Ухвала суду № 30195243, 19.03.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2013 р. № 9104/24499/12 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гінди О.М.

суддів: Заверухи О.Б., Ніколіна В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Закарпаттурист» в особі філії Синевірсько-полянський туристично-оздоровчий комплекс «Синевирське озеро» на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2011 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Закарпаттурист» в особі філії Синевірсько-полянський туристично-оздоровчий комплекс «Синевирське озеро» до Державної податкової інспекції в Міжгірському районі Закарпатської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

05 вересня 2011 року позивач - ПАТ «Закарпаттурист» в особі філії Синевірсько-полянський туристично-оздоровчий комплекс «Синевирське озеро» звернувся в суд із адміністративним позовом до ДПІ в Міжгірському районі в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.07.2011 року № 000362301/2311/7-23.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що оскаржуване рішення є протиправним, оскільки винесене щодо філії, а не щодо юридичної особи. Також позивач посилається на те, що відповідачем безпідставно визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток, оскільки на його думку ним правомірно віднесено до складу валових витрат прострочену дебіторську заборгованість ПП «Автосвіт» в ІІ кв. 2010 року в сумі 243 258,32 грн та III кв. 2010р. в сумі 205 118 грн яка виникла за період з 01.07.05р. по 30.06.08р. та рахувалася станом на 30.05.2008р. Підставою для такого віднесення стала ухвала господарського суду Закарпатської області від 01.06.2010 року у справі №6/210 якою ліквідовано ПП «Автосвіт».

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 05.12.2011 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із даною постановою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржена постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, а тому просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт посилається на те, що якщо у підприємства рахується дебіторська заборгованість, то після банкрутства чи ліквідації боржника така заборгованість відповідно до п. 1.25 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є безнадійною і відповідно до пп. 5.2.8 п. 5.2 ст. 5 цього Закону відноситься до складу валових витрат, у частині, що не була віднесена до валових витрат раніше. Таким чином, позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат прострочену дебіторську заборгованість ПП «Автосвіт» в ІІ кв. 2010 року в сумі 243258,32 грн. та III кв. 2010р. в сумі 205118 грн, у зв'язку з визнанням боржника банкрутом.

Особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про його дату, час та місце, що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення повісток, а тому їх неприбуття у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Враховуючи те, що справу може бути вирішено на основі наявних в ній доказів, а усі особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з'явилися, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Синевирсько-полянський туристично-оздоровчий комплекс «Синевирське озеро» є філією ПрАТ «Закарпаттрурист», перебуває на податковому обліку в ДПІ у Міжгірському районі Закарпатської області та є платником податку на прибуток підприємств і податку на додану вартість.

В період з 17.06.2011 року по 23.06.2011 року працівниками ДПІ у Міжгірському районі проведено позапланову виїзну перевірку Філії Синевирсько-полянський туристично-оздоровчий комплекс «Синевирське озеро» Закарпатського обласного ЗАТ по туризму та екскурсіях «Закарпаттурист» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2010 року, результати якої оформлені актом № 391/23/25442615 від 29.06.2011 року.

Вказаним актом зафіксовано порушення філією вимог пп. 12.1.1 п. 12.1. ст. 12, пп. 5.3.3, пп. 5.3.5, пп. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на суму 66 520 грн, в тому числі за ІІ кв. 2010 року на суму 15 240 грн та ІІІ кв. 2010 року на суму 51 280 грн.

До таких висновків податковий орган прийшов виходячи з того, що філія Синевирсько-полянський туристично-оздоровчий комплекс «Синевирське озеро» ПрАТ «Закарпаттурист» списала прострочену дебіторську заборгованість приватного підприємства «Автосвіт» (орендна плата) в сумі 448 376,52 грн яка обліковувалася на бухгалтерському рахунку 377 «Розрахунки з іншими дебіторами, кредиторами», в т.ч. у ІІ кварталі 2010 року - 243 258,32 грн, у ІІІ кварталі 2010 року - 205 118,20 грн. Зазначена дебіторська заборгованість списана філією згідно наказів від 16.06.10 № 60/02-01, від 24.09.10 №111/02-01 в яких підставою зазначено ухвалу господарського суду Закарпатської області від 01.06.10 по справі №6/210. Проте, податковий орган вважає, що в силу положень пп. 5.2.8 п. 5.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у позивача не було правових підстав відносити до валових витрат суму дебіторської безнадійної заборгованості щодо якої позивачем не вживалися заходи щодо її стягнення. Крім того, відповідачем зазначено, що у відповідності до пп. 5.3.3 та пп. 5. 3.5 п. 5.3 ст. 5 вказаного Закону, до складу валових витрат також не відносяться суми ПДВ виключного до ціни товару (робіт, послуг) та суми штрафів та/або неустойки чи пені за рішенням відповідних державних органів, суду. На підставі викладеного податковий орган прийшов до висновку, що у Філії право на віднесення до валових витрат суми безнадійної дебіторської заборгованості виникло в частині основного платежу, щодо якої вижито заходи про стягнення боргу, без урахування ПДВ.

На підставі вказаного вище акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000362301/2311/7-23 від 12.05.2011 року, яким філії Синевирсько-полянський туристично-оздоровчий комплекс «Синевирське озеро» ПрАТ «Закарпаттурист» збільшено суму грошового зобов'язання на суму 83 150 грн, в тому числі 66 520 грн за основним платежем та 16 630 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач не погодившись із даним податковим повідомленням-рішенням, оскаржив його в порядку апеляційного узгодження до ДПА у Закарпатській області, однак рішенням від 25.08.2011 року № 2216/10/25-044 вказана скарга залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог виходив з того, що відповідно до пп.5.2.8 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми безнадійної заборгованості в частині, що не була віднесена до валових витрат, у разі коли відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не привели до позитивного наслідку. Тобто, платник податку має право віднести до валових витрат вартість наданих послуг, оплата за які не проведена, і заборгованість набула статусу «безнадійної». Обмеження віднесення до складу валових витрат встановлені п. 5.3 цієї статті, згідно з яким не включаються до складу валових витрат зокрема витрати на сплату податку на додану вартість. Отже, відповідачем правомірно виключено із складу валових витрат позивача суми сплаченого у ціні орендної плати податку на додану вартість, а також суми не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до абз. 1 п. 1.25 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (тут та далі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) безнадійна заборгованість - заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності.

Згідно п. 5.1 ст. 5 вказаного Закону валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарської діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.8 п. 5.2, ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми безнадійної заборгованості в частині, яка не була віднесена до валових витрат, у разі коли відповідні заходи по стягненню таких боргів не привели до позитивного наслідку.

Пунктом 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено перелік витрат, які не включаються до складу валових витрат, зокрема: сплата податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання (п. 5.3.3); сплата штрафів та/або неустойки чи пені за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду.

За змістом абзацу четвертого підпункту 5.3.9 пункту 5.3 вказаної статті Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В пп. 12.1.1, п. 12.1, ст. 12 Закону, зазначено, що платник податку - продавець товарів (робіт, послуг) має право збільшити суму валових витрат звітного періоду на вартість відвантажених товарів (виконаних робіт, наданих послуг) у поточному або попередніх звітному податкових періодах у разі коли покупець таких товарів (робіт, послуг) затримує без погодження з таким платником податку оплату їх вартості (надання інших видів компенсацій їх вартості). Таке право на збільшення суми валових витрат виникає, якщо протягом такого звітного періоду відбувається будь-яка з таких подій:

а) платник податку звертається до суду з позовом (заявою) про стягнення заборгованості з такого покупця або про порушення справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна;

б) зазначена затримка в оплаті (наданні інших видів компенсацій) перевищує 90 календарних днів та платник податку - продавець отримує від покупця згоду про визнання раніше надісланої йому претензії в порядку досудового врегулювання спору або не отримує відповіді на таку претензію протягом строків, визначених законодавством;

в) за поданням продавця нотаріус вчиняє виконавчий напис про стягнення заборгованості з покупця або стягнення заставленого майна (крім податкового боргу).

Таким чином, виходячи з наведеного, продавець товарів (робіт, послуг) може віднести до складу валових витрат суму дебіторської заборгованості, за якою минув термін позовної давності, лише в разі, якщо ним було вжито необхідні заходи щодо її стягнення відповідно до вимог чинного законодавства, а саме, скориставшись ст. 12 цього Закону.

Як вбачається із наявної у матеріалах справи ухвали господарського суду Закарпатської області від 01.06.2010 року по справі № 6/2010, визнана судом дебіторська заборгованість щодо якої позивачем вживалися заходи стягнення становить 218 858,20 грн в тому числі ПДВ та 24 500,3 грн штрафних санкцій, яка ним на підставі цієї ухвали та наказу № 60/02-01 від 16.06.2011 року включена до складу валових витрат, як безнадійна заборгованість за ІІ кв. 2010 року.

Щодо суми заборгованості включеної позивачем до валових витрат на підставі наказу № 111/02-01 від 24.09.2010 року в розмірі 205 118, 2 грн, то позивачем не надано доказів вживання заходів по стягненню цієї заборгованості, які не привели до позитивного наслідку, а тому в нього не було правових підстав для віднесення цієї заборгованості до складу валових витрат за ІІІ кв. 2010 року.

Також, податковий орган прийшов до правильного висновку щодо виключення зі складу валових витрат суми ПДВ та штрафних санкції, оскільки в силу пп. 5.3.3 та пп. 5.3.5 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» такі до складу валових витрат не включаються.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками відповідача щодо порушення філією позивача пп. 12.1.1 п. 12.1. ст. 12, пп. 5.3.3, пп. 5.3.5, пп. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого занижено податок на прибуток в період, що перевірявся на суму 66 520 грн, в тому числі за ІІ кв. 2010 року на суму 15 240 грн та ІІІ кв. 2010 року на суму 51 280 грн.

Разом з цим, суд першої інстанції правильно зазначив щодо правомірності винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення відносно філії Синевирсько-полянський туристично-оздоровчий комплекс «Синевирське озеро» ПАТ «Закарпаттурист», оскільки вказаний відокремлений підрозділ у відповідності до вимог ст. 133 ПК України є платником податку на прибуток, що підтверджується відповідною довідкою про взяття на облік, а тому повинен нести відповідальність щодо порядку та повноти його нарахування.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування оскарженої постанови суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Закарпаттурист» в особі філії Синевирсько-полянський туристично-оздоровчий комплекс «Синевирське озеро» - залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2011 року у справі № 2а-2919/11/0770 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

На ухвалу протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.М. Гінда

Судді: О.Б. Заверуха

В.В. Ніколін