Вирок № 30186586, 22.03.2013, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

712/13052/12

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.03.2013 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:

головуючого судді - Микуляк П.П.

при секретарі - Матіко Я.Ю.

з участю прокурора - Попович І.І.

захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, кримінальну справу по обвинуваченню:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, за національністю українця, уродженця с.Холмець Ужгородського району Закарпатської області, мешканця АДРЕСА_1, не одруженого, з середньою освітою (на момент вчинення злочину учня ПТУ №19), тимчасово непрацюючого, раніше не судимого

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.187 КК України,

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, громадянина України, за національністю українця, уродженця с.Холмець Ужгородського району Закарпатської області, мешканця АДРЕСА_2, з середньою освітою (на момент вчинення злочину учня ПТУ №20), не одруженого, тимчасово непрацюючого, раніше не судимого

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.187 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

29 грудня 2007 року близько 23 год. неповнолітні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 знаходячись неподалік будівлі гуртожитку Ужгородського державного інституту економіки і права, що по вул. Українська в м. Ужгород, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, діючи за попередньою змовою групою осіб, вчинили напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя та здоров'я ОСОБА_6, після чого відкрито викрали у нього мобільний телефоном марки «Sony Ericsson K750i», НОМЕР_1, вартістю 660 грн., з сім-карткою «ЮМС» НОМЕР_2 з рахунком 5 грн., чим завдали останньому матеріальну шкоду на загальну суму 1015 грн., при наступних обставинах:

ОСОБА_4., побачивши проходячого по вул. Українській в м.Ужгороді потерпілого ОСОБА_6, який розмовляв по телефону, запропонував ОСОБА_5 напасти на того та відібрати у нього телефон, на що останній погодився.

Після цього, ОСОБА_4 разом з ОСОБА_5 підбігли до ОСОБА_6 ззаду, повалили його на землю та нанесли 4-5 ударів руками по сині та плечах потерпілого. В цей момент у ситуацію втрутився ОСОБА_8, який наніс потерпілому декілька ударів в область голови та грудної клітки (постановою слідчого СВ Ужгородського МУ ГУМВС України в Закарпатській області від 19.06.2009 року в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_8 відмовлено на підставі п.2 ст.6 КПК України, за відсутністю в його діях складу злочину передбаченого ч.2 ст.187 КК України).

ОСОБА_4 підняв із землі мобільний телефону потерпілого, поклав його до своєї кишені, після цього підсудні покинули місце події.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого злочину, передбаченого ч.2 ст.187 КК України не визнав, вважає, що його дії слід кваліфікувати за ч.2 ст.186 КК України та показав, що 29.12.2007 року близько 18 год. він разом з своїми знайомими ОСОБА_5, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 приїхали в м.Ужгород і відпочивали в розважальному закладі «Джин», що по вул.Собранецькій. Близько 22 год. вони на таксі поїхали до гуртожитку коледжу УжДІЕП, що по вул. Українська, де зустрілися з ОСОБА_10.

ОСОБА_8 з своєю дівчиною ОСОБА_9 залишились розмовляти з ОСОБА_10, а він з ОСОБА_5 знаходилися біля воріт. В цей момент по дорозі ішов незнайомий хлопець, він помітив у нього мобільний телефон та запропонував ОСОБА_5 побити хлопця та забрати телефон, на що останній погодився.

З цією метою вони наздогнали цього хлопця, як з'ясувалось згодом це був ОСОБА_6, схопили його за куртку та повалили на землю, а коли він почав кликати на допомогу, нанесли йому 4-5 ударів по спині та руках. Жодного удару в обличчя потерпілого він не наносив. Під час цього до них підбіг ОСОБА_8 і відштовхнув його та ОСОБА_5 від цього хлопця та допоміг йому підвестись. Коли хлопець підводився, то він наніс удар ОСОБА_8, у відповідь останній наніс йому удар рукою затиснутою в кулак в обличчя, внаслідок чого той упав на землю, де ОСОБА_8 наніс йому близько 4-5 ударів по голові та тілу.

В цей момент він помітив на землі мобільний телефон потерпілого, підібрав його і вони всі разом залишили місце події та пішли в напрямку вул.Гагаріна до супермаркету «Барва». По дорозі він показав ОСОБА_5 мобільний телефон і сказав, що після нового року дасть останньому 300 гривень, а телефон залишить собі або продасть його. Про телефон вони домовились нікому не розповідати. На запитання ОСОБА_8 чому між ними та потерпілим була бійка вони пояснили, що той першим безпідставно наніс йому удар. ОСОБА_4 зазначив, що гаманця з грошовими коштами в розмірі 300 грн. він не брав і на місці події його не бачив.

Через декілька днів йому зателефонував ОСОБА_8 і повідомив, що телефон необхідно повернути. 03.01.2008 року він передав телефон ОСОБА_8, а той передав його ОСОБА_10

Підсудній ОСОБА_5 в судовому засіданні визнав свою вину у вчинення грабежу та показав, що 29.12.2007 року ввечері, він разом з знайомими ОСОБА_4, ОСОБА_8 та його дівчиною ОСОБА_9, відпочивали в розважальному закладі «Джин», що по вул.Собранецькій в м.Ужгороді, розпивали спиртні напої. Приблизно о 22 год. вони всі вийшли з бару та на таксі поїхали до гуртожитку, що по вул. Українська, де ОСОБА_8 мав зустрілися з своїм знайомим ОСОБА_10. Приїхавши на місце ОСОБА_8 з своєю дівчиною ОСОБА_9 пішли до ОСОБА_10, а він з ОСОБА_4 залишились біля воріт.

В цей момент по дорозі біля них проходив незнайомий хлопець, ОСОБА_4 запропонував відібрати у нього мобільний телефон, на що він погодився.

Пройшовши за хлопцем близько 25-30 метрів, вони підбігли до нього, схопили за куртку та повалили на землю, а коли той почав кликати на допомогу, нанесли йому 4-5 ударів по спині та руках. Жодного удару в обличчя потерпілого він не наносив. В цей час до них підбіг ОСОБА_8 і почав відштовхнув його та ОСОБА_4 від цього хлопця та допомагав йому підвестись, однак останній наніс йому удар. У відповідь ОСОБА_8 наніс потерпілому удар рукою в обличчя, внаслідок чого той упав на землю, після чого ОСОБА_8 наніс йому близько 4-5 ударів по голові та тілу.

В ході зазначеної події, він помітив як ОСОБА_4 підняв з землі мобільний телефон потерпілого і вони всі разом залишили місце події та пішли в напрямку вул.Гагаріна. По дорозі ОСОБА_4 показав йому мобільний телефон і попросив про це нікому не говорити, при цьому останній зазначив, що після нового року дасть йому 300 гривень, а телефон залишить або собі, або продасть. Через декілька днів від ОСОБА_4 він дізнався, що той повернув телефон ОСОБА_8, який в свою чергу передав його ОСОБА_10

ОСОБА_5 заперечив факт заволодіння гаманцем потерпілого з грошовими коштами в розмірі 300 грн. та пояснив, що під час бійки він його не бачив.

Підсудний просив при призначенні покарання врахувати, що ним в повному обсязі відшкодовано матеріальну і моральну шкоду потерпілому, та призначити покарання із застосуванням ст.75 КК України.

Потерпілий ОСОБА_6 в судовому засіданні показав, що 29.12.2007 року близько 23 години, він провівши свою подругу на АДРЕСА_3 повертався додому. Проходячи неподалік від двору коледжу УжДІЕП, що по вул. Українській, він відчув удари в спину і потилицю та був повалений на землю. Нападників було двоє, як йому стало відомо пізніше, це були ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Йому вдалося вирватися від хлопців і відбігти на декілька метрів, однак його наздогнали і бійка продовжилась.

ОСОБА_6 зазначив, що точних деталей події він не пам'ятає, однак переконаний, що найбільш серйозні тілесні ушкодження йому наніс саме третій хлопець - ОСОБА_8, який прийшов з дівчиною, оскільки саме він наніс йому декілька ударів в грудну клітину та обличчя. Через декілька хвилин хлопці залишили місці події, а він виявив відсутність мобільного телефону марки «Sony Ericsson K750i» та гаманця, в якому знаходились грошові кошти в розмірі 300 грн., а тому вважає, що їх викрали підсудні.

Потерпілий заперечив факт умисного нанесення ним ударів будь-кому з підсудних чи свідкові ОСОБА_8, але допускає, що міг штовхнути або ударити останнього коли вирвався від підсудних.

Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні показав, що 29.12.2007 року близько 18 год. він разом з ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_9 приїхали в м. Ужгород, де відпочивали в розважальному закладі «Джин». Близько 22 год. вони на таксі поїхали до гуртожитку коледжу УжДІЕП, що по вул. Українська, де він з ОСОБА_9 зустрілися з ОСОБА_10, а ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в той час знаходилися біля воріт.

Почувши крики, він вибіг на вулицю і побачив як ОСОБА_4 та ОСОБА_5 били хлопця, який лежав на землі. Підбігши до них, він намагався відтягнути підсудних та підняти потерпілого, однак останній наніс йому удар і між ними зав'язалася бійка, в ході якої він наніс ОСОБА_6 удари рукою в обличчя і ногою в грудну клітину.

Після бійки він разом з ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_9 відійшли в напрямку вул. Гагаріна, де на зупинці біля маркету «Барва» сіли на таксі і поїхали додому. Через декілька днів йому зателефонував ОСОБА_10 і повідомив, що у потерпілого пропав мобільний телефон і якщо телефон знаходиться у ОСОБА_4 або ОСОБА_5, то його слід повернути. В розмові з ОСОБА_4 останній зізнався, що телефон у нього і 03.01.2008 року повернув його для передачі потерпілому.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 надала покази, аналогічні показанням свідка ОСОБА_8, а також показала, що вона намагалась припинити бійку між ОСОБА_6 та ОСОБА_8, допускає, що в цей момент вона могла вдарити потерпілого ногою.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні показав, що 29.12.2007 року близько 21 год. 30 хв. він перебував в дома, йому на мобільний телефон зателефонував знайомий ОСОБА_8, з яким вони домовились про зустріч.

Того ж вечора, близько 22 год. 20 хв. він зустрівся з ОСОБА_8 та його дівчиною ОСОБА_9 у дворі гуртожитку коледжу УжДІЕП, що по вул. Українська, однак їхня зустріч тривала близько 15 хвилин.

30.12.2007 року, після обіду, йому зателефонував ОСОБА_8 і повідомив, що напередодні - 29 грудня, у ввечері, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, біля вхідних воріт території гуртожитку, побили ОСОБА_6 і забрали в нього мобільний телефон.

03.12.2007 року він отримав від ОСОБА_8 мобільний телефон, який йому до цього передав ОСОБА_4, так як вони домовились, що телефон потрібно повернути ОСОБА_6

Заслухавши показання підсудних ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які фактично визнали обставини вчиненого злочину, показання потерпілого ОСОБА_6 та свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що дії ОСОБА_4 та ОСОБА_5 слід кваліфікувати за ч.2 ст.187 КК України - напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб.

Суд не може погодитись з стороною захисту щодо необхідності перекваліфікації дій підсудних з ч.2 ст.187 КК України на ч.2 ст.186 КК України виходячи з наступного:

Розбій, як злочин проти власності - це напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства.

Під нападом у складі розбою слід розуміти раптову, несподівану для потерпілого, короткочасну, агресивну, насильницьку дію, спрямовану на протиправне заволодіння чужим майном. Напад може бути як відкритим, так і таємним (наприклад, нанесення удару потерпілому з-за спини).

Як слідує з акту судово-медичного обстеження №2 від 10.01.2008 року (т.1 а.с.36-38) та висновку судово-медичної експертизи №77 від 24.01.2008 року (т.2 а.с.48-50) на момент судово-медичного обстеження на тілі гр.ОСОБА_6 виявлено тілесні ушкодження у вигляді: синців на шкірних покривах нижніх повік правого та лівого очей, верхньої третини лівої гомілки по передній поверхні та правого колінного суглобу по передній поверхні; садна на шкірних покривах чола по центру; ушитої рани тім'яної ділянки голови зліва. Згідно даних медичної довідки виявлено: ЗЧМТ, струс головного мозку, забійна рана тьмяно-потиличної ділянки зліва, садна потиличної ділянки, перелом кісток носа, тупа травма грудної клітини.

Виникли зазначені тілесні ушкодження внаслідок дії тупих твердих предметів по ударному механізму дії, якими могли бути затиснуті в кулак руки та обуті ноги сторонньої людини. По давності виникнення вищевказані тілесні ушкодження вкладаються в час події, що мала місце 29.12.2007 року. Тілесні ушкодження виявлені у ОСОБА_6 не були небезпечними для життя в момент їх спричинення.

Дані тілесні ушкодження потягли за собою розлад здоров'я на час більше 6 але менше 21 дня і по цій ознаці, згідно п.2.3.3 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затв. наказом МОЗ України №6 від 17.01.1995 року кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я.

Додатковим висновком експерта №311 від 25.03.2008 року (т.2 а.с.137-138) підтверджено, що виявлені у потерпілого тілесні ушкодження у вигляді перелому кісток носа потягли за собою короткочасний розлад здоров'я.

Даними висновками експертиз встановлено, що виявлені у ОСОБА_6 тілесні ушкодження не були небезпечними для життя і здоров'я в момент їх спричинення. Однак таке визначення судово-медичного експерта не відповідає конкретно заподіяним потерпілому ушкодженням та не може бути тотожним визначеному диспозицією ч.1 ст.187 КК України поняття «насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи».

Згідно роз'яснень, що містяться в п.9, п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» небезпечним для життя чи здоров'я насильство (стаття 187 КК України) - ще умисне заподіяння потерпілому легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності, середньої тяжкості або тяжке тілесне ушкодження, а також інші насильницькі дії, які не призвели до вказаних наслідків, але були небезпечними для життя чи здоров'я в момент їх вчинення. До них слід відносити, зокрема, і насильство, що призвело до втрати свідомості чи мало характер мордування, придушення за шию, скидання з висоти, застосування електроструму, зброї, спеціальних знарядь тощо.

Умисне заподіяння у процесі розбою чи вимагання легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності, а також середньої тяжкості тілесного ушкодження, незаконне позбавлення волі, вчинене способом, небезпечним для життя або здоров'я потерпілого, завдання побоїв, що мало характер мордування, охоплюються статтею 187 або 189 КК і додаткової кваліфікації за іншими статтями КК, що передбачають відповідальність за злочини проти здоров'я, не потребують.

Факт нападу на потерпілого ОСОБА_6 підсудними ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з метою заволодіння його майном є встановленим, ніким із учасників судового розгляду це не оспорюється.

В ході нападу на потерпілого йому було заподіяно легкі тілесні ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я, що підтверджується медичною документацією та вищезазначеними висновками судово-медичних експертиз.

Виходячи з сукупності досліджених доказів, їх належності, допустимості, доказовості та достатності, суд приходить до переконання, що вина підсудних ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.187 КК України «напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб» доведена. Їх дії кваліфіковані вірно.

Разом з тим, суд вважає за необхідне виключити з обвинувачення епізод відкритого викрадення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у ОСОБА_6 шкіряного гаманця вартістю 50 грн, в якому знаходились грошові кошти в розмірі 300 грн. та візитні карточки, оскільки в ході судового слідства не здобуто достатніх та переконливих доказів їх вини.

З показань потерпілого ОСОБА_6 слідує, що відсутність гаманця ним було виявлено лише вдома, хто саме і коли такий у нього було викрадено він не знає, але допускає, що такий міг випасти під час бійки з підсудними і вони могли його забрати.

ОСОБА_4 та ОСОБА_5, як в ході досудового так і судового слідства заперечували факт викрадення гаманця, наголошували, що на місці події такий не бачили.

Сам факт зникнення гаманця з грошовими коштами за відсутності достатніх доказів заволодіння ним підсудними, на переконання суду, не може бути покладено в основу доведеності вини підсудних по цьому епізоду.

Відповідно до вимог ст. 323 КПК України, суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні.

Статтею 62 Конституції України передбачено, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинність у вчинені злочинів, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Слід зазначити, що при розгляді кримінальної справи відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_5 суд не може оцінювати дії ОСОБА_8 та ОСОБА_9, оскільки у відповідності до ст.275 КПК України розгляд справи провадиться тільки відносно підсудних і тільки в межах пред'явленого їм обвинувачення. В разі необхідності доповнити чи змінити пред'явлене обвинувачення або порушити кримінальну справу по новому обвинуваченню чи щодо нових осіб суд додержується правил, установлених в статтях 276, 277, 278 цього Кодексу.

З досліджених судом матеріалів справи вбачається, що 19.06.2009 року постановами слідчого СВ Ужгородського МУ ГУМВС України в Закарпатській області від (т.2 а.с.298, 299) в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_8 та ОСОБА_9 відмовлено на підставі п.2 ст.6 КПК України, за відсутністю в їх діях складу злочину передбаченого ч.2 ст.187 КК України.

Постановами слідчого Ужгородського МВ УМВС України в Закарпатській області від 26.02.2008 року в порушенні кримінальності справі відносно ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за ч.1 ст.296 КК України відмовлено на підставі п.2 ст.6 КПК України у зв'язку з відсутністю в їх діях складу кримінального злочину (т.2 а.с.89-94, 95-100).

Дані постанови оскаржені не були оскаржені та не скасовані.

Обставини, що пом'якшують покарання підсудних ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є вчинення злочину неповнолітніми, ОСОБА_5 також відшкодував завдані збитки в повному об'ємі.

Обставини, що обтяжують покарання підсудних ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

Обираючи до підсудного ОСОБА_4 вид та міру покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, особу підсудного, як характеризуючі дані приймає до уваги його позитивну характеристику по місцю проживання (т.1 а.с.72), він є молодим за віком, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, а також те, що з моменту вчинення ним злочину минуло більше 5 років, протягом даного періоду часу він не приклав жодних зусиль для того, щоб відшкодувати потерпілому шкоди завданої злочином, а лише перед закінченням судового розгляду відшкодував ОСОБА_6 шкоду в розмірі 2 тис. грн., суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання підсудного ОСОБА_4 можливе за умови призначення йому покарання у вигляді позбавлення волі на нетривалий термін, із застосуванням ст.69 КК України, тобто призначити йому більш м'яке покарання ніж передбачене санкцією ч.2 ст.187 КК України, що на думку суду буде відповідати вимогам ст. 50 КК України.

Приймаючи до уваги, що ОСОБА_4 на момент вчинення злочину був неповнолітнім, додаткове покарання у вигляді конфіскації майна, яке за санкцією ч.2 ст.187 КК України є обов'язковим, не застосовується.

Вирішуючи питання щодо обрання до підсудного ОСОБА_5 вид та міру покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, особу підсудного, як характеризуючі дані приймає до уваги його характеристику по місцю проживання (т.1 а.с.108), він є молодий за віком, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, відшкодував завдану потерпілому матеріальну та моральну шкоду і ОСОБА_6 не має до нього жодних претензій, що вказує на те, що ОСОБА_5 усвідомив вчинене ним діяння, що істотно знижує суспільну небезпеку вчиненого ним злочину, суд приходить до переконання, що до ОСОБА_5 слід застосувати ст.69 КК України, тобто призначити йому більш м'яке покарання ніж передбачене санкцією ч.2 ст.187 КК України, та у відповідності до вимог ст.75 КК України, звільняє його від покарання з випробовуванням, при умові виконання засудженим покладених на нього обов'язків, передбачених п.4 ч.1 ст.76 КК України.

Разом з тим, враховуючи, що ОСОБА_5 на момент вчинення злочину був неповнолітнім, а також те, що судом прийнято рішення про звільнення підсудного від відбування покарання з випробуванням, додаткове покарання у вигляді конфіскації майна, яке за санкцією ч.2 ст.187 КК України є обов'язковим, не застосовується.

Уточнений цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданої злочином у розмірі 30265,38 грн., з яких: 25000 грн. моральної шкоди, 2765,38 грн. - матеріальної шкоди та 2500 грн. витрат на правову допомогу підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

З досліджених судом матеріалів справи слідує, що на даний час ОСОБА_6 внаслідок перенесеної черепно-мозкової травми та струсу головного мозку у вигляді стійких цефалгій вегетоастенічного синдрому, неврологічної мікросимптоматики знаходиться на диспансерному обліку і змушений періодично проходити лікування в невролога Ужгородської міської поліклініки, що підтверджується довідкою головного лікаря Ужгородської міської поліклініки №1236/04-2 від 21.11.2011 року (а.с.95). На придбання ліків ОСОБА_6 витрачено 3111,92 грн., що підтверджується фіксальними чеками аптек (т.2 а.с.178, т.3 а.с.96).

Враховуючи зазначене, приймаючи до уваги, що завдана матеріальна шкода потерпілому була спричинена внаслідок дій підсудних ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які повинні солідарно відшкодувати завдану шкоду, а також те, що ОСОБА_5 відшкодував потерпілому ? частини шкоди, суд приходить до висновку, що з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 слід стягнути матеріальну шкоду в розмірі 1555,96 грн. (3111,92 грн./2), які ним було витрачено на придбання ліків, а також 1250 грн. понесені ним витрати на послуги адвоката (2500 грн./2), які документально підтверджені.

Решта суми матеріальної шкоди: 150 грн. вартість гаманця, 300 грн. - грошові кошти які знаходились в гаманці, а також 436,22 грн. - витрати на посилене харчування до задоволення не підлягають, оскільки такі потерпілим не доведені. Додані ОСОБА_6 фіксальні чеки про придбання продуктів харчування, не можуть бути прийняті судом як належний доказ, оскільки такі не підтверджують того факту, що придбані продукти були саме для потерпілого.

Вирішуючи питання позову в частині відшкодування завданої моральної шкоди, суд виходить з того, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається з врахуванням характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, ступінь зниження престижу, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

З урахуванням зазначеного, а також враховуючи, що підсудним ОСОБА_4 відшкодовано потерпілому 2000 грн. в рахунок моральної шкоди, суд приходить до переконання, що з підсудного слід стягнути на користь потерпілого ОСОБА_6 23000 грн., в якості відшкодування моральної шкоди, оскільки така сума, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, в достатній мірі компенсує немайнові втрати, які потерпілий поніс від злочину.

Судові витрати за проведення товарознавчої експертизи №38 від 18.01.2008 року в розмірі 1338,64 грн. (т.2 а.с.36) підлягають стягненню з підсудних.

Питання щодо речових доказів суд вирішує в порядку ст.81 КПК України.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.187 КК України та, із застосуванням ст.69 КК України, призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 (два) роки, без конфіскації майна.

Запобіжний захід обраний відносно ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу, залишити попередній - у вигляді застави.

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_4 рахувати з моменту його фактичного затримання, зарахувавши в строк відбування покарання останньому період перебування під вартою з 05.01.2008 р. по 08.01.2008 року (т.1 а.с.80,-83).

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.187 КК України та, із застосуванням ст.69 КК України, призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 (два) роки, без конфіскації майна.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки передбачені п.4 ч.1 ст.76 КК України - періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально - виконавчої інспекції.

Запобіжний захід обраний відносно ОСОБА_5 до вступу вироку в законну силу, залишити попередній - у вигляді застави.

Цивільний позов ОСОБА_6 задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 23 тис. грн.. моральної шкоди та 2805,96 грн. матеріальної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь НДЕКЦ при УМВС України у Закарпатській області (одержувач платежу: НДЕКЦ при УМВС України в Закарпатській області; банк одержувача: УДК в Закарпатській області; рахунок: 31256272210434; МФО 812016; ЄДРПОУ 25575144; КЕКД 25010100; призначення платежу «плата за експертизу») витрати за проведення товарознавчої експертизи в розмірі 1338,64 грн., тобто по 669,32 грн. з кожного.

Речовий докази по справі: мобільний телефон марки «Соні - Еріксон К750І», який знаходиться на відповідальному зберіганні у потерпілого ОСОБА_6 (т.1 а.с.46, т.2 а.с.42) вважати повернутим власнику.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суд протягом 15 діб з моменту його проголошення.

Суддя: Микуляк П.П.