Постанова № 30195345, 20.03.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2013 року Справа № 13/5025/420/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіСибіги О.М.суддівКорсака В.А., Костенко Т.Ф.

розглянувши матеріали касаційної скарги державного підприємства "Селекційно-генетичний центр по рибництву "Поділля"на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 20.12.12у справігосподарського суду Хмельницької областіза позовомдержавного підприємства "Селекційно-генетичний центр по рибництву "Поділля" до1) відкритого акціонерного товариства "Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство", 2) приватного підприємства "Шелтер Плюс"проусунення перешкод у володінні та користуванні майномза зустрічним позовомвідкритого акціонерного товариства "Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство"до державного підприємства "Селекційно-генетичний центр по рибництву "Поділля"про за участюусунення перешкод у користуванні земельними ділянками водного фонду Генеральної прокуратури України

в судовому засіданні взяли участь представники :

- - позивачаБогуш І.А.- - відповідача-1Козак І.М., Лучинкин Є.С.- - відповідача-2не з'явився - - Генеральної прокуратури УкраїниСайтарли І.М.В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 23.08.2012 (головуючий Матущак О.І., судді: Радченя Д.І., Гладій С.В.) у справі № 13/5025/420/12 первісний позов задоволено частково. Зобов'язано відкрите акціонерне товариство "Хмельницьке виробниче сільськогосподарське рибоводне підприємство" Летичівський район смт Меджибіж вул. Чкалова, 58, приватне підприємство "Шелтер Плюс" припинити порушення права державного підприємства "Селекційно-генетичний центр по рибництву "Поділля" в користуванні державним майном гідроспорудами-ставами шляхом звільнення території гідротехнічних споруд ставів: став Кустівці (інв. №06-003); став Онацьківці (інв. №06-006); стави №1 (інв. №06-001), №2 (інв. №06-004), №3 (інв. №06-004), №4 (інв. №06-002) в с.Велика Березна Полонського району; став Моначин з насосною станцією 227,3 га (інв. №01-005); став Тарноруда №1 198,7 га. (інв. №01-002); став Тарноруда №2 94,4 га. (інв. №01-001); став Тарноруда №3 52,20 га. (інв. № 01-003) Летичівського району; став Лятецький 280,14 га. (інв. № 07-002); став с. Теліжінці 97,78 га (інв. № 07-004) Хмельницької області, що є державним майном та знаходяться на балансі державного підприємства "Селекційно-генетичний центр по рибництву "Поділля" на праві повного господарського відання, зобов'язано відкрите акціонерне товариство "Хмельницьке виробниче сільськогосподарське рибоводне підприємство", приватне підприємство "Шелтер Плюс", припинити порушення права державного підприємства "Селекційно-генетичний центр по рибництву "Поділля" в користуванні державним майном гідроспорудами-ставами а саме: у Волочиському районі: став Тарноруда №2 94,4 га., став Тарноруда № 1 198,7 га., став Тарноруда №3 52,20 га., став Юхимівці 54,2 га., став Моначин з насосною станцією 227,3 га., став Сарнів 110,1 га., став Поляни 255,8 га., став Лозова 24 га.; у Ізяславському районі: Нагульний став Сахнівці 219,6 га.; у Красилівському районі: Виросний став Куль чини 38 га., Виросний став с. Манівці, Нагульний став Росолівці, Виросний став Тріски №2 663/1-№2-553/2 21,7 га., Виросний став М.Пузирки №2-658/1 № 658/3 6 га, Нагульний став с. Антоніни 108 га., Виросний став Ключівка №2 656/1-№656/10 6,2 га., Виросний русловий став Гуральня 12,05 га., Нагульний став М.Пузирки 12,3 га., Виросний русловий став Гуральня верх 1 га., Виросний став дамб Гуральня 3.1 га., Став для посадки матеріалу 1,5 га., Нагульний став Кузьмин 789, 93 га., Зимувал Зозуленці Верх 33,83 га., Зимувал Зозуленці Нижн 37,14 га., Нагульне русло ставу Пустяк 10,58 га., Верховина ставу Пустяк, Літньо-маточний став 18,1га., Нагульне русло ставу Зозул. В 19,4 га.; у Летичівському районі: Нагульний став Анаставці Низ 642,9 га., став Анаставці Верх 820,17 га., Зональний риборозплідник №1 80,84 га., Зональний риборозплідник №2 154,145 га.; у Полонському районі: став №1 с. Березна 68,37 га., став №4 с. Березна 77,02 га., став Кустівці 17,07 га., став №3 с. Березна 150,95 га., став №2 с. Березна 93,7 га., став Онацьківці 32,54 га.; у Старосинявському районі: Виросний став №10 34,0 га., став Лятецький 280,14 га., став Кантівка 232,26 га., став с. Теліжінці 97,78 га., став с. Пилява 164,4 га.; у Старокостянтинівському районі: став Пустяк 36 га., став с. Сковородки 35,20 га., став с. Новоселиця 46,6 га., став с. Н.Погоріла 44,33 га., став В.Погоріла 31,66 га., став с. Деркачі 128,62 га., став с. Немиринці 244,05 га.; у Хмельницькому районі: Нагульний став Моломоленці 247,5 га., Нагульний став Мар'янівка 138 га, у спосіб, шляхом надання вільного доступу працівників державного підприємства "Селекційно-генетичний центр по рибництву "Поділля" до державного майна - гідротехнічних споруд, необхідному для їх обстеження, забезпечення контролю за водонапуском, водовипуском, забезпечення збереження, використання за їх цільовим призначенням; шляхом усунення фізичної протидії охоронцями приватного підприємства "Шелтер Плюс" у доступі до гідротехнічних споруд-ставів та їхньому використанні, шляхом усунення будь-якого перекриття підходів та під'їздів до гідротехнічних споруд ставів, усунення механічних перешкод, створених будь-яким автотранспортом в тому числі автотранспортом охоронної фірми "Шелтер Плюс", вагончиками, шлагбаумами, встановленням в'їзних воріт, навішуванням замків; шляхом заборони відкритому акціонерному товариству "Хмельницьке виробниче сільськогосподарське рибоводне підприємство", приватному підприємству "Шелтер Плюс" здійснювати заходи по неправомірному зарибленню гідроспоруд ставів, руйнування гідротехнічних споруд ставів, спричинення псування державного майна, втрату його якості, чинити будь-які перешкоди в реалізації права державного підприємства "Селекційно-генетичний центр по рибництву "Поділля" в користуванні державним майном гідроспорудами-ставами. В частині вимог щодо зобов'язання усунення перешкод та припинення порушення прав державного підприємства "Селекційно-генетичний центр по рибництву "Поділля" іншими особами, що можуть діяти за дорученням чи відповідним договорами, відмовлено. Стягнуто з відкритого акціонерного товариства "Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" Летичівський район смт Меджибіж вул. Чкалова, 58 на користь Державного підприємства "Селекційно-генетичний центр по рибництву "Поділля" м. Хмельницький, вул. Курчатова 1-В (36819644) суму 1 073 (одна тисяча сімдесят три гривні) 00 коп. витрат по оплаті судового збору.

У зустрічному позові відкритого акціонерного товариства "Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" до державного підприємства "Селекційно-генетичний центр по рибництву "Поділля" про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками водного фонду, відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 20.12.2012 (головуючий Гудак А.В., судді: Дужич С.П., Олексюк Г.Є.) у справі № 13/5025/420/12 вказане рішення суду скасовано, прийнято нове рішення, яким у первісному позові відмовлено повністю, а зустрічний позов задоволено частково. Зобов'язано державне підприємство „Селекційно-генетичний центр по рибництву "Поділля" не чинити перешкоди у користуванні земельними ділянками водного фонду та припинити порушення права відкритого акціонерного товариства „Хмельницьке виробниче сільськогосподарське рибоводне підприємство" на земельні ділянки водного фонду, а саме: у Красилівському районі Хмельницької області (Антонінська селищна рада - Антоніни - 108 га, Кузьминська сільська рада - Кузьмин - 789, 93 га, Росоловецька сільська рада - Рос олівці - 121, 7 га, Великозозуленецька сільська рада - Зозуленці - 52, 9099 га, Манівецька сільська рада -Манівці - 95, 1141 га, Гриценківська сільська рада -Гриценки, Тріски - 64, 3036 га, Ледянська сільська рада -М. Позирки - 28, 3437 га, Великоорлинецька сільська рада -Ключівка - 14, 4549 га, Кульчивська сільська рада - Куль чини - 54, 6463 га), в Ізяславському районі Хмельницької області (Сахновецька сільська рада -Сахнівці - 220, 0 га), у Волочиському районі Хмельницької області (Маначинська сільська рада - Маначин - 169, 71 га, Сарнівська сільська рада -Сарнів - 37, 8854 га, Порохнянська сільська рада -Лозова - 1) 14,17 га; 2) 19,28 га; 3) 6,51 га; 4) 6, 98 га, Бронівська сільська рада -Сарнів - 9,95 га, Полянська сільська рада - Поляни, Тарно руда - 1)18, 42 га; 2) 199, 64 га, Копачівська сільська рада -Лозова - 25,94 га, Наркевицька селищна рада -Юхимівні - 1) 23,41 га; 2) 0,62 га; 3) 8,22 га; 4) 44,15 га, Тарнорудська сільська рада -Тарно руда - 57,81 га), у Летичівському районі Хмельницької області (Меджибізька селищна рада -Анаставці Низ, Ставниця, Зональний риборозплідник - 222,65 га; 960,97 га, Ярославська сільська рада - Анаставці Верх, риборозплідник - 497, 57 га), у Полонському районі Хмельницької області (Новолабунська сільська рада - Березна - 313, 0191 га, Кустовецька сільська рада -Кустівці, Онацьковецька сільська рада - Онацьківці - 32, 5359 га, Бражинецька сільська рада -Браженці - 15,3920 га, Великоберезнянська сільська рада - Березна - 82, 3904 га) у Хмельницькому районі Хмельницької області (Терешовецька сільська рада -Анаставці Верх - 322,61 га) у Старосинявському районі Хмельницької області (Новосинявська сільська рада -Лятецький - 1) 216,51 га; 2) 0, 24 га, Пилявківська сільська рада -Кантівка - 99,6 га, Пилявська сільська рада -Пилява - 164, 4 га, Заставецька сільська рада -Старосинявський риборозплідник - 161, 43 га, Старосинявська селищна рада -Теліженці, Риборозплідник - 1) 308, 1га; 2) 2, 4 га) у Старокостянтинівському районі Хмельницької області (Миролюбненська сільська рада -Погоріла Верх, Погоріла Низ, Немиренці, Пустяк - 3 20,04 га, Сковорідківська сільська рада -Сковородки - 35, 2 га, Немиринецька сільська рада -Кантівка, Деркачі - 261, 28 га), шляхом заборони державному підприємству „Селекційно-генетичний центр по рибництву „Поділля" користуватися вказаними земельними ділянками водного фонду (проводити зариблення ставів, вилов товарної риби та зарибку, проводити водоспуск/водонапуск водних об'єктів).

У зустрічному позові в частині позовних вимог щодо зобов'язання усунути перешкоди та припинити порушення права відкритого акціонерного товариства „Хмельницьке виробниче сільськогосподарське рибоводне підприємство" на користування земельними ділянками водного фонду на території Гнатовецької сільської ради площею 298, 96 га та на території Чорноострівської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області площею 166, 48 га, відмовлено. В решті зустрічних позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з державного підприємства „Селекційно-генетичний центр по рибництву „Поділля" на користь відкритого акціонерного товариства „Хмельницьке виробниче сільськогосподарське рибоводне підприємство" судові витрати.

Не погоджуючись з прийнятими у справі постановою апеляційної інстанції, державне підприємство "Селекційно-генетичний центр по рибництву "Поділля" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції - залишити в силі. В обґрунтування своєї касаційної скарги скаржник посилається на те, що відкрите акціонерне товариство „Хмельницьке виробниче сільськогосподарське рибоводне підприємство" не є правонаступником гідротехнічних споруд, оскільки не увійшли до його статутного фонду під час приватизації. На думку скаржника, гідротехнічні споруди є державною власністю, а відповідач чинить перешкоди в користуванні цим майном.

У відзиві на касаційну скаргу відкрите акціонерне товариство „Хмельницьке виробниче сільськогосподарське рибоводне підприємство" не погоджується із доводами скаржника і просить суд залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

Заперечення відкритого акціонерного товариства „Хмельницьке виробниче сільськогосподарське рибоводне підприємство" проти повідомлення про вступ прокурора у справу, яке надійшло на адресу суду 19.03.2013, колегія суддів відхиляє, оскільки, на підставі статті 29 Господарського процесуального кодексу України прокурор може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду. Про свою участь у вже порушеній справі прокурор лише повідомляє господарський суд письмово, а в судовому засіданні - також і усно. З урахуванням визначених Господарським процесуальним кодексом України повноважень, касаційна інстанція не наділена правом вирішувати питання про допущення прокурора у справу.

Приватне підприємство "Шелтер Плюс" не реалізувало процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення було повідомлені належним чином.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі наказу Регіонального відділення по Хмельницькій області Фонду державного майна України від 08.12.1998 № 833 "Про створення відкритого акціонерного товариства "Хмельницьке виробниче сільськогосподарське рибоводне підприємство" перетворено Хмельницький державний виробничий обласний рибокомбінат у відкрите акціонерне товариство "Хмельницьке виробниче сільськогосподарське рибоводне підприємство" (т. 1., а. с. 77).

18.12.1998 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Хмельницькій області затверджено план приватизації Хмельницького державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства, яким у розділі 6 пункту 2 зазначений перелік водних ресурсів, які залишаються у власності держави (78 ставів) (т. 3, а. с. 95-97).

У додатку до акту приймання-передачі державного майна наведено перелік гідротехнічних споруд, які не увійшли до статутного фонду відкритого акціонерного товариства "Хмельницькрибгосп" та передаються на баланс державного підприємства "Укрриба" (т. 3, а. с. 98-101).

31.12.2003 між відкритим акціонерним товариством "Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" (зберігач) та державним підприємством "Укрриба" (замовник) укладено договір зберігання з правом користування № 10, за умовами якого замовник передає, а зберігач приймає на зберігання з правом користування згідно акту приймання-передачі, нерухоме державне майно, яке знаходиться на балансі державного підприємства "Укрриба", розташоване у Староконстянтинівському, Старосинявському, Летичівському, Полонському, Хмельницькому, Волочинському, Красилівському, Ізяславському районах Хмельницької області.

Згідно акту приймання-передачі нерухомого майна згідно договору від 31.12.2003, перелік гідротехнічних споруд, які знаходяться на балансі державного підприємства "Укрриба" і передаються по договору зберігання з правом користування відкритого акціонерного товариства "Хмельницькрибгосп" та державними актами на право постійного користування землями.

01.10.2009 між державним підприємством "Укрриба" та відкритим акціонерним товариством "Хмельницькрибгосп" було укладено додаткову угоду до договору зберігання з правом користування № 10 від 31.12.2003, відповідно до якої сторони припинили договір зберігання з правом користування майном № 10 від 31.12.2003 за згодою сторін з 01.10.2009. На виконання цієї додаткової угоди, між замовником та зберігачем складено акт приймання-передачі гідротехнічних споруд від 01.11.2009, відповідно до якого, у зв'язку з розірванням договору від 31.12.2003, зберігач передав, а замовник прийняв із зберіганням з правом користування майно (гідротехнічні споруди) згідно переліку, яке розташовано за адресами: Хмельницька область, Старокостянтинівський, Старосинявський, Летичівський, Полонський, Хмельницький, Волочиський, Красилівський, Ізяславський райони (т. 4, а. с.103).

04.12.2009 на підставі наказу Державного комітету рибного господарства України № 532 "Про приймання-передачу державного майна" створено комісію з приймання-передачі державного майна з балансу державного підприємства "Укрриба" на баланс державного підприємства "Селекційно-генетичний центр по рибництву "Поділля", створеного на підставі наказу Державного комітету рибного господарства України від 12.08.2009 № 376 (т. 3, а. с. 141-145).

01.11.2010 Державним комітетом рибного господарства України видано наказ № 446 "Про приймання-передачу державного майна з балансу на баланс", яким створено та затверджено склад комісії для здійснення приймання-передачі державного майна з балансу державного підприємства "Укрриба" на баланс державного підприємства "Селекційно-генетичний центр по рибництву "Поділля" та передано з балансу державного підприємства "Укрриба" на баланс Державного підприємства "Селекційно-генетичний центр по рибництву "Поділля" державне майно, що підтверджується відповідним актом приймання-передачі (т. 3, а. с.133-135).

Державним агентством рибного господарства України видано наказ від 09.02.2012 № 53 "Про комісію з питань інвентаризації та формування переліку державного майна", згідно якого створено комісію з питань інвентаризації та формування переліку державного майна, переданого на баланс державного підприємства "Селекційно-генетичний центр по рибництву "Поділля" та зобов`язано забезпечити проведення інвентаризації державного майна, переданого на баланс державного підприємства "Селекційно-генетичний центр по рибництву "Поділля" (т. 3, а. с.146-148, 139-140).

Наказом Державного агентства рибного господарства України від 15.02.2012 № 88 затверджено перелік державного майна (52 стави), переданого на баланс державного підприємства "Селекційно-генетичний центр по рибництву "Поділля" та визнано таким, що втратив чинність наказ Державного комітету рибного господарства України від 01.11.2010 № 446 "Про приймання-передачу державного майна з балансу на баланс" (т. 1, а. с. 13).

19.04.2011 між відкритим акціонерним товариством "Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" та приватним підприємством "Шелтер Плюс" укладено договір № ХМ-02 про надання послуг з охорони території та об`єктів нерухомості, забезпечення збереження матеріальних цінностей по Хмельницькій області (т. 1, а. с. 19-21).

Заявлений у даній справі позов державного підприємства "Селекційно-генетичний центр по рибництву "Поділля" про усунення перешкод в користуванні державним майном гідроспорудами-ставами мотивований тим, що відкритим акціонерним товариством "Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" та приватним підприємством "Шелтер Плюс" створюються перешкоди в користуванні державним майном (гідроспорудами-ставами), яке належить позивачу на праві господарського відання. В обґрунтування своїх вимог державне підприємство "Селекційно-генетичний центр по рибництву "Поділля" послалось на те, що відкрите акціонерне товариство „Хмельницьке виробниче сільськогосподарське рибоводне підприємство" не є правонаступником гідротехнічних споруд, оскільки не увійшли до статутного фонду останнього під час приватизації, а тому є власністю держави. Підставою позову державне підприємство "Селекційно-генетичний центр по рибництву "Поділля" обрало статті 316, 317, 319, 391 Цивільного кодексу України, статтю 136 Господарського суду України.

Зустрічний позов про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками водного фонду, мотивований тим, що державне підприємство "Селекційно-генетичний центр по рибництву "Поділля" здійснює захоплення земельних ділянок водного фонду, які перебувають у користуванні відкритого акціонерного товариства „Хмельницьке виробниче сільськогосподарське рибоводне підприємство", незаконно проводить рибогосподарську діяльність, перешкоджає проводити зариблення водних об'єктів. Даний позов заявлений на підставі статті 13 Конституції України, статей 116, 141 Земельного кодексу України, статті 13 Водного кодексу України, статті 182 Цивільного кодексу України, статті 3 Закону України "Про управління об'єктами державної власності".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" управління об'єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Статтею 4 зазначеного закону встановлено, що суб'єктами управління об'єктами державної власності є: Кабінет Міністрів України; центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері управління об'єктами державної власності; центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку; міністерства та інші органи виконавчої влади (далі - уповноважені органи управління); Фонд державного майна України; органи, що забезпечують діяльність Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України; органи, які здійснюють управління державним майном відповідно до повноважень, визначених окремими законами; державні господарські об'єднання, державні холдингові компанії, інші державні господарські організації (далі - господарські структури); Національна академія наук України, галузеві академії наук.

Відповідно до пункту 2 Положення про порядок передачі об'єктів права державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 № 1482 (далі - Положення), об'єктами передачі є: а) цілісні майнові комплекси підприємств, установ, організацій, їх структурних підрозділів (далі - підприємства), крім об'єктів, визначених підпунктом "д" цього пункту. Структурний підрозділ підприємства може бути об'єктом передачі після виділення його в установленому порядку в цілісний майновий комплекс на підставі розподільного балансу; б) нерухоме майно (будівлі, споруди, у тому числі об'єкти незавершеного будівництва, а також нежитлові приміщення після виділення їх в окрему облікову одиницю (інвентарний об'єкт) на підставі складання в установленому порядку розподільного балансу за умови обов'язкового наступного укладення з іншими балансоутримувачами будинку, в якому розташовані ці приміщення, угоди про спільне користування та утримання будинку і прибудинкової території); в) акції (частки, паї), що належать державі у майні господарських товариств (крім передачі акцій державним органам приватизації засновниками відкритих акціонерних товариств, створених у процесі корпоратизації); г) державне майно, що не увійшло до статутного фонду господарських товариств, створених у процесі приватизації, корпоратизації; ґ) підприємства, показники фінансово-господарської діяльності яких погіршилися внаслідок неефективного управління ними органами, уповноваженими управляти державним майном, або самоврядними організаціями; д) цілісні майнові комплекси підприємств, установ, організацій, їх структурних підрозділів у зв'язку з прийняттям або скасуванням рішення про їх приватизацію; е) інше окреме індивідуально визначене майно підприємств (крім нерухомого).

Пунктом 3 цього положення передбачено, ініціатива щодо передачі об'єктів права державної власності може виходити відповідно від органів, уповноважених управляти державним майном, або самоврядних організацій.

Згідно підпункту "г" абзацу 2 пункту 4 зазначеного Положення, передача об'єктів права державної власності від одного підприємства іншому, що належать до сфери управління одного і того ж органу, уповноваженого управляти державним майном, або самоврядної організації, здійснюється на підставі рішення цього органу або самоврядної організації, погодженого з підприємствами, а у разі передачі їх структурного підрозділу або нерухомого майна також з Фондом державного майна та Мінекономіки.

Судом першої інстанції встановлено, що передача Державним комітетом рибного господарства України, правонаступником якого є Державне агентство рибне господарство України, на баланс державного підприємства "Селекційно-генетичний центр по рибництву "Поділля" державного майна (ставів) відбулась правомірно.

Відповідно до пунктів 1.1., 6.1. статуту державного підприємства "Селекційно-генетичний центр по рибництву "Поділля", затвердженого наказом Державного агентства рибного господарства України № 229 від 19.10.2011, підприємство засноване на основі державної власності, входить до сфери управління Державного агентства рибного господарства України і є підзвітним йому. Майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання (т. 1., а. с. 23-30).

За змістом статті 136 Господарського кодексу України, право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб'єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.

Відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

На підставі поданих доказів в їх сукупності судом першої інстанції встановлено факт існування та створення відкритим акціонерним товариством "Хмельницьке виробниче сільськогосподарське рибоводне підприємство", приватним підприємством "Шелтер Плюс" перешкод у використанні державного майна, яке належить державному підприємству "Селекційно-генетичний центр по рибництву "Поділля" на праві повного господарського відання. Суд першої інстанції дійшов висновку, що дії відповідачів є протиправними та такими, що порушують права позивача, що стало підставою для задоволення позову державного підприємства "Селекційно-генетичний центр по рибництву "Поділля" в частині усунення фактичних перешкод у користуванні гідроспорудами-ставами. Визнавши встановленими зазначені факти, суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права, а саме статтю 391 Цивільного кодексу України та статтю 136 Господарського кодексу України. При цьому, судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено у задоволенні решти вимог первісного позову, оскільки заявлені в них вимоги зводяться до необхідності захисту прав та інтересів в майбутньому, при умові, якщо вони будуть порушені.

Відмова у задоволенні зустрічного позову про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками водного фонду, судом першої інстанції мотивована недоведеністю заявлених позовних вимог.

Колегія суддів вважає, що вказані висновки місцевого господарського суду не спростовані у встановленому законом порядку, та ґрунтуються на положеннях чинного законодавства і на правильній юридичній оцінці фактичних обставин справи.

Щодо висновків суду апеляційної інстанції колегія суддів зазначає наступне.

Відмовляючи у задоволенні позову про усунення перешкод у користуванні державним майном апеляційний господарський суд послався на те, що процедура передачі державному підприємству "Селекційно-генетичний центр по рибництву "Поділля" не відбулась, оскільки в матеріалах справи відсутній акт приймання-передачі об'єктів державної власності на баланс позивачу.

Проте, такий висновок суду матеріалам справи не відповідає, оскільки до матеріалів справи залучено акт приймання-передачі державного нерухомого майна з балансу державного підприємства "Укрриба" на баланс державного підприємства "Селекційно-генетичний центр по рибництву "Поділля" та акт державного майна, переданого на баланс державного підприємства "Селекційно-генетичний центр по рибництву "Поділля", затверджений головою державного агентства рибного господарства України 15.02.2012 (т. 3., а. с. 134-140). Зазначеним документам судом апеляційної інстанції належна оцінка надана не була, тоді як суд першої інстанції таку оцінку надав та встановив, що спірне майно було передано на баланс державного підприємства "Селекційно-генетичний центр по рибництву "Поділля", що мало наслідком набуття права повного господарського відання на спірні об'єкти державної власності.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що акт приймання-передачі є лише внутрішнім бухгалтерським документом про зняття його обліку (балансу) одного підприємства і взяття на облік (баланс) іншим підприємством. Відсутність нового акту приймання-передачі з балансу на баланс вже на виконання нового наказу правонаступника центрального органу виконавчої влади - Державного агентства рибного господарства України № 88 від 15.02.2012 не потребувалося, оскільки спірне майно уже перебувало на бухгалтерському обліку (балансі) позивача, тому вказаним наказом Державного агентства рибного господарства України крім іншого, правомірно і обґрунтовано було затверджено перелік державного майна, переданого на баланс державного підприємства "Селекційно-генетичний центр по рибництву "Поділля".

За таких обставин, суд першої інстанції на підставі поданих доказів в їх сукупності, встановивши наявність перешкод у використанні державного майна, визнав встановленим факт порушення прав державного підприємства "Селекційно-генетичний центр по рибництву "Поділля" у використанні майна, переданого йому на баланс.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що спірне майно є нерухомим, а державним підприємством "Селекційно-генетичний центр по рибництву "Поділля" не надано доказів на підтвердження того, що у Державному реєстрі прав зареєстровані права господарського відання на нерухоме майно, яке є предметом спору у справі. Однак, колегія суддів вважає такий висновок помилковим, враховуючи наступне.

В статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" зазначено, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Нерухоме майно - земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення.

Судом апеляційної інстанції не взято до уваги положення частини 6 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відповідно до якої будь-які правочини щодо нерухомого майна (відчуження, управління, іпотека тощо) укладаються, якщо право власності на таке майно зареєстровано згідно з вимогами цього Закону.

Відповідно до статті 1 Водного кодексу України ставок - це штучно створена водойма місткістю не більше 1 млн. кубічних метрів.

Відповідно до пункту 1.9.18. Методики обстеження і паспортизації гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилучення та складування промислових відходів, затвердженої наказом Державного комітету України у справах містобудування і архітектури № 252 від 19 грудня 1995 року гідротехнічні споруди - це споруди для використання водних ресурсів, а також для боротьби з шкідливим впливом вод: греблі й дамби різного призначення та їхні конструктивні елементи; водоскиди, водоспуски, споруди водовідведення: тунелі, канали, труби, лотки; регуляційні споруди, накопичувачі промислових відходів, ставки, відкриті водозабори, гідромеханічне та механічне обладнання, призначене для нормального функціонування споруд.

Залежно від галузей, на обслуговування яких вони створені, гідротехнічні споруди можуть бути берегозахисними, водноенергетичними, меліоративними, воднотранспортними, лісосплавними, рибогосподарськими, для водопостачання і каналізації, для використання водних надр, для благоустрою міст, спортивних, естетичних цілей тощо.

У пункті 14.1.238. статті 14 Податкового Кодексу України зазначено, що споруди - земельні поліпшення, що не належать до будівель і призначені для виконання спеціальних технічних функцій.

Крім того, стави, які оснащені дамбами чи греблями, каналами, водозаборами та системами водонапуску та спуску води становлять собою систему регулювання рівня води, її підвищення та скиду. Споруди на водоймищах є змінними у своїй структурі, в залежності від природних обставин та господарських потреб. Зокрема, дамби можуть бути укріпленими бетонними блоками, земляними насипами тощо. Тунелі та системи відводу води розширяються та перекриваються через підвищення чи відсутність належної кількості води.

Проаналізувавши зазначені правові норми, колегія суддів вважає висновок суду апеляційної інстанції стосовно того, що гідротехнічні споруди підлягають обов'язковій державній реєстрації у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, недостатньо обґрунтованим.

Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні зустрічного позову, оскільки в ньому не зазначаються обставини порушення права чи законних інтересів позивача та умови і способи їх усунення, а лише вимагається у суду захистити такі права чи інтереси в майбутньому при умові, якщо вони будуть порушені. При цьому, Господарським кодексом України не передбачено вжиття заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням у спосіб пред'явлення позову про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками водного фонду, у майбутньому. Зазначений висновок судом апеляційної інстанції не спростований.

За таких обставин постанову суду апеляційної інстанції не можна вважати законною і обґрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню. Натомість, місцевий господарський суд всебічно і повно встановив всі фактичні обставини справи на підставі об'єктивної оцінки наявних в ній доказів, достеменно з'ясував дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосував норми матеріального права, що регулюють їх спірні відносини.

Відповідно до пунктів 1, 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012 рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення має бути викладено чітко, зрозуміло, грамотно (тобто не містити граматичних і стилістичних помилок, виправлень).

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:

- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;

- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Постанова апеляційної інстанції наведеним вимогам не відповідає.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що апеляційним господарським судом невірно застосовані норми матеріального та процесуального права, а тому у нього не було правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції, яке є законним та обґрунтованим та відповідає постанові Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012 із змінами і доповненнями.

Відповідно до частини 1 статті 11110 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до пункту 6 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Керуючись статтями 49, 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 20.12.2012 у справі № 13/5025/420/12 скасувати.

Рішення господарського суду Хмельницької області від 23.08.2012 у справі № 13/5025/420/12 залишити в силі.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" (31530, Хмельницька область, Летичівський район, смт. Меджибіж, вул. Чкалова, 58, ЄДРПОУ 00476808) на користь державного підприємства "Селекційно-генетичний центр по рибництву "Поділля" (29000, Хмельницька область, м. Хмельницький, вул. Курчатова, 1-В, ЄДРПОУ 36819644) 401, 45 грн. судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

Стягнути з приватного підприємства "Шелтер Плюс" (29000, Хмельницька область, м. Хмельницький, вул. Майборського, буд. 1, кв. 34, ЄДРПОУ 37512749) на користь державного підприємства "Селекційно-генетичний центр по рибництву "Поділля" (29000, Хмельницька область, м. Хмельницький, вул. Курчатова, 1-В, ЄДРПОУ 36819644) 401, 45 грн. судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

Доручити господарському суду Хмельницької області видати накази на виконання даної постанови.

Головуючий суддя О.М. Сибіга

С у д д і В.А. Корсак

Т.Ф. Костенко