Постанова № 30199330, 26.03.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-10463/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Маслія В.І.

Чаку Є.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалекс» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 жовтня 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалекс» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 жовтня 2012 року в задоволенні адміністративного позову ТОВ «Консалекс» до ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 23 березня 2012 року по 27 березня 2012 року ДПІ Печерського району у місті Києві проведено невиїзну позапланову документальну перевірку ТОВ «Консалекс» з питання формування податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01. серпня 2011 року по 30 вересня 2011 року по взаємовідносинах з ТОВ «Інфопрог».

В ході перевірки встановлено порушення вимог статті 185, п.п. 198.3 та 198.6 статті 198, п.п. 201.4 та 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за період з 01 серпня 2011 року по 30 вересня 2011 року на суму 2 399 608, 00 грн.

За результатами перевірки податковим органом було складено акт від 30 березня 2012 року № 90/23-9/37193155 на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 13 квітня 2012 року № 0001962209 яким, ТОВ «Консалекс» було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 2 999 510, 00 грн.

09 липня 2012 року було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005802209 яким, було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 3 599 420, 00 грн. Листом ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 23 липня 2012 року № 4914/10/22-910 було відкликано вищевказане повідомлення-рішення та направлено нове повідомлення-рішення без номеру та дати на загальну суму 599 902, 00. Листом ДПІ Печерського району м. Києва ДПС від 07 серпня 2012 року № 5495/10/22-910 було повідомлено позивача, про допущення технічної помилки у вищевказаному повідомленні-рішенні, тому читати його слід, як «від 23 липня 2012 року № 0006902209».

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішенням відповідача, позивач оскаржив їх в судовому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що в період з 01 серпня 2011 року по 30 вересня 2011 року між ТОВ «Консалекс» та ТОВ «Інфопрог» існували фінансово-господарські відносини за договором поставки № 010711 від 01 липня 2011 року, відповідно до якого ТОВ «Інфопрог» поставило позивачу бітум дорожній, дизельне паливо, та нафту сиру. За вказаним договором ТОВ «Інфопрог» були виписані податкові накладні, сума податку на додану вартість по яких була віднесена ТОВ «Консалекс» до складу податкового кредиту.

Відповідно до пп. 14.1.181 статті 14 ПК України - податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.3 статті 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.4 статті 201 ПК України - податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 201.10 статті 201 ПК України - податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до статей 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі реквізити: назву документу (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Для підтвердження реальності господарських операцій, що мали місце з його контрагентом, позивачем було надано суду під час розгляду справи відповідні первинні документи, зокрема копію договору, копії видаткових накладних, копії податкових накладних, сертифікат відповідності виданий контрагентом позивача, банківські виписки та акт звірки розрахунків.

Надані позивачем копії первинних документів підписані відповідальними посадовими особами та скріплені печатками юридичних осіб, крім того, містять інші відомості та реквізити, наявність яких визнана обов'язковою для первинного документу в розумінні ч. 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Крім того, колегія суддів зазначає, що чинне законодавство не ставить у залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Так само як і на платника податків не покладається обов'язок перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» - якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану

Враховуючи зазначене, та оскільки судом не було встановлено ознак фіктивності укладеного між позивачем та його контрагентом правочину, необґрунтованими є висновки викладені відповідачем в акті перевірки про порушення позивачем податкового законодавства

А як наслідок, колегія суддів приходить до висновку про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідача, що ґрунтуються на таких протиправних висновках акту перевірки.

Таким чином, необґрунтованим є висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні даного адміністративного позову.

Отже при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального права, що призвело до невірного по суті вирішення справи.

Згідно до статті 202 КАС України - підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалекс» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 жовтня 2012 року - скасувати та ухвалити нову.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалекс» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати повністю податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби від 13 квітня 2012 року № 0001962209, від 09 липня 2012 року № 0005802209 та від 23 липня 2012 року № 0006902209.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Маслій В.І.

Чаку Є.В.