Постанова № 30201905, 19.03.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-15249/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б.

Суддя-доповідач: Мамчур Я.С.

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 березня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Мамчура Я.С.

суддів: Горяйнова А.М., Желтобрюх І.Л.

при секретарі Гімарі Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 грудня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Біна» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання нечин6ними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати нечинним (недійсним) податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби від 25 липня 2012 року №0000672220 та №0000662220, судові витрати покласти на відповідача.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 грудня 2012 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить дану постанову скасувати та прийняти нову про відмову в задоволенні адміністративного позову, посилаючись на те що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, постанову суду скасувати та прийняти нову про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду та приймає нову постанову з підстав, визначених ст.202 КАС України.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Біна» зареєстрована як юридична особа та є платником податку на додану вартість та податку на прибуток.

Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби на виконання постанови старшого слідчого з ОВС СУ ПМ ДПС у Київській області Гордійчука Т.В. від 20 лютого 2012 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Біна» в частині дотримання вимог податкового законодавства України при взаємовідносинах з ТОВ «Провідні Технології», за результатами якої складено акт від 10 липня 2012 року №1679/22-222-30525861.

В ходу проведеної перевірки встановлено, що позивачем порушено вимоги: п.5.1 ст.5, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.2.4 Положення «Про документальну забезпечення записів у бухгалтерському обліку», що призвело до заниження суми податку на прибуток за ІІІ та ІV квартали 2010 року на загальну суму 349 714,00; п.п.7.2.3 п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.4.5 п.7.4, П.П.7.5.1 П.7.5 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість за період серпень, вересень, листопад, грудень 2010 року на загальну суму 279 770,00 грн.

Відповідачем в ходу проведеної перевірки зроблені висновки про те, що господарській операції між ТОВ «Біна» та ТОВ «Провідні Технології» за період, що перевірявся не мали реального характеру. А тому, витрати понесені позивачем за правочинами з даним контрагентом не є його валовими витратами, а податків накладні ТОВ «Провідні Технології» не є підставою для виникнення у позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

На підставі даного акту відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення: від 25 липня 2012 року №0000672220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 279 770 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 69 943,00 грн. та від 25 липня 2012 року №0000662220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 349 714,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 87 428,00 грн.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного до 01 квітня 2011 року) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті (п.5.2.1 п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного до 01 квітня 2011 року).

Згідно з п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного до 01 квітня 2011 року) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного до 01 січня 2011 року) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного до 01 січня 2011 року) якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного до 01 січня 2011 року) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З налізу наведених норм вбачається, що умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту є придбання платником податків товарів (послуг) для використання їх в своїй господарській діяльності, визначальною ознакою якої є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Підставою для виникнення такого права є податкова накладна, виписана контрагентом платника податків, який зареєстрований як платник податку на додану вартість.

З матеріалів спарви вбачається, що позивачем за період, що перевірявся між ТОВ «Біна» та ТОВ «Провідні Технології» укладено договір купівлі - продажу товарно матеріальних цінностей від 02 серпня 2010 року №03/08.

Зі змісту постанови старшого слідчого з ОВС СУ ПМ ДПС у Київській області старшого лейтенанта податкової міліції Гордійчука Т.В. вбачається, що у листопаді 2009 року в м. Українка Київської області невстановлені особи, реалізуючи свій злочинний намір, направлений на створення суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи), не маючи наміру на здійснення статутної діяльності, пов'язаної з виробництвом товарів, виконанням робіт або наданням послуг, всупереч ст.ст. 1, 3, 6, 8 Закону України «Про підприємництво в Україні», з метою прикриття незаконної діяльності, створили ТОВ «Провідні Технології» шляхом надання документів до Обухівської районної державної адміністрації Київської області, де 19 листопада 2009 року проведено державну реєстрацію ТОВ «Провідні Технології».

Крім того в ході досудового слідства встановлено, що невстановленими слідством особами з метою прикриття незаконної діяльності використовувались печатки, установчі документи та реквізити ряду підприємств, задіяних у протиправній схемі конвертації грошових коштів у готівку та незаконного формування податкового кредиту з податку на додану вартість, шляхом використання низки підприємств з ознаками фіктивності, а саме: ТОВ «Провідні технології» (код за ЄДРПОУ 36349140).

З матеріалів кримінальної справи вбачається, що ТОВ «Біна» знаходиться в ланцюгу підприємств задіяних в протиправній схемі спрямованій на прикриття незаконної діяльності, яке протягом 2010-2011 років мало фінансово - господарські відносини з підприємствами з ознаками «фіктивності», а саме ТОВ «Провідні Технології».

Також, вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 22 червня 2011 року у справі №1-678/2011 встановлено, що ОСОБА_3, приблизно восени 2009 року, перебуваючи за адресою АДРЕСА_1, вирішив створити три суб'єкти підприємницької діяльності (юридичні, особи), з метою прикриття незаконної діяльності, а саме здійснення безготівкових операцій, з корисливих спонукань (серед яких було і ТОВ «Провідні технології»). Реалізуючи свої злочині наміри, ОСОБА_3 у листопаді 2009 року, шляхом підкупу, схилив невстановлену досудовим слідством особу до створення трьох суб'єктів підприємницької діяльності.

Судом в ході розгляду даної кримінальної справи встановлено, що ТОВ «Провідні технології» є фіктивниим, таким, що зареєстроване, без мети здійснення фінансово-господарської діяльності в інтересах невстановлених слідством осіб, з метою прикриття їх незаконної діяльності.

Даним вироком ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.27, ч.1 ст.205 КК України та призначено йому покарання у виді штрафу у розмірі трьохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян (а.с.152-154 том.1).

Наведені вище обставини свідчать про відсутність реального характеру господарських операцій, здійснених між ТОВ «Біна» та ТОВ «Провідні Технології» за період, що перевірявся.

Колегія суддів приходить до висновку, що витрати позивача понесенні під час придбання товарів відповідно до договору купівлі - продажу №03/08 від 02 серпня 2010 року не є його валовими витратами, в податкові накладні ТОВ «Провідні Технології» не є підставою для виникнення у нього права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Щодо доводів позовної заяви проте, що копія наказу про проведення перевірки позивачу була вручені тільки 26 червня 2012 року, тобто в день початку проведення перевірки, то колегія суддів вважає зазначити наступне.

Відповідно до положень ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку

органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси (ч.1 ст.6 КАС України).

З наведеного вбачається, що судовому захисту в порядку адміністративного судочинства підлягають порушені рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень права особи. Позивачем не вказано, які саме його права порушені врученням відповідачем наказу про проведення перевірки 26 червня 2012 року в день початку проведення перевірки, та які підлягають судовому захисту в порядку адміністративного судочинства.

Крім того, відповідно до положень п.86.9 ст.86 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень) у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Відповідно до ст.98 Кримінально - процесуального кодексу України (чинного на час прийняття оскаржуваний податкових повідомлень - рішень) може бути порушена за фактом вчинення злочину (наприклад за фактом фіктивного підприємництва). Судове рішення в рамках кримінальної справи може бути прийнято щодо фізичних осіб, винних у вчиненні злочину, злочинна діяльність яких стосувалась визначених в постанові про порушення кримінальної справи юридичних осіб.

Проаналізувавши наведене, колегія суддів приходить до висновку, що дія положень п.86.9 ст.86 Податкового кодексу України на позивача в даному випадку не поширюється.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового, внаслідок неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права висновку про необхідність задоволення адміністративного позову.

Оскаржувана постанова суду підлягає скасуванню, з прийняттям нової про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Керуючись статтями 196, 198, 202, 205, 207, 212 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 грудня 2012 року - скасувати.

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Біна» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання нечинним (недійсним) податкових повідомлень - рішень від 25 липня 2012 року №0000672220 та №0000662220 - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: Мамчур Я.С.

Судді Горяйнов А.М.

Желтобрюх І.Л.

Повний текст виготовлено 25.03.13р.

Головуючий суддя Мамчур Я.С

Судді: Горяйнов А.М.

Желтобрюх І.Л.