Постанова № 30195709, 25.03.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2013 р. Справа № 5023/4625/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Шевель О. В., суддя Афанасьєв В.В., суддя Гребенюк Н.В.

при секретарі Сіренко К.О.,

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - Кунець С.В. - дов. № 02/12 від 05.06.2012р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача, ПАТ Страхова компанія "ВЕЛТА", м. Харків (вх. № 457Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 02.01.2013 р. по справі № 5023/4625/12

за позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна", м. Київ

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВЕЛТА", м. Харків

про стягнення 5696,00 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ПАТ "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна", у жовтні 2012 року звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просив стягнути з відповідача 3510,00 грн. шкоди в порядку регресу.

Рішенням господарського суду Харківської області від 02.01.2013 року у справі № 5023/4625/12 (суддя Погорелова О.В.) позов задоволено. Стягнуто з ПАТ Страхова компанія "ВЕЛТА" на користь ПАТ "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" 3510,00 грн. страхового відшкодування та 1609,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

Відповідач, ПАТ Страхова компанія "ВЕЛТА", з рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 02.01.2013 року по справі № 5023/4625/12 скасувати та припинити провадження, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги відповідач зазначив, що у строки передбачені ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" ПАТ Страхова компанія "ВЕЛТА" виконало свої зобов'язання за договором ОСЦПВВНТЗ поліс ВС/3010467 та виплатило 02.10.2012р. платіжним дорученням № 470 страхове відшкодування у розмірі 2186,00 грн. та 11.10.2012р. платіжним дорученням № 497 страхове відшкодування у розмірі 3000,00 грн., загалом 5186,00 грн. Отже, як зазначає відповідач, на час подачі позовної заяви до суду ним було повністю перераховано позивачу страхове відшкодування в сумі 5696,00 грн. (за вирахуванням франшизи в сумі 510,00 грн.).

Позивач, ПАТ "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна", в судове засідання двічі не прибув, про причини неявки Харківський апеляційний господарський суд не сповістив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судових засідань, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення від 08.02.2013р. та від 04.03.2013р., які містяться в матеріалах справи (а.с. 132, 146 том І). В наданому суду відзиві на апеляційну скаргу просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції законним та таким, що прийняте у відповідності з нормами чинного законодавства.

Позивач зазначив, що на момент ухвалення рішення господарським судом Харківської області ані позивачу, ані суду не було відомо про погашення відповідачем суми боргу у розмірі 3000,00 грн., тобто фактично суд розглянув справу за доказами, які були наявні в матеріалах справи. Крім того, позивач вказав, що він підтверджує факт сплати коштів у розмірі 3000,00 грн. та не буде пред'являти наказ до виконання.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, проте позивач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника позивача за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 ГПК України.

Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та наданих сторонами в підтвердження обставин справи доказів, надану в рішенні суду їх юридичну оцінку, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.01.2009 р. між ПАТ "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" (страховик) та ТОВ "Перша лізингова компанія" (страхувальник) було укладено поліс добровільного страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності водія та пасажирів № 250579360 (а.с. 10-11 том І), за яким ПАТ "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" було застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу автомобілю марки "Форд", державний номер АА 3842 СЕ.

Як свідчить розгорнута довідка ВДАІ, 27.07.2009 р. в м. Києві на пр. Московському сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу марки автомобілю "Краз", державний номер АХ 6168 АХ, під управлінням водія Ломакіна А.А. та транспортного засобу автомобілю "Форд", державний номер АА 3842 СЕ, під керуванням Васильєва Є.М.

Відповідно до постанови Фрунзенського районного суду м. Харкова від 18.09.2009 р., Ломакіна А.А. було визнано винним у вчиненні вищевказаної ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності.

Згідно рахунку-фактури № СФ-00187 від 28.07.2009 р., який надано ФОП Маматовим С.М., вартість відновлювального ремонту автомобіля марки "Форд", державний номер АА 3842 СЕ, склала 7236,00 грн.

Крім того, відповідно до звіту ФОП Швець О.А. № 0200 від 30.07.2009 р., вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки "Форд", державний номер АА 3842 СЕ склала 11749,88 грн.

На виконання умов вищезазначеного полісу страхування № 250579360 від 19.01.2009 р., на підставі заяви страхувальника від 05.10.2009 р., страхового акту № 47375 від 14.10.2009р., розрахунку до нього та рахунку-фактури № СФ-00187 від 28.07.2009р., позивач виплатив страхувальнику - ТОВ "Перша лізингова компанія" страхове відшкодування у розмірі 5696,00 грн. (за вирахуванням франшизи у розмірі 1540,00 грн.). що підтверджується платіжним дорученням № 7052 від 21.10.2009р. (а.с. 55 том І).

Цивільно-правова відповідальність водія Ломакіна А.А., на момент ДТП була застрахована в ПАТ Страхова компанія "Велта" поліс № ВС/3010467 (а.с. 128 том І). Відповідно до зазначеного полісу, ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого) становить 25500,00 грн., франшиза - 510,00 грн., строк дії полісу з 27.12.2008р. до 26.12.2009р.

З метою досудового вирішення ситуації, що склалася, 04.05.2012 р. позивачем була направлена до ПАТ "Страхова компанія "Велта" регресна вимога № 9422 від 14.06.2012 р. на суму 5696,00 грн., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 33-35 том І).

Згідно ст. ст. 3-5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до ст. 6 цього ж Закону, страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Ч. 1 ст. 990 ЦК України та ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування" передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

У відповідності до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про страхування", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Тобто, обов'язок відшкодувати шкоду замість винуватця у заподіянні такої шкоди, несе страховик (відповідач) в межах встановлених лімітів відповідальності та в порядку Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно з ч. 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Судом першої інстанції було зроблено правильний висновок, що відповідальною особою в розумінні ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст.ст. 993, 1191 ЦК України, в силу положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є саме відповідач.

Задовольняючи позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача в порядку регресу суми страхового відшкодування в сумі 3510,00 грн., суд першої інстанції виходив з того, що відповідач вимоги позивача в сумі 5696,00 грн. повністю не виконав, завдану шкоду у повному обсязі не відшкодував, сплативши лише 2186,00 грн. (платіжне доручення № 470 від 02.10.2012р.).

Колегія суддів повністю погоджується з вищенаведеними висновками суду першої інстанції щодо того, що у даних правовідносинах відповідач є відповідальною особою в розумінні ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст.ст. 993, 1191 ЦК України, в силу положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Відповідне не заперечує і відповідач у апеляційній скарзі та під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не були враховані положення п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", згідно з яким розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Полісом № ВС/3010467, яким була застрахована цивільно-правова відповідальність водія Ломакіна А.А. в ПАТ Страхова компанія "Велта", передбачена франшиза в сумі 510,00 грн.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з розрахунком відповідача з урахуванням того, що сума, яка вказана у регресній вимозі позивача повинна була розглядатися з вирахуванням франшизи. За таких обставин, матеріалами справи підтверджується, що сума страхового відшкодування, яка підлягає сплаті відповідачем на користь позивача, з урахуванням франшизи становить 5186,00 грн. (5696,00 грн. - 510,00 грн.).

Таким чином, в частині стягнення 510,00 грн. рішення суду підлягає скасуваню як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального права.

Що ж стосується залишку суми: колегією суддів встановлено, що відповідач повинен відшкодувати позивачеві 5186,00 грн. та відповідач дану суму не заперечує, однак стверджує, що відповідні кошти ним були погашені до подання позивачем позову та порушення провадження у справі.

Матеріали справи свідчать, що позовна заява про стягнення з відповідача 5696,00 грн. страхового відшкодування позивачем подана 11 жовтня 2012 р., про що свідчить відмітка поштового відділення на конверті.

Провадження у даній справі порушено 16 жовтня 2012 р.

29 жовтня 2012 р. позивачем подана заява про зменшення позовних вимог, в якій позивач, посилаючись на часткову оплату грошових коштів (2186,00 грн. 02.10.2012 р.) посилався на те, що станом на 24.10.2012 р. заборгованість відповідача складає 3510,00 грн. та таку суму просив стягнути з відповідача на свою користь.

Однак, як свідчать надані відповідачем до апеляційної скарги докази (наявність яких не заперечує позивач), другу частину страхового відшкодування в сумі 3000,00 грн. (за вирахуванням франшизи 510,00 грн.). відповідач сплатив на підставі платіжного доручення № 497 від 11.10.2012р., тобто, до подання позовної заяви та порушення провадження у справі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем до суду подано неправомірний позов, в подальшому позивач не повідомив суд про оплату спірних грошових коштів, що призвело до неврахування відповідних доказів та задоволення безпідставних позовних вимог.

Таким чином, неправомірні дії позивача призвели до задоволення його необґрунтованих позовних вимог у розмірі 3000,00 грн.

Посилання позивача у відзиві на апеляційну скаргу на його необізнаність з відповідним фактом погашення заборгованості є безпідставним, оскільки грошові кошти перераховані на розрахунковий рахунок позивача саме 11.10.2012 р., а тому станом на дату подання позову та в подальшому (в т.ч. станом на дату подання заяви про зменшення позовних вимог) позивач повинен був знати про такі факти і надати відповідні докази суду. Ненадання відповідних доказів може свідчити про неналежне виконання повноважними представниками позивача своїх посадових обов'язків або про навмисне ненадання відповідних доказів з метою безпідставного отримання додаткових коштів.

Також, судова колегія вважає за необхідним зазначити, що позивач не виконав вимоги ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 28.02.2013р. про відкладення розгляду справи та не надав суду письмових пояснень причин ненадання суду першої інстанції доказів оплати відповідачем суми у розмірі 3000,00 грн. та правового обґрунтування щодо включення до суми позову 510,00 грн. суми франшизи.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги позивача є безпідставними та у їх задоволенні слід відмовити у повному обсязі, а отже, доводи апеляційної скарги знайшли підтвердження в матеріалах справи, а тому, рішення господарського суду Харківської області від 02.01.2013р. по справі № 5023/4625/12 підлягає скасуванню.

З огляду на зазначене та керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 1 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВЕЛТА", м. Харків, задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 02.01.2013р. у справі № 5023/4625/12 скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" (вул. Воровського, 33, м. Київ, 01054, р/р 26500024747600 в АКІБ "Укрсіббанк" в м. Харків, МФО 351005, код ЄДРПОУ 16285602) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВЕЛТА" (вул. Сумська, 46, м. Харків, 61002, п/р 26503000417501 в ТОВ Астра Банк, МФО 380548, код ЄДРПОУ 23465084) 860,25 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Повний текст постанови складено 25.03.2013р.

Головуючий суддя О.В. Шевель

Суддя В.В. Афанасьєв

Суддя Н.В. Гребенюк