Рішення № 30192820, 25.03.2013, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2013 року Справа № 925/85/13-г

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі Луговій І.В., за участю представників сторін: позивача - Тарана С.В. за довіреністю, відповідача - ОСОБА_2 адвокат за договором, третьої особи - не з'явились, у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянувши справу за позовом приватного підприємства «Агроспецпроект» до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 про стягнення 192070 грн. 08 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - приватне підприємство «Агроспецпроект», звернувся в суд з позовом до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 (далі - відповідач) про стягнення, на підставі договору № 79 на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 19.07.2007 року та заявки на перевезення вантажів № КИ-0419 від 10.12.2012 року, збитків, завданих втратою вантажу, у розмірі 192070 грн. 08 коп. та відшкодування понесених судових витрат.

Ухвалою суду від 21.02.2013 року до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - суб'єкта підприємницької діяльності - фізичну особу ОСОБА_4.

У судовому засіданні представник позивача позов з підстав, викладених в позовній заяві і письмових поясненнях до неї (вх. № 4638 від 15.03.2013 року, а.с. 109-110), підтримав і просив суд задовольнити.

Відповідач подав письмовий відзив (заперечення) на позов (вх. № 2397 від 13.02.2013 року, а.с. 49-51) та письмові пояснення до нього (вх. № 5283 від 22.03.2013 року). В засіданні суду представник відповідача позов не визнав і просив суд в його задоволенні відмовити з мотивів, викладених у відзиві і письмовому поясненні до нього, а саме - безпідставності і необґрунтованості позовних вимог.

Третя особа - суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_4 в засідання суду не з'явився, явку свого представника не забезпечив, поштою направив суду свої письмові пояснення (а.с. 99), із яких слідує, що в жодних правовідносинах із позивачем і відповідачем він не перебував. Відповідно до ст. 75 ГПК України, суд розглянув справу без участі представника третьої особи за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд в задоволенні позову відмовляє повністю з наступних підстав.

19.07.2007 року позивачем - приватним підприємством «Агроспецпроект», як відправником вантажу, та відповідачем - суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_3, як перевізником, укладено договір № 79 на перевезення вантажів автомобільним транспортом. Згідно з умовами договору його сторони погодили, що:

п.п. 1.1.- 1.5. - предметом даного договору є надання перевізником транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів відправнику вантажу, згідно умов даного договору; предметом , що підлягає перевезенню, є продукти харчування й інші товари; обсяг перевезень, найменування й адреса вантажоодержувача, місце завантаження вказуються в заявці на перевезення, що складається на кожен факт перевезення; відправник вантажу надає заявку на перевезення по факсу не пізніше як за 12 годин до подачі автомашини для навантаження; після одержання заявки перевізник заповнює її належним чином (вказує державний номер автомобіля, державний номер причепа, зазначає прізвище, ім'я, по батькові водія, підписує, завіряє підпис печаткою) і відправляє відправнику вантажу факсимільним зв'язком не пізніше 15 години дня, що передує дню перевезення;

п.п. 2.1.3., 2.1.4., 2.1.10. - перевізник зобов'язаний: приймати на себе відповідальність за схоронність у шляху всіх вантажів, що перевозяться за даним договором, з моменту прийняття його під пломбу та до моменту видачі в пункті призначення уповноваженій на це особі; прийняти вантаж по кількості від відправника вантажу. Оформлений подорожній лист, завірений перевізником, що надається водієм, є підставою для одержання ним вантажу для перевезення та покладення матеріальної відповідальності за схоронність такого вантажу на перевізника; повідомляти відправника вантажу (по факсимільному зв'язку) про неможливість подачі автотранспорту не пізніше 16 години дня, що передує дню перевезення;

п. 3.1.3. - відправник вантажу зобов'язаний: до прибуття автомашин під навантаження підготувати вантаж до перевезення (затарити, заготовити перевізні документи, пропуски на право проїзду до місця навантаження тощо). Відділ збуту, комірник та охорона зобов'язані по факту надходження автомашини звірити відповідність заповнених перевізних документів фактично поданому автомобілю, його подорожньому листу, посвідченню та паспорту водія;

п.п. 4.1., 4.11. - перевізник несе відповідальність за схоронність всіх вантажів з моменту прийняття його під пломбу і до моменту видачі в пункті призначення уповноваженій на це особі; у випадку неповідомлення чи несвоєчасного повідомлення відправника вантажу про неможливість подачі автотранспорту в термін, обумовлений в транспортній заявці, перевізник сплачує штраф в розмірі 200 грн.;

п.п. 5.2, 5.3. - водій автомобіля, що перевозить вантаж, є одночасно експедитором; факсимільні копії заявок, що оформлені в рамках виконання цього договору, мають чинність на рівні з оригіналами.

Згідно з поясненнями представників сторін в засіданні суду дія договору № 79 сторонами договору пролонгована, він є чинним.

На виконання умов договору № 79 від 19.07.2007 року, позивач 11.12.2012 року об 09 год. 26 хв. зі свого телефону-факсу № НОМЕР_1 факсимільним зв'язком направив відповідачу копію заявки на перевезення вантажів № КИ-0419 від 10.12.2012 року, в якій, зокрема, зазначив, що: пунктом завантаження є м. Золотоноша Черкаської області, вул. Жашківська, 32; дата та час завантаження - 11.12.12 - 11:00; свої контактні телефони; вантажоодержувача, пункти розвантаження, дату і час розвантаження - ТОВ АТБ-маркет, Київська обл., с. Мартусівка, вул. Мойсеєва, 72, 12.12.12 до 12:28, ТОВ Лан-Україна, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Антонова, 1а, корпус 2, складський комплекс «Чайка», 12.12.12 до 19:00. Відповідач заявку прийняв, оформив її, зокрема зазначив, що перевезення здійснюватиметься автопідприємством ФОП ОСОБА_3, на підставі договору № 79 від 19.07.2007, автомобілем Рено НОМЕР_2, причепом НОМЕР_3, водієм ОСОБА_5. Оформлену заявку відповідач зі свого телефону-факсу № НОМЕР_4 факсимільним зв'язком направив позивачу 12.12.2012 року.

За твердженням позивача, згідно з умовами договору і заявки, Золотоніською філією позивача 11.12.2012 року було відпущено і навантажено для перевезення в автомобіль НОМЕР_2, причеп НОМЕР_3, подані автопідприємством відповідача ОСОБА_3, продукцію (вантаж) на загальну суму (111592,08+17074,8+63404,2) 192070 грн. 08 коп. Вантаж прийняв водій-експедитор ОСОБА_5, йому були надані всі необхідні документи, зокрема, товарно-транспортні накладні №№ КИ-0000546, КИ-0000547, КИ-0000549 від 11.12.2012 року. Вантаж вантажоодержувачам не доставлений, весь вантаж було втрачено при перевезенні.

Відповідно до копій товарно-транспортних накладних №№ КИ-0000546, КИ-0000547, КИ-0000549 від 11.12.2012 року, поданих суду позивачем, відповідні графи товарно-транспортних накладних про наявність подорожнього листа до автомобіля та про одержання вантажу вантажоодержувачем не заповнені.

Претензія позивача вих. № 279 від 21.12.2012 року про відшкодування суми втраченого вантажу в розмірі 192070 грн. 08 коп. відповідачем отримана, розглянута, але не визнана і не задоволена, про що позивача повідомлено листом вих. № 1 від 04.01.2013 року.

Із поданих суду (а.с. 15-17) позивачем копій посвідчення водія ОСОБА_5 № НОМЕР_5, свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів - автомобіля RENAULT MAGNUM AE 430, сідловий тягач білого кольору, 1999 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, П.І.Б. власника ОСОБА_4 та бортового н/причепа KRONE червоного кольору, 1997 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3, П.І.Б. власника ОСОБА_6, пояснень представника позивача в засіданні суду слідує, що звірка відповідності заповнених перевізних документів фактично поданому автомобілю і особи водія здійснювалась на підставі цих документів.

Працівник позивача - головний бухгалтер Золотоніської філії ПП «Агроспецпроект» ОСОБА_7 в письмових поясненнях зазначив, що при завантаженні автомобіля реєстраційний номер НОМЕР_2 з причепом НОМЕР_3 було виписано повний комплект документів (рахунок-фактура, накладна видаткова, товарно-транспортна накладна, якісні посвідчення та сертифікати на вантаж), вказаний перелік документів отримав водій під підпис. При підписуванні пакету документів було додано для відмітки вантажовідправником подорожній лист вантажного автомобіля, який ним було заповнено у відповідних графах, підписана та завірено печаткою підприємства. Подорожній лист був належним чином заповнений перевізником, що не викликало сумнівів щодо його правдивості та правильності оформлення.

Копія подорожнього листа до вантажного автомобіля представником позивача на вимогу суду не надана, що свідчить про відсутність такої у позивача.

Із письмових пояснень суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 і доданих документів, поданих ним суду, вбачається, що в період 10-12.12.2012 року автомобіль RENAULT MAGNUM AE 430, сідловий тягач білого кольору, 1999 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить йому на праві власності, під керуванням водія ОСОБА_8 здійснював перевезення вантажу за маршрутом Чугуєв-Ізмаїл та Ізмаїл-Луганськ. В зазначений період цей автомобіль перевезень продукції ПП «Агроспецпроект» не здійснював, господарських договорів, в тому числі на перевезення вантажів, ним (ОСОБА_4) з СПД ОСОБА_3 та з ПП «Агроспецпроект» не укладалось, жодних правовідносин з зазначеними суб'єктами господарювання не виникало.

Згідно з довідкою начальника ВОРЕР Управління ДАІ УМВСУ в Черкаській області від 21.03.2013 року № 13/14-112, посвідчення водія № НОМЕР_5 (як у ОСОБА_5) видано 18.02.2009 року на ім'я ОСОБА_10

Із довідки СПД ФО ОСОБА_6 вих. № 26.01/01 від 26.01.2013 року і доданих до неї документів вбачається, що в період з 07.08.2009 по 06.12.2012 року йому належав на праві власності напівпричіпа KRONE сірого кольору, 1997 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_6, вказаний причіп 06.12.2012 року знятий з реєстрації в органах ДАІ у зв'язку з відчуженням, на нього видано тимчасовий (транзитний) номерний знак НОМЕР_7.

Згідно з повідомленнями слідчого СВ Золотоніського МВ УМВСУ в Черкаській області Костогриза О.О. від 24.01.2013 року та від 21.03.2013 року № 2461, ним 14.12.2012 року, за заявою ОСОБА_12 - працівника відповідача, розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12012250150000201 по факту заволодіння майном ПП «Агроспецпроект», що мало місце 11.12.2012 року в м. Золотоноша Черкаської області. Відомості про кримінальне правопорушення внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Отже, спірними правовідносинами є вимоги сторін договору № 79 на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 19.07.2007 року та заявки на перевезення вантажів № КИ-0419 від 10.12.2012 року, які витікають із їх прав і обов'язків за цим договором.

Згідно з ст. 11 ч.ч. 1, 2 п. 1 Цивільного кодексу (далі -ЦК) України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов'язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов'язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Спірні правовідносини сторін за правовою природою віднесені до договірних зобов'язань перевезення і транспортного експедирування, загальні положення про послуги, перевезення і транспортне експедирування визначені главами 63-65 ЦК України, главою 32 ГК України, загальні положення про договір - розділом ІІ книги 5 ЦК України, главою 20 ГК України, загальні положення про правочини - розділом IV книги 1 ЦК України, Законом України «Про транспортно-експедиторську діяльність».

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст. 526, 629 ЦК України: зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.ст. 909 ч. 2, 930 ч. 1 ЦК України, ст.ст. 307 ч. 2 ГК України, договори перевезення і транспортного експедирування укладаються у письмовій формі.

Частиною 2 ст. 908 ЦК України визначено, що загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтею 924 ЦК України встановлено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Відповідно до ч.1 ст. 929, 932, 934 ЦК України:

за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу;

експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору;

за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.

Згідно з ст. ст. 610, 611 ч. 1 п. 4, 614 ч.ч. 1, 2 ЦК України:

порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання);

у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - відшкодування збитків;

особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання;

боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Вищенаведені норми Цивільного кодексу України узгоджуються з нормами, що містять Господарський кодекс України та Закон України «Про транспортно-експедиторську діяльність».

Постановою Ради Міністрів Української РСР від 27.06.1969 року затверджено Статут автомобільного транспорту Української РСР, згідно з нормами якого:

ст. 2 - цим Статутом регламентуються, зокрема, основні умови перевезень автомобільним транспортом вантажів;

ст. 6 п. «г» - на підставі цього Статуту Міністерство автомобільного транспорту УРСР затверджує з наступним опублікуванням у Збірнику правил перевезень і тарифів автомобільного транспорту УРСР Правила перевезення пасажирів і багажу автомобільним транспортом в УРСР

ст. 47 - товарно-транспортна накладна є єдиним документом для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника, оприбуткування їх у вантажоодержувача, а також для складського, оперативного та бухгалтерського обліку. Облік транспортної роботи і розрахунки за перевезення провадяться виключно на підставі путьових листів та прикладених до них товарно-транспортних накладних або актів заміру (зважування);

ст. 50 - при прийманні вантажу до перевезення шофер-експедитор автотранспортного підприємства або організації пред'являє вантажовідправнику службове посвідчення і путьовий лист, завірений печаткою автотранспортного підприємства або організації.

На виконання пункту 3 розділу першого Програми заходів щодо забезпечення збереження вантажів, захисту їх від розкрадань і безпеки пасажирів на транспорті, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 5 січня 1995 р. N 7, наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568, затверджено Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом України. Зазначені Правила визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників, згідно з якими:

п. 3.7. - на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник надає Перевізнику при наявності Договору заявку відповідно до встановленої форми;

п 3.8. - заявка подається Перевізнику у строк, визначений Договором. За погодженням із Перевізником Замовник може передати заявку на перевезення вантажів телефонограмою, телетайпом, телеграфом, телексом, іншим фіксованим шляхом. У цьому випадку в такій заявці мають бути необхідні відомості, які характеризують найменування та кількість вантажу, адреси вантаження та розвантаження, відстані перевезення та рід упаковки;

п. 10.1. - перевізники приймають вантажі для перевезення на підставі укладених Договорів із Замовниками згідно з заявками;

п. 10.2. - заявка подається у вигляді та в строки, передбачені Договором;

п. 10.10. - за домовленістю сторін водій може виконувати обов'язки супровідника вантажів (експедитора);

п. 11.1. - основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля;

п. 11.3. - дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається;

п. 11.5. - товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів.

З огляду на викладені вище обставини справи, умови договору № 79 від 19.07.2007 року та приписи законодавства суд вбачає, що позивачем порушено умови пунктів 1.4., 3.1.3. договору, вантаж відпущено і навантажено для перевезення в автомобіль не відповідача як перевізника, а іншої невстановленої особи, без наявності на дату відвантаження належним чином оформленої заявки, без наявності оформленого подорожнього листа, завіреного відповідачем як перевізником, не звірено особу водія на відповідність даним про нього зазначеним в перевізних документах та його паспорті громадянина. За фактом викрадення вантажу у позивача розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 1201225015000020, проводиться досудове розслідування.

Відповідачем порушено умови пунктів 1.5., 2.1.10. договору, а саме - заявку заповнено і відправлено відправнику вантажу після зазначеної в заявці дати завантаження, не повідомлено відправника вантажу про неможливість подачі транспорту, за порушення яких, згідно з пунктом 4.11. договору, передбачена відповідальність перевізника у виді штрафу.

Зобов'язання перевізника приймати на себе відповідальність за схоронність у шляху всіх вантажів, що перевозяться за договором № 79 від 19.07.2007 року та заявкою на перевезення вантажів № КИ-0419 від 10.12.2012 року, з моменту прийняття його під пломбу та до моменту видачі в пункті призначення уповноваженій на це особі, виникає лише після прийняття ним вантажу від відправника вантажу, що передбачено пунктами 2.1.3., 2.1.4. договору. Оскільки відповідач, як перевізник, спірний вантаж до перевезення не приймав, то відповідальність за його схоронність, передбачена пунктом 4.1. договору, ст.ст. 924, 934 ЦК України, ст. 314 ГК України, ст. 14 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», не настає.

Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, обставини справи повинні підтверджуватись лише належними і допустимими доказами, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судом, відповідно до ст. 22 ГПК України, було запропоновано сторонам подати докази в обґрунтування позову і заперечень проти нього, брати участь в засіданнях суду, вони своїми правами скористались на свій розсуд, подали всі наявні у них докази і на їх підставі судом прийнято рішення у справі.

Враховуючи викладене, суд ознак правопорушення, яке заподіяло б спірну матеріальну шкоду позивачу, в діях відповідача не вбачає, а тому надає перевагу запереченням відповідача, позовні вимоги вважає необґрунтованими, недоказаними і, з цих підстав, в їх задоволенні позивачу відмовляє.

На підставі договору про надання юридичних послуг № 2 від 25.01.2013 року, укладеному між позивачем і адвокатом ОСОБА_14, останній надавав адвокатські послуги позивачу по даній господарській справі, на оплату цих послуг позивачем сплачено адвокату 2000 грн. по видатковому касовому ордеру № 65 від 28.01.2013 року.

На підставі ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-84 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову приватного підприємства «Агроспецпроект» до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 про стягнення 192070 грн. 08 коп., - відмовити повністю.

Стягнути з приватного підприємства «Агроспецпроект», код ЄДРПОУ 31352489, місцезнаходження: 03022, м. Київ, пров. Жуковського, 17/25, п/р № 26001005056 у Київській регіональній дирекції «Райффайзен банк Аваль», МФО 322904 на користь суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_8, реєстраційний номер ФОП ЄДР НОМЕР_9, місце проживання: АДРЕСА_1 - 2000 грн. судових витрат на оплату послуг адвоката.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня підписання.

Повний текст рішення складено і підписано 26.03.2013 року.

Суддя В.М. Грачов