Ухвала суду № 30200922, 21.03.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/5571/12

Головуючий у 1-й інстанції: Загороднюк А.Г.

Суддя-доповідач: Курко О. П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Курка О. П.

суддів: Матохнюка Д.Б. Совгири Д. І.

при секретарі: Бернацькій І.А.

за участю представників сторін:

представників позивача: Волка Валерія Вікторовича, Костенко Оксани Антонівни,

представників відповідача: Опалко Ольги Валеріївни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 01 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом малого приватного підприємства - виробничо-комерційної фірми "Сінтез і Ко" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

В грудні 2012 року мале приватне підприємство - виробничо-комерційна фірма "Сінтез і Ко" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000153500, №0000163500 від 22.08.2012 року (з урахуванням заяви про зміну предмету позову).

Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 01 лютого 2013 року позов задовольнив.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Представники позивача в судовому засіданні заперечили проти доводів апеляційної скарги у зв'язку з чим просили залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Так, Вінницьким окружним адміністративним судом встановлено, що в період з 01.08.2012р. по 06.08.2012р. головним державним податковим ревізором-інспектором відділу перевірок сумнівних операцій управління боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом державної податкової служби у Вінницькій області проведено позапланову виїзну перевірку МПП ВКФ "Сінтез і Ко" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009р. по 31.03.2012р.

За результатами перевірки складено акт від 13.08.2012р. № 30/16-01/13330331.

22.08.2012р. на підставі акту перевірки Вінницькою ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення:

№ 0000153500, яким МПП ВКФ "Сінтез і Ко" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на 72368,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 2895,00 грн.;

№ 0000163500, яким МПП ВКФ "Сінтез і Ко" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем на 61565,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 7490,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що в рамках здійснення своєї господарської діяльності, підприємство придбало у контрагента та оплатило спецодяг та інших ТМЦ. Таким чином вказані господарські операції вплинули на майновий стан її сторін, тобто спричинили настання правових наслідків, що є підтвердженням їх здійснення. Позивачу був переданий куплений товар, що підтверджується відповідними первинними документами.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

П.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

П.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Між МПП ВКФ "Сінтез і Ко" з ПП "Торгтехсиз" було укладено угоди від 01.01.2011 року №3 та від 01.03.2012 року №76 про поставку спецодягу.

На підтвердження реальності господарських операцій суду першої інстанції надавались первинні документи, а саме:

видаткові накладні РН-0000028 від 02.12.2010 р., РН-0000100 від 20.12.2010 р., РН-0000009 від 10.01.2011 р., РН-0000151 від 10.02.2011 р., РН-0000297 від 24.03.2011 р., РН-0000250 від 05.03.2011 р., РН-0000338 від 01.04.2011 р., РН-0000499 від 04.05.2011 р., РН-0000572 від 24.04.2011 р., РН-0000621 від 01.06.2011 р., РН-0000643 від 06.06.2011 р., РН-0000713 від 16.06.2011 р., РН-0000758 від 29.06.2011 р., РН-0000784 від 04.07.2011 р., РН-0000946 від 04.08.2011 р., РН-0001023 від 01.09.2011 р., РН-0001116 від 05.10.2011 р., РН-0001127 від 11.10.2011 р., РН-0001326 від 07.12.2011 р., РН-0000110 від 05.03.2012 р., РН-0000122 від 14.03.2012 р.;

податкові накладні №28 від 02.12.2010р., №100 від 20.12.2010 р., №9 від 10.01.2011 р., №47 від 10.02.2011 р., №68 від 24.03.2011 р., №23 від 05.03.2011 р., №9 від 01.04.2011 р., №10 від 04.05.2011 р., №77 від 24.04.2011 р., №1 від 01.06.2011 р., №22 від 06.06.2011 р., №87 від 16.06.2011 р., №125 від 29.06.2011 р., №8 від 04.07.2011 р., №29 від 04.08.2011 р., №3 від 01.09.2011 р., №4 від 05.10.2011 р., №25 від 11.10.2011 р., №16 від 07.12.2011 р., №10 від 05.03.2012р., №22 від 14.03.2012 р.

Позивачем також надавались суду докази використання даного товару у господарській діяльності, а саме договори купівлі продажу, згідно яких здійснювалась подальша реалізація придбаних товарів; видаткові та податкові накладні; доручення.

Вказані первинні документи були досліджені судом першої інстанції, на підставі чого суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про реальність операцій позивача щодо придбання матеріальних цінностей, оскільки ці операції призвели до зміни майнового стану платника податків, метою їх придбання було їх подальше використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

В акті перевірки позивача орган державної податкової служби в обґрунтування завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту вказує, що ДПС у Вінницькій області складено висновок спеціаліста щодо фінансово-господарської діяльності ПП „Торгтехсиз" від 15.03.2012р. №7/16-10/37159565. З моменту реєстрації і по теперішній час директором, бухгалтером та засновником ПП "Торгтехсиз" значиться ОСОБА_5.

Працівниками УПМ ДПА у Вінницькій області 05.10.2011 р. складено акт щодо перевірки юридичної адреси ПП "Торгтехсиз". Перевіркою встановлено, що ПП "Торгтехсиз" та його посадові особи за юридичною адресою не знаходяться.

Із пояснень ОСОБА_5 від 05.09.2011р., наданих ст. о/у УПМ ДПА у Вінницькій області Колеснику С.В., він є тимчасово безробітнім. Півтора року назад він познайомився із чоловіком по імені ОСОБА_6, який в ході розпивання алкогольних напоїв запропонував зареєструвати на ім`я ОСОБА_5 за грошову винагороду в розмірі 100 доларів США ПП „Торгтехсиз", де останній мав бути фіктивним директором. У зв'язку із скрутним матеріальним становищем ОСОБА_5 погодився па вищевказану пропозицію після чого разом із раніше згаданим гр. ОСОБА_6 поїхав до нотаріуса, де підписав ряд незрозумілих йому документів. Якою фінансово-господарською діяльністю займалося ПП "Торгтехсиз" ОСОБА_5 не відомо. Будь-яких документів бухгалтерського та податкового обліку, договорів про спільну діяльність, податкові декларацій ОСОБА_5 не підписував. Крім того, ОСОБА_5 у вчиненому кається, розуміє, що його використовували як підставного директора, а ПП „Торгтехсиз" було створено для прикриття злочинної діяльності, спрямованої на ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах.

Відповідно до висновку почеркознавчого дослідження підписів від імені ОСОБА_5 №259 складеного 17.11.2011 р. підписи на видаткових накладних виконані не самим ОСОБА_5, а іншою особою з ретельним наслідуванням справжньому підпису ОСОБА_5

28.03.2012р. відносно посадової особи ПП "Торгтехсиз" - ОСОБА_5 порушено, кримінальну справу №12289002 за ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України - „Фіктивне підприємництво".

На момент проведення перевірки матеріали кримінальної справи знаходяться на розгляді у Замостянському районному суді м. Вінниці.

Таким чином, єдина посадова особа ПП „Торгтехсиз" ОСОБА_5 фактично не здійснював фінансово-господарської діяльності підприємством, ніяких фінансово-господарських документів особисто не підписував. Від його імені це здійснювали інші особи, які були встановлені слідством та офіційно не мали до нього відношення (не працевлаштовані, відсутні довіреності на представлення інтересів. управління та ведення господарської діяльності). ПП „Торгтехсиз" було заздалегідь утворено для ведення незаконної діяльності, формування податкового кредиту та валових витрат для інших підприємств.

Отже, на думку перевіряючого, МПП ВКФ „Сінтез і Ко", укладені угоди з ПП „Торгтехсиз" про постачання товарів від 01.01.2011р. № 3 та від 01.03.2012р. № 76 мають ознаки безтоварності, так як всі первинні бухгалтерські документи були виписані від імені ПП "Торгтехсиз" не посадовою особою - ОСОБА_5, а іншими особами, встановленими слідством; підприємство ПП "Торгтехсиз" було створено для прикриття незаконної діяльності - формування валових витрат та податкового кредиту іншим підприємствам, в зв'язку з чим було порушено кримінальну справу за ст. 205 КК України - „Фіктивне підприємництво".

Колегія суддів не приймає до уваги зазначені доводи органу державної податкової служби, виходячи з наступного.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

При цьому, матеріали справи не містять обвинувального вироку в кримінальній справі, яким встановлено здійснення посадовими особами ПП "Торгтехсиз" правочинів, спрямованих на заволодіння майном держави.

Колегія суддів відхиляє висновки податкового органу про те, що податкові та видаткові накладні не були підписані посадовою особою ПП "Торгтехсиз" - ОСОБА_5

Ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Таким чином, обов'язок оформлення податкової накладної під час здійснення господарської операції чинним законодавством України покладено на продавця, а тому покупець не може нести відповідальність у вигляді зменшення суми податкового у зв'язку з виявленими податкових органом порушеннями при оформленні податкових накладних за умови необізнаності про них.

Крім того, не може бути підставою для відмови у праві на податковий кредит та валові витрати порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку, якщо цей платник виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру своїх валових витрат та податкового кредиту.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000153500, №0000163500 від 22.08.2012 року.

Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 01 лютого 2013 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 26 березня 2013 року .

Головуючий Курко О. П.

Судді Матохнюк Д.Б.

Совгира Д. І.