Рішення № 30199148, 12.03.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-18/19114-2012 12.03.13За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Соверен»;

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Лафорт»;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні

відповідача громадянин Коломацький Костянтин Сергійович;

про відшкодування шкоди у розмірі 14 199,00 грн.

Суддя Мандриченко О.В.

Представники

Від позивача: Павленко М. Л., представник, довіреність № б/н від 28.12.2012 р.;

Від відповідача: Шевченко Ю. В., представник, довіреність № 92/2012 від 02.11.2012 р.;

Від третьої особи: не з'явилися.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.12.2012 р. порушено провадження у справі №5011-18/19114-2012, слухання справи призначено на 29.01.2013 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2013 року залучено до участі у справі третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, відкладено розгляд справи до 21.02.2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2013 року продовжено термін вирішення спору, відкладено розгляд справи до 12.03.2013 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача суму страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 14 199,00 грн., а також 1 609,50 грн. витрат по сплаті судового збору з мотивів, вказаних у позовній заяві.

У судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Лафорт», у своєму відзиві на позовну заяву просить відмовити в задоволенні позовних вимог у зв'язку з тим, що на момент ДТП транспортний засіб, яким керував Влізко Г. М. (д. н. АА 0429 НТ), не був застрахований за договором страхування у відповідача, на полісі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, на який посилається позивач (серії АА №7460039) міститься лише печатка відповідача, але відсутній підпис представника товариства, отже, вказаний договір є нікчемним; ціна позову, заявлена позивачем, не є обґрунтованою; вартість збитку, заподіяного потерпілому у розмірі 14 891,12 грн. визначена ПП Багаченко В. М.; вказана особа не є ні експертом, ні аварійним комісаром, тому не вправі визначати шкоду, заподіяну внаслідок ДТП; розмір шкоди визначений без врахування зносу транспортного засобу; відповідачем помилково затверджено страховий акт №26-12-01557-01-1 та прийняте рішення про виплату на користь позивача страхового відшкодування в розмірі 6 887,99 грн.

У своєму поясненні позивач зазначив наступне: інформація, що поліс є чинним, була внесена відповідачем до Єдиної централізованої бази даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів; відповідно до Положення про єдину централізовану базу даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, інформацію про укладені поліси вносить сам страховик, яким цей поліс укладено; якщо б бланк полісу був втрачений, то страховик вніс би інформацію про це до вищезазначеної бази у відповідності до п. 3.4.2. цього Положення; відповідач визнав подію страховим випадком та прийняв рішення про виплату позивачу страхового відшкодування, про що повідомив позивача у листі від 10.10.2012 року, з чого вбачається, що відповідач визнав чинність полісу; якби поліс чи печатку товариства було втрачено, то відповідачем було б вчинено заходи для повідомлення МТСБУ та інші компетентні органи, притягнуто до відповідальності винних осіб; Богаченко В. М. має кваліфікацію судового експерта відповідно до свідоцтва судового експерта №931 від 28.11.2008 року; позивачем було надано копію сертифіката суб'єкта оціночної діяльності від 24.06.2010 року, виданого Богаченку В. М.; з розрахунків експерта також вбачається, що ним було розраховано коефіцієнт фізичного зносу, яки дорівнює « 0».

Третя особа - громадянин Коломацький Костянтин Сергійович надав господарському суду пояснення, в якому зазначив, що полісом №АВ/6286449 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів було застраховано автомобіль марки «Daewoo Lanos», державний номер АА 0429 НТ; вказаний поліс вступив в законну силу з 24.02.2012 року і дійсний до 23.02.2013 року; поліс був придбаний у ПрАТ «СК «Лафорт» за суму 660,96 грн., про що свідчить лист-підтвердження страхової компанії від 23.03.2012 року вих. №154; 05.09.2012 року автомобіль марки «Daewoo Lanos», державний номер АА 0429 НТ був проданий при посередництві Приватного підприємства «Тіса» згідно з договором комісії №25/12 і актом прийому-передачі транспортного засобу №25/15 від 05.09.2012 року; оскільки страховий поліс на момент купівлі-продажу автомобіля мав законну силу, то він був переданий новому власнику автомобіля.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

12.04.2012 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Соверен» (страховик) та Варфоломєєвим Ігорем Георгійовичем (страхувальник) було укладено договір №1-187-005/12 страхування транспортного засобу, яким було застраховано транспортний засіб марки «Toyota», державний реєстраційний номер АА 3200 КА.

07.06.2012 року в м. Києві на вул. Заболотного відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу марки «Toyota», державний реєстраційний номер АА 3200 КА, під керуванням Варфоломєєва І. Г. та транспортного засобу марки «Daewoo Lanos», державний реєстраційний номер АА 0429 НТ, під керуванням Влізько Г. М.

В результаті вищезазначеної ДТП автомобілю марки «Toyota», державний реєстраційний номер АА 3200 КА, були завдані механічні пошкодження, що підтверджується, зокрема, довідкою №9017856 УДАІ ГУ МВС України у м. Києві.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 22.06.2012 р. у справі №2601/12751/12 винним у вищезазначеній ДТП визнано Влізька Григорія Миколайовича; останнього притягнуто до адміністративної відповідальності відповідно до статті 124 КУпАП.

07.06.2012 року до позивача звернувся страхувальник із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.

Відповідно до висновку №32 автотоварознавчого дослідження від 20.06.2012 року, складеного суб'єктом оціночної діяльності - Приватним підприємцем Богаченко В. М., вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу марки «Toyota», державний реєстраційний номер АА 3200 КА, становить 14 891,12 грн.

Відповідно до рахунку-фактури №ФОП-000451 від 20.06.2012 року, фактична вартість ремонту цього автомобіля становила 14 699,00 грн.

Позивачем на підставі заяви про виплату страхового відшкодування, страхового акту №06/12-35 Т від 21.06.2012 року, враховуючи вартість виконаних робіт та розмір матеріального збитку, було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 14 199,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №279 від 22.06.2012 року.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджені в засіданні суду докази, господарський суд вважає позовні вимоги позивача такими, що підлягають частковому задоволенню. При цьому господарський суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частиною 1 статті 1191 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Вищезазначені норми чинного законодавства України свідчать про те, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування, переходить право вимоги в межах фактичних затрат до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до пункту 22.1. статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Пунктом 36.4. статті 36 Закону передбачене право страховика в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ним підприємствами, установами та організаціями, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Отже, відповідно до положень Закону особою відповідальною за завдані у даному випадку збитки у межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності повинно бути Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Лафорт».

Позивач у своїй позовній заяві зазначає, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу марки «Daewoo Lanos», державний реєстраційний номер АА 0429 НТ, на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована у ПрАТ «Страхова компанія «Лафорт» за полісом №АВ/6286449, яким встановлено ліміт відповідальності страховика за шкоду, завдану майну, у розмірі 50 000,00 грн., франщиза - 0.

На підставі вищевикладеного позивач і просить стягнути з відповідача в порядку регресу суму в розмірі 14 199,00 грн.

Однак, у своєму відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що на момент ДТП, внаслідок якої відбулось пошкодження автомобіля клієнта позивача, транспортний засіб, яким керував Влізько Г. М., не був застрахований за договором страхування у відповідача; на полісі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, на який посилається позивач міститься лише печатка підприємства відповідача, але відсутній підпис представника товариства, а, отже, вказаний договір є нікчемним.

Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України 29.08.2011 року видане розпорядження за №558 «Про затвердження Зразка типового поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яким затверджений Зразок та технічний опис поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Як визначено у п. 1.1. технічного опису поліса обов'язкового страхування, в правому нижньому куті поліса ставиться підпис, печатка страховика та код, за допомогою якого можна ідентифікувати його агента. Після заповнення страхових документів оригінал поліса видається страхувальнику, копія залишається у страховика для звіту.

У проведеному Верховним Судом України аналізі судової практики розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування, зазначено, що форма договору страхування є письмовою, причому недотримання цієї вимоги, встановленої статтею 981 Цивільного кодексу України, робить такий договір нікчемним.

Згідно з частиною 2 статті 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Статтею 981 Цивільного кодексу України передбачено, що договір страхування укладається в письмовій формі. Договір страхування може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката). У разі недодержання письмової форми договору страхування такий договір є нікчемним.

Однак, у листі Верховного суду України від 24.11.2008 року «Практика розгляду судами цивільних справи про визнання правочинів недійсними» зазначено, що судам потрібно мати на увазі, що за винятком випадків, прямо передбачених у законодавчих актах, недодержання сторонами простої письмової форми правочину не призводить до його недійсності. За загальним правилом, у разі виникнення спору таке порушення позбавляє сторони права посилатися для підтвердження вчинення правочину і дійсності його умов на показання свідків, але не перешкоджає сторонам надавати письмові й інші докази, передбачені законодавством.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд приймає до уваги доводи позивача.

Відповідно до п. 2.1. та 3.4.4. Положення про єдину централізовану базу даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затвердженого розпорядженням Держфінпослуг №566 від 09.07.2010 року, інформацію про укладені поліси вносить сам страховик, яким цей поліс укладено. Згідно з п. 3.4.2. цього Положення на страховикові лежить обов'язок щодо внесення інформації про втрату полісу.

Третя особа у справі повідомила суд, що дійсно Коломацьким К. С. було придбано поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АВ№6286449 у відповідача.

Крім того, у відповідь на запит Господарського суду міста Києва МТСБУ надіслало лист вих. №7/2-5/5767 від 05.03.2013 року, у якому зазначено, що Дирекція Моторного (транспортного) страхового бюро України 04.03.2013 року здійснила запит до єдиної централізованої бази даних МТСБУ, яка формується на підставі відомостей, отриманих від страховиків - членів МТСБУ. Відповідно до наданої МТСБУ інформації, поліс АВ№6286449 було укладено між ПрАТ «СК «Лафорт» та Коломацьким К. С., строк дії полісу з 24.02.2012 року по 23.02.2013 року; ліміт відповідальності за шкоду, завдану майну - 50 000,00 грн., франшиза - 1 000,00 грн.

Отже, у господарського суду є всі підстави вважати, що поліс АВ№6286449 був чинним на момент скоєння ДТП 12.04.2012 року.

Враховуючи ту обставину, що винним у ДТП, яка сталася 12.04.2012 р. у м. Києві, визнано водія автомобіля марки «Daewoo Lanos», державний реєстраційний номер АА 0429 НТ, Влізька Г. М., цивільно-правова відповідальність якого застрахована відповідачем, позивач правомірно звернувся до відповідача за відшкодуванням збитків.

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача в порядку регресу суму в розмірі 14 199,00 грн.

Частиною 12.1. статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.

Зважаючи на вищевикладене, стягненню з відповідача підлягають збитки в розмірі 14 199,00 грн. за мінусом безумовної франшизи у розмірі 1 000,00 грн., тобто 13 199,00 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Лафорт» (інд. 04050, м. Київ, вул. Довнар-Запольського, 9/10, код ЄДРПОУ 25005889) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Соверен» (інд. 01054, м. Київ, вул. ОлесяГончара, 24, оф. 5А, код ЄДРПОУ 25264645) 13 199 (тринадцять тисяч сто дев'яносто дев'ять) грн. 00 коп. завданої шкоди, 1 496 (одна тисяча чотириста дев'яносто шість) грн. 15 коп. витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.В. МандриченкоДата складання рішення 19.03.2013 р.