Ухвала суду № 30207151, 12.03.2013, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1621/1837/12 Номер провадження 11/786/243/2013 Категорія ч.2 ст. 289 КК України - Т.З. Головуючий у 1-й інстанції Стрельченко Тетяна Григорівна Доповідач Бурда К. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2013 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого - судді Бурди К.І.

Суддів Корсун О.М., Лісіченко Л.М.

з участю прокурора Лимаря А.О.

захисника адвоката ОСОБА_1.

засудженого ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією прокурора прокуратури Новосанжарського району Полтавської області та засудженого ОСОБА_2 на вирок Новосанжарського районного суду Полтавської області від 12 грудня 2012 року.

Цим вироком,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, з середньою освітою, неодружений, не працюючий, раніше судимий;

- 25 червня 2012 року Новосанжарським районним судом Полтавської області за ст. 185 ч.3 КК України на 3 роки позбавлення волі. Відповідно до ст.104 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік,-

засуджений: за ч.2 ст.185 КК України на 2 роки позбавлення волі;

На підставі ч.4 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання, більш суворим, що призначено за вироком Новосанжарського районного суду Полтавської області від 25 червня 2012 визначено покарання 3 роки позбавлення волі.

- за ч.2 ст.289 КК України на 5 років позбавлення волі, без конфіскації майна;

- за ч.2 ст.185 КК України на 1 рік позбавлення волі.

Відповідно до ч.1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим за сукупністю злочинів призначено покарання 5 років позбавлення волі.

Відповідно до ст.71 КК України за сукупністю вироків до призначеного ОСОБА_2 покарання за даним вироком за ч. 1 ст. 70 КК України частково приєднано невідбуту частину покарання, призначену цим вироком відповідно до правил ч.4 ст.70 КК України у виді 1 місяця позбавлення волі і остаточно засуджено на 5 років 1 місяць позбавлення волі.

Вирішено питання речових доказів.

За вироком суду, ОСОБА_2 в один із днів вересня 2011 року перебуваючи в будинку ОСОБА_3 в АДРЕСА_2, побачив мобільний телефон марки «Нокіа 5130 с -2» та викрав його, заподіявши потерпілій матеріальну шкоду на суму 300 грн.

В кінці грудня 2011 року ОСОБА_2, перебуваючи в тому ж будинку, побачив мобільний телефон марки «іPhone». та шляхом вільного доступу таємно викрав його, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_3 матеріальну шкоду на суму 400 грн.

В травні 2012 року ОСОБА_2, перебуваючи в будинку ОСОБА_3 за тією ж адресою, побачив мобільний телефон марки «Нокіа 5130 с -2» та таємно викрав його, чим заподіяв потерпілій матеріальну шкоду на суму 230 грн.

В серпні 2012 року ОСОБА_2, перебуваючи в будинку ОСОБА_3 викрав мобільний телефон марки «Soni Ericsson Z550i», чим заподіяв потерпілій матеріальну шкоду на суму 150 грн.

31 серпня 2012 року близько 23 -30 год., ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, прийшов до господарства ОСОБА_4 в АДРЕСА_2, та вирішив заволодіти автомобілем ВАЗ 2105, державний номерний знак НОМЕР_1. Скориставшись відсутністю вхідних дверей гаража, проник до його приміщення, де незаконно заволодів автомобілем, відбуксирував його на вулицю та далі в село, де завів двигун автомобіля та здійснив поїздку по вулицях села. Потім, прибув до господарства ОСОБА_4, де і залишив автомобіль.

Прокурор, що приймав участь в розгляді справи судом першої інстанції, подав апеляцію в якій не оскаржуючи кваліфікацію дій засудженої вказував, що суд призначив ОСОБА_2 покарання, яке не відповідає тяжкості вчинених ним злочинів особі засудженого, та обставинам, що обтяжують покарання, а саме повторне вчинення корисливого злочину, що свідчить про його небажання стати на шлях виправлення, характеризується негативно за місцем проживання, крім того, останній злочин вчинив в стані алкогольного сп'яніння. А тому прокурор просив вирок суду скасувати та постановити новий, яким визнати винуватим та засудити ОСОБА_2:

- за ч.2 ст. 185 КК України - на 2 роки позбавлення.

На підставі ч.4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, що призначено за вироком Новосанжарського районного суду Полтавської області від 25 червня 2012 визначити покарання 3 роки позбавлення волі.

- за ч.2 ст.289 КК України на 6 років позбавлення волі, без конфіскації майна;

- за ч.2 ст.185 КК України на 1 рік позбавлення волі.

Відповідно до ч.1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим за сукупністю злочинів призначити покарання 6 років позбавлення волі.

Вважати за сукупністю вироків відповідно до ст.71 КК України до призначеного ОСОБА_2 покарання за даним вироком за ч. 1 ст. 70 КК України частково приєднати невідбуту частину покарання, призначену цим вироком відповідно до правил ч.4 ст. 70 КК України у виді 6 місяців позбавлення волі і остаточно вважати його засудженим на 6 років 6 місяців позбавлення волі.

В доповненнях до апеляції просить перекваліфікувати дії засудженого по першому епізоду крадіжки у ОСОБА_3 з ч.2 ст.185 КК України на ч.1 ст.185 КК України, виключивши кваліфікуючу ознаку повторність. Також виключити із вироку кваліфікуючу ознаку за ч.2 ст.289 КК України проникнення в приміщення.

Засуджений ОСОБА_2 подав апеляцію в якій вказував, що він визнає, що скоїв крадіжку майна ОСОБА_3, але не визнає, що він скоїв злочин передбачений ч.2 ст. 289 КК України. Зазначає, що був вимушений оговорити себе під тиском працівників міліції. Крім того, як на досудовому слідстві так і в суді не були надані докази того, що саме він заволодів транспортним засобом ОСОБА_4 Вказував, що автомобіль ВАЗ -2105, який належить ОСОБА_4 знаходився в гаражі без дверей, а тому їм міг заволодіти будь хто. З огляду на вказане, ОСОБА_2 просив скасувати вирок суду в частині призначення йому покарання за ч.2 ст. 289 КК України та призначити йому покарання за ч.2 ст. 185 КК УКраїни.

Заслухавши доповідача, промову прокурора на підтримку апеляції в частині внесених доповнень до неї, заслухавши засудженого та в його інтересах адвоката, які частково підтримали апеляцію та просили суворо не карати, виступ засудженого в дебатах та з останнім словом, де він виказав щире каяття у вчиненому, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що вони підлягають до часткового задоволеня.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні крадіжок мобільних телефонів у потерпілої ОСОБА_3 грунтуються на зібраних у справі та досліджених в судовому засіданні доказах, які ніким із учасників судового розгляду не оспорюються та не оспорюються засудженим ОСОБА_2 в апеляції.

Проте, що стосується епізоду викрадення мобільного телефону в вересні 2011 року, то вказана крадіжка ОСОБА_2 вчинена вперше, а тому по даному епізоду відсутня кваліфікуюча ознака повторність. В зв'язку з цим дії ОСОБА_2 за даним епізодом слід перекваліфікувати з ч.2 ст.185 КК України на ч.1 ст.185 КК України та призначити покарання за даний злочин в межах санкції статті.

По інших епізодах крадіжки мобільних телефонів у тієї ж ОСОБА_3, дії ОСОБА_2 правильно кваліфіковані за ч.2 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно.

Що стосується незаконного заволодіння ОСОБА_2 транспортним засобом, то останній свою винуватість повністю визнавав як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні.

Хоча ОСОБА_2 і заперечував свою причетність до данного злочину в апеляції, проте при розгляді справи в апеляційній інстанції свою вину визнав, вказуючи, що взяв автомобіль потерпілого покататись та пошкодив його, однак зазначив, що за даним автомобілем нікуди не проникав, а лише взяв його з гаража, в якому повністю були відсутні двері.

Свідок ОСОБА_6 підтвердив, що бачив, як на автомобілі потерпілого їздив ОСОБА_2 та двічі зачепився за дерево і огорожу.

Потерпілий ОСОБА_4, чиї показання на досудовому слідстві досліджувались в судовому засіданні, пояснював, що ОСОБА_2 допомагав йому по господарству, мав доступ до його подвір'я, автомобіль взяв з гаража, в якому були відсутні двері. Свій автомобіль виявив вранці не в гаражі, а на подвір'ї. На автомобілі були пошкодження та поменшало пального.

Згідно протоколу огляду господарства ОСОБА_4, гараж не обладнаний дверима (а.с.73-74).

Приведені вище докази свідчать про відсутність в діях ОСОБА_2 такої кваліфікуючої ознаки як проникнення в приміщення, тому вона повинна бути виключена із обвинувачення.

Оскільки ОСОБА_2 незаконно заволодів транспортним засобом повторно, тому його дії правильно кваліфіковані за ч.2 ст.289 КК України.

При призначенні покарання ОСОБА_2, судом в достатній мірі не враховані обставини справи, особа винного, пом'якшуючі покарання обставини.

Колегія суддів враховуючи, що ОСОБА_2 є неповнолітнім, щиро кається у вчиненному, має для свого віку тяжкий сімейний стан, потерпілі не наполягають на суворому його покаранні та не мають до нього ніяких претензій матеріального характеру, вважає за необхідне призначити засудженому на підставі ст.69 КК України покарання за ч.2 ст.289 КК України, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції даної статті та пом'якшити покарання за інші злочини.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України (в редакції 1960 року та розділом 11 Перехідних положень КПК України), колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляції прокурора прокуратури Новосанжарського району Полтавської області та засудженого ОСОБА_2 частково задовольнити.

Вирок суду змінити.

По першому епізоду крадіжки від вересня 2011 року перекваліфікувати дії ОСОБА_2 з ч.2 ст.185 КК України на ч.1 ст.185 КК України та призначити покарання 3 місяці арешту.

За епізодами крадіжок від грудня 2011 року та травня 2012 року ОСОБА_2 за ч.2 ст.185 КК України призначити 1 рік позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити 1 рік позбавлення волі.

Відповідно до ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів з врахуванням вироку від 25 червня 2012 року призначити покарання визначене судом 3 роки позбавлення волі.

За ч.2 ст.289 КК України виключити з вироку кваліфікуючу ознаку проникнення у приміщення та призначити покарання з застосуванням ст.69 КК України 2 (два) роки 6 місяців позбавлення волі.

За епізодом крадіжки від серпня 2012 року за ч.2 ст.185 КК України до міри покарання обраної судом 1 рік позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити 2 роки 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків частково приєднати покарання за вироком від 25 червня 2012 року у виді 1 року позбавлення волі і остаточно призначити ОСОБА_2 3 (три) роки 6 місяців позбавлення волі.

В іншій частині вирок Новосанжарського районного суду Полтавської області від 12 грудня 2012 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни.

СУДДІ:

Бурда К.І. Корсун О.М. Лісіченко Л.М.