Ухвала суду № 30209738, 26.03.2013, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 0309/8362/2012 Провадження №11/773/176/13 Головуючий у 1 інстанції:Труш В.О. Категорія:ч.1 ст.187 КК України Доповідач: Оксентюк В. Н.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2013 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області у складі:

головуючого судді - Оксентюка В.Н.,

суддів - Хомицького А.М., Бешти Г.Б.,

з участю прокурора - Плечій О.М.,

засудженого - ОСОБА_2,

захисників - ОСОБА_3, ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луцьку кримінальну справу за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_2 на вирок Любешівського районного суду Волинської області від 14 грудня 2012 року, яким -

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, українець, громадянин України, уродженець та житель АДРЕСА_1, не одружений, не працює, раніше судимий,

- вироком Залізничного районного суду м. Львова від 18.06.2010 року за ч.2 ст.307 КК України на 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 3 роки,

засуджений за ч.1 ст.187 КК України на 6 (шість) років 6 (шість) місяців позбавлення волі.

На підставі ст.71 КК України до даного покарання частково приєднано не відбуте покарання за вироком Залізничного районного суду м. Львова від 18.06.2010 року і остаточно визначено ОСОБА_2 покарання 8 ( вісім ) років позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишено попередній - тримання під вартою.

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_2 постановлено рахувати з моменту затримання - з 08 травня 2012 року.

Стягнуто з засудженого ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ при УМВ України у Волинській області р/р31256272210012 в ГУДКУ у Волинській області МФО 803014 ідентифікаційний код 25574908 за проведення двох судово-трасологічних та однієї судово-балістичної експертиз 1382 ( одну тисячу триста вісімдесят дві гривні ) 40 коп. судових витрат.

Вироком вирішена доля речових доказів.

Розглянувши справу в апеляційному порядку колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області, -

В С Т А Н О В И Л А:

Згідно вироку суду ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за те, що він будучи 18 червня 2010 року засуджений вироком Залізничного районного суду м. Львова за ч. 2 ст. 307 КК України на 5 років позбавленні волі з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки в період відбування цього покарання вчинив новий злочин при наступних обставинах.

Так, 05 травня 2012 року, близько 08 години ОСОБА_2 знаходячись в урочищі «Ліски», що розташоване на території Судченської сільської ради Любешівського району, маючи на меті заволодіння грошима потерпілого ОСОБА_4, використовуючи заздалегідь заготовлені дерев'яні дошки, в які за допомогою молотка вбив металеві цвяхи, виготовивши тим самим пристрій для примусової зупинки транспортного засобу, поклав його на ґрунтовій дорозі, яка сполучає село Судче Любешівського району Волинської області та село Радове Зарічнянського району Рівненської області, а сам заховався поряд у засідці очікуючи наближення автомобіля потерпілого. Однак, автомобіль «Ауді А-6» під керуванням потерпілого проїхавши через виготовлений ОСОБА_2 пристрій, хоча й пошкодив усі чотири колеса, проте не зупинився і продовжив свій рух у напрямку смт. Любешів.

ОСОБА_2 не полишаючи умислу заволодіти грошима ОСОБА_4, 05 травня 2012 року, близько 15 години, знаходячись там же, використовуючи гілля та заздалегідь заготовлені ним пристрої для примусової зупинки транспортного засобу, повторно перегородив вищевказану ґрунтову дорогу, чим змусив ОСОБА_4, який рухався власним автомобілем «Ауді A6», державний номерний знак НОМЕР_1 зупинитись для усунення перешкоди.

В подальшому ОСОБА_2, продовжуючи свої злочинні дії, здійснив напад, який був поєднаний із насильством небезпечним для життя і здоров'я ОСОБА_4, при цьому, застосовуючи дерев'яну палицю, завдав нею не менше дванадцяти ударів по тілу потерпілого, спричинивши йому тілесні ушкодження у виді: крововиливів і ран в ділянці голови, зсадини і крововилива в ділянці грудної клітки, крововиливів в ділянці правої сідниці, обох верхніх і лівої нижньої кінцівок, забою головного мозку, закритого перелому правої малогомілкової кістки з підвивихом гомілково-ступневого суглобу, які кожне окремо відносяться: зсадина і крововиливи до категорії легких тілесних ушкоджень, рана і забій головного мозку до категорії легких які потягнули за собою короткотривалий розлад здоров'я до 21 дня, закритий перелом правої малогомілкової кістки з підвивихом гомілково-ступневого суглобу до категорії тілесних ушкоджень середньої ступені важкості по ознаці тривалого розладу здоров'я терміном більше як 21 день.

Після нанесених потерпілому тілесних ушкоджень ОСОБА_2 незаконно проник до салону автомобіля потерпілого звідки відкрито викрав належні останньому гроші в сумі 70 800 гривень, 500 доларів США, 50 євро, 15 000 російських рублів, 700 000 білоруських рублів, а також телефон марки «Soni-Ericsson S-305» вартістю 1200 гривень, в якому знаходилась sim-картка оператора мобільного зв'язку «Діджус» вартістю 10 гривень на рахунку якої знаходились гроші в сумі 25 гривень, спричинивши цим самим ОСОБА_4 матеріальної шкоди на загальну суму 81 302 (вісімдесят одну тисячу триста дві) гривні 96 копійок.

Засуджений ОСОБА_2 у поданій апеляційній скарзі вказує на те, що вирок Залізничного районного суду м. Львова від 18.06.2010 року щодо нього на виконання надійшов вже після вчинення ним останнього злочину, а тому вважає, що Любешівський районний суд безпідставно визначив остаточне покарання за сукупності вироків та частково приєднав невідбуте покарання за попереднім вироком.

Також в апеляції зазначає, що о 08 годині ранку 05 травня 2012 року був у смт.Любешів, а тому дороги в цей час потерпілому не перегороджував, а визнавальні показання щодо цього факту на досудовому слідстві дав під тиском працівників міліції.

При розгляді справи суд першої інстанції не врахував його свідчень щодо суми викрадених у потерпілого коштів, а у вироку послався на необґрунтовані свідчення потерпілого. Також судом не враховано ряд пом'якшуючих покарання обставин як: явку з повинною, активне сприяння розкриттю злочину, те, що на його утриманні знаходиться матір пенсіонерка, яка постійно хворіє, його молодий вік. З урахування зазначених обставин просить пом'якшити покарання.

Прокурор, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції у поданому на апеляційну скаргу запереченні зазначає, що останній злочин ОСОБА_2 вчинив в період відбування покарання за вироком Залізничного районного суду м. Львова від 18.06.2010 року, а тому суд правильно призначив йому остаточне покарання на підставі ст.71 КК України.

В ході досудового слідства ОСОБА_2 постійно міняв свої показання, а тому суд першої інстанції правомірно не взяв до уваги частини його показань.

З'явлення із зізнанням ОСОБА_2 написав вже після того як був затриманий та доставлений у Любешівський РВ УМВС України у Волинській області у якості підозрюваного, а тому суд першої інстанції вірно не взяв до уваги таку пом'якшуючу покарання обставину як явку з повинною.

Просить апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Любешівського районного суду від 14.12.2012 року - без змін.

Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку, доводи апеляції та заперечення на неї, заслухавши засудженого ОСОБА_2, який подану апеляцію підтримав та просив пом'якшити покарання, захисників ОСОБА_3 та ОСОБА_1, які апеляцію засудженого підтримали і також просили пом'якшити ОСОБА_2 покарання, міркування прокурора, який апеляції не визнав і просив вирок суду залишити без зміни, аналогічні вимоги засуджений, його захисники та прокурор підтримали у судових дебатах, а засуджений і в останньому слові, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів судової палати прийшла до висновку, що апеляція до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи і цим обставинам дав правильну юридичну оцінку. Дії засудженого кваліфікував за ч.1 ст.187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу і така кваліфікація його дій є правильною. Винуватість ОСОБА_2 у вчиненому злочині повністю підтверджуються зібраними і перевіреними у суді першої інстанції доказами, а саме:

- показаннями потерпілого ОСОБА_4, який ствердив, що 05 травня 2012 року ОСОБА_2 протягом дня неодноразово телефонував йому з метою надання послуг по обміну валюти в сумі 400 000 (чотириста тисяч) російських рублів на українські гривні, уточняв його місцезнаходження, а тому при виїзді з дому у смт. Любешів взяв з собою суму біля 80 000 (вісімдесят тисяч) грн.

Будучи вже у смт. Любешові, біля 09год. 30 хв. побачив, що в автомобілі спущені усі чотири колеса, тому за допомогою ручного насоса підкачав у них повітря і біля 11год. поїхав до шиномонтажу.

Пізніше, рухаючись додому через урочище «Ліски» побачив, що ґрунтова дорога перегороджена гіллям, а тому, не маючи змоги об'їхати перешкоду зупинився і, не вимикаючи двигун, пішов розбирати затор.

У цей час відчув удар по голові ззаду. Не втрачаючи свідомості, обернувся і побачив підсудного, обличчя якого прикривала чорного кольору шапка з прорізами для очей, на ногах були чорного кольору спортивні штани та кросівки. ОСОБА_2 продовжував наносити йому удару дерев'яною палицею схожою на біту в різні частини тіла та вимагав передачі грошей. Через отримані тілесні ушкодження він не міг чинити опору ОСОБА_2 Після цього останній з салону автомобіля відкрито викрав барсетку, пакет з грошима в якому знаходилось 70 800 гривень; 500 доларів США, що згідно офіційного курсу становить 3990 грн.; 50 євро, що становить 524.26 грн.; 15 000 російських рублів, що становить 4067,7 грн. та 700 000 білоруських рублів що становить 686 грн., а також мобільний телефон EricsonS-305» з встановленою sim-карткою оператора мобільного зв'язку «Діджус», на якій була сума 25 грн.

Свої показання щодо обставин вчинення розбійного нападу, його місця, часу, кількості викрадених у ході розбійного нападу грошей потерпілий ОСОБА_4 повністю підтвердив на очній ставці з підсудним. (том № 2 а.с. 76 - 80).

Крім показань потерпілого винуватість ОСОБА_2 у вчиненні розбійного нападу підтверджується його ж показаннями, які він дав на досудовому слідстві та у суді в яких він визнав факт вчинення розбійного нападу на потерпілого та заволодіння коштами потерпілого на загальну суму біля 26 000 гривень.

Вчинення засудженим розбійного нападу на потерпілого об'єктивно підтверджується протоколом особистого обшуку ОСОБА_2 від 07 травня 2012 року ( т. 1 а.с. 60-61) згідно якого в останнього працівниками міліції було виявлено та вилучено 20 700 гривень ( т. 1 а.с. 60-61 ).

При відтворенні обстановки та обставин події ОСОБА_2 показав місце, де саме він скоїв розбійний напад на потерпілого, у який спосіб заволодів його грошима та майном, де спалював одяг в якому вчиняв напад та речі, серед яких були й грошові купюри дрібних номіналів. Показання ОСОБА_2 в цій частині об'єктивно підтверджуються як показаннями потерпілого так і протоколом огляду місця події, під час якого в даному урочищі виявлено згарище, з якого вилучено дві металеві заклепки, які були оглянуті і визнані, разом з іншими залишками спалюваних предметів, речовими доказами у цій справі. (том № 2 а.с. 43 - 65).

Твердження засудженого в апеляції про те, що він 05 травня 2012 року о 08 год. лісової дороги по якій їхав автомобілем ОСОБА_4 не перегороджував, а для зупинки автомобіля заздалегідь заготовлених дощок з вбитими у них цвяхами не використовував спростовуються показаннями самого ОСОБА_2, які він дав на досудовому слідстві так і рядом інших досліджених судом першої інстанції доказів.

Зокрема, з показань потерпілого встановлено, що по приїзду 05 травня 2012 року смт. Любешів, у належному йому автомобілі виявив механічні пошкодження всіх чотирьох шин автомобіля і з цього приводу звертався на шиномонтаж.

Допитаний у якості свідка ОСОБА_6, який працює слюсарем на станції шиномонтажу повністю підтвердив показання потерпілого і пояснив, що 05.05.2012 року проводив ремонт шин в автомобілі ОСОБА_4 ( том №3 а.с. 50-52 ).

З протоколу огляду місця події від 05 травня 2012 року встановлено, що працівниками міліції на місці вчинення розбійного нападу були виявлені дві дерев'яні дошки з вбитими металевими цвяхами, які з місця події вилучені (т. 1 а.с. 7-9 )

При огляді домогосподарства ( кузні ) ОСОБА_2 06 травня.2012 року працівниками міліції виявлено та вилучено 9 (дев'ять) металічних цвяхів ( т. 1 а.с. 32-38 ).

Згідно висновку судово-трасологічної експертизи за № 25 від 22.05.2012 року цвяхи, що були виявлені в дошках на місці вчинення розбійного нападу та цвяхи, що були вилучені під час огляду кузні на території домогосподарства ОСОБА_2, вироблені на одному виробничому механізмі. На вказаних цвяхах є сліди механічного впливу характерні для обробки абразивного матеріали (т.1а.с.131-149). Вказаним висновком експерта об'єктивно підтверджується правдивість показань ОСОБА_2, які він давав на досудовому слідстві та у суді про те, що перед набиттям цвяхів у дошку він проводив їх заточку. В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які би вказували про вчинення даного злочину (крім ОСОБА_2 ) ще й іншою особою.

Тому доводи апелянта в тій частині, що він 05 травня 2012 року о 08 годині ранку дороги, по якій їхав автомобілем потерпілий не перегороджував, є безпідставні і повністю спростовані наведеними вище доказами.

З показань засудженого ОСОБА_2, які він дав на досудовому слідстві в присутності свого захисника вбачається, що він 05 травня 2012 року у телефонному режимі просив потерпілого поміняти на гривні 200 000 ( двісті тисяч ) російських рублів, що згідно офіційного курсу становить більше 50 000 гривень ( т. 2 а.с. 28-38 ). Такі ж показання він дав і у судовому засіданні ( т 3 а.с. 138-140 ).

Потерпілий ОСОБА_4 в ході досудового слідства та у суді пояснив, що 05 травня 2012 року з ОСОБА_2 він домовився про обмін 400 000 російських рублів на гривні., а тому він взяв з собою різну валюту в еквіваленті до гривні приблизно 81 000 гривень і саме такою сумою коштів у нього в ході розбійного нападу заволодів ОСОБА_2

Суд першої інстанції дав оцінку цим доказам і прийшов до висновку, що ОСОБА_2 незаконно заволодів коштами потерпілого ОСОБА_4 в сумі 81 302 гривні та навів мотиви такого рішення. Висновки суду першої інстанції в цій частині підтверджуються зібраними доказами і є правильними. Крім того, ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції також погодився з розміром викрадених у потерпілого грошей в сумі 81 302 гривні.

Тому винуватість ОСОБА_2 за ч.1 ст.187 КК України повністю доведена зібраними у справі доказами, яким суд першої інстанції дав правильну юридичну оцінку.

Призначаючи ОСОБА_2 покарання суд першої інстанції у відповідності до вимог ст. 65 КК України врахував характер та суспільну небезпеку вчиненого злочину, обтяжуючі покарання обставини та особу винного.

Зокрема те, що останній вчинив злочин, що відноситься до категорії тяжких, вину у скоєному визнав лише частково, по місцю проживання характеризується посередньо, а також те, що даний злочин він вчинив в період відбування покарання за вироком Залізничного районного суду м. Львова від 18.06.2010 року.

Оскільки, явка з повинною ОСОБА_2 була подана вже після затримання його працівниками міліції, то ця обставина судом вірно не була врахована як пом'якшуюча.

Обставиною, що обтяжила покарання підсудного є рецидив злочинів.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що виправлення та перевиховання засудженого можливе лише у місцях позбавлення волі, призначивши ОСОБА_2 за ч.1 ст.187 КК України покарання у межах санкції цієї статті.

Також суд першої інстанції у відповідності до вимог ч.1 ст.71 КК України частково приєднав невідбуте покарання за вироком Залізничного районного суду м. Львова від 18.06.2010 року і, оскільки ОСОБА_2 вчинив умисний тяжких злочин, остаточне покарання визначив за сукупністю вироків шляхом часткового складання призначених покарань у межах максимального строку, встановленого для даного виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.

Призначене засудженому покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Вирок суду першої інстанції є умотивованим.

Підстав для його зміни за обставин, наведених у апеляції, колегія суддів судової палати не знаходить.

Керуючись п. 11 Перехідних положень КПК України від 13.04.2012 року, ст.ст. 365-366 КПК України (в ред. 1960), колегія суддів судової палати в кримінальних справах, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Любешівського районного суду Волинської області від 14 грудня 2012 року щодо нього - без зміни.

Головуючий

Судді