Рішення № 30207225, 07.03.2013, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 2607/10031/12

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 березня 2013 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді -Гребенюка В. В. ,

при секретарі -Литовченко Д. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «БАНК ФОРУМ» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, про стягнення заборгованості за кредитним договором, шляхом звернення стягнення на предмети застави, -

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство «Банк Форум» (надалі за текстом - позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (надалі за текстом - відповідач 1), ОСОБА_2 (надалі за текстом - відповідач 2), ОСОБА_3 (надалі за текстом - відповідач 3), про стягнення заборгованості за кредитним договором, шляхом звернення стягнення на предмет застави.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28.09.2007 року між позивачем та відповідачем 1 був укладений кредитний договір № 0109/07/00-Z (надалі за текстом - кредитний договір) за умовами якого позивач надав відповідачу 1 грошові кошти у розмірі - 186 000 євро зі сплатою відсотків у розмірі 12 % річних на суму залишку. Додатковою угодою № 1 від 26.09.2008 року до кредитного договору встановлений строк користування кредитними коштами до 24.09.2010 року зі сплатою відсотків у розмірі 13 % річних на суму залишку. Відповідач 1 по справі зобов'язався прийняти, належним чином використати та повернути позивачу зазначені кредитні кошти у строки, передбачені кредитним договором, а також сплатити відповідну плату за користування кредитними коштами і виконати всі інші зобов'язання, визначені кредитним договором.

31.11.2010 року здійснено реконструкцію кредитної заборгованості та укладено додаткову угоду № 5 до кредитного договору, на підставі якої відповідачу 1 було змінено валюту кредиту з євро на гривню, надано кредит на споживчі цілі в сумі 1 963 757 грн. 13 коп. строком до 01.12.2015 року та на період з 30.11.2010 року по 31.12.2010 року за користування кредитними коштами встановлено плата у розмірі 3,0 % річних за його користуванням, та, починаючи з 01.01.2012 року за користування кредитними коштами встановлена плата у розмірі 18 % річних.

Надання відповідачу 1 кредитних коштів підтверджується меморіальним валютним ордером № 240927 від 28.09.2007 року на суму 186 000 євро, меморіальний ордер № 1531844 від 30.11.2010 року на суму 1 963 757 грн. 13 коп.

В якості забезпечення зобов'язань за кредитним договором між позивачем та відповідачем 2 28.09.2007 року був укладений договір застави рухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим № 3721. предметом договору застави є: автомобіль марки «Mercedes-Benz» Е 350, 2007 року випуску, шасі, кузов НОМЕР_5, седан, реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрований УДАІ МВС України в м. Києві 04.09.2007 року, який належить відповідачу 2 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_10 виданого УДАІ МВС України в м. Києві, а також автомобіль «Audi» A6 3.0 Quattro, 2004 року випуску, шасі, кузов НОМЕР_6, седан, реєстраційний номер НОМЕР_2, зареєстрований УДАІ МВС України в м. Києві 30.11.2004 року, який належить відповідачу 2 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_11, виданого УДАІ ГУ МВС України в м. Києві.

Також, в якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між позивачем та відповідачем 3 28.09.2007 року був укладений договір застави рухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим № 3720. предметом договору застави є: автомобіль Lexus GX 470, 2004 року випуску, шасі, кузов № НОМЕР_3, універсал, реєстраційний номер НОМЕР_4, зареєстрований МРЕВ 2 ДАІ УМВС України в Дніпропетровській області 22.02.2005 року, який належить відповідачу 3 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_12, виданого МРЕВ 2 ДАІ УМВС України в Дніпропетровській області.

У зв'язку з невиконанням умов кредитного договору у відповідача 1 станом на 22.06.2012 року виникла заборгованість у розмірі 2 091 728 грн. 15 коп., з яких: 153 460 грн. 88 коп. - прострочена заборгованість по поверненню кредитних коштів, 1 759 197 грн. 13 коп. - поточна заборгованість по поверненню кредитних коштів, 151 153 грн. 68 коп. - прострочена заборгованість за нарахованими процентами, 19 753 грн. 68 коп. - поточна заборгованість за нарахованими процентами, 8 162 грн. 78 коп. - пеня, а відтак позивач вважає, що заборгованість за кредитним договором підлягає стягненню з відповідача шляхом звернення стягнення на предмети застави у судовому порядку.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила суд позов задовольнити.

Представники відповідачів 1, 3 заперечували проти задоволення позову в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представників відповідачів 1, 3, з'ясувавши всі обставини справи, на яких ґрунтується позов, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом, 28.09.2007 року між позивачем та відповідачем 1 був укладений кредитний договір № 0109/07/00-Z за умовами якого позивач надав відповідачу 1 грошові кошти у розмірі - 186 000 євро зі сплатою відсотків у розмірі 12 % річних на суму залишку (а.с. 6 - 9). Додатковою угодою № 1 від 26.09.2008 року до кредитного договору встановлений строк користування кредитними коштами до 24.09.2010 року зі сплатою відсотків у розмірі 13 % річних на суму залишку (а.с. 10).

31.11.2010 року здійснено реконструкцію кредитної заборгованості та укладено додаткову угоду № 5 до кредитного договору, на підставі якої відповідачу 1 було змінено валюту кредиту з євро на гривню, надано кредит на споживчі цілі в сумі 1 963 757 грн. 13 коп. строком до 01.12.2015 року та на період з 30.11.2010 року по 31.12.2010 року за користування кредитними коштами встановлено плата у розмірі 3,0 % річних за його користуванням, та, починаючи з 01.01.2012 року за користування кредитними коштами встановлена плата у розмірі 18 % річних (а.с. 14 - 15).

Надання позивачем відповідачу 1 кредитних коштів підтверджується меморіальним валютним ордером № 240927 від 28.09.2007 року на суму 186 000 євро (а.с. 38), та меморіальним ордером № 1531844 від 30.11.2010 року на суму 1 963 757 грн. 13 коп. (а.с. 39).

28.09.2007 року в якості забезпечення зобов'язань за кредитним договором між позивачем та відповідачем 2 був укладений договір застави рухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим № 3721. предметом договору застави є: автомобіль марки «Mercedes-Benz» Е 350, 2007 року випуску, шасі, кузов № НОМЕР_5, седан, реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрований УДАІ МВС України в м. Києві 04.09.2007 року, який належить відповідачу 2 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_10 виданого УДАІ МВС України в м. Києві, а також автомобіль «Audi» A6 3.0 Quattro, 2004 року випуску, шасі, кузов № НОМЕР_6, седан, реєстраційний номер НОМЕР_2, зареєстрований УДАІ МВС України в м. Києві 30.11.2004 року, який належить відповідачу 2 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_11, виданого УДАІ ГУ МВС України в м. Києві (а.с. 16-19).

28.09.2007 року в якості забезпечення зобов'язань за кредитним договором між позивачем та відповідачем 3 був укладений договір застави рухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим № 3720. предметом договору застави є: автомобіль Lexus GX 470, 2004 року випуску, шасі, кузов № НОМЕР_3, універсал, реєстраційний номер НОМЕР_4, зареєстрований МРЕВ 2 ДАІ УМВС України в Дніпропетровській області 22.02.2005 року, який належить відповідачу 3 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_12, виданого МРЕВ 2 ДАІ УМВС України в Дніпропетровській області (а.с. 25 - 28).

Право власності відповідача 2 на автомобіль «Mercedes-Benz» Е 350, 2007 року випуску, шасі, кузов НОМЕР_5, д.н.з. НОМЕР_1 підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 33).

Право власності відповідача 2 на автомобіль «Audі» A6 3,0 Quattro, 2004 року випуску, шасі, кузов НОМЕР_6, д.н.з. НОМЕР_2 підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 34).

Право власності відповідача 3 на автомобіль Lexus GX 470, 2004 року випуску, шасі, кузов № НОМЕР_3, д.н.з. НОМЕР_4 підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 35).

У зв'язку з невиконанням умов кредитного договору, за розрахунками позивача у відповідача 1 станом на 22.06.2012 року виникла заборгованість у розмірі 2 091 728 грн. 15 коп., з яких: 153 460 грн. 88 коп. - прострочена заборгованість по поверненню кредитних коштів, 1 759 197 грн. 13 коп. - поточна заборгованість по поверненню кредитних коштів, 151 153 грн. 68 коп. - прострочена заборгованість за нарахованими процентами, 19 753 грн. 68 коп. - поточна заборгованість за нарахованими процентами, 8 162 грн. 78 коп. - пеня (а.с. 36 - 37).

Судом було досліджено зміст кредитного договору (зі змінами внесеними додатковою угодою № 5), у відповідності до п. 2.3 якого відповідач 1 здійснює повернення кредиту щомісячно, рівними частинами, починаючи з січня 2012 року в сумі не менше 40 912 грн.

Згідно п. 2.5 кредитного договору несплата позичальником процентів протягом 20-ти календарних днів після встановленої п. 2.7 кредитного договору дати, є підставою для вимоги дострокового повернення кредитних коштів, стягнення процентів за користування кредитними коштами, неустойки та є підставою для дострокового звернення банком стягнення на заставне майно.

Відповідно до п. 2.7 кредитного договору, проценти за користування кредитними коштами позичальник сплачує самостійно щомісячно, не раніше 1-го та не пізніше 20-го числа місяця, наступного за місяцем користування кредитними коштами.

Згідно із п. 3.2.2 кредитного договору, банк має право вимагати дострокового повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань.

Пунктом 5.1 договору застави, банк набуває права задоволення своїх вимог за рахунок предмету застави у випадку, якщо сума наданого кредиту, відсотки за користування ним та можливі неустойки і витрати не будуть погашені у встановлені кредитним договором строки та в інших випадках, передбачених кредитним договором, цим договором та чинним законодавством України.

Позивачем здійснювались заходи щодо врегулювання спору в досудовому порядку, а саме 25.01.2012 року на адресу відповідачів направлялись вимоги щодо дострокового погашення заборгованості (а.с. 40 - 45).

Відповідачами було отримано вказану вимогу, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення (а.с. 46 - 48).

Представниками відповідачів 1, 3 до суду було заявлено клопотання про застосування строків позовної давності за пенею.

Згідно розрахунків позивача відповідачу 1 була нарахована пеня за несвоєчасне повернення нарахованих відсотків у розмірі 4 215 грн. 55 коп., пеня за несвоєчасне повернення кредитних коштів у розмірі 3 947 грн. 23 коп., всього на загальну суму у розмірі 8 162 грн. 78 коп., пеня за несвоєчасне повернення відсотків нараховувалась з 22.06.2011 року. Згідно клопотання представників відповідачів 1, 3 про застосування строків позовної давності за пенею, пеня позивачем мала нараховуватись з 03.08.2011 року.

Таким чином, враховуючи положення ст. ст. 256, 258, 261, 267 ЦК України, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову в частині стягнення пені у розмірі 8 156 грн. 99 коп.

В іншій частині розрахунки позивача відповідачами спростовані не були.

Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України (надалі за текстом - ЦК України) загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, установлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема: договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України). Зобов'язання перестає діяти в разі його припинення з підстав, передбачених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України). Підстави припинення зобов'язань зазначені в ст. ст. 599 - 601, 604 - 609 ЦК України. За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України). Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно ст. ст. 6, 627 ЦК України у цивільних правовідносинах проголошений принцип свободи договору в сулу якого сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з у рахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судом встановлено, що кредитний договір та договори застави були підписані сторонами, тобто за правилом ч. 1 ст. 638 ЦК України є укладеними, оскільки сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, застережень до договору не висловлювали.

Статтею 610 ЦК України під порушенням зобов'язання передбачено його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно частини 2 статті 1050 ЦК України позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплаті процентів у разі прострочення повернення чергової частини позики.

Стаття 1054 ЦК України визначає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами, у відповідності до ст. 629 ЦК України.

Згідно п. 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30.03.2012 року, встановлено, що право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (ч. 1 ст. 20 ЦК України, ст. ст. 3 і 4 ЦПК України). Задоволення позову кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави не є перешкодою для пред'явлення позову про стягнення заборгованості з поручителя за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду справи заборгованість за кредитом не погашена. Задоволення позову кредитора про стягнення заборгованості з поручителя не є перешкодою для пред'явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави з метою погашення заборгованості за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду спору заборгованість за кредитом не погашена.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку про доведеність факту порушення відповідачем 1 своїх зобов'язань за кредитним договором.

Відповідно до ст. 25 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяжувач, який звертається до суду з вимогою звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до моменту подання відповідного позову до суду письмово повідомити всіх обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження цього ж рухомого майна, про початок судового провадження у справі про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження. У разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті обтяжувачу з вартості предмета забезпечувального обтяження; опис рухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги обтяжувача; заходи щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, які підлягають задоволенню з вартості предмета забезпечувального обтяження; початкова ціна предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження. Якщо інше не передбачено рішенням суду, реалізація предмета забезпечувального обтяження проводиться шляхом його продажу на публічних торгах у порядку, встановленому законом. Боржник вправі до дня продажу предмета забезпечувального обтяження на публічних торгах повністю виконати забезпечену обтяженням вимогу обтяжувача разом з відшкодуванням витрат, понесених обтяжувачем у зв'язку з пред'явленням вимоги і підготовкою до проведення публічних торгів. Таке виконання є підставою для припинення реалізації предмета забезпечувального обтяження на публічних торгах.

Згідно ст. 26 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження: 1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим Законом; 2) продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах; 3) відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги; 4) переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші або цінні папери; 5) реалізація заставленого майна на підставі виконавчого напису нотаріуса. У разі звернення стягнення на рухоме майно, яке є предметом декількох обтяжень, переважне право на проведення процедури звернення стягнення належить обтяжувачу з вищим пріоритетом. Якщо процедура звернення стягнення ініціюється обтяжувачем з нижчим пріоритетом, обтяжувач з вищим пріоритетом вправі протягом 30 днів з дня її ініціювання на підставі письмової вимоги припинити таке звернення стягнення обтяжувачем з нижчим пріоритетом та розпочати власну процедуру звернення стягнення.

Враховуючи той факт, що позивач на власний розсуд обрав спосіб захисту порушеного права та звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, шляхом звернення стягнення на предмети застави, позасудові способи звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження позивачем не застосовувались, а відповідно до п. 4 абз. 2 ст. 25 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині визначення способу реалізації предмету застави у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, згідно висновку незалежного експерта, призначеного постановою державного виконавця, як передчасного, оскільки право позивача ще не порушене, а судовому захисту підлягають порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси. Крім того, позивачем даними позовними вимогами ставиться питання про вчинення дій на майбутнє, а визначений судом спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів врегульований положеннями ЗУ «Про виконавче провадження».

Згідно ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

У відповідності до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Однак, згідно ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Відповідно до ч. 4 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Стаття 546 ЦК України визначає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до частини першої статті 20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Частиною першою статті 19 вказаного Закону визначено, що за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Зі змісту ст. 589 ЦК України вбачається, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

На основі з'ясованих обставин справи, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а з відповідача 1 слід стягнути на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 0109/07/00-Z від 28.09.2007 року у сумі 2 091 722 гривні 36 копійок.

Станом на день розгляду справи, відповідачем заборгованість за кредитним договором не сплачена. Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження знайшли своє доведення в судовому засіданні, ґрунтуються на вимогах Закону, а тому підлягають задоволенню, оскільки відповідач не виконав покладені на нього зобов'язання за кредитним договором, в зв'язку з чим позивач отримав право на задоволення своїх вимог за рахунок предмету застави.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України підлягає стягненню солідарно з відповідачів 1 - 3 на користь позивача судовий збір у розмірі 3 219 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 6, 11, 203, 256, 258, 261, 267, 509, 526, 572, 589, 598 - 601, 604 - 609, 610, 625, 627, 629, 638, 1049 - 1050, 1054 ЦК України, положеннями Закону України «Про заставу», Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», ст. ст. 10, 11, 60, 88, 208, 209, 213 - 215, 217 - 218, 223, 294 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Позов публічного публічного акціонерного товариства «БАНК ФОРУМ» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, про стягнення заборгованості за кредитним договором, шляхом звернення стягнення на предмети застави - задовольнити частково;

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_7) на користь публічного акціонерного товариства «БАНК ФОРУМ» (Код ЄДРПОУ 21574573) заборгованість за кредитним договором № 0109/07/00-Z від 28.09.2007 року у сумі 2 091 722 (два мільйони дев'яносто одна тисяча сімсот двадцять дві) гривні 36 копійок в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитом в сумі 2 091 722 (два мільйони дев'яносто одна тисяча сімсот двадцять дві) гривні 36 копійок звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження, а саме:

автомобіль марки «Mercedes-Benz» Е350, 2007 року випуску, шасі, кузов № НОМЕР_5, седан, реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрований УДАІ ГУ МВС України в м. Києві 04.09.2007 року, що належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_10 виданого УДАІ ГУ МВС України в м. Києві;

автомобіль «Audi» A6 3.0 Quattro, 2004 року випуску, шасі, кузов № НОМЕР_6, седан, реєстраційний номер НОМЕР_2, зареєстрований УДАІ ГУ МВС України в м. Києві 30.11.2004 року, який належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_11, виданого УДАІ ГУ МВС України в м. Києві;

автомобіль Lexus GX 470, 204 року випуску, шасі, кузов № НОМЕР_3, універсал, реєстраційний номер НОМЕР_4, зареєстрований МРЕВ 2 ДАІ УМВС України в Дніпропетровській області 22.02.2005 року, який належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_12, виданого МРЕВ 2 ДАІ УМВС України в Дніпропетровській області;

Визначити спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів;

В іншій частині в задоволенні позову - відмовити;

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_7), ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_8), ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_9) на користь публічного акціонерного товариства «БАНК ФОРУМ» (Код ЄДРПОУ 21574573) судовий збір у розмірі - 3 219 (три тисячі двісті дев'ятнадцять) гривень;

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання апеляційної скарги через Подільський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В. В. Гребенюк