Ухвала суду № 30202886, 18.03.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-12786/12/0170/25

18.03.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Цикуренка А.С. ,

Дудкіної Т.М.

секретар судового засідання Бондаренко К.С.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Крим-ЕОЛ"- Язикова Світлана Русланівна, довіреність № б/н від 10.05.12

представник відповідача, Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби- Антілогова Наталія Вікторівна, довіреність № 7 від 06.03.13

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Крим-ЕОЛ"- Васенко Максим Миколайович, довіреність № б/н від 10.05.12

розглянувши апеляційну скаргу Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кононова Ю. С. ) від 12.12.12 у справі № 2а-12786/12/0170/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Крим-ЕОЛ" (мікрорайон Південно-Західний, 87, місто Судак, Автономна Республіка Крим,98000)

до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (вул. Кримська, 82 В, місто Феодосія, Автономна Республіка Крим,98112)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.12.2012 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Крим-ЕОЛ" задоволено: визнані протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000191504 та № 0000201504 від 27.08.2012,винесені Феодосійською об'єднаною державною податковою інспекцією Автономної Республіки Крим Державної податкової служби, вирішено питання про судові витрати.

На зазначене судове рішення від Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі у зв'язку з порушенням судом норм матеріального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Крим-ЕОЛ" звернулось до суду з адміністративним позовом до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби(далі-відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.08.2012:№0000191504, яким позивачу було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за травень 2012 року у розмірі 516757,00грн.; №0000201504, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 534,00грн., у тому числі: основний платіж-356,00грн., штрафні санкції-178,00грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дішов висновку про те, що позивач здійснював податковий облік та формував податковий кредит в травні 2012 року відповідно до вимог чинного законодавств, а тому висновки відповідача щодо завищення показників рядка 19 Декларації у сумі 515973,00грн., заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за травень 2012 року в сумі 1140,00грн.;завищення показників рядка 24 у сумі 784,00грн.та заниження суми податку, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет в сумі 356,00грн., що призвело до винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень є протиправними.

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Як свідчать матеріали справи 27.08.2012 відповідачем прийняти податкові повідомлення-рішення: №0000191504, яким позивачу було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за травень 2012 року у розмірі 516757,00грн.;№0000201504, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 534,00грн., у тому числі: основний платіж-356,00грн., штрафні санкції-178,00грн.

Передумовою зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за травень 2012 року та збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість став акт №977/1504/36452396 від 13.08.2012 документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування позивачу від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту по податку на додану вартість за травень 2012 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем: пункту 44.1 статті 44, пункту 138.2 статті 138, пункту 198.2, пункту 198.5, пункту 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України, а саме: завищення позивачем у Декларації з податку на додану вартість за травень 2012 року задекларованого в рядку 19 показника від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за травень 2012 року у сумі 515973,00грн., заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за травень 2012 року (рядок 18) у сумі 1140,00грн., завищення задекларованого в рядку 24 залишку від'ємного значення податку на додану вартість за травень 2012 року в сумі 784,00грн. та заниження суми податку, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет (рядок 25) у сумі 356,00грн.

Як вбачається з матеріалів справи згідно Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є: виробництво електроенергії, передача електроенергії, торгівля електроенергією; будівництво інших споруд; дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук; діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах.

Відповідно до Статуту позивача предметом діяльності Товариства в тому числі є: виробництво, передача, розподіл та постачання електроенергії; будівництво і експлуатація вітроелектростанцій; оптова і роздрібна торгівля електроенергією, систематичне вивчення та наукові дослідження та розробки у галузі енергетики; промислово- інвестиційні діяльність в енергетичній галузі; будівельна діяльність та інше.

Як свідчать матеріали справи 30.10.2009 між ТОВ "Науково - технічний центр вітроенергетики" (виконавець) та позивачем (замовник) було укладено Договір про виконання робіт та надання послуг № 1-4/09, згідно з яким виконавець зобов'язався забезпечити виконання комплексу робіт та послуг по розробці проекту будівництва вітрової електростанції (ВЕС), а замовник зобов'язався оплатити роботи та послуги виконавця в розмірі та в порядку, що передбачені договором. Згідно з пунктом 1.2 договору, зобов'язання виконавця включають роботи та послуги у наступних напрямках: Етап 1: Розробка техніко - економічного обґрунтування проекту будівництва ВЕС "Сонячна долина"; Етап 2: Розробка проекту будівництва ВЕС. Етап 3: Вирішення земельних питань та отримання дозволу на будівництво ВЕС.

Неспроможними визнаються судовою колегією доводи апеляційної скарги про те, що будь-які роботи та послуги, отримані позивачем від ТОВ "Науково-технічний центр вітроенергетики", надані на виконання договору від 30.10.2009 не використовувались у межах господарської діяльності позивача,оскільки по перше: позивачем були отримані роботи лише з виконання 1 та 3 етапів, а роботи 2 етапу до розірвання договору не надані, а по-друге- операції, пов'язані з проектуванням та будівництвом не відносяться до господарської діяльності позивача, через наступне.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що умовами зазначеного договору не передбачено залежності та послідовності виконання передбачених ним Етапів робіт один від одного та робота виконавця з кожного Етапу вважається отриманою замовником з моменту підписання останнім Акту виконання робіт.

Слід зазначити, що 10.01.2011 між сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 до договору про виконання робіт та надання послуг №1-4/09 від 30.10.2009, якою сторони погодили, що у зв'язку з тим, що після обробки результатів річного вимірювання сили та напрямку вітру в районі розташування ВЕС "Сонячна Долина", а також після прийняття рішення замовником про зміну моделі ВЕУ, виникла необхідність виконання додаткових робіт, які не були передбачені Договором, виконавець зобов'язується виконати такі додаткові угоди, а замовник зобов'язується прийняти їх та оплатити. Вартість додаткових робіт була визначена сторонами в сумі 3125730,00грн.,в тому числі податок на додану вартість-520955,00грн., що еквівалентно 300000 Євро по курсу Національного банку України станом на 10.01.2011., строк виконання додаткових робіт визначений сторонами не пізніше 30.06.2012.

14.05.2012 між ТОВ "Науково-технічний центр вітроенергетики" та позивачем був підписаний акт здачі - приймання робіт за додатковою угодою № 1 від 10.01.2011 до договору № 1-4/09 від 30.10.2009 загальною вартістю 3102676,80грн., в тому числі податок на додану вартість- 517112,80 грн.,що еквівалентно 300000 Євро. Всі розроблені проектно-технічні документи передані замовникові згідно Реєстру.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що отримані роботи були повністю оплачені позивачем на користь ТОВ "Науково-технічний центр вітроенергетики" 14.05.2012,що підтверджується банківською випискою. 14.05.2012 ТОВ "Науково - Технічний центр Вітроенергетики" була виписана позивачу податкова накладна № 1 на увесь обсяг виконаних та оплачених робіт, на загальну суму 3102676,80 грн.,в тому числі податок на додану вартість -517112,80 грн., яка також була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.Після отримання та оплати робіт (послуг) за Додатковою Угодою № 1 від 10.01.2011між сторонами 15.05.2012 було укладено Угоду про розірвання Договору про виконання робіт та надання послуг № 1-4/09 від 30.10.2009.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що на момент розірвання Договору, позивачем були отримані від ТОВ "Науково -технічний центр вітроенергетики" роботи та послуги, передбачені Етапами договору № 1 "Розробка техніко-економічного обґрунтування проекту будівництва ВЕС "Сонячна долина" та № 3 "Вирішення земельних питань та отримання дозволу на будівництво ВЕС" та роботи, передбачені Додатковою угодою № 1 від 10.01.2011.

Як вбачається з матеріалів справи 18.06.2012 позивачем була подана до відповідача податкова декларація з податку на додану вартість за травень 2012 року з додатком № 5, згідно з яким до складу податкового кредиту травня 2012 року ним була включена податкова накладна № 1 від 14.05.2012.

Згідно пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Порядок формування податкового кредиту визначено статтею198 Податкового Кодексу України.

Правові наслідки у вигляді виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту виникають у разі наявності сукупності обставин та підстав, за якими Податковий Кодекс України пов'язує можливість формування відповідних сум податкового кредиту та які є передумовою його формування.Такими обставинами є: наявність у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного здійснення оподатковуваних операцій; придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності; наявність розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам статті 201Податкового кодексу України та видана після її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, крім випадків, передбачених пунктом 11 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, які не передбачають такої реєстрації.

Згідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про електроенергетику" виробництво електричної енергії- господарська діяльність, пов'язана з перетворенням енергетичних ресурсів будь-якого походження, у тому числі альтернативних джерел енергії, на електричну енергію за допомогою технічних засобів з метою її продажу на підставі договору; передача електричної енергії-господарська діяльність, пов'язана з транспортуванням електричної енергії за допомогою електричних мереж на підставі договору; постачання електричної енергії - господарська діяльність, пов'язана з наданням електричної енергії споживачеві за допомогою технічних засобів передачі та розподілу електричної енергії на підставі договору.

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що проектування та будівництво вітроелектростанції для підприємства, видом діяльності якого є виробництво, передача та постачання електричної енергії, будь-які господарські операції, пов'язані із її проектуванням та будівництвом є спорудженням основних засобів, за допомогою яких в майбутньому планується виготовлення продукції для її реалізації з метою отримання доходу та складають господарську діяльність такого підприємства.

Помилковими вважаються доводи апеляційної скарги про те, що витрати позивача на розробку техніко-економічного обґрунтування проекту будівництва ВЕС "Сонячна долина", вирішення земельних питань та отримання дозволу на будівництво ВЕС повинні бути відображені на рахунку Дт10 "Основні фонди", оскільки відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку, активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом №291 від 30.11.1999, Рахунок 10 "Основні засоби" призначено для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух власних або отриманих на умовах фінансової оренди об'єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів, а також об'єктів інвестиційної нерухомості.

До основних засобів належать матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів і послуг, надання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

При цьому Рахунок 15 "Капітальні інвестиції" призначений для обліку витрат на придбання або створення матеріальних і нематеріальних необоротних активів, а тому обліковування позивачем витрат, пов'язаних із створенням вітроелектростанції, як майбутнього основного засобу, до її введення в експлуатацію по рахунку 15 є цілком обґрунтованим.

Не заслуговують на увагу твердження в апеляційній скарзі про неможливість використання позивачем в його господарській діяльності отриманих від ТОВ "Науково-технічний центр вітроенергетики" робіт та послуг внаслідок розірвання 15.05.2012 Договору № 1-4/09 від 30.10.2009, оскільки згідно статті 214 Цивільного Кодексу України, особи, які вчинили дво- або багатосторонній правочин, мають право за взаємною згодою сторін, а також у випадках, передбачених законом, відмовитися від нього, навіть і в тому разі, якщо його умови повністю ними виконані. Відмова від правочину вчиняється у такій самій формі, в якій було вчинено правочин. Правові наслідки відмови від правочину встановлюються законом або домовленістю сторін.

Згідно статті 653 Цивільного Кодексу України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що на момент укладення між сторонами 15.05.2012 Додаткової Угоди про розірвання Договору від 30.10.2009,ТОВ "Науково-технічний центр вітроенергетики" було надано, а позивачем отримано та оплачено на його виконання роботи по Етапу 1 (Розробка техніко-економічного обґрунтування) та Етапу 3 (Вирішення земельних питань), а також додаткові роботи, передбачені Додатковою угодою № 1 від 10.01.2011.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що розірвання між сторонами договору жодним чином не може вплинути на зобов'язання сторін, які мали місце до такого розірвання та відповідно не може вплинути на можливість позивача використовувати в майбутньому отримані в період дії цього Договору та Додаткової угоди до нього роботи та послуги з проектування.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем у травні 2012 року було сформовано податковий кредит в сумі 517112,80грн. на підставі належним чином оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкової накладної, виписаної за результатами операції з ТОВ "Науково-технічний центр вітроенергетики", вчиненої в межах його господарської діяльності по придбанню робіт (послуг), пов'язаних із спорудженням основних засобів, якій було повністю оплачено в складі вартості отриманих робіт (послуг).

Оскільки позивач в даному випадку здійснював податковий облік та формував податковий кредит в травні 2012 року відповідно до вимог чинного законодавства, тому висновки відповідача щодо завищення показників рядка 19 Декларації у сумі 515973,00грн., заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за травень 2012 року в сумі 1140,00грн.; завищення показників рядка 24 у сумі 784,00грн. та заниження суми податку, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет в сумі 356,00грн., що призвело до винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є протиправними.

Застосування санкцій у податковому повідомленні-рішенні від 27.08.2012 №0000201504 штрафних санкцій в розмірі 178,00грн.обумовлено визначенням суми грошових зобов'язань за результатами документальної перевірки. Оскільки судом встановлено помилковість відповідних висновків податкового органу, то і для застосування штрафних санкцій не має правових підстав.

Отже, у податкового органу не було визначених законом підстав зменшувати позивачу розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за травень 2012 року у розмірі 516757,00грн. та збільшувати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 534,00грн., тому спірні податкові повідомлення-рішення від 27.08.2012 №0000191504 та №0000201504 підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані грошові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

У порушенні вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, зокрема, не доведено про обґрунтованість зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за травень 2012 року у розмірі 516757,00грн. та збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 534,00грн., а надані позивачем письмові пояснення, є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінюючи дії Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби про прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 27.08.2012:№0000191504,яким позивачу було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за травень 2012 року у розмірі 516757,00грн.; №0000201504, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 534,00грн.,суд повинен керуватися вимогами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже, "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Отже, "у межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

Отже, "у спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку задоволення позовних вимог, оскільки відповідач, як суб'єкт владних повноважень, при прийнятті податкових повідомлень-рішень від 27.08.2012: №0000191504,яким позивачу було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за травень 2012 року у розмірі 516757,00грн.; №0000201504, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 534,00грн., діяв в не порядку статті 19 Конституції України, тобто, не на підставі діючого законодавства України.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції, а повністю повторює зміст акту документальної перевірки та заперечення відповідача проти позову.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі, а тому постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.12.2012 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.12.2012 у справі № 2а-12786/12/0170/25 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 25 березня 2013 р.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис А.С. Цикуренко

підпис Т.М. Дудкіна

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко