Ухвала суду № 30201912, 12.03.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-2013/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Брагіна О.Є. Суддя-доповідач: Собків Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

12 березня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді: Собківа Я.М.,

суддів: Борисюк Л.П., Петрика І.Й.,

при секретарі: Присяжній Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Агріматко-Україна» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 травня 2011 року по справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Агріматко-Україна» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області про часткове скасування акту перевірки та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2011 року позивач - Приватне акціонерне товариство «Агріматко-Україна» звернувся до Київського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області, в якому просив скасувати акт перевірки від 03.09.2010 року № 546/23-2/30725226 в частині донарахування сум податку на додану вартість у розмірі 244 921,00 грн. та штрафних санкцій у сумі 122 461,00 грн. та податкове повідомлення-рішення відповідача № 0000892300/0 від 15.09.2010 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 19 травня 2011 року в задоволенні вимог даного позову відмовлено.

Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позов в повному обсязі.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Приватне акціонерне товариство «Агріматко-Україна» зареєстроване 14.02.2000 р. Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області як юридична особа, що підтверджується наявною в справі копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи.

З 12 грудня 2002 року позивач перебуває на обліку у Державній податковій інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області за реєстраційним номером № 174.

На підставі направлень від 30.07.2010 р. №476 та від 17.08.2010 р. №526, виданих ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області, службовими особами відповідача в період з 30.07.2010 року по 27.08.2010 року було проведено виїзну планову перевірку Закритого акціонерного товариства «Агріматко-Україна» (на даний час - Приватне акціонерне товариство «Агріматко-Україна») з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 р. по 31.03.2010 р.

За результатми проведеної перевірки посадовою особою відповідача було складено акт перевірки від 03.09.2010 р. №546/23-2/30725226, в якому зафіксовано, зокрема, порушення позивачем вимог п.п 7.2.6 п.7.2 статті 7, п.7.3 статті 7, п.п.7.2.3 п.7.2 статті 7, п.п.7.4 п.7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. №168/07-ВР (далі по тексту Закон України № 168/97-ВР). Суть вказаного порушення вбачається в тому, що позивачем до складу податкового кредиту неправомірно включено ПДВ згідно податкових накладних, виписаних контрагентами у інших (обревізованих) ніж звітні податкових періодах, на загальну суму 368 889,44 грн., в тому числі за січень 2008 р.- 7 1768,65 грн., за лютий 2008 р. - 3 930,17 грн., за березень 2008 р. - 19 369,4 грн., за квітень 2008 р. - 302,51 грн., за травень 2008 р.-105807,05 грн., за червень 2008 р.- 7 072,86 грн., за липень 2008 р.-133600,75 грн., за серпень 2008 р.- 24313,05 грн. та завищено значення залишку від'ємного значення ПДВ (рядок 26) в сумі 123 968,00 грн.

На підставі акту перевірки посадовою особою відповідача було винесено податкове повідомлення-рішення від 15.09.2010 р. №0000892300/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) за основним платежем - 244 921,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 122 461,00 грн.

Не погоджуючись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням відповідача позивач розпочав процедуру його адміністративного оскарження.

За результатом розгляду первинної скарги позивача від 20.09.2010 року за вих. № 615, ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області було прийнято рішення від 15.11.2010 р. №9999/10/25-015, яким скаргу позивача залишено без задоволення, а псірне податкове повідомлення-рішення - без змін.

За результатом розгляду повторних скарг позивача від 26.11.2010 р. № 757 та від 04.02.2011 р. за вих. № 99/1, Державною податковою адміністрацією в Київській області та Державною податковою адміністрацією України були прийняті рішення від 21.01.2011 р. №117/10/25-017/344-73 та від 08.04.2011 р. №6945/6/25-0115 відповідно, якими скарги позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення - рішення ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області від 15.09.2010 р. №0000892300/0 - без змін.

На думку позивача, висновок, зроблений в акті перевірки, на підставі якого було прийнятто оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є безпідставним та суперечить нормам чинного податкового законодавства.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначаються Законом України №168/97-ВР.

Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 даного Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення, отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією (абз. 2,3 п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Так, підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, а підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту, а також визначено умови, за яких платник податку отримає право на податковий кредит навіть при відмові продавця надати йому податкову накладну.

Тобто, на дату, визначену підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону, продавець зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, а якщо ця вимога Закону не дотримана, отримувач товарів (послуг) вправі вимагати її надання, а у випадку відмови - звернутися зі скаргою на такого постачальника до органу податкової служби (підпункт 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону).

Отже, своєчасне включення податкових накладних до складу податкового кредиту, а також забезпечення ним контролю за своєчасним їх отриманням, є обов'язком платника податку, і Законом передбачено ряд можливостей для безперешкодної реалізації такого обов'язку.

Як свідчать матеріали справи, позивачем не було надано належних доказів, які б підтверджували факт подачі представником позивача заяв зі скаргами на контрагентів-постачальників щодо відмови з їх боку надати податкову накладну та копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Враховуючи те, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону), та з урахуванням визначення, наданого пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. N 88 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за N 168/704 (далі - Положення N 88), податкова накладна відноситься до категорії первинних документів,

Порядок реєстрації податкової накладної як вхідного первинного документа визначається з урахуванням правил, встановлених Положенням N 88, облік податкових накладних та їх передача (пересилання) повинні ґрунтуватись на правилах, які встановлені для відповідних бухгалтерських документів.

Відповідно до пункту 2 Порядку оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.1997 pоку N 799 (далі - Порядок N 799), звіти, розрахункові документи і декларації (далі - звіти) приймаються до відправлення листами (посилками, бандеролями) з оголошеною цінністю (далі - поштові відправлення) з позначкою «Звіт» та з рекомендованим повідомленням про вручення, то податкові накладні, які відправляються продавцем поштою покупцю, повинні надсилатися поштовим листом з рекомендованим повідомленням про вручення.

Отже, у разі отримання податкових накладних, що виписані в різних податкових періодах та надійшли із запізненням в одному періоді (за наявності документального підтвердження такого запізнення), платник податку - покупець товарів (робіт, послуг) повинен на дату отримання зазначених документів відобразити їх у графі 2 реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого Порядком № 244, та за умови виконання норм пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР має право відобразити такі податкові накладні в податковій декларації з податку на додану вартість у поточному періоді.

Як вбачається з матеріалів справи, за даними податкової декларації з ПДВ за лютий 2008 року, що подавалася ЗАТ «Агріматко-Україна» (на даний час - ПрАТ «Агріматко-Україна») у звітному податковому періоді, обсяг придбаних підприємством товарів (робіт, послуг) на митній території України склав 2 135 899,00 грн. (у тому числі ПДВ - 472 180,00 грн.).

Згідно висновків акту перевірки від 03.09.2010 р. №546/23-2/30725226, до складу податкового кредиту ЗАТ «Агріматко-Україна» (на даний час - ПрАТ «Агріматко-Україна») були включені суми ПДВ згідно податкових накладних, виписаних контрагентами у інших (обревізованих) ніж звітні податкових періодах на загальну суму 368 889,44 грн., що призвело до завищення податкового кредиту. Вказані податкові накладні, що були висані у попередніх податкових періодах, були отримані позивачем у звітному податковому періоді без документального підтвердження стосовно причин їх затримки. При цьому, суми податку на додану вартість з придбаних товарів (робіт, послуг), що були включені позивачем до податкового кредиту, визначалися ним у відповідності до п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На запит податкового органу від 19.08.2010 року позивачем не було надано документальних доказів на підтвердження правомірності включення ним до податкового кредиту сум ПДВ по податкових накладних, період виписування та період включення яких до податкового кредиту не співпадають.

Таким чином, аналізуючи норми діючого законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач разом з декларацією за лютий 2008 року повинен також був подати відповідну заяву зі скаргою на постачальників.

За таких обставин, заявлені позивачем вимоги колегія суддів знаходить необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Апелянтом не було надано доказів на підтвердження заявлених ним вимог, а тому доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення суду першої інстанції ґрунтується на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень матеріального і процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Агріматко-Україна» - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 травня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків Л.П. Борисюк І.Й. Петрик

Повний текст ухвали виготовлено - 18.03.13 р.

.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Борисюк Л.П.

Петрик І.Й.