Вирок № 30190315, 26.03.2013, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/3013/13-к

Провадження № 1-кп/344/118/13

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2013 року місто Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі :

головуючого судді Поповича В.С.

з участю : секретаря Карпенко І.В.

прокурора Рудого О.Б.

захисника ОСОБА_1

потерпілої ОСОБА_2

обвинуваченої ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження по обвинувальному акту відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, проживає ІНФОРМАЦІЯ_3, не судимої, громадянки України,

за ч. 1 ст. 286 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Згідно обвинувального акту ОСОБА_3 ставиться у вину, що вона вчинила порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесні ушкодження, за наступних обставин.

04 жовтня 2012 року, близько 18 год., у світлу пору доби, обвинувачена, керуючи автомобілем марки «Мерседес-Бенц», номерний знак НОМЕР_1, рухалась по вулиці Довженка у напрямку вулиці Мазепи, що в м. Івано-Франківську позаду автомобіля НОМЕР_2 під керуванням гр. ОСОБА_4. У цей час, на по зустрічній смузі в лівій крайній полосі, наближався автомобіль НОМЕР_3 під керуванням гр. ОСОБА_5, у салоні якого перебували пасажири ОСОБА_2, ОСОБА_6 та ОСОБА_7. Проїжджаючи по прямій ділянці проїзної частини, ОСОБА_3 не обрала в установлених межах безпечної швидкості руху, не врахувала дорожню обстановку і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, проявила неуважність, не дотримала безпечної дистанції та допустила зіткнення із задньою частиною автомобіля «Шевроле Лачетті», внаслідок чого водій даного автомобіля ОСОБА_4, втратив керованість та виїхав на смугу зустрічного руху, де зіткнувся із мікроавтобусом марки ГАЗ-32213, який внаслідок цього перекинувся на праву бокову поверхню.

При цьому обвинувачена порушила вимоги Правил дорожнього руху України, а саме, п.п. б) п.2.3 згідно якого водій зобовязаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, технічним станом транспортного засобу ; п. 12.1. цих же Правил, відповідно до якого водій, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху повинен врахувати дорожню обстановку і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним та п. 13.1. цих Правил, згідно якого водій, залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки і стану транспортного засобу повинен дотримуватись безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

У результаті порушення ОСОБА_3 вказаних вимог Правил дорожнього руху України, сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої пасажир мікроавтобуса ГАЗ-32213, потерпіла ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому суглобової поверхні правої лопатки, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як таких, що викликали тривалий розлад здоровя і не є небезпечними в момент спричинення.

26 березня 2013 року під час судового розгляду захисником обвинуваченої було подано угоду про примирення від 25 березня 2013 року з клопотанням про її затвердження, яке підтримали як обвинувачена, так і потерпіла.

Відповідно до ч. 3 ст. 474 КПК України, суд переходить до розгляду угоди, якщо таку було досягнуто під час судового провадження.

Угода укладена під час судового розгляду між потерпілою ОСОБА_2 та обвинуваченою ОСОБА_3 про примирення від 25 березня 2013 року, згідно з умовами якої сторони дійшли згоди, що злочин обвинуваченою було вчинено саме при викладених вище обставинах, а шкоди не завдано.

Згідно вказаної угоди сторони дійшли згоди, що дії обвинуваченої слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 286 КК України та узгодили покарання у вигляді штрафу в розмірі 3400 гривень без позбавлення права керувати транспортними засобами.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 свою вину у вказаному визнала повністю, згоду на призначення узгодженого виду покарання підтримала, а угоду про примирення від 25 березня 2013 року просила затвердити.

Потерпіла ОСОБА_2 згоду на призначення узгодженого виду покарання підтримала, а угоду про примирення просила затвердити.

Сторони вважають, що угода відповідає встановленим вимогам закону і може бути затверджена судом з призначенням узгодженого сторонами покарання.

Суд, розяснивши обвинуваченій суть обвинувачення та вид узгодженого покарання, її права передбачені ч. 5 ст. 474 КПК України, а обвинуваченій та потерпілій наслідки укладення і затвердження угоди передбачені ч. 1 ст. 473 КПК України, зясувавши при цьому, що вказані особи правильно розуміють зміст наданих їм прав та правові наслідки відмови від таких, що виходить також і з вимог п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статей 468-475 КПК України, які передбачають, що суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду, а також розяснивши сторонам, що у такому випадку вони будуть обмежені в підставах апеляційного та касаційного оскарження вироку, прийшов до висновку, що сумніву у добровільності та істинності позиції обвинуваченої та потерпілої відносно примирення та укладення відповідної угоди немає і це не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз чи обіцянок. А також враховує таке.

Злочин, у вчиненні якого обвинувачена ОСОБА_3 в судовому засіданні визнала себе винуватою, відповідно до ст. 12 КК України є злочином невеликої тяжкості, а тому, виходячи з положень статей 468, 469 КПК України угода про примирення при викладених вище обставинах може бути укладена.

Зміст угоди відповідає положенням обвинувального акта та вимогам ст. 471 КПК України, а також не суперечить інтересам суспільства і не порушує права, свободи чи інтереси сторін та інших осіб.

Правильною є і узгоджена сторонами кваліфікація діянь обвинуваченої за ч. 1 ст. 286 КК України, так як вона ґрунтується на зазначених вище обставинах кримінального правопорушення і відповідно до ст. 349 КПК України при визнанні обвинуваченим своєї вини не потребує підтвердження іншими доказами.

Кваліфікація діянь ОСОБА_3 за вказаною статтею КК України є правильною, оскільки вона вчинила порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесні ушкодження.

При узгодженні покарання сторонами враховано як ступінь суспільної небезпеки та тяжкості вчиненого, так і особу обвинуваченої, фактичні обставини вчиненого правопорушення, як обставини, що помякшують відповідальність обвинуваченої визнано щире каяття та повне визнання вини, що відповідає як закону так і фактичним даним кримінального провадження і, що обставин, які обтяжують відповідальність не встановлено, а визначаючись у призначенні покарання, сторони його узгодили обґрунтовано.

Суд, визначаючись у питанні можливості затвердження угоди виходить з того, що кваліфікація діянь ОСОБА_3 є правильною, визнає, що вказані вище обставини в сукупності є саме такими, що помякшують покарання і знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_3 злочину, що також дає підстави суду дійти висновку, про те, що узгоджене сторонами покарання може бути призначене, оскільки ґрунтується на фактичних обставинах провадження.

Відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових злочинів, а згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

За таких обставин, узгоджене сторонами покарання відповідає вказаним вимогам, санкції ч. 1 ст. 286 КК України, а також відповідає і тяжкості фактично вчиненого, і є справедливим.

З врахуванням викладеного, суд приходить до переконання, що угода про примирення укладена добровільно, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, обіцянок чи інших дій, ніж ті що передбачені в угоді, відповідає фактичним обставинам правопорушень, не суперечать інтересам суспільства і не порушує права, свободи чи інтереси сторін та інших осіб, відповідає встановленим національними та міжнародними законодавчими актами вимогам і підлягає затвердженню з призначенням узгодженої сторонами міри покарання.

На підставі викладеного, п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, керуючись ст. ст. 368, 370, 373, 374, 475 КПК України, суд,

З А С У Д И В :

Угоду про примирення від 25 березня 2013 року укладену між потерпілою ОСОБА_2 та обвинуваченою ОСОБА_3 затвердити.

ОСОБА_3 визнати винною за ч. 1 ст. 286 КК України та призначити їй узгоджене сторонами покарання штраф в розмірі 3400 ( три тисячі чотириста ) гривень, без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Стягнути з обвинуваченої ОСОБА_3, у користь НДЕКЦ при УМВС в Івано-Франківській області з зарахуванням на р/р 31255272210165 УДК в Івано-Франківській області МФО 836014 код 25574765 2352 ( дві тисячі триста пятдесят дві ) гривні витрат за проведення експертиз.

Речові докази в кримінальному провадженні :

- автомобіль марки «Мерседес-Бенц» модель «Е250», 1995 року випуску, чорного кольору, номер шасі VIN WDB1241261J082692, реєстраційний номер НОМЕР_1 повернути власнику ОСОБА_8;

- автомобіль марки «Шевроле Лачетті», 2008 року випуску, сірого кольору, номер шасі KL1NF486E8K307132, реєстраційний номер НОМЕР_4 повернути власнику ОСОБА_4;

- автомобіль марки «ГАЗ» модель «32213», 2000 року випуску, зеленого кольору, номер шасі Y7D322130Y0014697, реєстраційний номер НОМЕР_5 повернути власнику ДП «Івано-Франківський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою».

На вирок протягом 30 днів з моменту його проголошення, може бути подана апеляційна скарга до судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області через Івано-Франківський міський суд з підстав, передбачених ч. 3 ст. 394 КПК України.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги, якщо така скарга не буде подана учасниками провадження у вказаний строк. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Копію вироку суду вручити прокурору, обвинуваченій та потерпілій негайно після його проголошення.

Суддя В.С. Попович