Рішення № 30195643, 21.03.2013, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "21" березня 2013 р. Справа № 12/906/13/13-Г

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Сікорської Н.А.

за участю:

від позивача-1(ФОП ОСОБА_1): ОСОБА_1; ОСОБА_2, довіреність від 14.01.13;

від позивача 2: ОСОБА_2, довіреність від 30.10.12; ОСОБА_1, довіреність від 26.09.08;

від відповідача: ОСОБА_3, довіреність № б/н від 26.12.12; ОСОБА_4, довіреність № 018/3875-009235 від 20.03.13 ( в с/з від 21.03.13).

від третьої особи (ФОП ОСОБА_5): ОСОБА_2, дов. № б/н від 30.10.2012 р.

В судовому засіданні від 18.03.13 прийняв участь представник НКРЕЕ Зубрицький І.М., посвідчення № 49;

В судовому засіданні від 21.03.13 прийняв участь Черкес В.А., службове посвідчення ЖТ 003028 - начальник служби цивільного захисту в Ємільчинському районі ТУ УМНС у Житомирській області.

В судових засіданнях від 18.03.2013 та 21.03.13 прийняв участь старший державний інспектор енергетичного нагляду відділу енергетичного нагляду Держенергонагляду, Садовський В.А., посвідчення № 471.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом 1) Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (смт.Ємільчине Житомирської області)

2) Фізичної особи - підприємця ОСОБА_9 (смт.Ємільчине Житомирської області)

до Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" (м. Житомир)

За участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_5 (с.Середи, Ємільчинський р-н, Житомирська область)

про відшкодування збитків та моральної шкоди

Фіксування судового процесу здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до ч.3 ст.77 ГПК України в судовому засіданні 18.032013 р. було оголошено перерву до 21.03.2013 р. об 11:00, а також 21.03.2013 р. до 14:30.

ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_9, ФОП ОСОБА_5 звернулися з позовом про стягнення з відповідача 442425,88 грн., з яких: на користь ФОП ОСОБА_1 225748,98 грн., на користь ФОП ОСОБА_9 104643,58 грн., на користь ФОП ОСОБА_5 112033,32 грн.

Ухвалою господарського суду від 15.01.2013 р. провадження у справі в частині позовних вимог ФОП ОСОБА_5 до ПАТ "ЕК "Житомиробленерго" на загальну суму 112033,32 грн. припинено на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Ухвалою господарського суду від 07.02.2013 р. ОСОБА_5 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів.

За вказаних обставин розгляд справи здійснюється в межах позовних вимог про стягнення з відповідача 330392,56 грн., а саме:

- на користь ФОП ОСОБА_1 (позивач-1) 175748,98 грн. збитків у подвійному обсязі, з яких: 38477,74 грн. - вартість недоотриманої електричної енергії; 23495,00 грн. - вартість магазину; 450,00 грн. вартість проведення оцінки магазину; 4,50 грн. - банківські послуги; 19371,00 грн. - вартість торгового обладнання; 1800,00 грн. - вартість холодильника; 3850,00 грн. - вартість морозильних камер; 194,00 грн. - канцелярські витрати; 232,25 грн. - транспортні витрати; крім того, 50000,00 грн. - моральна шкода;

- на користь ФОП ОСОБА_9 (позивач-2) 54643,58 грн. збитків у подвійному обсязі, з яких: 7330,79 грн. - сума єдиного податку та єдиного соціального внеску; 19991,00 грн. сума мінімальних заробітних плат за 19 місяців; крім того, 50000,00 грн. - моральна шкода.

Позивачі та їх представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, поясненнях від 12.01.2013 р. (а.с.130-133, т.1).

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечили з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (а.с.81-88, т.2).

Представник Держенергонагляду в судовому засіданні надав усні пояснення щодо обставин справи.

Начальник служби цивільного захисту в Ємільчинському районі ТУ УМНС у Житомирській області в судовому засіданні надав пояснення щодо підстав здійснення перевірки додержання позивачем вимог законодавства у сфері пожежної безпеки, підстав винесення постанови № 37 про застосування запобіжних заходів, а також порядку приведення її в дію.

Також в судовому засіданні 18.03.2013 р. представник Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики у Житомирській області надав пояснення відповідно до письмових пояснень від 11.03.2012 р. (а.с.141-142, т.2).

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

09.06.2009 р. ФОП ОСОБА_10 (позивач-1, споживач) та ПАТ "ЕК "Житомиробленерго" (постачальник, відповідач) уклали договір № 73 про постачання електричної енергії з додатками (а.с.21-33, т.1).

Згідно з додатком № 3.1. до договору (а.с. 28 т.1) об'єктами, що живляться електроенергією від мереж енергосистеми є: магазин у смт.Ємільчине, та магазин, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Приміщенням магазину у с. Середи є металевий вагончик (торговий павільйон) розміром 3х9 м, який було придбано у власність ФОП ОСОБА_11 та ФОП ОСОБА_1 (позивач-1). Згідно пояснень позивача-1, 05.06.2003 р. ОСОБА_11 передав йому торговий павільйон у власність, що підтвердив накладною № 302 від 02.06.1993 р., договором від 02.01.2001 р. спільного користування малої архітектурної форми, укладений між ФОП ОСОБА_11 та ФОП ОСОБА_1, заявами ОСОБА_11 про передачу торгового павільйону ОСОБА_1 від.02.12.2011 р. (а.с.17-18, 24-27 т.2).

23.03.2011 р. позивач-1 (як власник приміщення), ФОП ОСОБА_9 (позивач-2) та ФОП ОСОБА_5 (третя особа) як, учасники використання приміщення, уклали договір спільного використання приміщення (а.с.34-35, т.1).

Згідно зазначеного договору позивач-1 надав позивачу-2 та третій особі - ОСОБА_5 для здійснення ними підприємницької діяльності, належне йому приміщення торгового павільйону.

В свою чергу, того ж дня, позивач-2 та третя особа уклали договір про спільну діяльність, згідно якого ФОП ОСОБА_9 надає під реалізацію ФОП ОСОБА_5 промислові та продовольчі товари (а.с.36, т.1).

Як зазначено позивачем-1 у "Хронології подій" від 06.02.2013 р. (а.с. 14-16 т.2), 19.04.2011 р. Ємільчинським сектором Держпожежнагляду направлено повідомлення про здійснення з 4 по 6 травня 2011 р. планової перевірки протипожежного стану належного позивачу-1 торгового павільйону.

05.05.2011 р. комісією СНПД Ємільчинського РВ УМНС України в Житомирській області проведено планову перевірку додержання (виконання) суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері пожежної безпеки торгового павільйону ПП ОСОБА_9 за адресою АДРЕСА_1.

В результаті планової перевірки комісією складено акт № 76 перевірки додержання (виконання) суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері пожежної безпеки від 05.05.2011 р.

Як вбачається із зазначеного акта, перевірка торгового павільйону приватного підприємця ОСОБА_9 (позивач-2) відбувалася у присутності ОСОБА_1 (позивач -1) (а.с.92-94, т.2).

Цього ж дня - 05.05.2011 р., старший інспектор відділу ДПН Ємільчинського РВ Приватному підприємцю ОСОБА_9 (позивач 2) виніс припис на усунення виявлених в ході перевірки недоліків, яким запропонував вжити ряд протипожежних заходів з посиланням на конкретні пункти Правил протипожежної безпеки в Україні та із зазначенням терміну виконання для кожного заходу (а.с.89-91 т.2). Припис отримано приватним підприємцем ОСОБА_1 (позивач-1).

05.05.2011 р. головним державним інспектором з нагляду у сфері пожежної безпеки Ємільчинського району в присутності позивача-1 та позивача-2 винесено постанову № 37 про застосування запобіжних заходів (а.с. 95 т.2), якою, зокрема, постановлено:

1) експлуатацію будівлі торгового павільйону с.Середи вул.Василівська 4 зупинити;

2) постанову привести в дію 23.05.2011 р. шляхом опечатування вхідних дверей, відключення електромережі на вводі. (а.с.95, т.2).

23.05.2011 р. Ємільчинським РЕМ одержано лист № 313 від 23.05.2011 р. начальника СНПД Ємільчинського РВ УМНС України в Житомирській області про направлення представника Ємільчинського РЕМ за адресою АДРЕСА_1, для знеструмлення 24.05.2011 р. о 9 год. 30 хв. торгового павільйону ОСОБА_9 на вводі (а.с.96, т.2).

Згідно написів, скріплених підписами, у нижній частині другої сторінки, 24.05.2011 р. постанову від 05.05.2011 р. введено в дію шляхом відключення електромережі на вводі, пломбування вхідних дверей, в присутності ОСОБА_1 (позивач-1).

При цьому відключення магазину від енергопостачання здійснено працівником Ємільчинського РЕМ на підставі наряду № 182 (а.с.97, т.2).

Після введення постанови № 37 від 05.05.2011 р. про застосування запобіжних заходів в дію позивач-1 24.05.2011 р. звернувся до Ємільчинського РЕМ з клопотанням повідомити про підстави відключення від електромережі та невідкладно відновити постачання електроенергії (а.с.37, т.1).

На лист позивача-1 Ємільчинський РЕМ повідомив, що РЕМ не приймав рішення про припинення постачання електричної енергії споживачу, а відключення торгівельного павільйону працівниками РЕМ було здійснено в порядку забезпечення приведення в дію постанови СНПД Ємільчинського РВ УМНС України в Житомирській області про застосування запобіжних заходів № 37 від 05.05.2011 р., тому зазначив, що обвинувачення на адресу РЕМ щодо незаконності відключення торгівельного павільйону є безпідставними, звернення щодо даного питання рекомендовано адресувати органам Держпожежнагляду (а.с.38, т.1).

09.11.2011 р. позивач-1 звернувся до відповідача з вимогою відновити постачання електроенергії, посилаючись, зокрема, на лист Держенергонагляду від 10.08.2011 р. (а.с.39 т.1).

У відповідь на зазначену вимогу відповідач 11.11.2011 р. повідомив, що можливість відновлення електропостачання торгівельного павільйону буде розглянуто лише після надання дозволу на підключення торгівельного павільйону до електромережі від головного державного інспектора з нагляду у сфері пожежної безпеки Ємільчинського РВ УМНС України в Житомирській області (а.с.40 т.1).

Відновлення енергопостачання торгового павільйону відбулося 08.06.2012 р., що підтверджується Актом технічної перевірки точки обліку електричної енергії з однофазним лічильником Ємільчинського РЕМ від 08.06.2012 р., Технічними висновками від 08.06.2012 р. та Актом збереження пломб від 08.06.2012 р. (а.с.57-61, т.2).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачі посилаються на неправомірність дій відповідача, що полягають у безпідставному відключенні від енергопостачання торгового павільйону, що належить позивачу-1 та, у якому здійснювала підприємницьку діяльність позивач-2.

Доказом неправомірності дій відповідача позивачі вважають:

- лист від 10.08.2011 р. Держенергонагляду щодо неправомірності дій енергопостачальника щодо припинення електропостачання торгівельного павільйону 24.05.2011 р., оскільки енергопостачальником не було направлено споживачу повідомлення про припинення подачі електричної енергії (а.с.54-55, т.1).

- лист від 17.02.2012 р. № 304/11/27-12 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (НКРЕ) щодо відсутності повноважень у Держтехногенбезпеки України надавати електропередавальним організаціям (постачальниками електричної енергії) обов'язкових для виконання приписів щодо припинення передачі (постачання) електричної енергії, крім випадків виявлення порушень і недоліків у сфері пожежної та техногенної безпеки, цивільного захисту безпосередньо на об'єктах електропередавальних організацій.

Поряд з цим НКРЕ зазначила, що відповідні обов'язки згідно з вимогами статті 9 Закону України "Про електроенергетику" щодо зобов'язань видавати споживачам та електропередавальним організаціям та/або постачальникам електричної енергії обов'язкові для виконання приписи покладені на Державну інспекцію з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії (Держенергонагляд) (а.с. 56,57 т.1.

- рішення Адміністративної колегії Житомирського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 14.08.2012 р. у справі № 4.7.2-65/2012, яким визнано: що ПАТ "ЕК "Житомиробленерго" займає монопольне становище на ринку передачі електричної енергії місцевими (локальними) мережами в межах належних Товариству діючих мереж, що розташовані на території Житомирської області, з частками 100 відсотків відповідно; дії ПАТ "ЕК "Житомиробленерго" в особі Ємільчинського РЕМ, що полягають у безпідставному відключенні від електричних мереж магазину (торгового павільйону), що знаходиться за адресою: вул.Василівська.,4 у с.Середи Ємільчинського району, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 2 статті 50, частиною 1 статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним становищем, шляхом вчинення дій, що призвели до ущемлення інтересів споживача, що було б неможливим за умов значної конкуренції на ринку.

Позивачі вважають, що відповідач односторонньо відмовився від виконання зобов'язань за договором про постачання електричної енергії споживачам № 73 від 01.06.2009 р. За таких обставин, в результаті неправомірних дій відповідач завдав позивачам збитки, які становлять:

- 38477,74 грн. двократної вартості недовідпущеної електричної енергії, яка обрахована відповідно до умов п. 4.1.2 договору № 73 про постачання електричної енергії.

- 23495,00 грн. - вартість торгівельного павільйону, визначеної на підставі висновку незалежної оцінки вартості торгового павільйону (а.с.64-68), оскільки останній прийшов в непридатний для використання стан в результаті гниття та розпаду продуктів, які знаходились в торгівельному павільйоні, у холодильнику та морозильних камерах, розмноження бактерій, шкідників

- 450,00 грн. за проведення оцінки майна позивач сплатив та 4,50 грн. за банківських послуг (а.с.110, т.1).

- 19371,00 грн. - вартість торгового обладнання згідно рахунку-фактури від 21.12.2010 р. (а.с.99, т.1).

- 5650,00 грн. вартості морозильних камер та холодильник (а.с.100-101, т.1), які вийшли з ладу, на підтердження чого надано протокол № 8-3, складений 12.09.2012 р. Електротехнічною-вимірювальною лабораторією ЄСРОК "Агроенергетик", згідно якого опір ізоляції зазначеної електротехніки не відповідає вимогам ПТЕЕС, ПБЕЕС та НУЕ (а.с.74, т.1).

- Стягнення з відповідача вартості транспортних, канцелярських витрат, проїзду на загальну суму 426,25 грн. позивач-1 обґрунтовує понесенням супутних витрат, пов'язаних з подачею відповідних звернень до відповідача, подачі позовної заяви, звернення до вищих контролюючих органів для надання роз'яснення та доведення відповідачу його неправомірних дій стосовно відключення магазину, що підтверджено Рішенням Адміністративної колегії Житомирського обласного відділення Антимонопольного комітету України № 1.16/-17р від 14.08.2012р.

На підтвердження зазначених витрат позивач-1 подав квитки на автобус, товарний чек на купівлю паперу, фіскальний чек на купівлю бензину (а.с.101, т.1).

Позивач-2 заявляючи до стягнення 7330,79 грн. суми сплачених нею єдиного податку та єдиного соціального внеску до Пенсійного фонду України, зазначає, що вказані перерахування стали непередбачуваними збитками, оскільки відповідач, на думку позивачів, своїми діями унеможливив здійснення позивачем-2 підприємницької діяльності, з якою ї пов'язується сплата обов'язкових платежів. Тобто, позивач-2 змушена була сплачувати зазначені платежі до Державного бюджету, не отримуючи прибутку.

Стягнення з відповідача 19991,00 грн. (суми мінімальних заробітних плат за 19 місяців), позивач-2 обґрунтовує тим, що зазначена сума була б зароблена та отримана підприємцем, якби її права не були порушені відповідачем.

Здійснюючи розрахунок перерахованих вище позовних вимог, позивачі, з посиланням на ч.2 ст.55 Закону України "Про захист економічної конкуренції" суми, заявлені до стягнення збільшили вдвічі.

Розрахунок наводиться у доданому до позовної заяви "Розрахунку завданих збитків (а.с.111-113, т.1).

Крім цього, позивач-1 та позивач-2 просять стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 50000,00 грн. та 50000,00 грн. відповідно, посилаючись на нервування, переживання, порушення стосунків з оточуючими, зіпсування ділової репутації тощо.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог зазначає (а.с. 81-88 т.2), що відключення належного позивачу-1 торгівельного павільйону 24.05.2011 р. проведено на підставі і у спосіб, що передбачені законодавством України, зокрема, нормами Правил користування електричною енергією. Вважає твердження позивачів щодо неправомірності дій відповідача по відключенню від енергопостачання торгового павільйону безпідставними та такими, що не відповідають дійсності.

Припинення електропостачання було здійснено на виконання постанови Держпожежнагляду від 05.05.2011 р. № 37 про застосування запобіжних заходів, згідно листа СНПД Ємільчинського районного відділу № 313 від 23.05.2011 р. про знеструмлення павільйону, у відповідності до Інструкції про порядок та умови застосування органами державного пожежного нагляду запобіжних заходів, затвердженої наказом Міністерства з питань надзвичаних ситуацій від 21.10.2004 р. № 130.

Вважає, що про припинення електропостачання позивач був повідомлений належним чином, оскільки про знеструмлення 24.05.2011 р. його було попереджено 05.05.2011 р. в разі невиконання постанови СНПД Ємільчинського РВ УМНС № 37 про вжиття запобіжних заходів.

Крім того, відповідач зазначає, що у відповідності до п.6.4. Інструкції про порядок та умови застосування органами державного пожежного нагляду запобіжних заходів, посадові особи Ємільчинського РЕМ діяли як спеціалісти служби енергонагляду району, а не як енергопостачальна організація.

На думку відповідача відключення торгового павільйона відбулося з дотриманням вимог Правил користування електричною енергією, а саме, пунктів 7.4., 7.5, 7.6, 7.7.

Щодо заявлених до стягнення збитків відповідач зазначив, що останній лише провів відключення торгівельного павільйону від електромережі, а не обмежував позивачам доступ до магазину, не забороняв проводити торгівлю в даному павільйоні і не зупиняв експлуатацію будівлі.

За таких обставин, відповідач вважає, що своїми діями не завдав збитків позивачам.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, господарський суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Зважаючи, що між позивачем-1 та відповідачем мають місце правовідносини щодо постачання електричної енергії, сторони у своїй діяльності повинні керуватися умовами укладеного між ними договору та Правил користування електричною енергією, затвердженихпостановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07. 1996 р. N 2 (далі ПКЕЕ).

Відповідно до п. 1.1 ПКЕЕ, Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії).

За приписами п 7.1 ПКЕЕ електрична енергія постачається споживачу безперервно, крім випадків, передбачених договором та нормативно-правовими актами, у тому числі цими Правилами.

Обмеження в споживанні електричної енергії, а також вживання заходів щодо регулювання постачання електричної енергії споживачам здійснюється в порядку, встановленому законодавством України.

Так, п.7.5 ПКЕЕ визначено обставини, за яких постачальник електричної енергії зобов'язаний припинити повністю або частково постачання електричної енергії споживачу, а саме:

- відсутності персоналу для обслуговування електроустановок споживача або договору на обслуговування електроустановок (на виконання припису представника відповідного органу виконавчої влади);

- недопущення до електроустановок споживача, пристроїв релейного захисту, автоматики і зв'язку, які забезпечують регулювання навантаження в енергосистемі, та/або розрахункових засобів обліку електричної енергії уповноважених посадових осіб органів виконавчої влади та/або електропередавальної організації, на яких покладено згідно з законодавством України та/або договором відповідні обов'язки;

- несплати рахунків відповідно до умов договорів, наявність яких передбачена цими Правилами;

- несплати за недовраховану електричну енергію, визначену відповідно до законодавства;

- невиконання припису представника відповідного органу виконавчої влади;

- невиконання обґрунтованих вимог електропередавальної організації (постачальника електричної енергії) щодо приведення розрахункового обліку в технічний стан відповідно до вимог нормативних документів;

- закінчення терміну дії, розірвання або неукладення між суб'єктами господарювання договорів, наявність яких передбачена цими Правилами;

- порушення споживачем під час виконання робіт або провадження іншої діяльності поблизу електричних мереж Правил охорони електричних мереж унаслідок незабезпечення збереження електричних мереж, створення неналежних умов експлуатації зазначених електричних мереж, створення умов, наслідком яких можуть стати нещасні випадки від впливу електричного струму.

Обов'язковою умовою припинення постачання електричної енергії є попередження енергопостачальною організацією споживача не пізніше, ніж за три робочі дні.

Абзацом 10 п. 7.5 ПКЕЕ визначено, що попередження про припинення повністю або частково постачання електричної енергії оформляється після встановлення факту наявності підстав для вчинення вказаних дій та надається окремим письмовим повідомленням, у якому зазначаються підстава, дата і час, з якого електропостачання буде повністю або частково припинено.

Враховуючи, що працівники Ємільчинського РЕМ припинили постачання електричної енергії споживачу без обов'язкового попередження, а лише на звернення начальника СНПД Ємільчинського РВ УМНС України в Житомирській області, оформленого листом № 313 від 23.05.2011 р. (а.с. 96 т.2), суд вважає, що відповідач порушив приписи п. 7.5 ПКЕЕ, оскільки вказаний пункт не містить норм щодо припинення електропостачання з вказаних підстав.

Суд ввважає помилковою думку відповідача, щодо узгодженості його дій з приписами п.6.4. Інструкції про порядок та умови застосування органами державного пожежного нагляду заповіжних заходів, оскільки вказаним пунктом не передбачена безпосередня участь спеціаліста служби енергонагляду в знеструмленні .

Згідно вказаного пункту зупинення роботи підприємства, окремого виробництва, експлуатації будівель, споруд... шляхом знеструмлення може здійснюватись в присутності спеціаліста служби енергонагляду району (міста)...

При залучені спеціаліста служби енергонагляду району (міста) посадова особа органу держпожнагляду, якій доручено приведення постанови в дію, направляє на адресу керівництва, де працює спеціаліст, відповідний лист із зазначенням дати та часу приведення постанови в дію.

Тобто п. 6.4 Інструкції обумовлено лише факт присутності спеціаліста енергонагляду району при зупиненні роботи шляхом знеструмлення, до того ж не обов'язкової.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно п.4.1.2. укладеного позивачем-1 та відповідачем договору у разі перерви в постачанні електричної енергії споживачу з вини постачальника понад встановлені для струмоприймачів відповідної категорії строки, постачальник несе відповідальність перед споживачем у розмірі двократної вартості недовідпущеної електричної енергії.

П. 8.4. ПКЕЕ визначено, що у разі переривання електропостачання, спричиненого діями (бездіяльністю) постачальника електричної енергії за регульованим тарифом, він несе відповідальність перед споживачем електричної енергії згідно з законом.

Відповідно до ч. 10 ст. 24 Закону України "Про електроенергетику" енергопостачальники несуть відповідальність перед споживачами електричної енергії у розмірі двократної вартості недовідпущеної електричної енергії у разі переривання електропостачання з вини енергопостачальника (згідно з умовами договору на користування електричною енергією).

Оскільки суд дійшов висновку, що відповідач припинив постачання електроенергії позивачу позивачу-1 без належних правових підстав, тому вимога останнього про стягнення подвійної вартості недовідпущеноюї електроенергії є правомірною.

Однак, перевіривши розрахунок подвійної вартості недовідпущеної електричної енергії, здійснений позивачем-1 за період з 24. 05.2011 р. по 08.06.2012 р. ( а.с. 111, 112, т.1), суд встановив, що останній проведено з порушенням умов договору та чинного законодавства.

Так, по-перше: позивач-1 безпідставно застосував обсяг електричної енергії, обрахованої, виходячи з дозволеної потужності, оскільки він не відповідає договірним обсягам постачання на 2011 та 2012 роки.

Як вбачається з додатків до договору № 73 про постачання електричної енергії споживача, сторони домовились про постачання електричної енергії протягом в 2011 та 2012 рр. в обсязі 600 кВт за місяць разом на два об'єкти, або по 300 кВт на кожний (а.с.118-120, т.2).

По-друге: при розрахунку позивач-1 помилився щодо тарифів встановлених на березень та червень 2012 р., застосувавши відповідно тарифи 90,02 коп. та 93,46 коп. за 1 кВт год.

З постанов НКРЕ від 24.02.2012 р. № 187 та від 25.05.2012 р. вбачається, що тариф на електричну енергію у березні та червні 2012 р. становив відповідно 93,02 коп. та 94,67 коп. за 1 кВт год.

По-третє: при обрахунку вартості недопоставленої електроенергії, позивач-1 безпідставно визначив період по 08.06.2012 р., оскільки 08.06.2012 р. постачання електроенергії було поновлено, а тому обрахунок слід здійснювати по 07.06.2012 р..

Згідно розрахунку суду двократна вартість недовідпущеної електричної енергії за період з 24.05.2011 р. по 07.06.2012 р., суд встановив, що розмір останньої становить 7886,24 грн. (3943,12 грн. х 2).

Збільшення позивачами вдвічі заявленої до стягнення суми вартості недовідпущеної електричної енергії з посиланням на приписи ст.55 Закону України "Про захист економічної конкуренції", суд вважає необгрунтованим.

Відповідно до зазначеної норми особи, яким заподіяно шкоду внаслідок порушення законодавства про захист економічної конкуренції, можуть звернутися до господарського суду із заявою про її відшкодування.

Шкода, заподіяна порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченими пунктами 1, 2, 5, 10, 12, 18, 19 статті 50 цього Закону, відшкодовується особою, що вчинила порушення, у подвійному розмірі завданої шкоди.

Оскільки кошти в сумі 7886,24 грн., щодо правомірності заявлення яких суд дійшов висновку, не є шкодою, а є подвійною вартістю недовідпущеної електроенергії, яка мала бути отриманна споживачем, тому застосування приписів ст.55 Закону України "Про захист економічної конкуренції" в даному випадку є безпідставним.

Щодо решти заявлених позовних вимог, то суд вважає за необхідне вказати наступне.

Правовою підставою відшкодування шкоди є склад цивільного правопорушення, необхідними елементами якого є: шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина.

Розглядаючи спір про відшкодування заподіяної шкоди, суд повинен з'ясувати наявність у діях відповідача складу цивільного правопорушення, що включає неправомірність поведінки, наявність матеріальних втрат та їх розміру (збитків), причинного зв'язку між неправомірною поведінкою та заподіяними збитками; відповідно до статей 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України, вказані обставини підлягають встановленню на підставі належних та допустимих доказів, які оцінюються самостійно судом в їх сукупності.

Одним з елементів складу цивільного правопорушення, який вимагається законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, є об'єктивна сторона, яку утворюють: наявність збитків у майновій сфері кредитора; противоправні дії, які виражені у невиконанні або неналежному виконанні боржником взятого на себе зобов'язання; причинний зв'язок між протиправними діями боржника та збитками, вина.

Важливим елементом об'єктивної сторони правопорушення є причинний зв'язок між збитками, які виникли у кредитора, та протиправними діями боржника, які виражені у порушенні взятих на себе зобов'язань. Тобто, протиправна дія є причиною, а збитки - наслідком протиправної дії. Відсутність причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та збитками позивачів виключає настання відповідальності за збитки, понесені позивачами.

Як наголошувалось вище, експлуатація будівлі торгового павільйону с. Середи, вул. Василівська, 4 зупинено шляхом опечатування вхідних дверей та відключення електромережі на воді згідно постанови № 37 від 05.05.2011 р. головного державного інспектора з нагляду у сфері пожежної безпеки Ємільчинського району про застосування запобіжних заходів (а.с. 95 т.2).

У відповідності до ст.7 Закону України "Про пожежну безпеку", державний пожежний нагляд за станом пожежної безпеки в населених пунктах і на об'єктах незалежно від форм власності здійснюється відповідно до чинного законодавства державною пожежною охороною, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.2 Інструкції "Про порядок та умови застосування органами державного пожежного нагляду запобіжних заходів", постанова про застосування запобіжних заходів - документ, який засвідчує порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки на відповідному об'єкті та прийняте рішення посадової особи органу держпожнагляду щодо припинення (заборони) роботи (експлуатації) шляхом застосування запобіжних заходів.

Слід зазначити, що 10.05.2011 р. ОСОБА_9 (позивач-2) зверталась до суду з позовом до Ємільчинського РВ УМНС України в Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови № 37 від 05.05.2011 р. про застосування запобіжних заходів.

Згідно постанови Ємільчинського суду Житомирської області від 09.06.2011 р., постанова № 37 про застосування запобіжних заходів від 05.05.2011 р. прийнята на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законом України "Про пожежну безпеку" та відмовлено у задоволенні адміністративного позову (а.с.108-110, т.2).

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10.01.2012 р. постанову Ємільчинського суду Житомирської області від 09.06.2011 р. залишено без змін (а.с.111-113, т.2).

Суд звертає увагу, що, незважаючи на неправомірне припинення відповідачем електропостачання споживачу, має місце відсутність причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та заявленими до стягнення позивачем-1 вартості магазину, торгового обладнання, холодильної та морозильної техніки, оскільки крім припинення електропостачання мало місце опечатування вхідних дверей павільйону.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) та доходи, які особа могла б реально одержати, якби її право не було порушено (упущена вигода) (ст.22 ЦК України).

Згідно ст.225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. Законом щодо окремих видів господарських зобов'язань може бути встановлено обмежену відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань.

Отже, виходячи з системного аналізу змісту ст.ст.22 ЦК України, 225 ГК України, передумовою для відшкодування збитків є факти втрати (знищення, загибелі тощо) або пошкодження належного потерпілій особі майна та понесення реальних витрат на його відновлення, тому купівля бензину, автобусних квитків, канцелярських товарів (з метою складання актів, участі у здійснюваних уповноваженими органами перевірок, в засіданні Адміністративної колегії Житомирського обласного територіального відділення АК України) є витратами, які направлені на встановлення факту порушення відповідачем законодавства та врегулювання спору в досудовому порядку.

За таких обставин, позовні вимоги позивача-1 щодо стягнення вартості канцелярських та транспортних витрат на загальну суму 852,50 грн. (426,25 грн. х 2) є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

Сплату обов'язкових внесків до Державного бюджету України, покладену на особу відповідно до податкового законодавства, також ніяким чином не може бути віднесено до понесених збитків в розумінні ст.22 ЦК України.

Оскільки позивач-2 сплачувала єдиний податок та єдиний соціальний внесок у фіксованому розмірі, тому зобов'язання щодо таких внесків не можуть залежати від результатів підприємницької діяльності

Згідно п.п.293.1., 293.2. Податкового кодексу України, ставки єдиного податку встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), та у відсотках до доходу (відсоткові ставки).

Відповідно до п.11 ст.8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", єдиний внесок для платників фізичних осіб підприємців, що обрали спрощену систему оподаткування встановлюється у розмірі 34,7 % визначеної п.3 ч.1 ст.7 вищевказаного Закону, тобто мінімального страхового внеску.

Єдиний внесок, відповідно до частини 12 статті 9 Закону, підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Отже, позовні вимоги позивача-2 щодо стягнення з відповідача сплачених позивачем-2 сум єдиного податку та єдиного соціального внеску є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

Одним з різновидів збитків є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (ст.22 ЦК України).

Позивач-2 просить стягнути з відповідача суму мінімальних заробітних плат за 19 місяців, які б вона отримала у разі, якби її права не були порушені.

Слід зазначити, що згідно ст.42 ГК України, підприємницька діяльність здійснюється на власний ризик з метою, зокрема, одержання прибутку.

Держава згідно законодавства гарантує свободу підприємницької діяльності та загальні права підприємців. Проте держава ніяким чином не гарантує та не забезпечує підприємцю досягнення економічних і соціальних результатів підприємницької діяльності та одержання прибутку, зокрема, на рівні мінімальної заробітної плати.

За таких обставин на позивача покладається загальний порядок доказування збитків у вигляді недоотриманого доходу.

Враховуючи, що позивачем-2 не доведено розмір прибутку, який би вона отримала у разі належного електропостачання, заявлені вимоги щодо стягнення 19991,00 грн. є безпідставними, такими, що не підтверджуються жодними доказами.

До того ж, як наголошувалось вище, експлуатацію торгового павільйону було зупинено не лише шляхом знеструмлення, а й шляхом опечатування вхідних дверей, що в свою чергу, унеможливлює використання торгового павільйону для підприємницької діяльності і у разі відновлення електропостачання.

Отже, позовні вимоги позивача-2 щодо стягнення неотриманого прибутку в розмірі суми мінімальних заробітних плат за 19 місяців є безпідставними, необґрунтованими, такими, що задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача-1 та позивача-2 моральної шкоди суд зазначає наступне.

Абзац 5 ч.1 ст.225 ГК України містить пряму вказівку на те, що матеріальна компенсація моральної шкоди підлягає відшкодуванню лише у випадках, передбачених законом. Положення ч.1 ст.23 не можна розуміти так, що особа має право на відшкодування моральної шкоди в будь-якому випадку порушення її прав чи невиконання зобов'язань. Моральна шкода підлягає відшкодуванню лише у випадках, встановлених законом. Глава 54 ЦК України, яка регулює, зокрема, правовідносини купівлі-продажу, не передбачає відшкодування моральної шкоди за невиконання договірних зобов'язань.

Відповідно до ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

У п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пунктом 5 Постанови визначено, що суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Під моральною (немайновою) шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу тощо.

За таких обставин суд не приймає до уваги твердження позивачів (в обґрунтування підстав стягнення моральної шкоди) щодо нервування, переживання, порушення стосунків з оточуючими тощо, оскільки зазначене стосується виключно прав та інтересів фізичної особи та ніяким чином не може стосуватися суб'єкта господарювання.

Отже, господарський суд при розгляді питання щодо стягнення на користь позивачів моральної шкоди в даному випадку повинен з'ясувати наявність та розмір шкоди, завданої приниженням ділової репутації.

Разом з тим, позивачами не доведено наявність підстав для відшкодування моральної шкоди в розмірі по 50000,00 грн. Так, позивачі при обґрунтуванні вимог для відшкодування моральної шкоди в позовній заяві, не наводять жодних обставин та доказів, які б підтверджували факт приниження ділової репутації підприємців внаслідок припинення електропостачання відповідачем, а лише зазначають, що їхню ділову репутацію принижено.

До того ж, враховуючи, що позивачами не доведено повного складу правопорушення в діях відповідача, внаслідок яких вони понесли збитки, то, відповідно, і вимога позивачів про стягнення моральної шкоди, задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ч.1, 2 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Зважаючи на викладене, господарський суд вважає за необхідне зазначити, що висновки, викладені в листах Держенергоналляду, НКРЕ та в рішенні Адміністративної колегії Житомирського обласного відділення Антимонопольного комітету України не мають обов'язкової для суду сили, приймаються до уваги згідно загальних правил оцінки доказів судом.

Приймаючи рішення у справі, суд виходить із оцінки доказів за своїм внутрішнім переконанням, зважаючи на встановленні судом фактичні обставини справи.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення збитків та моральної шкоди, суд приймає до уваги твердження відповідача, що останній не обмежував позивачам доступ до магазину, не забороняв проводити там торгівлю, не зупиняв експлуатацію будівлі.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню частково, в розмірі 7886,24 грн. двократної вартості недовідпущеної електричної енергії, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача-1 (ФОП ОСОБА_1).

В решті позовних вимог суд відмовляє за безпідставністю.

Судові витрати підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" (10008, м. Житомир, вул. Пушкінська,32/8, код 22048622)

на користь ОСОБА_1, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1

- 7886,24 грн. - двократної вартості недовідпущеної електричної енергії;

- 157,72грн. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 26.03.13

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1 - у справу,

2 позивачу 1 - (рек. із зв. повід, супровідним листом з додатками)

3- позивачу -2

4- третій особі

5 - відповідач ( згідно заяви рек.).