час перебування справи на розгляді в суді позивач, користуючись передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України правами, через канцелярію до суду 20.12.2012 р. подав заяву про збільшення позовних вимог, з якої вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача 36 231,86 грн. основного боргу, 1 821,06 грн. інфляції, 1 337,86 грн. - 3% річних та 10 495,88 грн. - пені., оскільки позивач зазначає, що при поданні позову було помилково в оплату відповідачем за послуги за договором суму у розмірі 1 301,61 грн.

Відповідно до пункту 3.10 постанови пленум Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», визначено, що передбачені частиною четвертою статті 22 Господарського процесуального кодексу України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Дослідивши надані докази, суд вирішив прийняти до розгляду заяву про збільшення позовних вимог та розглядати позовні вимоги з урахуванням збільшення суми позовних вимог.

Відповідач в судове засідання 20.12.2012 р. не з'явився, своїх представників не направив, вимог ухвали суду не виконав, заяв, клопотань не подав, хоча належним чином був повідомлений про дату та час судового засідання.

Крім того, позивач в судове засідання 20.12.2012 р. теж не з'явився, своїх представників не направив, хоча належним чином був повідомлений про дату та час судового засідання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.12.2012 р., на підставі ст. 77,86 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 15.01.2013 р.

До початку судового засідання 10.01.2013 р. через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи на вимогу ухвали суду.

В судовому засіданні 15.01.2013 р. представник позивача надав довідку про залишкову суму боргу, з якої вбачається, що станом на 15.01.2013 р. відповідач має заборгованість за Договором №3533 від 01.04.2008 р. за період з 01.04.2008 р. по 30.11.2012 р. у розмірі 8 241,07 грн. (без врахування штрафних санкцій). Надав усні пояснення по суті спору та просив задовольнити позову з урахуванням часткової оплати суми основного боргу відповідачем.

Представник відповідача надав документи на підтвердження часткової сплати суми основного боргу, заперечував проти нарахування штрафних санкцій у повному обсязі.

В судовому засіданні 15.01.2013 р. на підставі ст. 77,86 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 29.01.2013 р.

В судовому засіданні 29.01.2013 р. представник позивача надав учні пояснення по суті спору та просив задовольнити позов з урахуванням часткової проплати відповідачем суми основного боргу.

Відповідач в судове засідання 29.01.2013 р. не з'явився, своїх представників не направив, хоча належним чином був повідомлений про дату та час судового засідання, що підтверджуються підписом уповноваженого представника відповідача на розписці про перерву від 15.01.2013 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.01.2013 р., на підставі ст. 77,86 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 14.02.2013 р.

До початку судового засідання 31.01.2013 р. через канцелярію господарського суду міста Києва від відповідача надійшли докази оплати суми основного боргу у повному обсязі.

У зв`язку із перебуванням судді Жагорнікової Т.О. на лікарняному судове засідання призначене на 14.02.2013 р. не відбулося.

У зв`язку із перебуванням судді Жагорнікової Т.О. на лікарняному, розпорядженням В.о. Голови Господарського суду міста Києва від 14.02.13 р. справу було передано судді Ващенко Т.М. для вирішення питання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2013 р., на підставі ст. 69, 86 Господарського процесуального кодексу України, прийнято справу до провадження суддею - Ващенко Т.М. та призначено розгляд справи на 19.03.2013 р.

У зв'язку із виходом з лікарняного судді Жагорнікової Т.О., з метою уникнення затягування розгляду справи розпорядженням В.о. Голови господарського суду міста Києва від 18.02.2013 р. справу було передано судді Жагорніковій Т.О. для подальшого розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2013 р., на підставі ст. 69, 86 Господарського процесуального кодексу України, прийнято справу до провадження суддею Жагорніковою Т.О.

В судовому засіданні 19.03.2013 р. представники позивача надали усні пояснення по суті спору, просили припинити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу та стягнути штрафні санкції у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 29.01.2013 р. не з'явився, своїх представників не направив, хоча належним чином був повідомлений про дату та час судового засідання, що підтверджується повідомленням про отримання поштового відправлення №03151 1971383 уповноваженою особою відповідача.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.04.2008 р. між КП «Чоколівське» Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації (надалі -виконавець) та ВАТ «НВП «КАСКАД» (надалі - орендар) було укладено Договір № 3223 про надання послуг з водо-, теплопостачання, водовідведення та участь в витратах по утриманню будинку та прибудинкової території (далі - Договір), предметом якого є надання виконавцем за плату орендарю (власнику) комунальних послуг (холодне, гаряче водопостачання, центральне опалення і водовідведення) в приміщення загальною площею 601,30 кв. м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Молодогвардійська, буд. 16 (2-й поверх), і участь орендаря (власника) у витратах по утриманню будинку і прибудинкової території. Приміщення використовується для розміщення готелю. (п. 1.1 Договору).

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що орендар (власник) щомісячно сплачує виконавцю вартість фактично отриманих комунальних послуг згідно виставлених постачальниками табуляграм.

Відповідно до п. 4.1. Договору орендар (власник) повинен сплачувати всі платежі, які передбачені цим Договором, незалежно від результатів господарської діяльності щомісячно, до 1 числа місяця, наступного за звітним.

Згідно із п. 5.1. строк дії Договору встановлено з 01 квітня 2008 р. до 01 квітня 2009 р.

Дія договору продовжується на наступний строк, якщо жодна із сторін до його закінчення не попередить інші сторони про припинення Договору ( п. 5.2. Договору).

Доказів припинення договору в установленому порядку суду не надано.

Відповідно до абз. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальними послугами є результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Як вбачається з п. 1 ч. 2 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець зобов'язаний забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору, в тому числі шляхом створення систем управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів.

Однак, відповідач взяті на себе зобов'язання за Договором не виконав, внаслідок чого за період з 01.04.2008 р. до 30.11.2012 р. у відповідача виникла заборгованість за Договором, яка на день подання позову складала 36 231,86 грн. (з урахуванням збільшення позовних вимог), що підтверджується обліковими картками (табуляграмами), рахунками фактури та довідкою про розрахунок основного боргу.

Судом встановлено, що за щомісячні періоди надання послуг з 01.04.2008 р. по 30.11.2012 р. включно позивачем безперебійно нараховувались та виставлялись відповідачу рахунки на сплату фактично отриманих послуг, згідно з Договором.

В свою чергу, виставлені позивачем рахунки за щомісячні періоди з 01.04.2008 р. по 30.11.2012 р. включно були оплачені відповідачем несвоєчасно та не в повному обсязі, таким чином відповідачем було порушено п. 4.1 Договору, що призвело до виникнення заборгованості у відповідача перед позивачем за надані послуги.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом досліджені наявні в матеріалах справи докази заборгованості відповідача на день подачі позовної заяви до суду, а саме рахунки-фактури та виставлені постачальниками табуляграми.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що після звернення позивача до суду з даним позовом відповідачем було сплачено суму основного боргу в розмірі 36 231,86 грн.; позивачем оплату суми основного боргу підтверджено.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи наведене, між сторонами на даний час відсутній предмет спору в частині стягнення 36 231,86 грн. основного боргу, а тому провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Крім основної суми заборгованості позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі 10 495,88 грн., 3% річних в розмірі 1 337,86 грн. та інфляційні втрати в розмірі 1 821,06 грн.

Щодо стягнення суми пені, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як вбачається з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що за несвоєчасну оплату платежів, які передбачені цим Договором, нараховується пеня в розмірі 1 % від суми боргу за кожний день затримки платежів, але не більше 100 % від суми боргу.

Правовідносини між сторонами даного спору виникли у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг якими є результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби, зокрема, юридичної особи у забезпеченні теплової енергії, то до цих правовідносин має застосовуватися положення спеціального нормативного-правового акта, а саме Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", який регулює ці відносини.

Частиною 2 статті 1 вказаного Закону встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності, за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та вважає за можливе задовольнити вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 10 495,88 грн.

Щодо стягнення суми 3% річних та інфляції, суд зазначає наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положення вказаної норми не передбачають можливості вибіркового обрання особою індексів інфляції за окремі періоди в межах заявленого періоду за який нараховуються інфляційній, а тому мають враховуватися всі індекси інфляції (в т.ч. з від'ємним значенням). Наведене додатково підтверджується листом Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р.

Аналогічні висновки містяться в постановах Вищого господарського суду України від 27.01.2011 р. у справі №37/345 та від 28.02.2011 р. у справі №37/340.

Із поданого розрахунку вбачається, що позивачем неправомірно не врахований індекси інфляції за липень, серпень 2008 та 2009 року; за квітень, травень, червень, липень 2010 року; за липень, серпень 2011 року та травень, червень, липень, серпень 2012 року, які мають від'ємне значення, а тому з урахуванням викладеного за перерахунком суду розмір інфляційної складової боргу становить 1 161,23 грн.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та вважає за можливе задовольнити вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1 337,86 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 10 495,88 грн., інфляційних збитків у розмірі 1 161,23 грн. та 3% річних у розмірі 1 337,86 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись п. 1-1 ст. 80 ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Комунального підприємства «Чоколівське» Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «НВП «КАСКАД» (03151, м.Київ, пр-т. Повітрофлотський, 54; ідентифікаційний код 21632282) на користь Комунального підприємства «Чоколівське» Солом'янської районної у місті Києві ради (03087, м. Київ, вул. Волинська, 4-А, ідентифікаційний код 35756971) пеню у розмірі 10 495 (десять тисяч чотириста дев'яносто п'ять) грн. 88 коп., інфляційні збитки у розмірі 1 161 (одна тисяча сто шістдесят одна) грн. 23 коп., 3% річних у розмірі 1 337 (одна тисяча триста тридцять сім) грн. 86 коп. та судовий збір у розмірі 1 588 (одна тисяча п'ятсот вісімдесят вісім) грн. 21 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення 36 231 (тридцять шість тисяч двісті тридцять одна) грн. 86 коп. основного боргу.

4. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано 26.03.2013 р.

Суддя Т.О. Жагорнікова