Рішення № 30202485, 21.03.2013, Селидівський міський суд Донецької області

Справа № 242/593/13-ц

Провадження №2/242/293/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2013 року м. Селидове

Селидівський міський суд Донецької області у складі головуючого судді Черкова В.Г., при секретарі Кідрон О.М., за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, представника третої особи ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Селидове цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ДП «Селидіввугілля» про відшкодування моральної шкоди,-

В с т а н о в и в :

Позивач звернувсь до суду з позовною заявою про відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що актом розслідування хронічного професійного захворювання від 05.05.2010 р. на шахті «Росія» ПО «Селидіввугілля» було проведено розслідування випадку хронічного професійного захворювання, яке виникло внаслідок тривалої роботи в умовах високої запиленості в повітрі робочої зони гірничих виработок. У зв'язку з професійним захворюванням він був оглянутий МСЕК 19.05.2010 р. і йому була встановлено 3 група інвалідності та 40 % втрати професійної працездатності до 19.05.2012 р. Висновком МСЕК від 01.06.2012 р. визнаний інвалідом третьої групи безстроково, встановлено 40 % втрати професійної працездатності. Враховуючи вищевикладене, просив стягнути з відповідача 40000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Позивач у судове засідання не з'явився, про день слухання справи повідомлявся належним чином. Надав заяву, в якій позовні вимоги підтримав та просив розглянути справу в його відсутності.

Представник позивача у судовому засіданні підтримала заявлені вимоги та просила суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, надав письмові заперечення, в яких зазначив, що відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань» від 23 вересня 1999року №1105-хіу) виплата моральної шкоди належала до страхових виплат і здійснювалась за наявністю факту заподіяння моральної шкоди потерпілому через Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Таким чином єдиною правовою підставою для компенсації особі, що перебуває у трудових відносинах моральної шкоди у разі отримання нею виробничої травми чи професійного захворювання за рахунок роботодавця на теперішній час є ст..237 -1 та 173 КЗпП України. Як зазначає сам позивач , між ним та підприємством існували трудові відносини тобто відносини між позивачем та відповідачем базувались на підставі трудового договору та мали договірній характер, а отже застосування до зазначених відносин норм, що регулюють позадоговірну відповідальність є неприйнятним оскільки відносини між позивачем та відповідачем базувалися на трудовому договорі, вони підлягають регулюванню нормами трудового права і застосування до зазначених в позові відносин норм цивільного права є помилковим. Відповідно до п.3 постанови Пленуму ВСУ №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», моральна шкода - це втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань. Таким чином, для встановлення факту заподіяння моральної шкоди необхідно встановлення факту наявності втрат немайнового характеру, встановлення факту наявності моральних чи фізичних страждань, встановлення причинного зв'язку між стражданнями та втратами. Вважає, що додані позивачем документи жодним чином не доказують наявність у нього моральних (душевних) страждань, а підтверджують саме наявність фізичного захворювання. Додані до позову виписки не є достатніми доказами та не відповідають вимогам ст.,58,60,64 ЦПК України. На підставі чого позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Представник третьої особи в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що згідно Акту від 05.05.2010 р. про розслідування хронічного професійного захворювання, ОСОБА_4 поставлений діагноз: хронічна вертеброгенна пояснично-крестова радікулопатія у стадії тривалого загострення. Захворювання професійне первинне.

Згідно виписки з акту огляду МСЕК серії ДОН-04 № 021988 від 19.05.2010 р., ОСОБА_4 первинно встановлено 3 група інвалідності та 40 % втрати професійної працездатності з 19.05.2010 р. по 19.05.2012 р.

Згідно виписки з акту огляду МСЕК серії 10 ААБ № 355605 від 01.06.2012 р., ОСОБА_4 встановлено 40 % втрати професійної працездатності з 01.06.2012 р. безстроково, встановлено третю групу інвалідності.

Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із пошкодженням здоров"я.

Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода,завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю,відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров"я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Пленум Верховного Суду України в постанові від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди" зазначив, що під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних та фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема, у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я.

Суд знаходить неспроможними доводи представника відповідача про те, що підстави для відшкодування моральної шкоди відсутні, оскільки даний факт не підтверджений медичним висновком, тому що встановленням стійкої втрати професійної працездатності, на думку суду, позивачу заподіяно ще більш тяжкі страждання .

Згідно з вимогами ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування працівникові моральної шкоди покладено на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до вимог ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

При встановлених судом обставинах, оцінюючи надані в силу ст. 60 ЦПК України докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що внаслідок придбаних професійних захворювань було порушено нормальні життєві зв'язки позивача, він був позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, оскільки він відчуває постійний фізичний біль. Це заподіює йому моральні страждання, тому що він змушений докладати додаткових зусиль для утримання себе і своєї родини, одержання повноцінного і своєчасного лікування. Втрата працездатності привела до порушення звичайного ритму життя, через відсутність можливості реалізації своїх потреб і здібностей у повному обсязі внаслідок професійних захворювань він зіткнувся з труднощами побутового плану. Він продовжує хворіти, потребує лікування. Зазначені обставини приводять суд до переконання, що моральна шкода позивачу дійсно заподіяна.

З урахуванням конституційної значимості здоров'я, як невідчужуваного і нерушимого блага, що належить людині від народження й охороняється державою, суд вважає що заявлена позивачем вимога обґрунтована і підлягає задоволенню.

Викладене є підставою для відшкодування позивачеві моральної шкоди відповідачем.

При визначені розміру відшкодування моральної шкоди, суд враховує глибину моральних страждань позивача з приводу пошкодження здоров'я, ступінь втрати ним професійної працездатності, а також стан здоров'я позивача, характер, тривалість, важкість змушених змін у його життєвих і виробничих зв'язках, те, що позивач постійно відчуває хворобливі відчуття, має потребу в медикаментозному, санаторно-курортному лікуванні.

З огляду на вищевикладене, виходячи з принципу розумності та справедливості та враховуючи те, що згідно первинного огляду МСЕК ОСОБА_4 встановлено 40 % втрати професійної працездатності, суд вважає за необхідно стягнути з відповідача на користь позивача 12000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди.

Суд вважає, що даний позов є позовом немайнового характеру, оскільки вид позову визначається вимогою, а не суб'єктивним правом особи, а тому вважає, що з відповідача підлягає стягненню судовий збір в доход держави у розмірі, що передбачений ЗУ «Про судовий збір», як за вимогу немайнового характеру пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 212-215 ЦПК України, суд, -

В и р і ш и в :

Позов ОСОБА_4 до ДП «Селидіввугілля» про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ДП «Селидіввугілля» на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування моральної шкоди 12000 (дванадцять тисяч) грн.

Стягнути з ДП «Селидіввугілля» судовий збір у розмірі 114 (сто чотирнадцять) грн. 70 коп. на користь держави на р/р 31215206700070, ЄДРПОУ 37791274, МФО 834016, код бюджетної класифікації 22030001, код за ЄДРПОУ суду 02895751, символ звітності банку 206 в ГУ ДКСУ в Донецькій області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя