Рішення № 30199205, 19.03.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/400/13 19.03.13За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл

Україна"

До Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Т.М.М."

про стягнення 4 817 110,75 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники сторін:

Від позивача Гоголь Б.М. (дов. б/н від 25.12.2012 року)

Від відповідача Джиоєва Д.В. (діє за дов. б/н від 22.11.2012 року)

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 19.03.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" (далі за текстом - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Т.М.М." (далі по тексту - відповідач) про стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення та лізингових платежів в розмірі 4 817 110,75 грн., а також позивач просить покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.01.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/400/13, розгляд справи призначено на 12.02.2013 року.

12.02.2013 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва представником відповідача подано заяву про припинення провадження у справі, яким просив припинити провадження, в зв'язку з вирішенням даного спору господарським судом у справі № 34/567.

В судовому засіданні 12.02.2013 року судом відмовлено в задоволенні клопотання про припинення провадження по справі, оскільки предмети та підстави позову у справі № 34/567 та у даній справі є різними, а отже підстав, передбачених ст. 80 ГПК України для припинення провадження у справі суд не вбачає.

Ухвалою 12.02.2013 року розгляд справи відкладено на 26.02.2013 року, у зв'язку з неявкою позивача в судове засідання, задоволенням усного клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2013 року в порядку ст. 69 ГПК України продовжено строк вирішення справи, в порядку ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 19.03.2013 року, в зв'язку з необхідністю надання додаткових матеріалів по справі.

В судове засідання 19.03.2013 року представники сторін з'явились. Представником позивача надано письмові та усні пояснення по справі, представником відповідача надано письмові та усні пояснення по справі.

Позовні вимоги мотивовані несвоєчасним поверненням відповідачем об'єкту лізингу, внаслідок чого у позивача виникло право на стягнення з відповідача неустойки відповідно до ст. 785 ЦК України та лізингових платежів за договором по дату повернення об'єкта лізингу лізингодавцю.

Відповідач проти позову заперечує, з підстав пропуску позивачем строку позовної давності, вирішення спору між тими ж сторонами про той же предмет і з тих же підстав Господарським судом м. Києва по справі № 34/567, припинення договору між сторонами і відповідно припинення всіх зобов'язань за договором.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

29 серпня 2008 року між позивачем, як лізингодавцем, та відповідачем, як лізингоодержувачем, укладено договір фінансового лізингу № UA20L-08-01 (далі за текстом - договір), відповідно до п. 1.1. якого предмет договору - лізингодавець зобов'язується придбати у продавця у власність лізингу, зазначений в додатку № 1 до даного договору, і надати його лізингоодержувачу в тимчасове володіння і користування для підприємницьких цілей, за плату, на строк і на інших умовах, зазначених в цьому договорі і загальних умовах, з переходом права власності на предмет лізингу до лізингоодержувача за умови дотримання відповідних вимог, встановлених загальними умовами.

Відповідно до п. 18.2. загальних умов договорів фінансового лізингу, які є невід'ємною частиною договору, предмет лізингу, про повернення якого лізингодавець висунув вимогу згідно п. 17.3 загальних умов, підлягає поверненню лізингодавцеві лізингоодержувачем в строк 5 робочих днів з дня отримання відповідної вимоги.

Відповідно д п. 17.3 загальних умов у випадку відмови лізингодавця від виконання договору згідно п. 17.2 загальних умов (зокрема, лізингоодержувач не здійснив у строк, встановлений у відповідному договорі, сплату двох лізингових платежів підряд), лізингодавець повідомить про це лізингооодержувача в письмовій формі. При цьому: предмет лізингу, підлягає поверненню лізингодавцеві відповідно до правил, визначених в пункті 18 загальних умов (п. 17.3.1 загальних умов).

Відповідно до п. 17.3.2. загальних умов, лізингоодержувач здійснює сплату лізингодавцеві сум лізингових платежів за відповідним договором у повному обсязі по дату повернення відповідного предмета лізингу лізингодавцеві. Обов'язок лізингоодержувача по сплаті іншої частини лізингових платежів за таким договором припиняється починаючи з відповідної дати повернення.

Згідно п. 1.2.11. загальних умов, дата повернення - дата фактичного повернення предмета лізингу лізингоодержувачем лізингодавцю в порядку передбаченому п. 18 загальних умов.

Лізингові платежі - платежі, що виплачуються лізингоодержувачем лізингодавцю за володіння й користування конкретним предметом лізингу, включаючи окрім іншого, авансовий платіж і комісійну винагороду; розмір, строки й порядок сплати лізингових платежів за кожним договором визначаються цими загальними умовами і відповідним договором; до лізингових платежів включається відшкодування вартості предмета лізингу та проценти. Викупна ціна не включається в лізингові платежі й виплачується окремо відповідно до загальних умов і відповідного договору (п. 1.2.31 загальних умов).

07 листопада 2008 року між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору фінансового лізингу № UA20L-08-01 (далі за текстом - додаткова угода № 1), відповідно до якої сторони погодили встановлення уточнюючого загального графіку платежів до договору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.03.2011 року по справі № 34/567 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Т.М.М.» про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу № UA20L-08-01 від 29.08.2008 року у сумі 1 752 357 грн. (що становить 166 818, 07 Євро), з яких 131 429, 27 євро (що становить 1 380 611, 90 грн.) заборгованість по лізинговим платежам, 30 476, 55 євро (що становить 320 143, 96 грн.) пені та 4 912, 25 євро (що становить 51 601, 22 грн.) 3 % річних, а також зобов'язання відповідача передати позивачу предмет лізингу - 3 тягачі, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Т. М. М,» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" заборгованість за договором фінансового лізингу № UA20L-08-01 від 29.08.2008 року у сумі 1 509 996, 44 грн. (що становить 143 746, 21 євро по курсу 1050, 46 грн. за 100 євро), з яких 131 429, 27 євро (що становить 1 380 611, 91 грн. по курсу 1050, 46 грн. за 100 євро) заборгованість по лізинговим платежам, 7 453, 92 євро (що становить 78 300, 45 грн. по курсу 1050, 46 грн. за 100 євро) пені, 4 863, 02 євро (що становить 51 084, 08 грн. по курсу 1050, 46 грн. за 100 євро) 3 % річних за несвоєчасну оплату лізингових платежів та зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Т.М.Мю» повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" предмет лізингу за договором фінансового лізингу № UA20L-08-01 від 29.08.2008 року три тягачі моделі TGA 33/430 6*6 BB-WW, що мають серійні номери: WMANW2ZZ28POO3616 WMANW2ZZ28POO3570 WMANW2ZZ28POO3574.

Зазначене Рішення Господарського суду міста Києва залишено без змін Постановою Апеляційного господарського суду міста Києва від 14.06.2011 року та Постановою Вищого господарського суду України від 16.08.2011 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва по справі № 34/567 від 23.03.2011 року встановлено наступне.

30.09.2009 року позивачем, в порядку п. 17.2 та 17.3. загальних умов, було надіслано відповідачу повідомлення про відмову від договору (Вих. № 266/09 від 30.09.2009 року). Даним повідомленням позивач вимагав повернути предмет лізингу - 3 тягачі 16.10.2009 року.

Відповідач станом на 30.09.2009 року прострочив сплату лізингових платежів за перший, другий та третій квартали 2009 року, відповідно позивач правомірно відмовився від договору та вимагав повернення предмету лізингу.

Предмет лізингу за договором повернутий відповідачем позивачу 31.01.2012 року, що підтверджується Актом державного виконавця органу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції від 31.01.2012 року, копія якого наявна в матеріалах справи.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

За своєю правовою природою Договір фінансового лізингу № UA20L-08-01 від 29.08.2008 року є договором фінансового лізингу, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Закону України «Про фінансовий лізинг».

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно ст. 2 зазначеного закону, відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положенням ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлі - продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються Законом України «Про фінансовий лізинг».

Відповідно до ст. 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Відповідно до ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Згідно ч. 3 ст. 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. Відповідно до ч. 2 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду, за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

З моменту відмови позивача від договору, договір припинив для сторін свою дію, і відповідно припинилися зобов'язання відповідача по оплаті лізингових платежів, а натомість виник обов'язок, породжений припиненням договору, щодо повернення об'єкту лізингу лізингодавцю.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалась або могла довідатися про таку відмову.

Відповідно до тверджень відповідача, відмову позивача від договору від 30.09.2009 року він отримав 06.10.2009 року, що приймається судом, оскільки позивачем відмова від договору була направлена за допомогою поштового зв'язку.

Посилання позивача на п. 17.3.2 договору при обґрунтовані позовних вимог щодо стягнення лізингових платежів з відповідача за період з 01.11.2010 року по 31.01.2012 року не приймається судом, оскільки зазначений пункт договору суперечить ст.ст. 651, 653 ЦК України, і відповідно не може бути застосований судом.

Враховуючи зазначене позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача лізингових платежів за період з 01.11.2010 року по 31.01.2012 року, не підлягають задоволенню, як необґрунтовані.

На підставі викладених норм чинного законодавства, враховуючи, що позивач правомірно відмовився від договору і вимагав повернення предмета лізингу у відповідача, що предмет лізингу був повернутий позивачу відповідачем тільки 31.01.2012 року, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача неустойки відповідно до ст. 785 ЦК України ґрунтуються на законі, отже є обґрунтованими і доведеними, і відповідно підлягають задоволенню, оскільки відповідачем не своєчасно виконано зобов'язання по поверненню предмету лізингу.

За період з 06.10.2009 року по 01.11.2010 року на користь позивача з відповідача стягнуто заборгованість за договором за рішенням Господарського суду по справі № 34

567 від 23.03.2011 року.

За період з 01.11.2010 року по 31.01.2012 року будь-які платежі з відповідача не стягувались, і відповідач їх добровільно не сплачував, при цьому відповідач своє зобов'язання по поверненню предмету лізингу також не виконував (доказів іншого матеріали справи не містять).

Враховуючи викладене стягненню з відповідача підлягає неустойка відповідно до ст. 785 ЦК України саме за період з 01.11.2010 року по 31.01.2012 року.

Згідно Уточненого графіку, погодженого сторонами додатковою угодою № 1 до договору відповідач мав сплачувати по 21 887, 15 євро за кожні три місяці користування предметом лізингу.

Отже подвійна плата за користування предметом лізингу за один місяць складає 14 591, 43 євро (21 887, 15* /3*2). Відповідно, за період з 01.11.2010 року по 31.01.2012 року сума неустойки (подвійної плати за користування предметом лізингу) становить 218 871, 45 євро (14 591, 43*15).

Відповідно до ч. 2 ст. 533 ЦК України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом.

Стаття 1 Закону України «Про Національний банк України» встановлює, що офіційний валютний курс - курс валюти, офіційно встановлений Національним банком України як уповноваженим органом держави.

Станом на день винесення рішення по справі (19.03.2013 року), офіційний курс євро до гривні становить 1033, 4150 за 100 євро.

Відповідно стягненню з відповідача на користь позивача підлягає неустойка відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України в розмірі 2 261 850, 40 грн. (10, 33415 *218 871, 45).

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч.ч. 2, 3, 4 ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності; позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю з відповідача 03.01.2013 року, із матеріалів справи вбачається, що повернення предмету лізингу позивачу було здійснено 31.01.2012 року, таким чином позивач звернувся до суду в межах строку позовної давності, і відповідно доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності судом не приймаються, і у суду нема підстав для відмови в позові з підстав застосування строків позовної давності.

Частина 1 ст. 33 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи все викладене позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволених вимог.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Т. М. М.» (03146, м. Київ, вул. Чаадаєва, буд. 2-Б; код ЄДРПОУ 14073675; з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файнешл Україна» (03022, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 34; код ЄДРПОУ 35431993) 2 261 850 (два мільйони двісті шістдесят одну тисячу вісімсот п'ятдесят) грн. 40 коп. (що за офіційним курсом НБУ на день вирішення спору складає 218 871, 45 євро) неустойки відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України та 30 229 (тридцять тисяч двісті двадцять дев'ять) грн. 31 коп. судового збору.

3. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26.03.2013р.

Суддя Г.П. Бондаренко