Постанова № 30198036, 20.03.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2013 р.Справа № 2-а-8607/10/1470

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Желєзний І. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Кравець О.О.судді -Домусчі С.Д.судді -Шеметенко Л.П.розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу КП "Житлово-експлуатаційне об'єднання" на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.02.2011 року по справі за адміністративним позовом КП "Житлово-експлуатаційне об'єднання" до Южноукраїнської ОДПІ про скасування податкового повідомлення-рішення ,-

ВСТАНОВИВ:

КП "Житлово-експлуатаційне об'єднання" звернулося до суду з позовом до Южноукраїнської ОДПІ та просило скасувати податкове повідомлення-рішення Южноукраїнської об'єднаної Державної податкової інспекції від 07.12.2010 №0001551502/3 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 18368,20грн. за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податного зобов'язання

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.02.2011 року у задоволенні позову було відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду позивач подав апеляційну скаргу, в якій вважає вказану постанову прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, та просить її скасувати та прийняти нову , якою позов задовольнити. .

Особи , що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст.34 -39 КАС України, але до судового засідання не з'явилися.

Відповідно до п.1,2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю та /або неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Апеляційний суд, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скаргу, вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування зобов'язані діяти тільки на підставі ,в межах повноважень та у спосіб ,що передбачені Конституцією й законами України

Судом 1-ої інстанції встановлено,що Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційне об'єднання»перебуває на податкову обліку в Южноукраїнській об'єднаній податковій інспекції.

09.06.2010 р Южноукраїнською ОДПІ була проведена документальна невиїзна перевірка позивача з питання своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету. За наслідками проведення перевірки контролюючим органом складено акт № 30/1502-125/1/31537375 від 11.06.2010, в якому зазначено про порушення позивачем п.п.5.3.1 п.5.3 ЗУ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», зокрема встановлено несвоєчасну сплату до бюджету податку на додану вартість за декларацією позивача за листопад 2009 року: при граничному терміні сплати узгодженого зобов'язання до 30.12.2009 року, фактичну сплату виконано 19.01.2010 та 20.01.2010 відповідно до платіжних доручень від 19.01.2010 №110, №111, №112 та від 20.01.2010 №113, №114.

За результатами перевірки контролюючим органом прийнято податкове-повідомлення рішення від 07.12.2010 №0001551502/3 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податного зобов'язання в розмірі 18368,20грн.

Але,за платіжними дорученнями №2540 від 30.12.2009 (100100,00грн.), №2541 від 30.12.2009 (83582,00грн.) позивачем здійснено платежі по сплаті податку на додану вартість згідно податкової декларації за листопад 2009 року (в платіжному дорученні зазначено призначення платежу) при наявності податкового боргу за вересень 2009 року. На підставі чого контролюючим органом віднесено здійсненні платежі в рахунок податкового боргу, що виник раніше.

Згідно п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України, від 21.12.2000 року № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Пунктом 7.7 ст.7 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-III встановлена рівність бюджетних інтересів. З цією метою визначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Платник податку на додану вартість підприємств відповідно до Закону України від 21.12.2000 року № 2181-III несе відповідальність у вигляді застосування штрафу за підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 цього Закону у разі порушення установлених цим Законом граничних термінів сплати суми податкового зобов'язання, зазначеної у поданій податковій декларації, а саме :

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу ;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу ;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Але, згідно Постанови Верховного Суду від 27.10.2009 року №21-1326во09 "Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення" висновок суду про те, що пункт 7.7 статті 7 Закону N 2181-III не дає податковому органу право самостійно змінювати призначення платежу, визначеного платником податків при їх сплаті, зокрема з метою погашення податкового боргу, є обґрунтованим.

Вказана правова позиція також підтверджена Постановою Верховного Суду, від 17.10.2011 р . № 21-184а11.

Згідно ч.1,2 ст.244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Апеляційний суд доходить до висновку ,що вирішуючи справу, суд першої інстанції прийшов до неправильного висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача у повному обсязі , та вважає що вони підлягають задоволенню, у зв'язку пункт 7.7 статті 7 Закону N 2181-III не дає податковому органу право самостійно змінювати призначення платежу, визначеного платником податків при їх сплаті, зокрема з метою погашення податкового боргу.

Відповідно до п. п. 3, 4. ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Згідно п. 2 ч. 205 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Таким чином, суд апеляційної інстанції доходить до висновку, про необхідність скасувати постанову суду 1-ої інстанції , та прийняти по справі нову постанову про задоволення позову.

Керуючись ч.1 ст. 195, 197, ч. 3 ст. 198, п. 3, 4 ч. 1 ст. 202, ч.2 ст. 205, ч.1 ст.207, ст. 210, ст.211, ст. 212 , ч. 5 ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу КП "Житлово-експлуатаційне об'єднання" - задовольнити .

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.02.2011 року - скасувати.

Прийняти по справі нову постанову :

Адміністративний позов КП "Житлово-експлуатаційне об'єднання" -задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Южноукраїнської об'єднаної Державної податкової інспекції №0001551502/3від 07.12.2010 року.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі , та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя :

Судді: