Ухвала суду № 30213224, 23.10.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2012 р.справа № 2а-3655/10/1170

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

при секретарі судового засідання: Пасічник Т. В.

за участю представників:

позивача: - Прорін Ю.О. дов від 22.07.2012

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2010 року

у справі № 2а-3655/10/1170

за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Паліївська»

до Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановила:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Паліївська» звернулося до суду з позовом до Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000512310/0 від 30.08.10, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 214280 грн. - основний платіж, та № 0009311720/0 від 30.08.10, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників в загальному розмірі 2538,72 грн., в т.ч. 846,24 грн. - основний платіж, 1692,48 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість відповідачем шляхом винесення податкового рішення - повідомлення є помилковими, оскільки ні Законом України «Про податок на додану вартість», ні Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не передбачений порядок визченання суми податкового зобов'язання шляхом винесення податкового повідомлення - рішення за порушення ст.ст. 11.21 та 11.29 Закону України «Про податок на додану вартість» та вимог постанов Кабінету Міністрів України № 271 від 26.02.1999, № 805 від 12.05.1999.

Щодо податкового повідомлення-рішення про визнання податкового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників, акт перевірки, на підставі якого прийнято означене податкове повідомлення-рішення, не містить посилання на первинні документи, які стали підставою для донарахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 846,24 грн.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26.11.10 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Маловисківської об'єднаної державної податкової інспекції від 30 серпня 2010 року № 0000512310/0. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу (а. с. 211), в якій просить скасувати постанову суду в частині задоволених позовних вимог та прийняти нову постанову, якою повністю відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Судом не враховано встановлені відповідачем перевіркою порушення п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині своєчасного перерахування суми ПДВ, що залишаються в розпорядженні платника податку; випадки несвоєчасного перерахування позивачем сум податку на додану вартість на спец рахунок відповідно до п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість».

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання відповідач повідомлений судом належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечує. Зазначає, що рішення судом першої інстанції прийнято законно та обґрунтовано.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Спірним є питання правомірності визначення відповідачем податковим повідомленням-рішенням № 0000512310/0 від 30.08.2010 суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 214280 грн. - основний платіж.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, підставою для прийняття означеного податкового повідомлення-рішення є висновки, зроблені відповідачем в ході проведеної планової виїзної перевірки сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірми «Паліївська» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 по 31.03.2010 та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 31.03.2010 (акт перевірки № 79-2310- 30746534 від 12.08.2010 - а.с.9).

В ході перевірки встановлено порушення:

- п.11.21 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» та Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.1999 № 805 «Про порядок нарахування виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємством молоко та м'ясо в живій вазі», внаслідок чого до бюджету стягується сума ПДВ 904,00 грн. Суть порушення полягає в тому, що підприємство, починаючи з лютого 2008 року по грудень 2008 року, несвоєчасно перерахувало суму податку на додану вартість в розмірі 904,00 грн., що залишається в розпорядженні платника податку.

п.11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», абз. 2 п.4 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг), власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1999 №271 , ст.5 п.5.1, п.5.3 пп.5.3.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», внаслідок чого до бюджету стягується сума ПДВ 213376,00 грн. Суть порушення полягає не своєчасному перерахуванні сум податку на додану вартість на спец рахунок за період згідно поданої декларації з січня 2008 року по декларації за вересень 2008 року в загальному розмірі 213376,00 грн.

При цьому, як вбачається з акту перевірки № 79-2310- 30746534 від 12.08.2010, факт заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 214280 грн. не виявлений. Податковим органом встановлено, що у поданих підприємством деклараціях з податку на додану вартість за відповідні податкові (звітні) періоди відображено суми, які підлягають нарахуванню в особовому рахунку платника та залишаються у розпорядженні платника податку для цільового використання.

За період з 01.01.2008 по 31.12.2008 підприємством задекларовано податкових зобов'язань по податку на додану вартість у сумі 904,00 грн. (скорочена декларація «тваринництво» п.11.21 Закону).

Також за період з 01.01.2008 по 31.12.2008 підприємством задекларовано податкових зобов'язань по податку на додану вартість у сумі 351428,00 грн. (скорочена декларація сільськогосподарського товаровиробника п.11.29 Закону).

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про скасування означеного вище податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 11.21 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, до 1 січня 2009 року сума податку на додану вартість, що повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м'ясо та м'ясопродукти, у повному обсязі спрямовується виключно для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м'ясо в живій вазі.

Сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва.

Порядок нарахування і використання зазначених коштів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1999 року № 805 затверджений Порядок нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі. Цей Порядок встановлює механізм нарахування та виплат дотацій переробними підприємствами сільськогосподарським товаровиробникам незалежно від форми власності і господарювання, включаючи особисті селянські господарства (сільськогосподарські товаровиробники).

Згідно абз.2 п.6 вказаного Порядку за результатами окремого обліку готової продукції, виготовленої з поставлених сільськогосподарськими товаровиробниками молока та м'яса в живій вазі, переробні підприємства відповідно до вимог Закону України "«Про податок на додану вартість» визначають суми податкових зобов'язань та податкового кредиту, які виникають у зв'язку з переробкою та поставкою такої продукції, і складають окрему податкову декларацію, яка разом з декларацією щодо іншої діяльності подається до органу державної податкової служби за місцем реєстрації переробного підприємства як платника податку на додану вартість у порядку і в строки, встановлені зазначеним Законом, з урахуванням вимог нормативно-правових актів Державної податкової адміністрації. Визначена до сплати за окремою податковою декларацією сума податку на додану вартість перераховується переробним підприємством на його небюджетний рахунок у строки, встановлені для сплати податку на додану вартість, з урахуванням коштів, перерахованих відповідно до пункту 5 цього Порядку. Переробне підприємство разом з окремою податковою декларацією за кожний звітний (податковий) період подає як підтвердження сплати сум податку реєстр платіжних доручень на фактично зараховані на небюджетний рахунок кошти і виписку територіальних органів Державного казначейства з небюджетного рахунка. Суми податку на додану вартість, визначені переробним підприємством за окремою податковою декларацією, щодо яких переробне підприємство не подало органу державної податкової служби підтвердження їх перерахування на небюджетний рахунок, вважаються такими, що використовуються переробним підприємством не за цільовим призначенням і підлягають стягненню до державного бюджету.

Пунктом 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» зупинено дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1, 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету ПДВ з операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства. Цією нормою також було передбачено, що зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку.

Порядком акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1999 року № 271, прийнятим на виконання вказаної вище норми Закону, передбачено, що залишок податкових зобов'язань відповідно до декларації з ПДВ із реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою ПДВ, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою ПДВ, сплаченою ними постачальникам, перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунка на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми ПДВ до бюджету. Не перераховані на окремий рахунок зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до державного бюджету у безспірному порядку (абз.4 п. 4 Порядку).

Кошти, перераховані сільськогосподарськими товаровиробниками на окремий рахунок, використовуються ними для придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання кошти стягуються до державного бюджету в безспірному порядку (пункт 5 Порядку).

Виходячи з аналізу наведених правових норм, колегія судів погоджується з судом першої інстанції, що в будь-якому випадку порушення порядку використання акумульованих коштів з ПДВ є підставою для звернення податкового органу до платника податку з вимогами про стягнення відповідної суми коштів, а не підставою для визначення податковим органом цієї суми в якості податкового зобов'язання такого платника.

Суд першої інстанції з цього приводу правильно посилається на приписи Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який дає визначення податкового зобов'язання як зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Підпункт 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 вказаного Закону встановлює вичерпний перелік підстав, за наявності яких контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків, а саме: якщо:

а) платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію;

б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях;

в) контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання. Камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків;

г) згідно з законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обов'язкового платежу), є контролюючий орган.

Відповідно до розділу 3 «Порядок складання податковими органам податкових повідомлень» Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом ДПА України від 21.06.2001 №253, податковий орган здійснює розрахунок суми податкового зобов'язання (визначає суму бюджетного відшкодування ПДВ) та складає податкове повідомлення у таких випадках:

а) якщо платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію;

б) якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях;

в) якщо податковий орган унаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки в поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження суми податкового зобов'язання.

З огляду на назначені норми, враховуючи, що позивачем в установленому порядку відповідні суми податку на додану вартість відображені в податкових деклараціях з податку на додану вартість, факт їх заниження відсутній, відповідачем під час перевірки не встановлений, колегія судів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність у відповідача правових підстав для визначення податкового зобов'язання податковим повідомленням-рішенням.

Суд першої інстанції під час розгляду даної справи в повному обсязі дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про скасування податкового повідомлення-рішення від 30 серпня 2010 року № 0000512310/0.ма

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, передбачені ст.202 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення відсутні, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2010 року у справі № 2а-3655/10/1170 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко