Постанова № 30207504, 26.03.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2013 р. Справа № 804/3657/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Кальника В.В., розглянувши в письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Криворізької північної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби до Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація №14» про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, -

ВСТАНОВИВ:

Криворізька північна міжрайонна державна податкова інспекція Дніпропетровської області Державної податкової служби 12 березня 2013 року звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація №14» з позовними вимогами про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банках та які перебувають у власності Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація №14».

В обґрунтування позову зазначено, що відповідач в порушення вимог Податкового кодексу України має несплачену заборгованість перед бюджетом в сумі 3 532 344,62 грн., податкові вимоги відповідачем не виконано, тому позивач вимушений звернутись до суду із позовом про застосування арешту коштів платника податків.

Представник позивача у судове засідання не прибув, надав клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні.

Від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, оскільки представник позивача знаходиться на лікарняному. Однак, доказів знаходження представника позивача на лікарняному до суду не надано.

За таких обставин, у відповідності до вимог ст. 128 КАС України, справу розглянуто без участі сторін, на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна організація №14» (код ЄДРПОУ 20282526) є платником податків та інших обов'язкових платежів, знаходиться на податковому обліку в органах державної податкової служби з 14.01.1994р., та станом на час розгляду справи перебуває на обліку в Криворізькій північній МДПІ Дніпропетровської області Державної податкової служби.

Згідно довідки Криворізької північної МДПІ Дніпропетровської області Державної податкової служби станом на 26.02.2013 року відповідач має податковий борг по платежам до бюджету, а саме з податку на додану вартість у розмірі 2952401,00 грн., пені з ПДВ - 427330,43 грн., з податку на прибуток - 149937,32 грн., пені з податку на прибуток - 2675,87 грн.

Згідно п.54.1 ст.54 ПК України платник податків самостійно обчислює суму податкового та або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій декларації, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання а або пені вважається узгодженою.

Згідно п. 203.2 ст.203 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації.

Відповідно до статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Криворізькою північною МДПІ Дніпропетровської області Державної податкової служби з метою погашення податкового боргу було сформовано у відношенні відповідача податкові вимоги: від 17 жовтня 2001 року №1/38 на суму у розмірі 301,82 грн.; від 26 листопада 2001 року №2/137 на суму у розмірі 12686,24 грн. Вимоги про сплату боргу відповідачем не виконано.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, які виникли між сторонами, суд керується положеннями Податкового кодексу України та Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Мінфіну України від 7 листопада 2011 №1398.

Підпунктом 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України встановлено, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Приписами статті 87 Податкового кодексу України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Відповідно до пункту 94.1 статті 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України визначено обставини, за яких може бути застосовано арешт майна, а саме, якщо: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні документи, що підтверджують державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідно до закону, дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, сертифікати відповідності реєстраторів розрахункових операцій; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Згідно пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Положеннями пункту 7.3 розділу VII «Особливості застосування арешту коштів на рахунках платника податків» Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Мінфіну України від 7 листопада 2011 року №1398, визначено, що для застосування арешту коштів на рахунках платника податків, орган державної податкової служби звертається до суду з позовною заявою у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Суд зазначає, що позивачем при поданні позову не обґрунтовано обставини для застосування арешту коштів платника податків відповідно до п. 2 ст.94 ПК та не надано рішення податкового органу про застосування такого арешту.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач звернувся до суду з позовом про накладення арешту, скориставшись правом, наданим статтею 20 Податкового кодексу України, за відсутності передбачених статтею 94 ПК України обставин, за яких такий арешт може бути застосовано.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог з огляду на їх необґрунтованість.

Керуючись статтями 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Кальник